Рішення № 101612795, 02.12.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3124/21

Справа № 226/3124/21

Провадження № 2/226/921/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» (далі – АТ «БАНК ФОРВАРД» або Банк) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якого вказав, що 29.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОвсієнкоА.В. (далі - приватний виконавець) було відкрито виконавче провадження № 66979717 з примусового виконання виконавчого напису № 5372 від 25.08.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.(далі – приватний нотаріус), про стягнення з нього на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» заборгованості за кредитним договором № 106261420 від 13.05.2013, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт», в сумі 19780 грн 77 коп. Цей виконавчий напис він вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він повністю погасив борг у 2014 році, і банк з того часу не заявляв до нього ніяких претензій.Стягнута з нього за виконавчим написом заборгованість розрахована поза межами трирічного строку і не на підставі нотаріально посвідченого договору. Також його не було повідомлено за тридцять днів про наявність заборгованості та необхідність її погашення. Крім того цей виконавчий напис вчинено згідно з п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який було визнано незаконним та нечинним згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, яка набула законної сили 22.02.2017. Отже за станом на дату вчинення спірного виконавчого напису чинне законодавство не передбачало умов та підстав для вчинення виконавчого напису при поданні оригіналу договору позики, викладеного в простій письмовій формі. Крім того він не був письмово повідомлений про заміну кредитора, у зв`язку з чим у відповідача не виникло право вимоги до нього як до належного кредитора, а тому і у приватного нотаріуса не було законних підстав на вчинення спірного виконавчого документу. Вказуючи на небезспірність заборгованості і незаконність виконавчого напису, позивач просить визнати його таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000 грн.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, наполягаючи на позові, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача АТ «БАНК ФОРВАРД», будучи належним чином сповіщеним про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи та заяв по суті справи на час ухвалення цього рішення не подав.

Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. до суду також не з`явилися, про час і місце слухання справи сповіщені належним чином, заяв по суті справи та клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Згідно з ухвалою судді від 25.10.2021 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи.

Згідно з ухвалою суду від 25.10.2021 за заявою позивача про забезпечення позову зупинено стягнення за виконавчим написом, що оскаржується, до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 25.08.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під номером 5372, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард», яке є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Банк Русский Стандарт», заборгованості за укладеним між ПАТ «Банк Русский Стандарт» та ОСОБА_1 кредитним договором № 106261420 від 13.05.2013 в сумі 18680 грн 77 коп., у тому числі заборгованості за кредитом у сумі 12702 грн 92 коп., заборгованості за процентами в сумі 5227 грн 85 коп., плати за пропуск мінімальних платежів у сумі 750 грн,та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 1100 грн 00 коп., а всього 19780 грн 77 коп. Стягнення заборгованості проводиться за період з 18.05.2019 по 16.08.2019.

На підставі виконавчого напису № 5372, виданого 25.08.2021, приватним виконавцем Овсієнко А.В.відкрито виконавче провадження № 66979717 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 19780 грн 77 коп.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 та ч.5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Частиною другої статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтями 1077, 1078 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, які встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.3.1, п.3.2 гл.16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, (далі – Порядок) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі – Перелік документів).

Отже в основі вчинення вищевказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної у боржника заборгованості.

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 25.08.2021 судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 1172.

Відповідно до п.2 Переліку документів для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Перелік документів було доповнено цим пунктом 2 (розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин») на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Між тим постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, якою було доповнено Перелік документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», була визнана в цій частині змін незаконною та нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14, яка набула законної сили 22.02.2017.

Відповідно до п.10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Редакція Переліку передбачає можливість стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів лише за оригіналами нотаріально посвідчених договорів (п.1 Переліку).

Доказів того, що кредитний договір № 106261420 від 13.05.2013, укладений між ПАТ «Банк Русский Стандарт» та ОСОБА_1 , був нотаріально посвідчений, суду не надано.

У зв`язку з цим вчинення 25.08.2021 нотаріусом виконавчого напису на підставі п.2 Переліку, який внаслідок вказаного судового рішення є незаконним та нечинним, є неправомірним.

До такого висновку суд дійшов також з огляду на постанову Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), в якій зазначено, що оскільки оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, і укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Крім того суду не надано жодного доказу на підтвердження заборгованості позивача, яким може бути банківська виписка з рахунку боржника, в якій повинна бути відображена сума заборгованості із зазначенням строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тому встановити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, не представляється можливим.

Наведене свідчить про наявність спору між сторонами щодо розміру заборгованості за кредитним договором.

Також відповідачем та іншими учасниками справи не надано суду будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача права вимоги.

З огляду на те, що позивачу не було відомо про відступлення первісним кредитором права вимоги за укладеним з ним кредитним договором, і відповідачем не надано доказів переходу до нього прав у зобов`язанні, у позивача на підставі ч.1 ст.517 ЦК України виникає право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові, що впливає на відсутність факту безспірності наявної у боржника заборгованості, який враховується при вчиненні нотаріального напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Також суду не надано доказів про направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень вимог кредитного договору.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріусом не було дотримано встановлену законом процедуру, а саме нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та застосував норми законодавства, які на момент вчинення виконавчого напису на підставі рішення суду були визнані нечинними. Тому права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить з такого.

Витрати на професійну правничу допомогу згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України відносяться до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України склад та розмір витрат, пов`язаних із оплатою правничої допомоги, належать до предмета доказування у справі.

Так п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем ОСОБА_1 07.10.2021 укладено з адвокатом Смаль О.П. договір про надання правової ( правничої) допомоги по оскарженню виконавчого напису нотаріуса, який не підлягає виконанню, за виконавчим провадженням № 66979717.

Згідно з цим договором послуги складаються з надання консультацій за предметом позову, складання позовної заяви, збору і аналізу доказів, виконання інших процесуальних дій, необхідних для захисту інтересів клієнта у досудовому порядку (п.2.1 договору).

Згідно з п.6.1 договору клієнт за надану правову допомогу робить попередню оплату виконавцю у розмірі 4000 грн (а.с.14).

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката відповідно до умов вказаного договору позивачем надана розрахункова квитанція від 20.10.2021, згідно з якою позивачем на користь адвоката сплачено 4000 грн (а.с.17).

Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є цілком співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, підтверджений відповідними доказами, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відсутнє.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться витрат на правничу допомогу, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 908 грн 00 коп.,так як позивач звільнений від вказаних витрат при зверненні до суду з цим позовом.

На підставі ст.18 ЦК України, ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» (юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.105; код ЄДРПОУ 34186061), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна (місцезнаходження: 01135, м.Київ, вул.В`ячеслава Черновола, б.10, офіс 91), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною за реєстровим номером № 5372 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» заборгованості за кредитним договором 106261420 від 13 травня 2013 року за період з 18 травня 2019 року по 16 серпня 2019 року у розмірі 18680 грн 77 коп. та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 1100 грн 00 коп., а всього 19780 грн 77 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж.Є.Редько