Ухвала суду № 101619063, 18.10.2021, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 532/308/15-к

Провадження №1-кп/548/247/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2021 року Колегія суддів Хорольського районного суду Полтавської області в складі: головуючого судді - Коновода О.В.,

суддів - Миркушіної Н.С., Старокожка В.П.,

секретаря судових засідань - Скрипніченко М.І.

прокурора: Москаленка Д.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених: адвокатів Миронова О.А., Лазоренка Р.В., Кіяшка С.Л., Василишина М.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід прокурора Москаленка Дмитра Володимировича у кримінальному провадженні № 12014170110000192 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Хорольського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження № 12014170110000192 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 подав письмову заяву про відвід прокурору Москаленку Д.В., посилаючись на упереджене ставлення прокурора та заінтересованість в результатах розгляду справи. Обвинувачений зазначає, що прокурор демонстрував недозволені методи здійснення повноважень прокурора, що полягали у невідкритті стороні захисту матеріалів кримінального провадження, зокрема 41 ухвали слідчих суддів про дозволи на обшук, 6-ти ухвал слідчих суддів про надання дозволу на тимчасовий доступ, 1-єї ухвали слідчого судді про відмову в наданні дозволу на тимчасовий доступ, до протоколу допиту свідків, які могли надати покази щодо причетності інших осіб до вчинення злочину та невинуватості ОСОБА_1 , до письмових доказів, записів відеореєстраторів, постанов та клопотань слідчих та інших матеріалів кримінального провадження. Також ОСОБА_1 вказує, що ухвалою колегії суддів Ленінського районного суду м. Полтави від 10.03.2021 встановлено невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування. Обвинувачений зазначає, що прокурор надав стороні захисту на ознайомлення лише 56 томів, однак досі не відкрив 105 томів. На думку обвинуваченого, свідоме приховування такої кількості томів кримінального провадження вказує на вплив на прокурора сторонніх осіб, які заінтересовані в триманні обвинуваченого під вартою та притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Обвинувачений зазначає, що підтвердженням упередженості прокурора щодо постановлення відносно ОСОБА_1 неправосудного рішення, є той факт, що незважаючи на тримання під вартою обвинуваченого понад розумний строк, а саме 7 років 1 місяць, прокурор продовжує подавати клопотання про тримання під вартою ОСОБА_1 .

Інші обвинувачені та їх захисники підтримали заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід прокурору, просили задовольнити відвід з підстав, зазначених ОСОБА_1 .

Прокурор та представник потерпілих заперечили проти задоволення заяви про відвід прокурору, посилаючись на необгрунтованість заяви обвинуваченого.

Розглянувши заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід прокурору, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши позицію учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід прокурору Москаленку Д.В., виходячи з наступного.

Статтею 77 КПК України передбачено виключений перелік підстав для відводу прокурора, слідчого. Так, прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про прокуратуру» прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Заява про відвід прокурора Москаленка Д.В. обґрунтовується його упередженою процесуальною діяльністю під час досудового розслідування, про що свідчить приховування частини матеріалів кримінального провадження, а також упередженістю на стадії судового розгляду, що вбачається з дій, які свідчать про бажання залишити ОСОБА_1 під вартою.

У судовому засіданні прокурор не заперечував, що близько 105 томів матеріалів кримінального провадження не були відкриті стороні захисту, оскільки ці матеріали містять відомості щодо перевірки інших версій вчинених злочинів та не містять доказів, які спростовують чи підтверджують вину обвинувачених у цьому кримінальному провадженню.

Суд виходить з того, що встановлення доказового значення тих чи інших відомостей є правом прокурора; закон надає йому можливість оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням всіх обставин кримінального провадження (ст. 94 КПК України). Цим правом він наділений з огляду на функціонал обвинувача у кримінальному провадженні, адже з одного боку, зв`язаний засадами кримінального провадження і правилами про належність, допустимість, достовірність і достатність доказів, з іншого - саме на прокурора покладено визначення спроможності доказової бази для складення або затвердження обвинувального акту з метою подальшого підтримання обвинувачення у суді. Прокурор керує слідством для того, щоб самому в подальшому ефективно підтримувати обвинувачення в суді.

Колегія суддів критично оцінює доводи обвинуваченого про невідкриття матеріалів справи як доказ упередженості прокурора Москаленка Д.В., оскільки прокурор в силу своїх процесуальних повноважень та обов`язків оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням всіх обставин кримінального провадження та підтримує державне обвинувачення на підставі зібраних в ході досудового розслідування доказів, відповідно має право за своїм внутрішнім переконанням та об`єктивними обставинами оцінити надання доступу до частини матеріалів кримінального провадження таким, що може зашкодити досудовому розслідуванню.

На думку колегії суддів, сторона захисту має право клопотати про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що не включені до реєстру матеріалів досудового розслідування, поданого разом з обвинувальним актом, з яких знято гриф секретності, однак ознайомлення сторони захисту з такими матеріалами не входить до обов`язків прокурора, а їх ненадання не свідчить про бажання приховати обставини кримінальних правопорушень чи іншим чином незаконно вплинути на хід справи.

Крім того, посилання обвинуваченого на ухвалу суду від 10.03.2021 є безпідставними, оскільки, вказана ухвала колегії суддів Ленінського районного суду м. Полтави, в якій була встановлена невідповідність обвинувального акта, затвердженого 24 вересня 2019 року, та реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК України, скасована ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.04.2021.

Той факт, що прокурор протягом тривалого часу звертався з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою не свідчить про його упередженість, адже таке право входить до кола його процесуальних прав та є частиною його повноважень, а з урахуванням того, що відповідні клопотання були задоволені судами різних інстанцій, підтверджує логічність та законність дій прокурора в межах його повноважень.

Колегія суддів приходить до висновку, що заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу прокурора, що передбачені зазначеними нормами КПК України, подана заява фактично зводиться до незгоди обвинуваченого з процесуальними діями прокурора Москаленка Д.В. в ході досудового розслідування та судового розгляду справи, що відповідно до вимог КПК України не є підставою для відводу прокурора.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим. Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості прокурора, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи та/або об`єктивну неможливість його участі в цьому кримінальному провадженні. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями прокурора і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ`єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для судді, який розглядає заяву про відвід.

При розгляді даного клопотання про відвід відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує як джерело права практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, оцінюючи доводи, викладені в заяві про відвід в їх сукупності, суд вважає висловлені заявником доводи щодо відводу слідчого судді такими, що не ґрунтуються на вимогах ст. 75 КПК України, тобто є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства»), що застосовується при оцінці доказів.

Крім того, як зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковський проти Росії», структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн - учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Однак, заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо, щоб довести порушення статті 18 Конвенції.

Колегія суддів констатує, що саме по собі порушення кримінального провадження відносно особи, чинить на неї психологічний тиск, так як може призвести до негативних наслідків для цієї особи, натомість саме здійснення прокурором дій в рамках КПК України при досудовому розслідуванні кримінального провадження та висловлення своєї позиції з приводу пред`явленого обвинувачення не свідчать про упередженість чи особисту заінтересованість прокурора.

З огляду на те, що в підготовчому судовому засіданні не було здобуто даних, які б свідчили про упереджене ставлення прокурора Москаленка Д.В. щодо обвинуваченого ОСОБА_1 та особисту заінтересованість прокурора в результатах розгляду справи, заява про відвід прокурора не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 80, 81 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід прокурора Москаленка Дмитра Володимировича,- відмовити .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 22.10.2021 року.

Головуючий суддя: Коновод О.В.

Судді: Миркушіна Н.С.

Старокожко В.П.