Вирок № 101629795, 24.11.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/648/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2021смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді - Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря - Сургай М.С.,

прокурорів - Гєворгян А.А., Дугарєвої К.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Колісник І.І.,

представника потерпілих - адвоката Герасименка Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження №12020220000001283 від 22.10.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Самборівка Куп`янського району Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1, 2 ст. 149 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , приблизно у 2011 році, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, маючи умисел, направлений на вербування, переміщення людини, з використанням обману та уразливого стану, з метою трудової експлуатації, що виражалась у наданні трудової сили третім особам на території Харківської області, підшукував на території Харківської області матеріально незабезпечених осіб з числа незахищених верств населення, які перебували в уразливому стані, викликаному певними зовнішніми факторами.

З метою отримання згоди таких осіб ОСОБА_1 , під час особистих зустрічей з ними, використовуючи їх уразливий стан, та шляхом обману, доводив завідомо неправдиву інформацію про забезпечення останніх високооплачуваною роботою, з належними умовами проживання, харчування та праці, замовчуючи дійсні умови праці та її характер, який полягав у безоплатній трудовій експлуатації. Після досягнення відповідної домовленості, у разі потреби, переміщував їх до свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого постійного контролю над завербованими особами, селив останніх на території свого домоволодіння за вказаною адресою, де в подальшому шляхом надання вказівок щодо виконання різноманітних робіт третім особам та подальшого контролю за їх виконанням, експлуатував останніх, як безоплатну робочу силу, надаючи останнім лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Дії ОСОБА_1 суперечать чинному законодавству України та Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року («Палермський протокол 2000 року») (Дата підписання: 11 листопада 2000 року; дата ратифікації: 4 лютого 2004 року; дата набуття чинності для України: 21 травня 2004 року) і Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року (Дата підписання: 16 травня 2005 року; дата підписання від імені України: 17 листопада 2005 року; дата ратифікації Україною: 21 вересня 2010 року; дата набуття чинності для України: 1 березня 2011 року), відповідні документи визначають поняття торгівлі людьми, окреслюють коло суспільно-небезпечних діянь, які підлягають обов`язковій криміналізації, передбачають основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що взимку 2011 року, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування особи шляхом обману, та з використанням уразливого стану, з метою трудової експлуатації у с. Шуби Богодухівського району Харківської області, зустрівся з ОСОБА_2 , який самостійно звернувся до нього з приводу пошуку роботи, та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування ОСОБА_2 , з метою трудової експлуатації, з використанням його уразливого стану та шляхом обману, розуміючи, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довів до відома ОСОБА_2 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його високооплачуваною роботою, яку він буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_2 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_2 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, досяг з ним домовленості про те, що останній самостійно приїде до його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, взимку 2011 року, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 самостійно приїхав за місцем мешкання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 , з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_2 , поселив останнього на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у тому числі у вигляді примусової праці, до 03.03.2021 року примушував ОСОБА_2 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним умовам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що приблизно восени 2014 року, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування та переміщення особи, з метою трудової експлуатації, будучи заздалегідь обізнаним про скрутне матеріальне становище ОСОБА_3 , при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, зустрівся з ним у с. Губарівка Богодухівського району Харківської області (точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування та переміщення ОСОБА_3 , з метою трудової експлуатації, з використанням його уразливого стану та шляхом обману, розуміючи, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довів до відома ОСОБА_3 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його високооплачуваною роботою, яку він буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_3 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_3 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, завербував його, з метою трудової експлуатації та досяг з ним домовленості про його переміщення до гуртожитку у смтКраснокутськ Харківської області (точна адреса в ході досудового розслідування не встановлена).

Далі, ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на переміщення завербованої людини, в цей самий день, знаходячись за кермом транспортного засобу (марка та реєстраційний номер в ході досудового розслідування не встановлено), перемістив ОСОБА_3 до гуртожитку у смт Краснокутськ Харківської області (точна адреса в ході досудового розслідування не встановлена), де ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, примушував ОСОБА_3 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, пов`язані зі збором врожаю у фруктових садах, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи.

Після виконання ОСОБА_3 вищевказаних робіт, ОСОБА_1 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на переміщення особи з метою примусової експлуатації, знаходячись за кермом власного транспортного засобу (марка та реєстраційний номер в ході досудового розслідування не встановлено), перемістив ОСОБА_3 за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, ОСОБА_1 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_3 , поселив останнього на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Після чого, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до 03.03.2021 року примушував ОСОБА_3 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що влітку 2015 року, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування та переміщення особи, з метою трудової експлуатації, будучи заздалегідь обізнаним про скрутне матеріальне становище ОСОБА_4 , при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, зустрівся з ним у м.Богодухові Харківської області (точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування та переміщення ОСОБА_4 , з метою трудової експлуатації, з використанням його уразливого стану та шляхом обману, розуміючи, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довів до відома ОСОБА_4 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його високооплачуваною роботою, яку він буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_4 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_4 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, завербував його, з метою трудової експлуатації та досяг з ним домовленості про його переміщення за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на переміщення завербованої людини, в цей самий день, знаходячись за кермом транспортного засобу (марка та реєстраційний номер в ході досудового розслідування не встановлено), перемістив ОСОБА_4 за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_4 , поселив останнього на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до 03.03.2021 року примушував ОСОБА_4 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що приблизно у 2016 році, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування особи шляхом обману, з використанням уразливого стану, з метою трудової експлуатації у с. Шуби Богодухівського району Харківської області, зустрівся з ОСОБА_5 , який самостійно звернувся до нього з приводу пошуку роботи, та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування ОСОБА_5 , з метою трудової експлуатації, з використанням його уразливого стану та шляхом обману, розуміючи, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довів до відома ОСОБА_5 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його високооплачуваною роботою, яку він буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_5 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_5 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, досяг з ним домовленості про виконання ним робіт третім особам, тобто завербував його з метою трудової експлуатації та досяг з ним домовленості про те, що останній самостійно приїде до його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, приблизно у 2016 році, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 самостійно приїхав, за місцем мешкання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_5 , поселив останнього на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до 03.03.2021 року примушував ОСОБА_5 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що у березні 2018 року, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 зателефонувала раніше йому не знайома ОСОБА_6 з приводу пошуку роботи, та ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вербування ОСОБА_6 , з метою трудової експлуатації, повідомив про необхідність її приїзду за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . Далі, 18.03.2018 (точний час у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_6 самостійно приїхала за місцем мешкання ОСОБА_1 за вищевказаною адресою, та останній продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вербування ОСОБА_6 , з метою трудової експлуатації, розуміючи, що остання перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довів до відома ОСОБА_6 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення її високооплачуваною роботою, яку вона буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_6 про умови праці, на що остання, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило її уразливий стан, погодилась на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_6 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували її здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, досяг з нею домовленості про виконання нею робіт третім особам, тобто завербував її з метою трудової експлуатації.

Після чого, ОСОБА_1 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_6 , поселив останню на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до 03.03.2021 року примушував ОСОБА_6 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані нею роботи, надаючи останній лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що на початку червня 2018 року, точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування та переміщення особи шляхом обману, з використанням уразливого стану, з метою трудової експлуатації, будучи заздалегідь обізнаним про скруте матеріальне становище ОСОБА_7 , при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, зателефонував останньому, та довів до відома ОСОБА_7 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його високооплачуваною роботою, яку він буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_7 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_7 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, завербував його, з метою трудової експлуатації та досяг з ним домовленості про його переміщення за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на переміщення завербованої людини, наступного дня (точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись за кермом транспортного засобу ВАЗ 21011 (реєстраційний номер в ході досудового розслідування не встановлено), з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_7 , перемістив та помістив останнього за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до початку вересня 2018 року (точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено) примушував ОСОБА_7 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що восени 2019 року, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 зателефонував раніше йому знайомий ОСОБА_8 з приводу пошуку роботи, та ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вербування ОСОБА_8 , з метою трудової експлуатації, повідомив про необхідність його приїзду за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . Далі, восени 2019 року, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 самостійно приїхав, за місцем мешкання ОСОБА_1 , за вищевказаною адресою, та останній продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вербування ОСОБА_8 , з метою трудової експлуатації, розуміючи, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довів до відома ОСОБА_8 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його високооплачуваною роботою, яку він буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_8 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_8 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, досяг з ним домовленості про виконання ним робіт третім особам, тобто завербував його з метою трудової експлуатації.

Після чого, ОСОБА_1 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_8 , поселив останнього на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до 03.03.2021 року примушував ОСОБА_8 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що у травні 2020 року, точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування особи шляхом обману, з використанням уразливого стану, з метою трудової експлуатації, за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , зустрівся з раніше йому відомою ОСОБА_9 , яка самостійно звернулась до нього з приводу пошуку роботи, оскільки протягом останніх 5 років вже працювала у нього, та отримувала заробітну плату за виконані роботи. ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування ОСОБА_9 , з метою трудової експлуатації, з використанням її уразливого стану та шляхом обману, розуміючи, що остання перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довів до відома ОСОБА_9 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення її високооплачуваною роботою, яку вона буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_9 про умови праці, на що остання, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило її уразливий стан, та те ще останні 5 років вона працювала у ОСОБА_1 на таких самих умовах та отримувала заробітну плату, погодилась на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_9 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували її здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, досяг з нею домовленості про виконання нею робіт третім особам, тобто завербував її з метою трудової експлуатації.

Після чого, ОСОБА_1 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_9 , поселив останню на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до 03.03.2021 року примушував ОСОБА_9 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані нею роботи, надаючи останній лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що наприкінці травня 2020 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування та переміщення особи шляхом обману, з використанням уразливого стану, з метою трудової експлуатації, зустрівся з ОСОБА_10 , за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , та будучи заздалегідь обізнаним, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування та переміщення ОСОБА_10 , з метою трудової експлуатації, з використанням його уразливого стану та шляхом обману, довів до відома ОСОБА_10 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його високооплачуваною роботою, яку він буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_10 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_10 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, завербував його, з метою трудової експлуатації та досяг з ним домовленості про його переміщення за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на переміщення завербованої людини, в цей самий день, перебуваючи за кермом транспортного засобу ВАЗ 21011 (реєстраційний номер в ході досудового розслідування не встановлено), перемістив ОСОБА_10 за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_10 , поселив останнього на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до прикінця лютого 2021 року (точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено) примушував ОСОБА_10 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 31.07.2020, близько 18:22 год., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування особи шляхом обману, з використанням уразливого стану, з метою трудової експлуатації у смт Краснокутськ Краснокутського район Харківської області (точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), зустрівся з ОСОБА_11 , який самостійно звернувся до нього з приводу пошуку роботи, далі на власному транспортному засобі ВАЗ 2109 (реєстраційний номер не встановлено) перевіз його за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування ОСОБА_11 , з метою трудової експлуатації, з використанням його уразливого стану та шляхом обману, розуміючи, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довів до відома ОСОБА_11 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його високооплачуваною роботою, яку він буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_11 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_11 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, досяг з ним домовленості про виконання ним робіт третім особам, тобто завербував його з метою трудової експлуатації.

Після чого, ОСОБА_1 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_11 , поселив останнього на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до середини серпня 2020 року (точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено) примушував ОСОБА_11 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що наприкінці листопада 2020 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування та переміщення особи шляхом обману, з використанням уразливого стану, з метою трудової експлуатації, біля Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, вул. Міліцейська, 9, зустрівся з ОСОБА_12 , та будучи заздалегідь обізнаним, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування та переміщення ОСОБА_12 , з метою трудової експлуатації, з використанням його уразливого стану та шляхом обману, довів до відома ОСОБА_12 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його високооплачуваною роботою, яку він буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_12 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_12 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, завербував його, з метою трудової експлуатації та досяг з ним домовленості про його переміщення за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на переміщення завербованої людини, в цей самий день, знаходячись за кермом транспортного засобу ВАЗ 21011(реєстраційний номер в ході досудового розслідування не встановлено), перемістив ОСОБА_12 за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_12 , поселив останнього на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до прикінця грудня 2020 року (точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено) примушував ОСОБА_12 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 08.12.2020, близько 15:00 год., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування особи шляхом обману, з використанням уразливого стану, з метою трудової експлуатації за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 зустрівся з ОСОБА_13 , який самостійно звернувся до нього з приводу пошуку роботи, та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування ОСОБА_13 , з метою трудової експлуатації, з використанням його уразливого стану та шляхом обману, розуміючи, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довів до відома ОСОБА_13 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його високооплачуваною роботою, яку він буде виконувати для третіх осіб, з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_13 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_13 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, досяг з ним домовленості про виконання ним робіт третім особам, тобто завербував його з метою трудової експлуатації.

Після чого, ОСОБА_1 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_13 , поселив останнього на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію особи, у т.ч. у вигляді примусової праці, до 30.12.2020 року примушував ОСОБА_13 виконувати сільськогосподарські роботи третім особам, при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно з довідкою Держспоживслужби від 03.03.2021 не відповідає санітарним нормам.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі пред`явленого обвинувачення, фактичних обставин справи не оспорював та пояснив, що потерпілі тривалий час проживали у його домоволодінні, спочатку одні, потім інші, він їх утримував, годував, грошей за їхню працю не платив. Влітку потерпілі працювали, взимку проживали у домоволодінні обвинуваченого, деякі від`їздили, деякі приїздили. Зазначив, що вербував людей з метою трудової експлуатації, така діяльність з його боку мала місце з початку 2011 року по грудень 2020 року. Цивільні позови заявлені потерпілими визнав, зазначив, що частково відшкодував потерпілим моральну шкоду в розмірі по 5000 грн. кожному, просив не призначати покарання пов`язане з реальним позбавленням волі, запевнив, що подібна злочинна поведінка з його боку не повториться, в скоєному щиро розкаявся.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в судове засідання не з`явились, в матеріалах кримінального провадження містяться їх заяви про розгляд справи без їх участі. Крім того, потерпілі в своїх заявах вказували, що обвинуваченим ОСОБА_1 відшкодовано їм шкоду в розмірі по 5000 грн. кожному, будь-яких претензій до обвинуваченого вони не мають.

Під час досудового розслідування потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 заявлені цивільні позови, в яких вони просили стягнути з обвинуваченого на їх користь моральну шкоду у розмірі по 10000 грн. на кожного.

У судовому засіданні представник потерпілих - адвокат Герасименко Г.Л. пояснив, що обвинуваченим ОСОБА_1 відшкодовано потерпілим шкоду у розмірі по 5000 грн. кожному, претензій до обвинуваченого потерпілі не мають, з огляду на що представник потерпілих вважає за доцільне та просить суд залишити заявлені потерпілими на стадії досудового розслідування цивільні позови без розгляду. Просить призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі та застосувати положення ст. 75 КК України.

Таким чином, беручи до уваги повне визнання своєї вини обвинуваченим, той факт, що він не оспорює всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів у добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів щодо процесуальних витрат по кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 149 КК України, тобто вербування людини, з використанням обману та її уразливого стану, з метою трудової експлуатації, та за ч. 2 ст. 149 КК України, тобто вербування, переміщення людини, з використанням обману та її уразливого стану, з метою трудової експлуатації, вчинене повторно; вина ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, має зареєстроване місце проживання.

Відповідно до досудової доповіді, складеної 02 вересня 2021 року Богодухівським РВ № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, ОСОБА_1 агресії не проявляє, психічних розладів не має, алкогольних напоїв давно не вживає. Ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства оцінюється органом пробації як середній.

Орган пробації вважає, що його виправлення можливо без позбавлення або обмеження волі і не становить високої небезпеки для суспільства. Виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєних кримінальних правопорушень, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, про що він особисто зазначив у судовому засіданні, а також активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, яке полягало в тому, що обвинувачений добровільно брав участь у всіх слідчих діях, не змінював своєї позиції щодо визнання вини, отже надавав органам досудового розслідування активну допомогу під час розслідування кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, негативне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами, беручи до уваги позицію потерпілих, які претензій до обвинуваченого не мають, шкода яким частково відшкодована, думку прокурора, яка вважала за доцільне призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, без реального відбуття призначеного покарання, із застосуванням ст.75 КК України, та думку представника потерпілих, який підтримав позицію прокурора, суд призначає покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.ч. 1,2 ст. 149 КК України.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень (злочинів). Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При цьому, суд вважає, що з огляду на суспільно-небезпечний характер вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, категорії злочинів, до якої вони відноситься, їх широку розповсюдженість за останній період, відсутні передбачені ст. 69 КК України умови і підстави призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачене законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, суд наголошує, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Тому, зважаючи на дані про особу обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та враховуючи, що потерпілі, в особі їх представника, не наполягали на призначенні обвинуваченому покарання, пов`язаного із позбавленням волі, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілим, та інші наведені судом обставини, дійсно можуть бути підставами для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення злочину, його критичним ставленням до нього, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Отже, на переконання суду, призначення такого покарання обвинуваченому буде відповідати вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, що відповідає положенням ст. 65 КК України. Крім того, суд зазначає, що призначення обвинуваченому такої міри покарання узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року по справі №750/7381/16-к.

Враховуючи ступінь і характер суспільно-небезпечного діяння, тяжкість кримінальних правопорушень (злочинів), дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції його від суспільства, а тому наявні підстави для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком, та покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. Отже, при застосуванні положень ст.75 КК України конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена.

Під час досудового слідства на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2021 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2021 року строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту було продовжено, на час надходження обвинувального акту до суду строк зазначеного запобіжного заходу сплинув. З урахуванням вимог ст. ст. 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

Представник потерпілих - адвокат Герасименко Г.Л. в судовому засіданні відмовився від цивільних позовів потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у зв`язку із частковим відшкодуванням обвинуваченим ОСОБА_1 шкоди, внаслідок чого, на підставі ст. 128 КПК України, п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України провадження у цивільних позовах підлягає закриттю.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2021 року по справі № 953/20616/20 накладено арешт на майно вилучене 03.03.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 .

За змістом ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи, що в подальшому в застосуванні даного заходу відпала потреба, суд доходить висновку про скасування арешту з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2021 року по справі № 953/20616/20.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані з проведенням судово-фоноскопічної експертизи №СЕ-19/121-21/7636-ВЗ від 06.05.2021, судово-фоноскопічної експертизи №СЕ-19/121-21/7636-ВЗ від 01.06.2021, судово-фоноскопічної експертизи №СЕ-19/121-21/9046-ВЗ від 25.05.2021 та судово-фоноскопічної експертизи №СЕ-19/121-21/7640-ВЗ від 28.05.2021 на загальну суму 10468 грн. 82 коп., підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 149 КК України та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 149 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч. 2 ст. 149 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання з випробуванням на 3 (три) роки, якщо останній протягом іспитового строку не скоїть нове кримінальне правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_1 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Провадження по цивільним позовам потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди - закрити, у зв`язку з відмовою цивільних позивачів від позовних вимог.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 19.03.2021 року по справі № 953/20616/20 арешт на майно вилучене 03.03.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 .

Речові докази:

-блокнот з чорновими записами з написом «HEPROYET»; зошит з чорновими записами з написом «РОБОТА»; блокнот з чорновими записами білого кольору; зошит з чорновими записами без позначень; зошит з чорновими записами з написом «life»; зошит з чорновими записами з написом «WATERBALL»; блокнот з чорновими записами з написом «зошит для робіт з економіки....» - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12020220000001283;

-мобільний телефон ТМ «MEIZU» IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 - повернути власникові ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням:

-судово-фоноскопічної експертизи №СЕ-19/121-21/7636-ВЗ від 06.05.2021 в розмірі 3432 грн. (три тисячі чотириста тридцять дві) гривні 40 коп.;

-судово-фоноскопічної експертизи №СЕ-19/121-21/7636-ВЗ від 01.06.2021 в розмірі 2574 грн. (дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири) гривні 30 коп.;

-судово-фоноскопічної експертизи №СЕ-19/121-21/9046-ВЗ від 25.05.2021 в розмірі 2745 грн. (дві тисячі сімсот сорок п`ять) гривень 92 коп.;

-судово-фоноскопічної експертизи №СЕ-19/121-21/7640-ВЗ від 28.05.2021 в розмірі 1716 грн. (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 20 коп., які зарахувати за наступними реквізитами: Стягувач платежу: Держава; Код доходів: 24060300; Отримувач Платежу: ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300; п/рахунок UA048999980313050115000020649; код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947; Банк- Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І. В. Бугаєнко