Рішення № 101632729, 23.11.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3463/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейд" (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А) про стягнення 2653700,09 грн. за участю представників:

позивача - Пантелей В.В., самопредставництво,

відповідача - Шокуров Д.Г., довіреність № 14/06-1 від 14.06.2021,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2950908,85 грн. за використання земельної ділянки по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 за період з 01.01.2020 по 31.07.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 по справі № 922/3463/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 05.10.2021 об 11:00.

30.09.2021 в системі документообігу суду від відповідача зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. № 22915) з додатковими документами. У відзиві на позовну заяву відповідачем викладено клопотання про зобов`язання позивача в порядку ст. 90 ГПК України надати відповіді в формі заяви свідка на запитання відповідача.

Відзив на позовну заяву (вх. № 22915 від 30.09.2021) досліджено та приєднано до матеріалів справи.

05.10.2021 в системі документообігу суду від позивача зареєстровано відповідь на відзив відповідача (вх. № 23421) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі № 922/3463/21 в задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача в порядку ст. 90 ГПК України надати відповіді в формі заяви свідка на запитання відповідача, яке викладено у відзиві на позовну заяву, відмовлено та відкладено підготовче засідання на 01.11.2021 о 12:00.

01.11.2021 в системі документообігу суду від відповідача зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 25523) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.11.2021 у справі № 922/3463/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2021 о 12:30. Також, ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2021 у справі № 922/3463/21 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №26458 від 10.11.21).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі № 922/3463/21 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2021 до 11:30.

Позивач в судове засідання 23.11.2021 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 за період з 01.01.2020 по 31.07.2021 в сумі 2653700,09 грн.

Відповідач в судове засідання 23.11.2021 з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 23.11.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради 19.08.2021 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" протягом періоду з 01.01.2020 по 31.07.2021 використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові площею 1,4889 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «М-2, літ. «Ж-1», літ. «В-1», літ. «Д-1», літ. «К-1», літ. «Г-1», право власності на які зареєстроване за ТОВ "МД Істейт".

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру 22.04.2021 № НВ-0006701932021 про земельну ділянку по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:002:0031) площа вказаної земельної ділянки складає 1,4889 га. (т.с. 1 а.с. 37-38).

Також, у відповідності до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:002:0031) від 19.03.2020 № 2556/0/45-20 та від 23.04.2021 № 1983, виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 1,4889 га. (т.с. 1 а.с. 40-41).

За результатами обстеження вищевказаної земельної ділянки складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові від 19.08.2021 (т.с. 1 а.с. 47-51).

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 1,4889 га по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:002:0031) розташовано нежитлові будівлі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.08.2021 № 271318590 інше речове право на земельну ділянку по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 припинено 26.03.2018 на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 24.11.2017 б/н.

Відповідно до вказаної вище інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 зареєстровано за Харківською міською радою 10.06.2016. Форма власності - комунальна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.08.2021 № 271317762 право власності на нежитлові будівлі літ. «М-2» загальною площею 935,1 кв.м., літ. «Ж-1» загальною площею 38,0 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 87,9 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 147,2 кв.м., літ. «К-1» загальною площею 431,0 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 4,9 кв.м. по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові з 26.08.2015 зареєстроване за TOB "МД Істейт" на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2015 № 1885.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.04.2021 №НВ-0006701932021 земельна ділянка по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 площею 1,4889 га має категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності - комунальна; цільове призначення 11.02.; вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі та складські будівлі). Дата державної реєстрації земельної ділянки - 14.12.2012.

Відповідно до листа Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.07.2021 № 798/5/35-00-12-36 ТОВ "МД Істейт" сплачено земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 площею 14889,00 кв.м. за 2020 рік у сумі 1358618,27 грн.

Згідно листа ТУ ДПС у Харківській області від 10.06.2021 № 14478/5/20-40-04-03-11 ТОВ "МД Істейт" станом на 04.06.2021 сплачено земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 у сумі 594417,52 грн.

Позивач у позові зазначає, що відповідач, набувши право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку.

Таким чином, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 1,4889 га по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:002:0031), та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.08.2021 № 271318590.

Так, позивачем у позові зазначено, що у період з 01.01.2020 по 31.07.2021 земельна ділянка площею 1,4889 га по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:002:0031) використовувалась ТОВ "МД Істейт" без документів, що посвідчують право власності або право користування.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,4889 га по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:002:0031) від 19.03.2020 № 2556/0/45-20 та від 23.04.2021 № 1983, виданого Відділом у м. Харкові ТУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вищенаведене, позивачем вказано, що у період з 01.01.2020 по 31.07.2021 відповідачем не сплачено за користування земельною ділянкою по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:002:0031) плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти.

Встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності вул. Хабарова, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:002:0031) за період з 01.01.2020 по 31.07.2021 в сумі 2653700,09 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "МД Істейд" договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання. Відсутність неправомірних дій відповідача ТОВ "МД Істейд" або інших осіб означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі в період з 01.01.2020 по 31.07.2021 в Україні також не вважається правопорушенням.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі. Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований.

Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та інші заходи, здійснення яких знаходиться по за межами волі й контролю потенційного орендаря. Так, встановленим Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затв. рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №960/12 визначено, що ініціатива у розробці та укладенні договору оренди земельної ділянки виходить від орендодавця. Згідно цьому порядку усі дії особи, котра має інтерес в укладенні договору оренди земельної ділянки перебувають в залежності від дій орендодавця та інших осіб. За таких умов не укладення ТОВ "МД Істейд" у спірний період договору не може бути інкриміновано відповідачеві, як його противоправна бездіяльність.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема статтями 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників учасників справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310138500:13:002:0031 по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові.

Земельна ділянка, на якій розташований об`єкти нерухомості, що належать на праві власності відповідачеві, є сформованою з 14.12.2012, має кадастровий номер 6310138500:13:002:0031 та чітко визначені межі і площа 1,4889 га. Відповідні дані містяться в Державному земельному кадастрі (т. I, а.с.37-38). Тобто зазначена земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав.

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій ТОВ "МД Істейд" з моменту набуття останнім права власності (з 26.08.2015) на об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі літ. «М-2» загальною площею 935,1 кв.м., літ. «Ж-1» загальною площею 38,0 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 87,9 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 147,2 кв.м., літ. «К-1» загальною площею 431,0 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 4,9 кв.м. по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові. Це є проявом правової природи нерухомого майна.

Набуті відповідачем будівлі будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель узгоджується з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18). Тому оформлення відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного в період з 01.01.2020 по 31.07.2021 договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно розрахунку позивача її розмір за спірний період склав 2653700,09 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки в спірний період була територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію “виправдане очікування”, що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, судом враховане наступне.

Із матеріалів справи убачається, що розмір доходу відповідача, розрахований Харківською міською радою, як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю в період з 01.01.2020 по 31.07.2021 включно в розмірі 2653700,09 грн.

При здійсненні розрахунку позивач правомірно керувався Порядком нормативно грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 №489 (зі змінами), Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами та доповненнями, надалі - Положення), а також рішенням Харківської міської ради 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Згідно з пунктом 2.5. зазначеного Положення розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, Харківською міською радою правомірно застосовано базовий коефіцієнт розміру ставки орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Також, відповідно до п. 5 вищеозначеного Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

Згідно з п. 2 Додатку 1 до Порядку у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовувався із значенням «2.0», після внесення змін до наказу 489 (який набрав чинності у липні 2018 року) застосовується із значенням «3.0».

У разі присвоєння земельній ділянці коду цільового призначення відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки застосовується згідно з Додатком 1 до Порядку.

Суд визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що оскільки у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, відсутній такий код цільового призначення, як «1.10.5.», який було присвоєно земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові, то Відділ у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області застосував цільове призначення та код Кф з урахуванням п. 2 Додатку 1 до вищенаведеного Порядку.

Таким чином, суд визнав обґрунтованим застосуванням міськрадою вищенаведену інформацію про цільове призначення земельної ділянки за вказаною адресою при здійсненні розрахунків.

Окрім цього, до вказаного Наказу Мінаграполітики від 25.11.2016 № 489 були внесені зміни Наказом Мінагрополітики від 27.03.2018 № 162, відповідно до п. 1 якого у примітках до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777, цифри «2,0» замінити цифрами «3,0».

Вищезазначений Наказ набрав чинності 17.07.2018, внаслідок чого уповноваженими особами позивача при здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів за період з 01.01.2020 по 30.06.2021 був застосований коефіцієнт функціонального призначення із значенням «3».

Також, відповідно до наявного у матеріалах справи листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04.12.2020 № 11-20-14-9560/0/19-20 убачається, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі № 520/12414/19 державним кадастровим реєстратором відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області 03.12.2020 були внесені зміни до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031, а саме змінено значення коду УКЦВЗ з «1.10.5.» на КВЦПЗ «11.02».

Одночасно з цим, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2020 № 2556/0/45-20 цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номер: 6310138500:13:002:0031 є «у відомостях з Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель», внаслідок чого міськрадою за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 обґрунтовано застосовано Кф із значенням «3».

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.04.2021 № 1983 цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 є «11.02. - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», внаслідок цього міськрадою правомірно за період з 01.12.2020 по 31.07.2021 у розрахунку Кф застосувався із значенням «1,2».

Враховуючи наведене, суд відхиляє заперечення відповідача щодо здійснених міськрадою розрахунків, оскільки, за висновками суду, міськрадою за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 обґрунтовано застосовано Кф із значенням «3», а за період з 01.12.2020 по 31.07.2021 Кф із значенням «1,2», що повністю відповідає змінам, внесеним до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031.

Отже, суд визнав обґрунтованим розрахунок міськради, зроблений на підставі належних та допустимих доказів, що наявні у матеріалах справи, а саме: витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 19.03.2020 №2556/0/45-20 та від 23.04.2021 №1983, виданих уповноваженим органом - Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, тому твердження відповідача щодо необхідності застосування Кф із зазначенням «1,2» з 01.03.2020 є необґрунтованими.

Так, відповідно до розрахунку позивача (т.с. 1 а.с. 45-46), ТОВ "МД Істейд" зберегло кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати:

- за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 у сумі 3715109,60 грн.

- за період з 01.12.2020 по 31.07.2021 у сумі 1188835,04 грн.

Всього, за спірний період (з 01.01.2020 по 31.07.2021) розмір безпідставно збережених коштів - 4903944,64 грн.

Позивачем у розрахунку враховано інформацію Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.07.2021 №798/5/35-00-12-36 та інформацію ГУ ДПС у Харківській області від 10.06.2021 №14478/5/20-40-04-03-11, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 по 31.07.2021, за розрахунком позивача склав 2653700,09 грн.

Разом з тим суд зазначає, що у матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які підтверджують сплату відповідачем за спірний (заявлений міськрадою) період з 01.01.2020 по 31.07.2021 податку на землю у розмірі 2285630,74 грн. (т.с. 1 а.с. 68-85).

За таких обставин, вартість майна безпідставно збереженого відповідачем за період з 01.01.2020 по 31.07.2021, з урахуванням сплаченого відповідачем податку на землю, становить 2618313,90 грн. (4903944,64-2285630,74).

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 25.05.2018 у справі №922/2976/17; від 28.01.2015 у справі №3-210гс14, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 та від 12.04.2017 у справі №922/207/15.

Суд відхиляє заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладання правовстановлюючих документів, та без державної реєстрації прав на неї, встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка, за користування якої міська рада просить стягнути безпідставно збереженні кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові та необхідність підтвердження площі займаної земельної ділянки належними доказами, яким є, зокрема, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (№922/3780/17, №922/536/18 від 29.01.2019, №922/391/18 від 11.02.2019, №922/981/18 від 12.04.2019, №922/902/18 від 12.06.2019).

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Крім того, в даних постановах Верховний суд наголосив на тому, що розрахунок розміру безпідставно збережених фактичним землекористувачем коштів повинен здійснюватися на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки відповідно до частини 2 статі 20 і частини 3 статті 32 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Щодо автоматичного набуття відповідачем права на спірну земельну ділянку, про яке зазначає відповідач у своєму відзиві, суд зазначає, що договір оренди землі від 14.12.2012 № 631010004100281 припинив свою дію (своє існування як джерело права оренди) у зв`язку з закінченням строку його дії, а саме - 01.06.2016, у зв`язку з чим, у відповідача відсутнє право оренди за припиненим в силу Закону договором оренди землі «на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача», оскільки спірна земельна ділянка повернута до земель запасу міста та про це внесені відповідно відомості щодо реєстрації припинення іншого речового права, а саме, з наявної у матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно убачається, що, інше речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові 26.03.2018 припинено на підставі акту приймання - передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 24.11.2017.

Підсумовуючи наведене, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейд" (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А, код ЄДРПОУ32040840) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по вул. Хабарова, 2 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 за період з 01.01.2020 по 31.07.2021 в сумі 2618313,90 грн. та 39274,71 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" грудня 2021 р.

Суддя Є.М. Жиляєв