Рішення № 101601986, 03.12.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10797/21

РІШЕННЯ

іменем України

03 грудня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності та рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, станом на дату встановлення інвалідності без врахування раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що незважаючи на відсутність законодавчих підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач, всупереч вимог пункту 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850), відмовив позивачу у призначені і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Вказує, що підставою для відмови слугувало те, що соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317). Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду за судовим захистом.

Відповідач не подав у встановлений ухвалою суду строк відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду також не надходило. Відповідач належним чином повідомлений судом про можливість подання відзиву на позовну заяву, зазначеним правом не скористався. Тому, враховуючи приписи частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2021 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено; позовну заяву у частині визнання протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності повернуто позивачеві.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0025022 ОСОБА_1 встановлено 70 % втрати професійної працездатності (дата огляду 30.01.19).

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0038388 від 30.01.2019 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ).

Позивач звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності від захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2019 року № 15/2-1669 матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги повернуті до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області без прийняття рішення. Вказано, що з дати первинного огляду МСЕК позивача - 09.01.2013 року та встановлення ІІІ групи інвалідності до повторного огляду - 30.01.2019 року та встановлення ІІ групи інвалідності пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений пунктом 4 Порядку № 850 дворічний термін.

Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області листом від 06.05.2019 року № 583/121/29/05-2019 повідомила позивача про повернення матеріалів Міністерством внутрішніх справ України без права на виплату одноразової грошової допомоги.

Позивач вважаючи, що такими діями відповідача порушені його права, звернувся з позовом до суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2019 у справі № 560/2201/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, з 30 січня 2019 року, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ, викладену у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 26 квітня 2019 року № 15/2-1669. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 30 січня 2019 року, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, виходячи із 200 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, станом на дату встановлення інвалідності з 30.01.2019 року.

Відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 560/2201/19 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року - без змін.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2019 подані позивачем матеріали разом із заявою було направлено Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області до Міністерства внутрішніх справ для прийняття рішення.

Відповідно до листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 13.01.2021 № М-694/15 позивача проінформовано, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Департаментом охорони здоров`я та реабілітації Міністерства внутрішніх справ України вказано, що медико-соціальну експертну комісію проведено з порушенням пункту 10 Положення № 1317, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС України. При проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не запрошувалися. Крім того, надіслані матеріали не відповідали пункту 4 Порядку.

Наведене унеможливило прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим Міністерством внутрішніх справ України було затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області листом від 23.03.2021 № 29/М-47 повідомило позивача про затверджений висновок.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, позивач звернуся до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 580-VIII), відповідно до частини першої статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

До набрання чинності Закону № 580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон № 565-XII) і Порядком № 850.

Враховуючи вказане вище, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07 березня 2018 у справі № 464/5571/16-а, від 21 червня 2018 у справі № 822/31/18, від 28 серпня 2018 у справі № 804/6297/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 405/705/17.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Статті 23 Закону № 565-XII кореспондують положення абзацу другого підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850, відповідно до якого грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

З огляду на вищевказане, суд доходить висновку, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 у справі № 808/1866/16, від 18 жовтня 2018 у справі № 369/13187/17, від 28 березня 2019 у справі № 296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 року у справі № 822/736/17, від 16 березня 2020 року у справі № 641/10426/16-а.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0025022 ОСОБА_1 встановлено 70 % втрати професійної працездатності (дата огляду 30.01.19). Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0038388 від 30.01.2019 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ).

Пунктами 7-9 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

На підставі аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що пунктом 9 Порядку № 850 встановлено обов`язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 640/6031/19, від 30 червня 2021 року у справі № 822/2942/17.

Пунктом 14 Порядку № 850 передбачено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Вказаною нормою встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні грошової допомоги, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки медико-соціальну експертизу проведено із порушенням пункту 10 Положення № 1317, зокрема, до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу не був залучений представник закладів охорони здоров`я МВС.

Відповідно до Положення № 1317 залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Отже, з аналізу наведених вище норм суд дійшов висновку, що склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров`я МВС не є безумовною.

Водночас суд звертає увагу, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії. Також висновки відповідної МСЕК, яким позивачу встановлено ІІ групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 70 % захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зацікавленими особами не оспорювалися та недійсними не визнавалися.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що відповідач з непередбачених законом підстав відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідно до Порядку № 850 відмова у призначенні одноразової грошової допомоги повинна бути належним чином обґрунтована. Тобто, мотиви відмови повинні бути чіткими та зрозумілими для особи і такі мотиви повинні бути викладені в конкретному рішенні. Натомість МВС України, в порушення вимог пункту 9 Порядку № 850, за результатами розгляду матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІI групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, конкретного рішення не прийняло, чим допустило протиправну бездіяльність.

Суд також звертає увагу, що у листі Департаменту фінансово-облікової політики від 13.01.2021 № М-694/15 щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу зазначено: «Наведене унеможливило прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим Міністерством внутрішніх справ України було затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги».

Наведене підтверджує те, що відповідач не прийняв рішення про призначення або відмову у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги.

З наведених підстав суд вважає протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що з метою належного способу захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.

За нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03 грудня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01601 , код ЄДРПОУ - 00032684)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап