Ухвала суду № 101618251, 26.11.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9648/21

Провадження № 2/461/2245/21

УХВАЛА

26.11.2021 року суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул.Валова, 11; код ЄДРПОУ: 19390819), треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (01001, м.Київ, вул.Мала Житомирська, 6/5), Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (08601, Київська обл., м.Васильків, вул.Покровського, 5), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Ідея Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з підстав викладених у фабулі позову.

Одночасно з пред`явленням позову, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити стягнення за виконавчим написом №1935, вчиненого 21.09.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в сумі 154473,43 грн., на підставі якого 06.11.2018 року Васильківським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження №57604291 до вирішення цивільної справи по суті.

В обґрунтування поданої заяви, ОСОБА_1 вказує на те, що на даний час виконавчий напис є чинним та вже стягується сума коштів, яку вона не повинна сплачувати відповідачу та іншим особам. Відтак, позивач фактично позбавлена права власності на частину її доходів, можливості придбання ліків, їжі, сплати комунальних платежів тощо. У разі задоволення позовних вимог, позивач буде змушена звертатись до суду з новим позовом про повернення стягнутого за виконавчим написом, що призведе до додаткових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Більше того, невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або навіть унеможливить ефективний спосіб захисту та поновлення порушених прав позивача, за захисту яких вона звернулась до суду. На підставі наведеного, просить заяву задоволити.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.

Пунктами 1-10 ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законом.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно може бути реалізоване на момент виконання рішення.

Водночас, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. №1935 від 21.09.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Ідея Банк», яка виникла по Кредитному договору від 28.02.2017 року та невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист оспорюваних прав позивача, у разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів про наявність достатніх підстав вважати, що дії приватного виконавця в межах виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису, який є предметом оскарження, можуть вплинути на майнові права позивача. Забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №57604291 є необхідним та обґрунтованим, оскільки існує реальна загроза невиконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде постановлене в користь позивача.

Оскільки, обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди потенційному відповідачу, а також враховуючи відсутність обставин, визначених ч.3 ст.154 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що підстави для зустрічного забезпечення - відсутні.

Керуючись ст. ст.149,150,153,154 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволити.

Зупинити стягнення за виконавчим написом №1935, вчиненого 21.09.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в сумі 154473,43 грн., на підставі якого 06.11.2018 року Васильківським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження №57604291.

Інші відомості, передбачені ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 3 (три) роки з моменту її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Х.М. Мисько