Рішення № 101620911, 24.11.2021, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/3755/19

Провадження № 2/621/55/21

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

за участю: секретарів судового засідання - Акулової А.М., Лацько А.В.,

позивач - ОСОБА_1 , в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представник позивача - ОСОБА_6 ,

відповідач - ОСОБА_7 ,

представник відповідача - ОСОБА_8 ,

третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Зміїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , третя особа Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житлом та вселення,

в с т а н о в и в:

26.12.2019 ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 , третя особа Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської в якому просить суд: 1) зобов`язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 ; 2) вселити позивача разом з неповнолітніми дітьми за місцем їх реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , мешкала однією сім`єю з ОСОБА_9 , з 2001 року. 22.02.2011 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Позивач має чотирьох дітей: ОСОБА_10 , 2003 року народження, ОСОБА_11 , 2009 року народження, ОСОБА_12 , 2011 року народження та ОСОБА_13 , 2016 року народження.

З грудня 2009 року ОСОБА_1 з чоловіком та дітьми фактично проживали за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 або за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою №02-28/580 від 19.07.2019 ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 та має склад сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

Власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_9

18.07.2019 позивач прийшла до будинку АДРЕСА_1 , однак, ОСОБА_7 , повідомила, що замки на дверях вона змінила, прав на проживання у будинку позивач з дітьми не має.

Позивач зазначає, що ОСОБА_7 своїми діями чинить їй та дітям перешкоди у користуванні житлом в якому знаходяться речі позивача та її дітей (речі побутового вжитку, одежа, циркулярка, будівельні матеріали, краска фасадна 30 л, плитка 30 кв.м., клей 10 л, тепла підлога, ванна, автомобільні запчастини, меблі: диван кутовий, меблева стінка для гостинної, тощо).

З приводу протиправних дій ОСОБА_7 , позивач зверталась до правоохоронних органів, що підтверджується ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 08.11.2019 .

Наразі позивач вимушена орендувати житло за адресою: АДРЕСА_3 , що створює непомірні витрати для неї, а також спричиняє моральні страждання їй та її дітям.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 14.01.2020 провадження у зазначеній справі відкрито та призначено підготовче засідання.

07.02.2020 до канцелярії суду від ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав. ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30.04.2008 Зміївською державною нотаріальною конторою Харківської області належить Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26.11.2009 вказаний житловий будинок з надвірними будівлями був поділений реально з виділенням ОСОБА_7 Ѕ частині, а саме: житлова кімната «1-6» площею 14,5 кв.м., житлова кімната «1-7» площею 7,5 кв.м , кухня «1-3» площею 4,2 кв.м, кухня «1-31» площею 7,2 кв. м, гараж літера «Б», літня кухня літера «Г», а сестрі ОСОБА_7 - ОСОБА_14 в натурі виділено 1/2 частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, а саме: житлова кімната «1 -4» площею 7,3 кв.м, житлова кімната «1-5» площею 8,5 кв.м, кухня «1-3» площею 7,1 кв.м, коридор «1-1» площею 4,2 кв.м, ванна «1-2» площею 6,7 кв.м, ганок літера «а-2», сарай літера «Е», сарай літера «Д», вбиральня літера «З», літній душ літера «Ж», в спільному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_14 залишили ворота № 3, огорожу № 2, колодязь № 1, погріб «В». Для здійснення варіанту розподілу ОСОБА_7 необхідно було зробити наступні переобладнання: переобладнати приміщення «1 -4» та «1 -5» в житлову кімнату «1 -8»; переобладнати приміщення «1-7» та «1-6» в житлову кімнату «1-9»; зробити дверний прохід між приміщеннями «1-10» та «1-8», «1-11» та «1-9»; переобладнати приміщення «1 -10» та «1 -11» в кухню;в приміщенні 1-10 улаштувати віконний проріз; для виходу з частини будинку в приміщення «1-11» улаштувати дверний проріз з установкою подвійних дверей; обладнати квартири самостійною системою опалення та електропостачання; розподілити горище з обладнанням іншого виходу. На час звернення позивача з даним позовом роботи по переобладнанню житлового будинку не виконані в повному обсязі, відсутні опалення, газопостачання, котел, газова плита, туалет, в зв`язку з чим на протязі десяти років житловий будинок для проживання в ньому не придатний та не використовується за прямим призначенням. Лише в літній період відповідач має можливість мешкати в будинку. Позивачка та її діти ніколи не проживали в будинку, що належить відповідачу, були лише зареєстровані в ньому задля оформлення довідок для отримання матеріальної допомоги. Позивач, яка була дружиною сина відповідача з 22.02.2011, тимчасово з дітьми та ОСОБА_9 тимчасово мешкала в квартирі АДРЕСА_4 , яка на праві власності належить дочці відповідача - ОСОБА_15 18.04.2019 позивач разом з дітьми забравши своє майно виїхала з квартири на постійне мешкання за адресою: АДРЕСА_3 де вони проживають і на даний час. Про намір виселитися з квартири позивачка власника квартири не повідомила та за час проживання в квартирі привела її в непридатний стан. Крім того, позивач повідомила відповідача, що виїхала з дітьми до будинку АДРЕСА_3 , домовившись з власником вказаного будинку на проживання в ньому з послідуючим правом викупу. Позивач виселилася зі спірної квартири без відома ОСОБА_9 та одразу після виселення звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу для можливості позбавлення сина права на спільну сумісну власність на будинок АДРЕСА_3 . Факт не проживання позивача з ОСОБА_9 підтверджується матеріалами цивільної справи про розірвання шлюбу, яка не була розглянута у зв`язку зі смертю ОСОБА_9 . Крім того, відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 належним та допустимими доказами не підтверджено ( Том 1 а.с. 48-75).

Скориставшись своїм процесуальним правом, представник позивача - адвокат Петренко О.В. 14.02.2020 надала до канцелярії суду відповідь на відзив ОСОБА_7 , відповідно до якого, з доводами відповідача викладеними у відзиві не погоджуються. ОСОБА_1 разом із сім`єю зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 , де фактично і мешкала до перешкод у користуванні житлом. Посилання відповідачки ОСОБА_7 на те, що будинок знаходиться в нежилому стані та поділений між співвласниками рішенням Зміївського районного суду Харківської області спростовуються тим, що відповідач є єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 , з 17.08.2016 і у вказаному будинку мешкала позивач з сім`єю. Факт перешкод у користуванні житлом з боку ОСОБА_7 підтверджується заявою позивачки до правоохоронних органів, а також наявним кримінальним провадженням. Крім того, позивач звертає увагу, що у відзиві на позов відповідачка визнає факт реєстрації місця постійного проживання позивачки з дітьми у будинку АДРЕСА_1 та знаходження там їх речей, а більш того, реєстрація місця постійного проживання позивачки з дітьми у спірному будинку була здійснена за згоди відповідачки. (том 1 а.с.86-88).

18.02.2020 до канцелярії суду відповідачем ОСОБА_7 подано заперечення на відповідь на відзив поданий представником позивача 14.02.2020, в якому зазначила, що не погоджується з доводами викладеними у відповіді на відзив з наступних підстав.

ОСОБА_1 разом з дітьми була лише зареєстрована з 25.08.2016 будинку, Ѕ частини якого належать на праві приватної власності відповідачу, однак, в даному будинку позивач з дітьми ніколи не проживала. Відповідач надала згоду на реєстрацію місця проживання в належній їй Ѕ частині будинку АДРЕСА_1 , позивача та її дітей, оскільки мати позивача, яка проживає у АДРЕСА_5 , в якому до 25.08.2016 була зареєстрована і позивач з дітьми, потребувала зняття з реєстрації останніх за для оформлення субсидії. Разом з цим, про вселення позивача та її дітей в належне на праві власності відповідачу житло мова не йшла та в це житло вони не вселялися. Крім того, представником позивача належними доказами факт проживання позивача та її дітей в будинку, що належить відповідачу, не підтверджено, як і не вказано період з якого нібито ОСОБА_1 проживала в належній відповідачу частині будинку. Також представником позивача не вказано які саме перешкоди в користуванні житловим приміщенням чинила їй та дітям відповідач. Факт того, що частина житлового будинку належного відповідачу знаходиться в непридатному стані підтверджується належними доказами наданими відповідачем до матеріалів справи раніше.

26 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_7 , в порядку ст. 193 ЦПК України подала зустрічний позов до ОСОБА_1 в її інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.02.2020 в зв`язку з поданням зустрічної позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_1 в її інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, з порушенням строків, передбачених частиною 1 статті 193 Цивільного процесуального кодексу України повернуто заявнику.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 04.08.2021 закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті на 30.09.2021, задоволено клопотання представника відповідача адвоката Чуненко В.Б. виклик та допит свідків та про витребування доказів.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.05.2021задоволено клопотання представника позивача адвоката Петренко О.В. та замінено третю особу - Службу у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації в Харківській області на її правонаступника Службу у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області.

12.08.2021 від представника позивача адвоката Петренко О.В. до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких остання просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 з наступних підстав. ОСОБА_1 разом із неповнолітніми ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї, показами свідків, відповіддю КЗ «Зміївська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2», ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 08.11.2019, актом від 22.11.2019. Відповідач чинить перешкоди у користуванні житлом ОСОБА_1 та її дітям, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Крім того, в додаткових поясненнях представник позивача просила здійснювати подальший розгляд справи за її відсутності (Том 2 а.с. 148-150).

В судовому засіданні 24.12.2020 представник позивача адвокат Петренко О.В. на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, пояснила що позивач з чоловіком та дітьми з 2001 року мешкали за зареєстрованим місцем проживання, після смерті сина, відповідач почала чинити перешкоди у користуванні житлом позивачу та її дітям, чим порушує права позивача та дітей, змінила замки в вхідних дверях.

Відповідач ОСОБА_7 24.12.2020 просила відмовити в задоволенні позовних вимог, пояснила що позивач з дітьми була зареєстрована в будинку, тому що так було необхідно для оформлення документів на пільги, однак, фактично не проживали, будинок не утримували, будинок не придатний для проживання, до 2016 році в будинку не було навіть світла.

Представник відповідача адвокати Чуненко В.Б. просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Представник третьої особи Мартинова О.В. в судовому засіданні 09.07.2021 не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зазначила, що вказаний будинок не придатний для проживання дітей.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача та представника відповідача, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши доводи позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткові пояснення, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 194476231, дата формування: 23.12.2019, копії Свідоцтва про право на спадщину від 30.04.2008 посвідченого державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Головіною Л.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2-644, копії рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26.11.2009, вбачається що будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_7 (Том 1 а.с.15, 16, 64-66).

З копії довідки № 02-2/580 від 19.07.2019, виданої Виконавчим комітетом Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області, копії довідки №02-29/156 від 03.02.2020 виданої Виконавчим комітетом Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області, копії Домової книги вбачається, що в буд. АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.08.2016, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 25.08.2016, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 25.08.2016, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 25.08.2016, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 25.08.2016 (а.с. 17, 67, 68-73).

Крім того, в будинку АДРЕСА_6 був зареєстрований з 09.09.2016 та по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 (Том 1 а.с. 68-73).

З копії паспорта громадянину України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою АДРЕСА_6 з 25.08.2016 (Том 1 а.с. 6-7).

Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, персональні дані заявника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , номер витягу: 6334-1558132-2018, ОСОБА_2 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 з 25.08.2016 (Том 1 а.с. 10 зворот).

Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого 22.02.2011 Виконкомом Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області, 22 лютого 2011 року Виконкомом Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_17 », актовий запис № 02 (Том 1 а.с. 8).

З копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 19.02.2004 м. Харків відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_2 , батьками якої є ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , актовий запис № 149 (Том 1 а.с. 9).

З копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_3 батьками якої є ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , актовий запис № 4551 (Том 1 а.с. 11).

З копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , виданого 06.05.2011 Виконкомом Зідьківскої селищної ради Зміївського району Харківської області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_4 батьками якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , актовий запис № 14 (Том 1 а.с. 12).

З копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 , виданого 19.04.2016 Виконавчим комітетом Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області, що ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася ОСОБА_5 батьками якої є ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , актовий запис № 15 (Том 1 а.с. 13).

З копії Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_6 , виданого 12.07.2019 Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_11 помер ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , актовий запис № 163 (Том 1 а.с. 14).

Відповідно до копії Акту, складеного ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 22.12.2019 о 16:35 годині, замки на вхідних дверях в будинку АДРЕСА_6 змінені, ключі наявні у ОСОБА_1 не підходять до вхідних дверей (Том 1 а.с. 19).

Відповідно до Акту від 27.01.2020, складеного депутатом Зідьківської селищної ради Онопко М.І. в присутності свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_1 сумісно з дітьми за адресою АДРЕСА_6 , в домоволодінні ОСОБА_7 на протязі чотирьох років не проживають. Оселя знаходиться в занедбаному стані, опалення, води немає. ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_3 з квітня 2019 року (Том 1 а.с. 63).

З відповіді КЗ «Зміївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 імені льотчика - космонавта І.П. Волка Зміївської районної ради Харківської області» від 02.06.2020 № 01-14/97 на адвокатський запит № 12 від 06.03.2020 адвоката Петренко О.В. вбачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період з 2015 року по липень 2019 року проживали за адресою: АДРЕСА_6 . В період навчання дітей в школі, родина має соціальний статус багатодітної родини, комісією в складі соціального педагога, класних керівників та заступника директора з виховної роботи двічі на календарний рік було проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей. Під час обстеження було виявлено наступне: стосунки в родині доброзичливі, дітям приділяється достатньо уваги здоров`ю та навчанню, забезпечені усім необхідним для навчання (Том 1 а.с. 146, 145).

З Довідки № 01-14/114 від 19.06.2020 наданої директором КЗ «Зміївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 імені льотчика - космонавта І.П. Волка Зміївської районної ради Харківської області» ОСОБА_23 . Вбачається, що згідно даних особових справ здобувачів освіти, на підставі заяв ОСОБА_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вказано: АДРЕСА_2 (заяви від 20.08.2015, 30.09.2016, 21.08.2017). Згідно зі списку здобувачів освіти 6-В класу станом на 05.09.2019, змінена адреса місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на АДРЕСА_3 (Том 1 а.с.161).

З інформації, наданої головним лікарем КНП «Зміївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Костенко О. № 1238 від 05.10.2020 на запит Зміївського районного суду Харківської області від 06.08.2020, вбачається, що згідно записами в Ф 112/0 (історія розвитку дитини) дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою прохід Залізничний, 2а, перебували на обліку та зверталися за медичною допомогою у період з 2015 року по липень 2020 року до лікарів АЗПСМ м. Зміїв. Згідно записам історію розвитку дитини (Ф112) та записів посімейного журналу ОСОБА_3 , ОСОБА_3 з народження по 04.02.2011 перебувала на обліку у лікаря АЗПСМ смт Зідьки та мешкала за адресою: АДРЕСА_6 . ОСОБА_1 02.10.2019 уклала декларацію про надання медичної допомоги з лікарем АЗПСМ м. Зміїв (Том 1 а.с. 203).

Відповідно до Довідки вих. № 1/09 від 16.09.2020 наданої директором ПП «Медіа-Зміїв» ОСОБА_24 23.12.2011 був оформлений договір № 757 на підключення інтернету за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , з моменту підключення та до 20.06.2019 плата за інтернет нараховувалася та сплачувалася. На час надання довідки в базі підприємства не має абонента ОСОБА_1 (Том 1 а.с. 205, 206).

З Акту обстеження умов проживання складеного 15.07.2021, вбачається, що головним спеціалістом ССД Зміївської міської ради Мартиновою О.В., головним спеціалістом ССД Зміївської міської ради Машановою Ю.О. проведено обстеження умов проживання будинку АДРЕСА_1 , умови проживання не задовільні, умови для виховання та розвитку дітей не створені. За вказаною адресою проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (Том 2 а.с. 131).

З матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу, № 621/1363/19, провадження 2/621/774/19, витребуваної судом за клопотанням представника відповідача адвоката Чуненко В.Б., вбачається, що 23.05.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 22.02.2011 Зідьківською селищною радою Зміївського району Харківської області, актовий запис № 02. В позові ОСОБА_1 зазначено, що з 18.04.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 мешкають окремо. Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16.07.2019 провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

З матеріалів скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Зміївського ВП ГУНП в Харківській області, щодо невнесення відомостей до ЄРДР, № 621/3252/19, провадження № 1-кс/1157/19, витребуваної судом за клопотанням представника відповідача адвоката Чуненко В.Б., вбачається, що 06.11.2021 засобами поштового зв`язку до Зміївського районного суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Зміївського ВП ГУНП в Харківській області, щодо невнесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України. В тексті скарги ОСОБА_1 зазначено, що з грудня 2009 року ОСОБА_1 з чоловіком та дітьми фактично проживали за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_6 або за адресою: АДРЕСА_2 . Також зазначено, що ОСОБА_7 чинить ОСОБА_1 та її дітям перешкоди у користуванні житлом та фактично виселила останніх.

Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області Шахової В.В. від 08.11.2019 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Зміївського ВП ГУНП в Харківській області, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено та зобов`язано відповідальну посадову особу Зміївського ВП ГУНП в Харківської області невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох) годин після отримання копії ухвали слідчого судді, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, які викладені в заяві ОСОБА_1 30.10.2019 та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З матеріалів кримінального провадження № 12019220300001022, витребуваних судом за клопотанням представника відповідача адвоката Чуненко В.Б., вбачається що 13.11.2019 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 11.11.2019 щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України. В рамках кримінального провадження були допитані: в якості свідка ОСОБА_15 , в якості потерпілої ОСОБА_1 .

Постановою слідчого Зміївського ВП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Баранова Є.О. про закриття кримінального провадження від 31.03.2021, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 12019220300001022 від 23.11.2019 було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України.

Допитана в судовому засіданні 24.12.2020 свідок ОСОБА_25 , пояснила суду, що ОСОБА_1 з дітьми, після смерті чоловіка, не впускають до будинку в смт Зідьки де вона мешкала, точної адреси не пам`ятає, не дозволяють забрати речі. Вона була у вказаному будинку, декілька разів на місяць приходила в гості до ОСОБА_1 , в будинку були дитячі речі, іграшки, швейна машинка, телевізор, велике ліжко. Знає, що ОСОБА_26 з чоловіком мали намір проводити в будинку ремонт. Була в будинку останній раз в 2019 році на дні народженні дитини. Знає, що взимку ОСОБА_1 разом з родиною мешкала в квартирі. З будинку в смт Зідьки де вона мешкала ОСОБА_1 переїхала після смерті її чоловіка коли в будинку змінили замки.

Допитана в судовому засіданні 24.12.2020 свідок ОСОБА_19 , пояснила суду, що була подругою ОСОБА_9 з дитинства та познайомилася з ОСОБА_1 коли вона почала жити з ОСОБА_9 . Вказала, що їй відомо що після смерті сина ОСОБА_7 не впустила невістку з дітьми в будинок та змінила там замки. ОСОБА_1 доглядала за будинком, мала намір з чоловіком проводити там ремонт, зробити літню кухню, в будинку та на території домоволодіння були присутні дитячі речі. В будинку була прибудова її ОСОБА_27 побудував, вони постійно щось робили в будинку, ремонтували, Едуард замовляв вікна. Після смерті ОСОБА_27 приїхала до ОСОБА_1 ми з нею пішли до будинку смт Зідьки точно назву вулиці не пам`ятаю та не змогли попасти до будинку, оскільки були змінені замки на вхідних дверях. Діти спілкуються з бабусею ОСОБА_7 , бабуся приходила на дні народження дітей, дарувала їм подарунки. Знає що на зимовий період ОСОБА_1 з сім`єю переїжджали до квартири по АДРЕСА_6 не було опалення. ОСОБА_1 повідомляла мені, що була зареєстрована в вказаному будинку.

Допитаний в судовому засіданні 24.12.2020 свідок ОСОБА_20 , показав суду, що є хрещеним батьком ОСОБА_5 . Йому відомо, що родина мешкала у будинку в смт Зідьки. ОСОБА_1 залишила будинок після смерті чоловіка.

Допитана в судовому засіданні 24.12.2020 свідок ОСОБА_22 , пояснила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_7 та їй відомо, що по АДРЕСА_6 ніхто не проживав, будинок не придатний для проживання, відсутнє електро та газопостачання, ОСОБА_7 приїжджала до домоволодіння лише влітку, саджала город та доглядала за ним. Невістку ОСОБА_7 з дітьми не бачила.

Допитана в судовому засіданні 24.12.2020 свідок ОСОБА_21 показала, що будинок в АДРЕСА_6 не придатний для життя, на даний момент в будинку ніхто не проживає. Невістка ОСОБА_7 з дітьми в будинку не проживали, лише періодично приїжджали. Невістку не знала, знала сина він приїжджав до матері. ОСОБА_7 буває влітку працює на городі.

Допитаний в судовому засіданні 24.12.2020 свідок ОСОБА_28 , пояснив суду, що робив на замовлення ОСОБА_7 вікна та двері у будинку, оплату роботи здійснювала ОСОБА_7 , в будинку не бачив інших осіб. На замовлення ОСОБА_9 робив дитяче ліжко у квартиру в якій вони проживали з родиною.

Допитана в судовому засіданні 24.12.2020 свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що вона є дочкою ОСОБА_7 . ОСОБА_1 проживала в належній їй квартирі по АДРЕСА_2 , з будинку по АДРЕСА_6 ОСОБА_1 пішла добровільно, перешкод не було.

Відповідно до частини 1 статті 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до статті 150 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно статті 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 64 Житлового кодексу Української РСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до частини 1 статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Стаття 65 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

За правилами частини 4 статті 109 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317-319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до статті 310 Цивільного кодексу України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 31 Цивільного кодексу України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Що стосується позову в частині вселення неповнолітніх та малолітніх дітей, то суд зазначає наступне.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно статті 16 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім`ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Частинами 3, 4 статті 39 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Тобто, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років є місцем проживання її батьків. Згідно наведених приписів закону слід дійти висновку, що малолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає. В той же час, право малолітньої дитини користуватися житлом позивача є похідним від аналогічного права одного з батьків та існує лише за наявності його у одного з них. З точки зору статті 64 Житлового кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї. Факт припинення сімейних відносин із власником (власниками) квартири не позбавляє колишніх членів його (їх) сім`ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього приміщення.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз`яснено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Судом встановлено, що позивач разом з дітьми має зареєстроване місце проживання в будинку АДРЕСА_1 де були зареєстровані за згодою відповідача ОСОБА_29 , зазначені обставини визнаються сторонами та відповідно до статті 82 Цивільного процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

З досліджених судом доказів встановлено, що позивач разом з сім`єю тимчасово не користувалася спірним житловим приміщенням з поважних причин, а саме у зимовий період проживали за адресою:АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю в будинку опалення.

Позивачем та її представником зазначено, що 18.07.2019 позивач з дітьми не змогла потрапити до будинку за адресою місця реєстрації, оскільки відповідачем було змінено замки на вхідних дверях. Відповідач в судовому засіданні підтвердила факт того, що у позивача не було ключів від будинку АДРЕСА_6 .

З квітня 2019 ОСОБА_1 , з дітьми мешкає в іншому житловому приміщенні, оскільки після смерті чоловіка ОСОБА_7 чинить їй перешкоди у користуванні спірним будинком.

Суд зазначає, що малолітня дитина не втрачає право користування житлом за будь-яких обставин: ні внаслідок тимчасової відсутності понад шість місяців згідно статті 71 Житлового кодексу Української РСР, ні внаслідок вибуття згідно статті 107 Житлового кодексу Української РСР (ВС/КЦС у справі № 755/16152/16-ц).

Твердження відповідача про те, що позивач добровільно покинула спірний будинок та взагалі в ньому не проживала, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суду надано достатньо доказів того, що позивачу створюються певні перешкоди у праві користування спірним будинком, у зв`язку з чим вказане порушене право ОСОБА_1 , та її неповнолітніх дітей підлягає захисту, зокрема усуненню перешкод в користуванні будинком шляхом вселення.

Згідно статті 141 Цивільного процесуального кодекс України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто, стягненню з відповідача підлягають витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768грн 40 к.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

При подані позову представником позивача було зазначено, що витрати позивача на правничу допомогу, згідно з попереднім розрахунком судових витрат становлять 9 000 грн. Попередній розрахунок витрат на правову допомогу, акт виконаних робіт та квитанція будуть надані до суду окремо згідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Скориставшись положенням даної статті, представник позивача в судовому засіданні 09.07.2021 зазначила, що докази в підтвердження витрат позивача на правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про надання позивачу строку - п`ять днів з дня ухвалення даного рішення суду, для подання доказів щодо розміру понесених нею витрат на правничу допомогу, а вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, підлягає шляхом ухвалення додаткового рішення по справі.

Відповідно до другого речення частини 5 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , неповнолітнім : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у користуванні будинком АДРЕСА_1 .

Вселити ОСОБА_1 , неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 03.12.2021.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 ) в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідач: ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_8 ).

Третя особа: Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (ЄДРПОУ 26420455, адреса місцезнаходження: Харківська область, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 2).

Головуючий: