Ухвала суду № 101632992, 30.11.2021, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1469/20

Провадження № 2/131/192/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2021м. Іллінці

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Балтак Д.О., розглянувши в м. Іллінці позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та Вінницької філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні,-

встановив:

У провадженні Іллінецького районного суду Вінницької перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та Вінницької філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 р. постановлено відкрити провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження на 23.02.2021 р.

Оскільки, суддя Олексієнко О.Ю. призначений на посаду судді Указом Президента України № 321/2016 від 01.08.2016 р. «Про призначення суддів» терміном на п`ять років, тому виключений з автоматичного розподілу справ між суддями у зв`язку з закінченням терміну повноважень із 01 серпня 2021 р.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 вересня 2021 р. головуючим суддею визначено Балтака Д.О.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 вересня 2021 р. зазначену справу прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження на 16 листопада 2021 р.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 р. постановлено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог залишити без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних у мотивувальній частині даної ухвали недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 листопада 2021 р. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог постановлено вважати неподаною та дану заяву повернуто заявнику.

Статтею 4 ЦПК України передбачено право на звернення до суду за захистом. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 175-177 ЦПК України.

Положення статей 175-177 ЦПК України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

Згідно частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У відповідності до частини 11 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

В свою чергу, як вбачається зі змісту первісної позовної заяви ОСОБА_1 однієї із позовних вимог є стягнення із Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України приписи якої кореспондуються із частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Отже, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

При цьому пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічний за своїм змістом висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 р. у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Змістом статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становить 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) грн.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних, який становить 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) грн.

Всупереч таким приписам, позивачем до позовної заяви недодано квитанцію про сплату судового збору за вимогу про стягнення середнього розміру заробітної плати за весь період затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього розміру заробітної плати за весь період затримки розрахунку при звільненні без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 187 ЦПК України, суд -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та Вінницької філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні – залишити без руху надавши позивачу строк для усунення вказаних у мотивувальній частині недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 13 статті 187 ЦПК, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява в частині стягнення середньої заробітної плати за весь період затримки розрахунку залишається без розгляду

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: