Рішення № 101618364, 26.11.2021, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/2324/17

Провадження по справі № 2/129/30/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2021 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Бондар О.В.

з участю секретаря Килівник Ю.С.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

третьої особи ОСОБА_5 ,

представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача Гайсинська міська рада, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні спільним проїздом шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права, -

установив:

22.08.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , Ладижинсько-Хутірської сільської ради Гайсинського району, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 про відновлення становища, яке існувало до порушення права, в якому просила суд відновити становище, яке існувало до порушення права, зобов`язавши ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлені ним дерев`яні коли в кількості 22 штук на земельній ділянці, яка використовується як проїзд та розташована між житловим будинком АДРЕСА_1 (власник будинку ОСОБА_5 ) та житловим будинком АДРЕСА_2 (власник будинку ОСОБА_3 ) по АДРЕСА_3 , розмір якої складає близько 6 метрів шириною та близько 25 метрів довжиною, яка перебуває у комунальній власності Ладижинсько-Хутірської сільської ради, а також звільнити земельну ділянку загального користування для проїзду.

Відповідач надав суду заперечення проти позовних вимог, а 23.11.2018 р. відзив на позовну заяву, в яких просив у задоволенні позову відмовити з огляду на його безпідставність, в судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ці заперечення підтримали, суду зазначили про те, що спірна земельна ділянка, яку помилково вважає позивачка проїздом, оскільки певний час він дозволяв ОСОБА_1 проїжджати через свою земельну ділянку до її земельної ділянки, проте з березня місяця 2017 року відновив межі своєї земельної ділянки, яка виділена ОСОБА_3 згідно запису в погосподарській книзі №3 Ладижинсько-Хутірської сільської ради на 2016-2020 роки в користування, яка складається з 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, 0,26 га та 1 га для ведення особистого селянського господарства, відповідна інформація про площу земельної ділянки зазначена в земельно-кадастровій книзі №1; рішенням 17 сесії 7 скликання Ладижинсько-Хутірської сільської ради від 26.07.2017 р. ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку та по господарських будівель орієнтовною площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2600 га в АДРЕСА_3 , в приватну власність, тобто він встановив межові знаки у вигляді дерев`яних колів в кількості 22 штуки між своєю земельною ділянкою та земельною ділянкою свого сусіда ОСОБА_5 , зазначена межа існувала багато років, про що свідчить криниця та багаторічні дерева на цій межі. Тобто відповідач жодних протиправних дій щодо права ОСОБА_1 на користування виділеною їй земельною ділянкою не вчинив, через заборону вчиняти будь-які дії пов`язані із передачею виділеної йому у користування земельної ділянки у його приватну власність на підставі ухвали суду про забезпечення позову ОСОБА_1 за її заявою він не може оформити право власності на спірну земельну ділянку в передбаченому законом порядку.

30.07.2019 р. позивач подала до суду змінений позов до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача Гайсинська міська рада, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні спільним проїздом шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права, зобов`язавши ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлені ним дерев`яні коли в кількості 22 штук на земельній ділянці, яка використовується як проїзд та розташована між житловим будинком АДРЕСА_1 (власник будинку ОСОБА_5 ) та житловим будинком АДРЕСА_2 (власник будинку ОСОБА_3 ) по АДРЕСА_3 , розмір якої складає близько 6 метрів шириною та близько 25 метрів довжиною, яка перебуває у комунальній власності Ладижинсько-Хутірської сільської ради, а також звільнити земельну ділянку загального користування для проїзду.

На обгрунтування своїх позовних вимог в своїй позовній заяві та в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Човганюк А.М. зазначили про те, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.1993 р. належить житловий будинок АДРЕСА_4 , в користуванні у позивача перебуває земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,2500 га та земельна ділянка ведення особистого селянського господарства площею 0,1000 га; відповідно до рішення 15 сесії 7 скликання Ладижинсько-Хутірської сільської ради № 1 від 31.03.2017 р. позивачем здійснюються дії для виготовлення технічної документації із землеустрою з метою передання даних земельних ділянок у її власність; до березня 2017 року до земельної ділянки, на якій знаходиться належний ОСОБА_1 житловий будинок, у неї був проїзд з АДРЕСА_3 за відсутності такого з АДРЕСА_4 , однак ОСОБА_3 14.03.2017 р. протиправно встановив 22 дерев`яні коли, які перешкоджають позивачу у проїзду до її господарства.

Проти змінених позовних вимог відповідач заперечив з тих самих мотивів, що і проти первісного позову, категорично не погоджується з тим, що виділену йому, ОСОБА_3 , в передбаченому законом порядку та передану у власність рішенням сесії сільської ради земельну ділянку позивач вважає проїздом, в задоволенні позовних вимог просить суд відмовити.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 суду дав пояснення про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить йому, його сусідом по АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 , з боку городу сусідкою є ОСОБА_1 , межею його земельної ділянки з боку ОСОБА_3 є стіна житлового будинку, який побудований практично на межі, потім невеликий проїзд до городу ОСОБА_1 вздовж стіни будинку і далі біля його городу, однак зазначений проїзд є нешироким, тому тривалий час приблизно з 1981 року сусіди користувалися проїздом біля будинку ОСОБА_3 , який претензій ніяких з цього приводу не мав, після виниклого між сусідами ОСОБА_7 та ОСОБА_1 конфлікту ОСОБА_7 забив колами цей проїзд; у вирішенні позовних вимог поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Гайсинської міської ради(правонаступника Ладижинсько-Хутірської сільської ради) ОСОБА_6 проти позову заперечив, вважав позовні вимоги необґрунтованими, надав суду письмові та усні пояснення про таке. 28.10.2021 комісією Гайсинської міської ради здійснено виїзд в с.Лад-Хутори, обстежено земельні ділянки, які перебувають в користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про що складено відповідний акт та довідку; комісією проведено обміри земельних ділянок та встановлено наступне: орієнтовна площа земельної ділянки по АДРЕСА_3 , яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 складає 0,364 га, з них: для обслуговування житлового будинку 0,114 га, для ведення особистого селянського господарства 0,25 га. Розбіжність із площею в погосподарській книзі (0,51га) виникла внаслідок того, що ОСОБА_3 при замірах комісією не вказав на сад, який проходить по межі земельних ділянок позивача, відповідача та ОСОБА_5 , тобто можна припустити, що площа земельної ділянки, яка фактично перебуває в користуванні ОСОБА_3 і яка розмічена межовими знаками зі сторони ОСОБА_5 - дерев`яними колами, а з іншої сторони парканом від будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_5 , співпадає з площею земельної ділянки, зазначеною в погосподарській книзі; орієнтовна площа земельної ділянки по АДРЕСА_4 , яка перебуває в користуванні позивача ОСОБА_1 , складає 0,375 га, з них: для обслуговування житлового будинку 0,155га, для ведення особистого селянського господарства 0,22 га. Заміри здійснювались в присутності ОСОБА_1 , з припущенням, що площа земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача, фактично більша на 0,035 га; крім того, зі слів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 межа між їхніми земельними ділянками та будинковолодіннями проходить посередині криниці з боку АДРЕСА_5 , тобто, відстань між цегляним парканом ОСОБА_3 та цегляним парканом ОСОБА_5 складає 11,10 метрів (на абрису зовнішніх меж земельних ділянок а.с.53, 58, 60 - 11,13 м), середина криниці проходить на відмітці 5,80 м від земельної ділянки ОСОБА_3 , 5,30 м від земельної ділянки ОСОБА_5 , в чому і полягає розбіжність між фактичними даними та показами ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , а також виготовленою відповідачем технічною документацію. ОСОБА_6 також звернув увагу на те, що заміри були проведені з показань ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в їх присутності, зазначені розміри є орієнтовними та не можуть слугувати визначенням меж земельних ділянок, так як виконавчі органи Гайсинської міської ради не є уповноваженими особами, які здійснюють встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та розробниками документації із землеустрою; в Гайсинській міській раді та Ладижинсько Хутірському старостинському окрузі відсутні архівні відомості та дані щодо розроблення і затвердження технічної документації на проїзд між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 ; представник Гайсинської міської ради вважав помилковим твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності є проїздом та відноситься до земель загального користування, оскільки згідно наявних в матеріалах справи доказів, земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку (02.01) та для ведення особистого селянського господарства (01.03).

З`ясувавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, з урахуванням наявних в справі доказів та вимог закону суд прийшов до висновку про те, що змінені позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.1993 р. належить житловий будинок АДРЕСА_4 , зареєстрований на праві особистої власності 3.12.1993 р. Тульчинським Бюро технічної інвентаризації (а.с. 9-10 т.1); відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 2.04.2011 р. ОСОБА_1 2 квітня 2011 р. уклала шлюб із ОСОБА_9 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 (а.с.13 т.1); відповідно до викопіювання з проекту землекористування Ладижинсько-Хутірської сільської ради земельна ділянка по АДРЕСА_4 площею 0,35 га надана ОСОБА_1 (а.с.15,16 т.1); відповідно до акту комісії Лад-Хутірської сільської ради від 28.03.2017 р. з урахуванням відсутності документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки у ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , а також довготривале користування дорогою ОСОБА_1 , що посвідчують жителі с.Лад.Хутори, комісією запропоновано ОСОБА_3 звільнити проїзд з АДРЕСА_6 , мешканцям будинків звернутися для виготовлення технічних документацій з землеустрою та дотримуватися добросусідства (а.с.17,18 т.1); 25.04.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до Лад-Хутірської сільської ради з проханням прийняти міри для облаштування належного проїзду до її садиби по АДРЕСА_6 (а.с.21 т.1), відповідно до отриманої відповіді на звернення ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно рішення 15 сесії 7 скликання від 13.03.2017 р. їй було надано дозвіл на розроблення тезнічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_6 , яка до сільської ради на затвердження не надходила, роз`яснено право звернутися до суду (а.с.22 т.1). Відповідно до довідки Лад-Хутірської сільської ради від 20.10.2017 р. № 422 за господарським номером ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 рахується земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства - 0,26 га, для обслуговування житлового будинку 0,25 га (а.с.34 т.1); відповідно до довідки Лад-Хутірської сільської ради від 22.03.2017 р. № 71 за господарським номером ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 рахується земельна ділянка площею 0,514 га згідно по господарської книги №3 особовий рахунок № НОМЕР_2 (а.с.35 т.1); рішенням 17 сесії 7 скликання Ладижинсько-Хутірської сільської ради від 26.07.2017 р. ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку та по господарських будівель орієнтовною площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2600 га в АДРЕСА_3 , в приватну власність (а.с.36 т.1); відповідно до викопіювання з проекту землекористування Ладижинсько-Хутірської сільської ради проїзд між будинками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 .-Хутори відсутній, земельна ділянка, яка надається ОСОБА_3 площею 0,5100га по АДРЕСА_2 (а.с.50 т.1). Відповідно до запису в земельнокадастровій книзі колгоспу «Нове життя» відповідачу ОСОБА_3 надано в користування земельну ділянку загальною площею 0,51 га, з них 0,48 га під рілля, 0,01 га під будівлями, 0,02 під сад (а.с.180-181); відповідно до запису в погосподарській книзі №3 Ладижинсько-Хутірської сільської ради на 2016-2020 роки (а.с. 100-101), в користуванні ОСОБА_3 перебуває земельна ділянка, яка складається з 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, 0,26 га та 1 га для ведення особистого селянського господарства; відповідна інформація про площу земельної ділянки зазначена в земельно-кадастровій книзі №1 (а.с. 177-179). Згідно запису в земельнокадастровій книзі колгоспу «Нове життя» ОСОБА_1 надано в користування земельну ділянку площею 0,34 га, з них 0,34 га під рілля, 0,01 га під будівлями(а.с.181). Відповідно до рішення сесії Ладижинсько-Хутірської сільської ради від 13.12.1996 ОСОБА_3 надано у власність земельна ділянка площею 0,47 га в с.Ладижинські Хутори (довідка на а.с. 117).

Розпорядженням міського голови Гайсинської міської ради №55-ар від 26.10.2021 створено комісію для обстеження земельних ділянок Ладижинсько-Хутірського старостинського округу, які перебувають в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Комісія створена для визначення позиції Гайсинської міської ради як третьої сторони в судовому спорі та можливості врегулювання конфлікту між сторонами в позасудовому порядку.

Земельно-технічних експертиз в цій справі не проводилося, клопотань про призначення таких експертиз як доказів в цій справі сторонами заявлено до суду не було.

Свідок ОСОБА_11 , проживала по АДРЕСА_6 з 1967 р. по 1982 р., в цей час проїзжали біля будинку ОСОБА_12 , попід хату, якій за проїзд віддали 5 соток городу, проїжджав трактор, бульдозер, на межі росли дерева, вишня, на ріжок криниці ріс ясен, там була межа між цими господарствами.

Свідок ОСОБА_13 , інспектор-землевпорядник Ладижинсько-Хутірської сільської ради, суду дала показання про те, що для вирішення звернення ОСОБА_1 про облаштування проїзду до її будинку АДРЕСА_6 нею вивчалася відповідна документація, на карті села є дорога по АДРЕСА_6 , проте для її відновлення потрібно немало часу і ресурсів, земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обміряли в листопаді 2017 р. в складі комісії, їх розміри брали із земельно-кадастрової книги сільської ради.

Свідок ОСОБА_14 , сусідка ОСОБА_1 , суду дала показання про те, що вона з дитинства проживає по АДРЕСА_6 , тому пам`ятає, що криниця, яка на даний час існує, була викопана на межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , навіть більше на земельній ділянці ОСОБА_3 , а тому ОСОБА_3 встановив межові знаки вірно, відгородив свою земельну ділянку, там раніше росли по цій лінії межі дерева вишні, проїзду там не передбачено, добровільно ОСОБА_3 давав можливість їздити по своїй земельній ділянці протягом тридцяти років, раніше була дорога по АДРЕСА_6 , зайнята багато років потому самими забудовниками АДРЕСА_6 , зокрема, у ОСОБА_1 на місці колишньої дороги знаходиться садок, і у ОСОБА_14 теж там садок.

Свідок ОСОБА_15 суду дав показання про те, що він в складі комісії сільської ради здійснював обміри земельної ділянки ОСОБА_3 , з`ясували, що фактично не вистачає потрібної кількості землі, передбаченої документацією, межу встановили по криниці та давно закопаним по лінії межі металевим стовпчикам, крім того, приблизно п`ятдесят років тому з вулиці Польової на ОСОБА_16 існував проїзд, так само і була дорога до 1981 року знизу по АДРЕСА_6 , де можна було проїхати підводою.

Відповідно до протоколу огляду доказів за їх місцезнаходженням від 18.04.2018 р. на місці розташування земельних ділянок в АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 , відповідно до якого від житлового будинку ОСОБА_5 , бокова стіна якого знаходиться на межі його господарства, є проїзд шириною від першого межового знаку 3,20 метра, ширина проїзду від девятого межового знаку, який встановлено ОСОБА_3 , до кута будинку ОСОБА_5 становить 2,10 м., відстань між криницею та цегляним парканом ОСОБА_5 3,40 метра, під хату ОСОБА_5 до земельної ділянки ОСОБА_1 між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 існує неширокий проїзд, який відображений на фото; з АДРЕСА_6 до будинку ОСОБА_1 проїзду немає, лише яр та стежка (фотоіллюстрації огляду на а.с. 151-159 т.1).

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з положеннями статті 108 ЗК України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. А відтак суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1,2 ст.79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідними технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до ч.1 ст.16, ст.17, ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю; управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться; органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за:

1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;

2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

За правилами ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення.

Судом також встановлено, що межі земельних ділянок ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 по АДРЕСА_7 , ОСОБА_1 по АДРЕСА_6 не погоджені та не затверджено технічної документації на зазначені земельні ділянки, власником зазначених земельних ділянок, в тому числі і спірної земельної ділянки, яка слугувала тривалий час проїздом для позивача, є Гайсинська міська рада, представник якої, посилаючись на наявну у Гайсинської міської ради та Ладижинсько-Хутірського старостинського округу документацію, в якій відсутні архівні відомості та дані щодо розроблення і затвердження технічної документації на проїзд між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , заперечив наявність проїзду між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , про що також зроблено висновки створеною Розпорядженням міського голови Гайсинської міської ради №55-ар від 26.10.2021 комісією, а також дослідженими в судовому засіданні зазначеними вище документами, якими не підтверджується наявність проїзду між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , судової земельно-технічної експертизи для вирішення спірних питань, про які заявили сторони, судом не призначалося за відсутності таких клопотань від сторін.

За зазначених судом обставин, доводи позивача про самовільне встановлення відповідачем ОСОБА_3 22 дерев`яних колів на земельній ділянці загального користування, яка використовується як проїзд та розташована між житловим будинком АДРЕСА_1 (власник будинку ОСОБА_5 ) та житловим будинком АДРЕСА_2 (власник будинку ОСОБА_3 ) по АДРЕСА_3 , розмір якої складає близько 6 метрів шириною та близько 25 метрів довжиною, в судовому засіданні не доведені належними і допустимими доказами, а тому до уваги судом взяті бути не можуть.

Крім того, належними і допустимими доказами не доведено факту порушення відповідачем меж своєї чи суміжної земельної ділянки чи самовільного ним встановлення межових знаків на земельній ділянці загального користування, натомість показаннями всіх допитаних в судовому засіданні свідків підтверджено, що орієнтовними межовими заками між земельними ділянками господарств АДРЕСА_8 є криниця та посаджені на межі дерева, які були оглянуті під час огляду судом зазначених земельних ділянок, по лінії цих орієнтовних межових знаків до кінця своєї земельної ділянки встановив деревяні кілки ОСОБА_3 .

Оскільки, під час судового розгляду дослідженими судом належними та допустимими доказами позивач ОСОБА_1 не довела порушення відповідачем ОСОБА_7 її права користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_4 , яка не є власністю позивачки, перебуває в її користуванні і належить Гайсинській міській раді, що є обов`язком позивача відповідно до статей 76,81 ЦПК України. Судом не встановлено порушення прав або законних інтересів позивача з боку відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо відновлення становища, яке існувало до порушення права, зобов`язавши ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлені ним дерев`яні коли в кількості 22 штук на земельній ділянці, яка використовується як проїзд та розташована між житловим будинком АДРЕСА_1 (власник будинку ОСОБА_5 ) та житловим будинком АДРЕСА_2 (власник будинку ОСОБА_3 ) по АДРЕСА_3 , розмір якої складає близько 6 метрів шириною та близько 25 метрів довжиною, яка перебуває у комунальній власності Ладижинсько-Хутірської сільської ради, а також звільнення земельної ділянки для проїзду.

Керуючись ст. 9, 12, 13, 81, 89, 211, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача Гайсинська міська рада, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні спільним проїздом шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано ; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено судом 3.12.2021 р.

Суддя: