Ухвала суду № 101599755, 03.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

03 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4346/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах Колективного підприємства «Кремінський Агрошляхбуд» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування припису, постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 16 вересня 2021 року надійшла позовна заява адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах Колективного підприємства «Кремінський Агрошляхбуд» (далі – позивач, КП «Кремінський Агрошляхбуд») до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточненої позовної заяви позивачем заявлено вимоги про:

визнання протиправним та скасування припису відповідача про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 29 липня 2021 року № СМУ 1743/1436/АВ/П;

визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 02 серпня 2021 року № СМУ1743/1436/АВ/ТД про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 360000,00 грн.

Ухвалою від 13 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Від позивача 01 грудня 2021 року надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 29 липня 2021 року № СМУ 1743/1436/АВ/П та постанови від 02 серпня 2021 року № СМУ1743/1436/АВ/ТД про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 360000,00 грн до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 360/4346/21.

В обґрунтування заяви зазначено, що 29 листопада 2021 року позивачем від Кремінського відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 листопада 2021 року № 67353032, згідно з якою позивач повинен сплатити на користь держави штраф у розмірі 360000,00 грн; копію постанови від 10 листопада 2021 року ВП № 67353032 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 36000,00 грн; постанову від 10 листопада 2021 року ВП № 67353032 про стягнення з позивача мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 148,44 грн.

Так, позивачем оскаржується постанова відповідача від 02 серпня 2021 року № СМУ1743/1436/АВ/ТД про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 360000,00 грн, проте, Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, не містить норми, яка передбачає зупинення виконання оскарженої до суду постанови про накладення штрафу.

Однак, зі змісту оскарженої постанови слідує, що строк сплати штрафу становить місяць з дня прийняття постанови. Також постанова про накладення штрафу може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а саме до 01 листопада 2021 року.

Таким чином, оскільки оскарження постанови не зупиняє її дії, існує ризик того, що спірна постанова буде виконана до прийняття судом рішення з приводу її законності та обґрунтованості, при цьому, на позивача будуть покладені також і витрати та обмеження пов`язані зі здійсненням виконавчого провадження, що призведе до ускладнення виконання рішення суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову як зупинення дії оскарженої постанови. Зазначене підтверджується вже відкритим виконавчим провадженням.

Враховуючи розмір штрафу, накладеного на КП «Кремінський Агрошляхбуд», відсутність у позивача фінансової можливості сплатити зазначену в постанові суму, суми виконавчого збору, мінімальних витрат, можливий ризик арешту банківських рахунків позивача, стягнення штрафу в примусовому порядку призведе до значних перешкод у здійсненні позивачем підприємницької діяльності та фактично знищить підприємство.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

Відповідно заявник має навести підстави для забезпечення позову, вичерпний перелік яких наведений у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на предмет спору, що виник між сторонами.

Проте, у вказаній заяві відсутні обставини, які свідчать, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Так, судом встановлено, що позивач звернувся до суду за оскарженням припису відповідача та постанови про накладення штрафу. Однак, у заяві про забезпечення позову наводить обставини, що примусове виконання оскарженої до суду постанови про накладення штрафу може призвести до значних перешкод у здійсненні позивачем підприємницької діяльності та знищення підприємства, а не обставини, що свідчать про ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, як цього вимагають положення статті 150 КАС України.

В заяві також відсутні обставини, що свідчать про очевидну протиправність оскаржуваних рішень відповідача та про порушення прав позивача цими рішеннями. Натомість вказані в позові обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, свідчать лише про наявність спору між сторонами щодо правової оцінки відносин, що склалися між КП «Кремінський Агрошляхбуд» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також наявності/відсутності підстав у відповідача як контролюючого органу для складання оскаржуваних рішень. Слід зазначити, що сама лише незгода заявника із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про його скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, через що, у задоволенні заяви слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволені заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.

Керуючись статтями 150, 151, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах Колективного підприємства «Кремінський Агрошляхбуд» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування припису, постанови про накладення штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.О. Пляшкова