Рішення № 101631604, 30.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/123/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2021 Справа № 908/2688/21

м. Запоріжжя

За позовом: Фізичної особи - підприємця Кириченко Катерини Олександрівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Прі", код ЄДРПОУ 24903712 (69032, м.Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд.1)

про стягнення суми 15333,33 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Кириченко Катерини Олександрівни до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Прі", про стягнення безпідставно отриманої суми у розмірі 15333,33 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2021 справу № 908/2688/21 прийнято до провадження, присвоєно номер провадження справи 9/123/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

30.11.2021 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. 02 квітня 2021 року між експедитором - Фізичною особою-підприємцем Кириченко Катериною Олександрівною (позивач) та перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран Прі» (відповідач), було укладено Договір-заявку №02/04 на перевезення вантажу. Згідно умов договору-заявки сторони визначили вартість послуг перевезення у сумі 19000,00 грн., які мали бути сплачені у безготівковій формі оплати, з ПДВ, у наступному порядку: 9500,00 грн. в день вивантаження товару та 9500,00 грн. в день отримання оригіналів документів, але не раніше реєстрації податкової накладної. 05 квітня 2021 року відповідач виставив рахунок на оплату № 52 на суму 19000,00 гривень, у тому числі ПДВ 3166,67 грн. 05.04.2021 за платіжним дорученням № 331 позивач перерахував на поточний рахунок ТОВ «Гран-Прі» 9000,00 грн. Проте, ані після надання послуги перевезення, ані до цього часу, в порушення умов Договору-заявки та вимог податкового законодавства України, відповідач не зареєстрував в ЄРПН податкову накладну на суму наданої послуги - 19000,00грн., в т.ч. ПДВ 3166,67 грн. Отже у зв`язку із відсутністю реєстрації податкової накладної у ЄРПН, у позивача не виникло обов`язку по сплаті решти грошової суми за договором-заявкою, а у відповідача не виникло правових підстав для її отримання. Не пересвідчившись у факті реєстрації податкової накладної, позивач не тільки здійснив помилкове перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Гран-Прі», але здійснив платіж у значно більшому розмірі, який склав 15833,33 грн. (платіжне доручення № 383 від 19.04.2021). На підставі викладеного, позивач вважає, що 19 квітня 2021 року відповідач ТОВ «Гран-Прі» безпідставно отримав від позивача ФОП Кириченко К.О. грошову суму у розмірі 15333,33 грн. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 526, 533, 625, 1212, 1213 ЦК України. В позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в загальному розмірі 9270,00 грн., з яких: 2270,00 грн. - судовий збір, 7000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач відзиву на позов суду не надав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Про розгляд відповідач повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.10.2021 направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Прі", що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69032, м.Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд.1, та згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 12.10.2021.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран Прі» (Перевізник, відповідач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Кириченко Катериною Олександрівною (Експедитор, позивач у справі) підписано Договір-заявку № 02/04 від 02 квітня 2021 року на перевезення вантажу (колони (10 т)) за маршрутом: м. Кам`янське - м. Хмельницький.

У договорі, в тому числі встановлено вартість перевезення, форму та термін оплати: 19000 грн., безготівкова форма оплати з ПДВ (9500 грн. в день вивантаження та 9500 грн. в день отримання оригіналів документів), але не раніше реєстрації ПН. Дата завантаження - 02.04.2021, дата доставки - 05.04.2021. Також визначено відповідальність сторін.

ТОВ «Гран Прі» виставлено позивачу рахунок № 52 від 05.04.2021 на оплату вантажного перевезення автотранспортом на суму 15833,33 грн. без ПДВ, сума ПДВ 3166,67 грн., всього із ПДВ - 19000,00 грн.

05 квітня 2021 сторонами підписано Акт № 46 від 05.04.2021 надання послуг з вантажного перевезення автотранспортом м. Кам`янське - м. Хмельницький. На загальну суму 19000,00 грн. із ПДВ. В Акті вказано, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

За платіжним дорученням № 33 від 05.04.2021 ФОП Кириченко К.О. перераховано на рахунок ТОВ «Гран Прі» часткову оплату рахунка № 52 від 05.04.2021 у розмірі 9000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1500,00 грн.).

За платіжним дорученням № 383 від 19.04.2021 позивач на підставі рахунка № 52 від 05.04.2021 перерахував відповідачу суму 15833,33 грн. (у т.ч. 2638,89 грн. ПДВ).

ФОП Кириченко К.О. на адресу ТОВ «Гран Прі» була направлена претензія № 1 від 20.07.2021 в якій позивач зазначив, що у зв`язку із тим, що відповідач не зареєстрував в ЄРПН податкову накладну на суму наданої послуги - 19000,00 грн. з ПДВ, кошти в розмірі 15833,33 перераховані 19.04.2021 (платіжне доручення № 383 від 19.04.2021) отримані ТОВ «Гран Прі» безпідставно та, у зв`язку із цим, позивач просив повернути зазначені грошові кошти у п`ятиденний термін. На підтвердження отримання відповідачем зазначеної претензії позивачем надано копію рекомендованого повідомлення, згідно з яким поштове відправлення вручено одержувачу 24.07.2021.

У вересні 2021 позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі, з вимогами про стягнення з ТОВ «Гран Прі» безпідставно отриманої грошової суми у розмірі 15333,33 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ст. 15, 16, ч. ст. 20 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ч.ч. 1-3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки, в тому числі, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-3 статті 1212 глави 83 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц, від 14.04.2020 у справі № 495/2442/16-ц висловлена наступна правова позиція:

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4)відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Як встановлено судом вище, між позивачем (Експедитором) та відповідачем (Виконавцем) був укладений договір-заявка № 02/04 від 02.04.2021 на перевезення вантажу із визначеною у ньому вартістю послуг у розмірі 19000 грн. У договорі-заявці на перевезення вантажу, в тому числі, встановлено маршрут перевезення, термін доставки; вартість перевезення, форма та термін оплати.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 2 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, правовідносини між сторонами були врегульовані відповідним договором на підставі якого у відповідача - ТОВ «Гран Прі» виникло зобов`язання надати послугу з перевезення вантажу, у позивача - ФОП Кириченко К.О. оплатити на користь відповідача вартість цих послуг в розмірі, визначеному у цьому договорі.

Сторонами підписано Акт надання послуг № 46 від 05.04.2021 на суму 19000,00 грн., що свідчить про виконання з боку відповідача своїх зобов`язань щодо перевезення вантажу та їх прийняття позивачем.

Згідно з умовами договору сторонами обумовлено вартість перевезення та терміни оплати: 19000 грн., безготівкова форма оплати з ПДВ (9500 грн. в день вивантаження та 9500 грн. в день отримання оригіналів документів), але не раніше реєстрації ПН.

Позивач згідно з умовами цього договору на підставі виставленого відповідачем рахунку № 52 від 05.04.2021 здійснив часткову оплату у розмірі 9000,00 грн. за платіжним дорученням № 331 від 05.04.2021.

Тобто залишок грошових коштів, які позивач мав перерахувати (доплатити) на користь відповідача складав 10 000,00 грн.

Позивачем же на підставі рахунку № 52 від 05.04.2021 було додатково перераховано на рахунок відповідача за платіжним дорученням № 383 від 19.04.2021 суму 15833,33 грн., що згідно з виставленим рахунком фактично становить загальну вартість послуг перевезення без ПДВ.

Отже, всього позивач перерахував відповідачу загальну суму 24833,33 грн. (9000+15833,33), що на 5833,33 грн. більше, ніж обумовлена сторонами вартість послуг перевезення (19 000,00 грн.).

Вирішуючи спір у даній справі, суд враховує, що перелік випадків, викладений в частині 3 ст. 1212 ЦК України, при виникненні яких допускається застосування норм статті 1212 ЦК України, не є вичерпним, отже, ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення. Норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна.

Із змісту наведеного вбачається, що застосовувати ці норми можливо для захисту прав та інтересів у разі наявності факту набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача та відсутність достатньої правової підстави. Тобто, в тому числі, якщо мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення обов`язків.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно визначений у ч.1 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

З положень частини першої статті 177, частини першої статті 190 ЦК України слідує, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Як вже встановлено судом вище, позивач перерахував відповідачу загальну суму 24833,33 грн. (9000+15833,33), що на 5833,33 грн. більше, ніж обумовлена сторонами вартість послуг перевезення за договором (19 000,00 грн.).

Мотивуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманої грошової суми 15833,33 грн., перерахованої за платіжним дорученням №383 від 19.04.2021, позивач посилається на те, що відповідачем не було зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму наданої послуги у розмірі 19 000,00 грн.

Однак та обставина, що позивач перерахував грошові кошти до здійснення відповідачем реєстрації податкової накладної, як то вказує позивач, не є підставою для визначення перерахованих грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн. такими, що отримані відповідачем безпідставно, та в даному випадку може свідчити лише про передчасне здійснення позивачем оплати залишку вартості наданих відповідачем послуг, тобто їх оплату до настання строку виконання зобов`язання, встановленого договором.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз. першим, другим статті 201.10 розділуцього Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної, визначена у ст. 120-1 зазначеного Кодексу.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку про безпідставність отримання ТОВ «Гран Прі» грошових коштів у розмірі 5833,33 грн., які перераховано позивачем понад розмір вартості наданих відповідачем послуг (19 000,00 грн.), правових підстав для утримання яких відповідач не мав, тому повинен повернути безпідставно отримані грошові кошти позивачу.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався. Доказів повернення позивачу надмірно перехованих позивачем грошових коштів у розмірі 5833,33 грн. суду не надано.

На підставі викладеного, позов задовольняється судом частково - в розмірі 5833,33 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовляється з підстав, наведених вище.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Прі", код ЄДРПОУ 24903712 (69032, м.Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд.1) на користь Фізичної особи - підприємця Кириченко Катерини Олександрівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) суму 5833 (п`ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 33 коп. безпідставно набутих грошових коштів, суму 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 59 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва