Рішення № 101604277, 29.11.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8190/21

2/357/3683/21

Категорія 38

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

В липні 2021 року позивач акціонерне товариство «Кредобанк» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.

21.01.2020 року між акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-255805.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору,банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі, зазначені в кредитному договорі.

Відповідно до п. 2.1, 2 кредитного договору,банк видає позичальнику кредит у розмірі 119181,10 грн. до 20.01.2025 року на наступні цілі: на поточні потреби позичальника.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачуєбанку відсотки, за процентною ставкою 35% річних.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставко визначеною п. 4.1 кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов кредитного договору.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору,позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі, в порядку та у строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 6.9 кредитного договору,банк у випадках передбачених п. 3.3кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору,позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором, відповідно до графіку платежу.

Відповідно до п. 6.10 договору, позичальник зобов`язаний після отримання повідомленнябанку, передбаченого п. 6.9 кредитного договору, усунути порушення умов Кредитного договору,вказаних у повідомленні (згідно із п.п. 3.3.2, 3.3.3кредитного договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення,то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п. 6.9кредитного договору).

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за кредитним договором,позичальник відшкодовуєбанку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожний день прострочення від дати виникнення простроченої до дати, що передує даті погашення заборгованостіпозичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальником на підставі цього пунктукредитного договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору, за виконання зобов`язань за кредитним договором,позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.

15.09.2020 року між позичальником та кредитодавцем було укладено додатковий договір № до кредитного договору № СL-255805 від 21.01.2020 року, котрим було змінено графік платежів.

21.01.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписаноанкету-заяву № СL-255805 фізичної особи на отримання кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 .

У анкеті-заяві № СL-255805 зазначено, що шляхом підписання цієї анкети-заявипозичальник підтверджує своїм підписом, що суму отриманого ним кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого із подружжя.

Доказом того, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 є актовий запис, внесений 18.10.2002 року Відділом реєстрації актів громадян Білоцерківського міського управління юстиції Київської області у паспорті ОСОБА_1 .

Звертають увагу на судову практику, яка дозволяє залучати у спорах, в яких позичальником виступає фізична особа, яка на момент укладення кредитного договору перебувала в шлюбі – солідарним відповідачем іншого подружжя, навіть у випадку відсутності окремого договору поруки.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України у разі, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Тому, вбачають можливість застосувати до даного спору солідарним відповідачем іншого з подружжя: дружину ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

На виконання умов вищевказаного договору,банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № СL-255805 від 21.01.2020 року, станом на 04.06.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить 139756 грн. 00 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту – 111084, 28 грн.; заборгованості за відсотками – 28671,72 грн.

У зв`язку з порушенням кредитних зобов`язань зі сторони відповідача ОСОБА_1 , 18 травня 2021 року представник АТ «Кредобанк» направив досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості до ОСОБА_1 на адресу реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

Звертають увагу суду, що відповідно до кредитного договору та паспорту позичальник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .За цією ж адресою проживає відповідач ОСОБА_2 .

Відправлення (досудова вимога з описом цінного листа) не вручене під час доставки та повернуте у зв`язку із закінченням терміну зберігання, (згідно з конвертом, довідкою про повернення та витягом з АТ «Укрпошта»).

Тобто, відповідачі свідомо не скористалися правом на досудове урегулювання спору та проігнорували досудову вимогу представника АТ «Кредобанк». АТ «Кредобанк» вчинило всі необхідні дії для досудового урегулювання спору.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тому, представник позивача заявляє вимоги про відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з аналізом справи, побудови стратегії дій по справі та написанням позовної заяви та супровід представника в судових засіданнях у розмірі 10% від ціни позову, а саме: 13975,60 грн.,на підтвердження даного надають витяг з договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 року, у якому вказано про винагороду виконавця - АО «Бізнес і право», що АТ «Кредобанк» сплачує.

Просили суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 суму заборгованостіза кредитним договором в розмірі 139756,00 грн., судового збору в розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10% від ціни позову – 13 975,60 грн. (а.с. 2-5).

Ухвалою судді від 15 вересня 2021 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 48-49).

В судове засідання представник позивача АТ «Кредобанк» Павленко Сергій Валерійович, який діє на підставі доручення № 11821 від 30.12.2020 рокута свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 66,68) не з`явився, через електронну пошту надіслав клопотання, зареєстроване судом 26.11.2021 року за вх. № 55811 про розгляд справи у відсутність представника позивача та проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 69-70).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання, яке було призначено на 25.10.2021 року о 12 год. 30 хв. не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи булиповідомлені належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Із зазначеного поштового повідомлення вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримала ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та додатків до неїта була повідомлена про слухання справи, яке відбудеться в Білоцерківському міськрайонному суді 25 жовтня 2021 року о 12 годині 30 хвилин (а.с. 51). Також, відповідач ОСОБА_2 отримала ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та додатків до неї, що направлялись відповідачу ОСОБА_1 (а.с. 52).

Згідно отриманої судом відповіді 06.08.2021 року за вх. № 37097 (а.с. 45), за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області відповідач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Також за вищезазначеною адресою зареєстрована та проживає відповідач ОСОБА_2 (а.с. 46).

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії ( ч. 3 ст. 130 ЦПК України ).

Оскільки відповідачі зареєстровані та проживають за однією адресою та відповідач ОСОБА_2 отримала судове повідомлення про розгляд справи, яка є дружиною відповідача ОСОБА_1 та другим відповідачем по вищезазначеній справі, то суд вважає, що і відповідач ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час, дату і місце судового засідання.

У зв`язку з неявкою відповідачів у судове засідання, розгляд справи було відкладено до 29 листопада 2021 року о 11 год. 00 хв.

ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було повторно направлено судові повістки про розгляд справи, яке призначено на 29.11.2021 року о 11 год. 00 хв. рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Із зазначених поштових повідомлень вбачається, що відповідач ОСОБА_1 особистоотримав судову повістку 12.11.2021 рокута був повідомлений про слухання справи, яке відбудеться в Білоцерківському міськрайонному суді 29 листопада 2021 року о 11 годині 00 хвилин (а.с. 64).

Також, відповідач ОСОБА_2 особисто отримала судову повістку 12.11.2021 рокута була повідомлена про слухання справи, яке відбудеться в Білоцерківському міськрайонному суді 29 листопада 2021 року о 11 годині 00 хвилин (а.с. 63).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про слухання справи, яке було вдруге призначено на 29 листопада 2021 року були повідомленізавчасно та належним чином, у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України.

З боку ОСОБА_5 , ОСОБА_2 жодних заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Також, не надходив і відзив на позовну заяву АТ «Кредобанк».

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлені відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явились в судове засідання, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надали відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року постановлено провести заочний розгляд справи у вищезазначеній цивільній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 21 січня 2020 року між акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-255805.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору,банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі, зазначені в кредитному договорі.

Відповідно до п. 2.1, 2 кредитного договору,банк видає позичальнику кредит у розмірі 119181,10 грн. до 20.01.2025 року на наступні цілі: на поточні потреби позичальника.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачуєбанку відсотки, за процентною ставкою 35% річних.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставко визначеною п. 4.1 кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов кредитного договору.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору,позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі, в порядку та у строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 6.9 кредитного договору,банк у випадках передбачених п. 3.3кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору,позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором, відповідно до графіку платежу.

Відповідно до п. 6.10 договору, позичальник зобов`язаний після отримання повідомленнябанку, передбаченого п. 6.9 кредитного договору, усунути порушення умов Кредитного договору,вказаних у повідомленні (згідно із п.п. 3.3.2, 3.3.3кредитного договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення,то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежіза кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п. 6.9 кредитного договору).

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за кредитним договором,позичальник відшкодовуєбанку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожний день прострочення від дати виникнення простроченої до дати, що передує даті погашення заборгованостіпозичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальником на підставі цього пунктукредитного договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору, за виконання зобов`язань за кредитним договором,позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.

15.09.2020 року між позичальником та кредитодавцем було укладено додатковий договір № до кредитного договору № СL-255805 від 21.01.2020 року, котрим було змінено графік платежів.

На виконання умов вищевказаного договору, банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по кредитному договору № СL-255805 від 21.01.2020 року, станом на 04.06.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить 139756 грн. 00 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту – 111 084,28 грн.; заборгованості за відсотками – 28671,72 грн. (а.с. 6).

У зв`язку з порушенням кредитних зобов`язань зі сторони відповідача ОСОБА_1 , 18 травня 2021 року АТ «Кредобанк» направив досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості до ОСОБА_1 на адресу реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Однак, відправлення (досудова вимога з описом цінного листа) не вручена під час доставки та повернута у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 21).

Так, в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України, відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого, у ОСОБА_1 існує перед позивачем заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 139756 гривень.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання кредитного договору № CL-255805від 21.01.2020 року свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови даного договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

18 травня 2021 року відповідачу ОСОБА_1 (позичальнику) було направлено вимогу від 17.05.2021 року про повне дострокове погашення кредиту, однак заборгованість не була сплачена.

Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Встановлено, що 21.01.2020 року підписуючи анкету-заяву № СL-255805 фізичної особи на отримання кредиту в АТ «Кредобанк», ОСОБА_1 було зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 .

У анкеті-заяві № СL-255805 зазначено, що шляхом підписання цієї анкети-заявипозичальник підтверджує своїм підписом, що суму отриманого ним кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого із подружжя.

Згідно штампу в паспорті відповідача ОСОБА_1 , зареєстровано одруження із ОСОБА_2 18.10.2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області (а.с. 25).

Відповідно до судової практики, яка дозволяє залучати у спорах, в яких позичальником виступає фізична особа, яка на момент укладення кредитного договору перебувала в шлюбі – солідарним відповідачем іншого подружжя, навіть у випадку відсутності окремого договору поруки.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі N 14-712цс19 та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі N 14-127цс20.

Даної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 жовтня 2020 року у справі N 205/5882/18, провадження N 61-1436св20.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що кредитний договір ОСОБА_1 уклав в інтересах сім`ї, тому суд приходить до висновку про солідарну відповідальність боржника і його дружини ОСОБА_2 як солідарного боржника.

Оскільки з боку боржника порушені умови договору та наявна заборгованість в сумі 139756,00 грн., яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту – 111084,28 грн., заборгованості за відсотками – 28671,72 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за договором кредиту (а.с. 6), то така заборгованість підлягає стягненню на користь позивача солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як зазначено вище, на вимогу позивача про повне дострокове погашення кредиту, відповідачі не відреагували та залишили поза увагою.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановлений законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідачі зобов`язання за договором не виконують, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З боку відповідачів не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача акціонерного товариства «Кредобанк», а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум та обставин.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на законі, а з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованості за договором у сумі 139756,00 гривень.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 13975,60 грн., тобто 10% від ціни позову, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 23.11.2020 № 638/7748/18 (61-13573св19).

З наданих суду представником позивача доказів, пов`язаних з оплатою правової допомоги, останнім було надано лише договір про надання правової допомоги від 11.02.2019 року, в якому не обумовлено стратегію дій по справі, оплати гонорару та інше ( а. с. 33 ).

Однак, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), таких документів суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому, враховуючи позиції, вищевикладені в постановах Верховного Суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування таких витрат в розмірі 13 975,60 гривень.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Тому, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача акціонерного товариства «Кредобанк» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2270,00 гривень, понесення яких документально підтверджено ( а. с. 5 ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 61, 65 СК України, ст.ст. 16, 203, 526, 530, 554, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь позивача акціонерного товариства «Кредобанк`заборгованість за кредитним договором № CL-255805від 21.01.2020року у розмірі139756гривень та судовий збір у сумі 2270 гривень, а загалом 142026 (сто сорок дві тисячі двадцять шість ) гривень.

В іншій частині вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Позивач: акціонерне товариства «Кредобанк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ – 09807862, адреса місцезнаходження: вул. Сахарова буд. 78, м. Львів, 79026);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , паспорт, серії НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 ).

Повний текст заочного рішення складено 29 листопада 2021 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов