Вирок № 101597107, 26.11.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/201/2020

Справа № 428/6/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретарів судового засідання: Кожем`яки (Макарової )А.В., Казюк Л.Г.,

прокурора: Карпенко О.В.,

потерпілої: ОСОБА_1 ,

представника

потерпілої Якуніної С.Г.,

захисника: Юрченка В.Г.,

обвинуваченої: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Сєвєродонецька кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030370004224 від 26.11.2013 року, у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Воєводівка Луганської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальної освітою, незаміжньою, не працюючої, яка на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2013 року, у денний та вечірній час, більш точно час встановити не виявилося можливим, ОСОБА_2 знаходилась за адресою АДРЕСА_3 , за місцем мешкання ОСОБА_3 , з яким вона підтримувала близькі стосунки, та разом із ОСОБА_3 і своїми знайомими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вживала спиртні напої. Під час вживання алкоголю між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_7 , маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень та реалізовуючи його, нанесла ОСОБА_3 не менше 3 ударів руками у обличчя останнього. Після чого, 22 листопада 2013 року, у термін часу з 19 до 22 години, ОСОБА_2 , знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 , разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , під час вживання алкоголю, в ході словесного конфлікту між нею та ОСОБА_3 , маючи злочинний намір, направлений на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та реалізуючи його, нанесла ОСОБА_3 не менше 9 ударів кулаками та долонями рук в область волосистої частини голови та обличчя останнього.

У результаті побиття 21 та 22 листопада 2013 року ОСОБА_2 нанесла не менше ніж 12 ударів в область голови ОСОБА_3 та спричинила тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани чола справа; 4 саден чола справа; синця і садна чола зліва; садна лівої скроневої області; 2 саден і синця носа; синця лівої вушної раковини; синця верхньої губи; синця нижньої губи; садна підборіддя; крововиливу в м`які тканини лівої тім`яно-скронево-потиличної області; крововиливу в м`які тканини правої лобно-тім`яно-скроневої області; субдуральної гематоми лівої потиличної області (70мл); субдуральної гематоми лівої тім`яно-скроневої області (170мл); субарахноїдального крововиливу тім`яної і скроневої частки лівої півкулі.

Згідно із висновком комісійної судово-медичної експертизи № 20 від 30.03.2020, комплекс ушкоджень голови, встановлений у ОСОБА_3 , в своїй сукупності, по ступеню тяжкості має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю.

Смерть ОСОБА_3 настала від черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась крововиливом під оболонки головного мозку, що привело до здавлення тканини мозку і його набряку, через 1-2 доби після заподіяння тілесних ушкоджень.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України - заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, не визнала та пояснила, що вона познайомилася з ОСОБА_3 у 2013 році під час відпочинку, після чого почали спілкуватися. Разом вони не проживали, оскільки у неї не було на це часу, через роботу та домашні клопоти. Коли у неї були вихідні, то вона приходила до ОСОБА_3 , приносила йому продукти. Вони ніколи з ним не сварилися, відносини між ними були нормальні. Під час спілкування вони вживали спиртні напої лише на свята. 21 листопаді 2013 року вони телефонували один одному та домовилися з ОСОБА_3 про зустріч. Після чого вона зібрала продукти та приблизно о 10 годині ранку, прийшла додому до ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , та приготувала їжу. Коли вона прийшла, то побачила, що у ОСОБА_3 вже були тілесні ушкодження - гематоми, під очима та збоку, їх кількість та локалізацію не пам`ятає. На її питання звідки у нього тілесні ушкодження, він пояснив, що до нього приходили якісь люди та в ході сварки спричинили йому тілесні ушкодження. Потім до них в гості приїхала її знайома ОСОБА_5 з двома своїми дітьми, які увесь час поки ОСОБА_5 перебувала в гостях дивилися мультики. Потім приїхали ОСОБА_4 і ОСОБА_12 , які теж мешкають у АДРЕСА_2 , які є її знайомими, їх ще називали «кооперативники», але ОСОБА_3 з ними також спілкувався. ОСОБА_4 є товаришем чоловіка ОСОБА_5 , з якою вони разом працювали. ОСОБА_4 та ОСОБА_12 привезли з собою алкогольні напої, приблизно півтора літра самогону, а також закуску, та вони всі разом вживали спиртні напої. Під час застілля ОСОБА_3 перебував у пригніченому стані, казав, що він не хоче жити та покінчить життя самогубством шляхом повішення. Потім вони почали сваритися з ОСОБА_3 , через те, як вона живе, також ОСОБА_3 почав ображати її та її брата. Після чого вона нанесла ОСОБА_3 3-4 удари долонею руки в грудну клітину. Від ударів ОСОБА_3 похитнувся, але не впав. Потім вони заспокоїлися. Після чого вони продовжили сидіти за столом. Через 15-20 хвилин вони разом з ОСОБА_5 вийшли на вулицю покурити, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 залишилися за столом. Коли вони повернулися, то вони всі разом продовжили вживати спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_12 та ОСОБА_4 пішли курити на вулицю, а вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишилися, приблизно через 5 хвилин за ними вийшов ОСОБА_3 . Через деякий час повернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , та вони знову почали вживати спиртні напої. Приблизно через 15 хвилин ОСОБА_4 та ОСОБА_12 знову вийшли надвір покурити, а через деякий час вони завели під руки ОСОБА_3 до будинку та повідомили, що дістали його з петлі, оскільки він намагався повіситися в сараї. При цьому ОСОБА_3 був при свідомості у нормальному стані, вони його не оглядали та не викликали швидку допомогу. Потім вони знову сиділи за столом на кухні, а приблизно о 22 годині вечора пішли, а ОСОБА_3 залишився вдома, сидів на дивані, був при свідомості. Алкогольні напої та їжу вони з собою не забирали, залишили все у ОСОБА_3 . 22.11.2013 року вона зателефонувала ОСОБА_3 , але той слухавку не брав. Потім вони з ОСОБА_4 зустрілися біля магазину та разом з ним пішли до ОСОБА_3 додому, з метою перевірити чи все з ним в порядку. Коли вони прийшли до ОСОБА_3 , то побачили, що він вживає алкогольні напої та приєдналися до нього. Потім між нею та ОСОБА_3 виникла сварка через побутові питання. В ході сварки ОСОБА_3 підвівся та кинувся на неї з кулаками, в свою чергу вона намагалася тримати його на відстані від себе, захищаючись нанесла йому близько трьох ударів долонею, в плече, грудну клітину, дала 1-2 ляпаса, точну кількість ударів вона не пам`ятає. При цьому, жодних слідів від її ударів у ОСОБА_3 не було. Сліди крові у будинку ОСОБА_3 були, ще до того, як вона прийшла 21.11.2013 року. Свідомість ОСОБА_3 не втрачав. Більше ніхто в її присутності ОСОБА_3 удари не наносив. Після чого вони заспокоїлися, знову сіли за стіл, посиділи, випили та приблизно о 21-22 годині вечора ОСОБА_3 пішов до ванної кімнати та не виходив приблизно 30 хвилин. В цей час вони з ОСОБА_4 випивали, розмовляли. Потім ОСОБА_4 пішов за ним та побачив, що ОСОБА_3 лежить у ванній, яка наповнена гарячою водою. На її думку, ОСОБА_3 послизнувся та впав, оскільки штора лежала на підлозі. ОСОБА_3 лежав головою під краном, вони його витягнули з ванної, промокнули рушником, перемістили в кімнату та поклали на підлогу, оскільки там дув обігрівач, після чого ОСОБА_4 поїхав додому. Тіло ОСОБА_3 було червоного кольору, яка була температура води у ванній, вона не знає. ОСОБА_3 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, вона пропонувала ОСОБА_3 перекласти його на ліжко, але той відмовився, він з нею розмовляв, але чітких фраз не говорив, через те, що був у стані сильного алкогольного сп`яніння. Швидку допомогу вона не викликала, подумала, що в цьому нема необхідності та він відлежиться. Після чого вона лягла спати у будинку ОСОБА_3 , а коли вранці прокинулася, то чула, що ОСОБА_3 сопів. Оскільки у її похресниці був день народження, вона зібралася та пішла. А увечері повернулася, стукала у вікна та двері, але їй ніхто не відчиняв. Цивільний позов не визнає.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що вона мешкає у м.Сєвєродонецьку, а ОСОБА_3 її син, мешкав в АДРЕСА_3 . З обвинуваченою вона знайома, їх познайомив син. Також їй відомо, що ОСОБА_2 приходила до її сина додому, коли у неї був вихідний. Син неодноразово скаржився їй на ОСОБА_2 , зокрема на те, що вона його била. Їй не були відомі подробиці відносин між сином та обвинуваченою, оскільки у неї проблеми із серцем та донька заборонила сину розповідати про їх стосунки, щоб її не травмувати. Їй відомо, що син з обвинуваченою вживали алкогольні напої, між ними періодично виникали сварки та бійки. Син спочатку працював в СПО «Імпульс», а потім підробляв на будівництві. Вони не була знайома з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , бо вони були друзями обвинуваченої. Стосунки в неї з сином були добрі, він їй допомагав, коли була в цьому потреба. Вона приїжджала до сина, вони часто спілкувалися по телефону. Про наміри вчинити самогубство син їй ніколи не казав. Останній раз вона бачилася з сином 12 чи 13 листопада 2013 року, у нього все було добре. До подій викладених у обвинувальному акті, вони спілкувалися з сином кожного дня. 23.11.2013р. та 24.11.2013р. вона сину телефонувала, але він не брав слухавку. 25.11.2013р. вона поїхала у с.Воєводівка до сина, двері у будинок були відкриті, вона зайшла до будинку та почула трупний запах. Пройшовши до кімнати, вона побачила, що син лежав на підлозі, обличчя його було у крові. При цьому в кімнаті був увімкнений обігрівач, який вона вимкнула, після чого викликала поліцію та швидку допомогу. ОСОБА_2 не допомагала їй з витратами на поховання її сина. Вона вважає, що ОСОБА_2 заслуговує тільки суворого покарання, просила задовольнити цивільний позов.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 пояснив, що він проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_3 , згідно якого у останнього виявлено тілесні ушкодження. В прямому причинно- наслідковому зв`язку з причиною смерті ОСОБА_3 перебувають наступні тілесні ушкодження: травматичний крововилив в м`які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні в лівій скронево-тім`яно-потиличної області і правої лобно-тім`яно-потиличної області, травматичний крововилив під тверду мозкову оболонку в лівій тім`яно-скроневій області, в лівій потиличній області. У висновку перелічено всі тілесні ушкодження. Механізмом утворення тілесних ушкоджень є контакт з твердим тупим предметом, це міг бути удар, або падіння та удар об твердий предмет. При одному поданні з положення стоячи та ударі тім`яною областю голови, могло утворитися одне ушкодження. При однократному падінні вищевказані травми не могли утворитися, мало бути два контакти. При спричиненні ударів могли бути застосовані сторонні предмети, це не виключається, але вони не відобразилися на травмах. Удари повинні бути спричинені з достатньою силою. Якщо це падіння, то мало бути з висоти. При одномоментному падінні не могли утворитися травми голови, встановлені у ОСОБА_3 , оскільки було два контакти у скроневу частину та тім`яну. Ушкодження могли утворитися від падіння та удар об край ванни та підлогу. Травма могла утворитися від падіння у разі обірвання шнура під час суїциду у разі твердої підлоги. З моменту нанесення тілесних ушкоджень до настання смерті пройшло 12-14 годин. Від удару об металічний край ванни ОСОБА_3 міг втратити свідомість. Опіки можливо отримати від перебування в гарячій воді. Відсутність алкоголю в крові потерпілого можна пояснити тим, що після травм смерть настала через 12-14 годин і алкоголь міг розчепитися. Перебування у гарячій воді та алкогольне сп`яніння могло пришвидшити настання смерті, оскільки згортання крові уповільнюється.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 пояснив, що під час проведення експертизи було вивчено медичну документацію, матеріали кримінального провадження та попередній висновок первинної експертизи. Для того, щоб підтвердити наявність тілесних ушкоджень та кваліфікувати їх як опіки, експерт повинен був взяти зразки всіх ушкоджень на гістологічне дослідження, тільки після отримання висновків гістологічної експертизи можливо говорити про те, що дані ушкодження є опіками. В зв`язку з чим, експертна комісія не знайшла об`єктивних доказів того, що виявлені тілесні ушкодження у потерпілого є опіками (п. 4 висновку експерта № 20 від 27.01.2020 року). В ході досудового розслідування зразки шкіри не відбиралися. Експертна комісія розглянула матеріали кримінального провадження, зокрема, протокол огляду місця події та припустила, що ті тілесні ушкодження, які були зазначені як опіки, дуже схожі на результат відкритого гнійного пузиря. В зв`язку з чим, експертом при проведенні первинної експертизи помилково було прийнято до уваги дані зміни на шкірі, як опіки. Під час проведення комісійної експертизи були враховані пояснення свідка про те, що на потерпілого лився струм гарячої води, але об`єктивних даних вважати, що на шкірі була опікова поверхня немає. При визначенні механізму утворення тілесних ушкоджень використовується лише об`єктивні дані, які отримані під час вивчення матеріалів кримінального провадження. Проте, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на механізм травми, лише є фраза, що потерпілий кілька разів впав зі стільця. Відомості про те, що ОСОБА_3 падав під час невдалої спроби суїциду, в матеріалах справи відсутні. Відсутні також дані, якої областю тулуба потерпілий торкався предметів. Лише при наявності вказаної інформації вони мали б можливість вирішити питання про сам механізм утворення тілесних ушкоджень. Проте, враховуючи відсутність об`єктивних даних про механізм утворення травм, відсутні обставини приймати до уваги падіння потерпілого під час невдалої спроби суїциду. Наявність тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_3 , як зліва так і справа, дали можливість експертній комісії дійти висновку, що дані ушкодження могли утворитися при нанесенні ударів на які посилається ОСОБА_2 у протоколі слідчого експерименту 04.12.2013 року. Об`єктивних даних про те, що тілесні ушкодження встановлені у потерпілого виникли у різний проміжок часу, встановити неможливо. Об`єктивних даних про те, що потерпілий падав у ванній кімнаті та міг в результаті падіння отримати тілесні ушкодження, в матеріалах кримінального провадження немає.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 пояснив, що комісійна судово-медична експертиза виконувалася на підставі всіх даних, які наявні в матеріалах кримінального провадження, в тому числі пояснень ОСОБА_11 та ОСОБА_2 . В матеріалах кримінального провадження є пояснення ОСОБА_2 та протокол слідчого експерименту, де вона зазначає, що вона нанесла три серії ударів з 2-3 ударів. Тобто ті ушкодження, які виявлені на тілі ОСОБА_3 , по механізму утворення відповідають тілесним ушкодженням, які наносила ОСОБА_2 . В матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що ОСОБА_3 намагався вчинити самогубство. Тобто при дослідження трупа відсутні будь-які ознаки щодо наявності травматичної борозди, ознак механічної асфіксії та інших, відсутні петля та зашморг. Ніхто не бачив як ОСОБА_3 намагався повіситися та впав. Садна на шиї потерпілого свідчить лише про те, що на шкіру шиї нанесені подряпини.

На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, стороною обвинувачення надані наступні докази, які були судом досліджені, оголошені та перевірені на предмет їх достовірності в судовому засіданні.

Так, відповідно до протоколу огляду місця події від 26.11.2013 року та фототаблиці до вказаного протоколу, працівники міліції у присутності двох понятих, провели огляд місця події за адресою: АДРЕСА_3 , де робітниками міліції було виявлено плями речовини бурого кольору: на лінолеуму у кухні; на лінолеуму у коридорі; на шпалерах у ванній кімнаті; на футболці з ванної кімнати; на 2 наволочках та рушниках; на поверхні печі, на стіни у кухні та залі, на дверях у ванну кімнату, на дверях до шафи у залі, на поверхні підлоги у залі, на поверхні відра у коридорі; пилу у коридорі; табурет (т.2 а.п.3-38).

Згідно протоколу огляду трупа від 26.11.2013 року та фототаблиці до вказаного протоколу, труп чоловіка знаходився у жилій кімнаті одноповерхового жилого будинку АДРЕСА_3 . Були виявлені ушкодження у вигляді: забитої рани на лобі справа, 4 саден (подряпин) на лобі справа, синця на лобі зліва з переходом на ліву скроневу область і область лівого ока, синця у зовнішнього кінця лівого ока, садна в лівій скроневій області, садна на спинці носа, садна на лівому схилі носа, синця на спинці носа з переходом на скати, кінчик і крила носа, синця по всій поверхні лівої вушної раковини, крововиливу на внутрішній поверхні верхньої губи, крововиливу на внутрішній поверхні нижньої губи зліва, травматичного крововиливу в м`які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні в лівій скронево-тім`яно-потиличної області і правої лобно-тім`яно-потиличної області, травматичного крововиливу під тверду мозкову оболонку в лівій тім`яно-скроневої області, в лівій потиличній області, травматичного крововиливу під м`яку мозкову оболонку в області скроневої і тім`яної часток лівої півкулі (т.2 а.п.39-59);

Як вбачається з висновку дактилоскопічної експертизи № 1244/420 від 24.12.2013 року, із шістдесяти семи слідів рук, вилучених 26.11.2013 року в ході огляду місця події за фактом насильницької смерті ОСОБА_3 за адресою - АДРЕСА_3 : - 52 сліду придатні для ідентифікації особи; - 15 слідів не придатні для ідентифікації особи. Сліди рук, придатні для ідентифікації, вилучені в ході огляду місця події, залишені: 11 слідів пальців рук і 1 слід долоні, залишені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - 4 сліду пальців рук, залишені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - 15 слідів пальців рук, залишені ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - 21 слід рук залишені не ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а іншою особою (особами) (т.2 а.п.67-92);

Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи №80 від 17.12.2013р. (футболки, фрагменту шпалер, 2-х фрагментів лінолеуму, 2-х наволочок, пили, рушника, табурета, згідно якого кров трупа ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемагглютінінов анти-В. Кров ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемагглютінінов анти-А. На футболці (зразок № 1,2), фрагменті шпалер (зразок № 3), 2-х ділянках лінолеуму (зразок № 4,5), 2-х наволочках (зразок № 6-9), виявлено кров людини, де були виявлені антиген В і в слідах зразок № 5, 1 ізогемагглютінінов анти-А. кров могла походити від особи з групою В з ізогемагглютінінов анти-А. Їм могла бути ОСОБА_2 . Походження крові від ОСОБА_3 PC виключається. На рушник (зразок № 11) отримана слабо позитивна реакція на присутність крові, видова приналежність якої не визначена з усім набором преципитирующих сироваток наявних в лабораторії, можливо через недостатню концентрації білка в об`єкті дослідження. На табуреті (зразок № 12 -16) слідів крові не виявлено (т.2 а.п.96-100);

Відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи №81 від 12.12.2013р. (8-ми змивів з місця події), кров трупа ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемагглютінінов анти-В. Виявлено супутній антиген Н. Кров ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемагглютінінов анти-А. У змивах з підлоги в залі зразок №3, 4 з поверхні двері у ванній кімнаті (зразок № 5), з поверхні відра в коридорі (зразок № 7), з поверхні дверцяти шафи міг (зразок № 8) виявлена кров людини, де був виявлений антиген А і в слідах (зразок № 3, 8) - ізогемагглютінінов анти-В. Кров могла походити від особи з групою А з ізогемагглютінінов анти-В. Їм міг бути ОСОБА_3 . Походження крові від ОСОБА_2 виключається. У змивах з печі в кухні (зразок № 1, 2), зі стіни біля груби (зразок № 6) слідів крові не виявлено (т.2 а.п.104-107);

Згідно висновку судово-медичної експертизи №471 від 19.12.2013р. трупа ОСОБА_3 , при експертизі трупа встановлено: забита рана на лобі праворуч, 4 садна (подряпини) на лобі справа, синець на лобі зліва з переходом на ліву скроневу область і область лівого ока, садно на тлі синця у зовнішнього кінця лівого ока, опікова поверхня в правій скроневій області з переходом на область правої щоки і передню поверхню правої вушної раковини, садно в лівій скроневій області, садно на спинці носа, садно на лівому схилі носа, синець на спинці носа з переходом на скати, кінчик і крила носа, синець по всій поверхні лівої вушної раковини, крововилив на внутрішній поверхні верхньої губи, крововилив на внутрішній поверхні нижньої губи зліва, садно на нижній поверхні підборіддя в центрі, 4 садна на правій бічній поверхні шиї, 3 садна на передній поверхні шиї з переходом на ліву бічну поверхню шиї, опікова поверхня в правій надключичній області, опікова поверхня в правої підключичної області, опікова поверхня на передній поверхні грудної клітки справа з переходом на бічну поверхню грудної клітки справа, 2 опікові поверхні на зовнішній поверхні правого плечового суглоба, суцільна опікова поверхня на правому плечі і правому передпліччі по передній, задній, зовнішній і внутрішній поверхонь, синець на тильній поверхні правої кисті біля основи 2 пальці, синець на тильній поверхні основної фаланги 2 пальця правої кисті, синець на тильній поверхні лівої кисті біля основи 1-2 пальців, садно на зовнішній поверхні лівого стегна в верхньої третини, синець на зовнішній поверхні лівого гомілковостопного суглоба, травматичний крововилив в м`які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні в лівій скронево-тім`яно-потиличної області і правої лобно-тім`яно-потиличної області, травматичний крововилив під тверду мозкову оболонку в лівій тім`яно-скроневої області, в лівій потиличній області, травматичний крововилив під м`яку мозкову оболонку в області скроневої і тім`яної часток лівої півкулі. Встановлені при експертизі трупа ОСОБА_3 тілесні ушкодження утворилися: опікові поверхні - від дії термічного агента; синці, садна, забита рана від дії тупих твердих предметів. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень на трупі не визначається. Стосовно до живої особи тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_3 кваліфікувалися б: синці, садна голови та забита рана, травматичний крововилив під оболонки головного мозку у своїй сукупності, як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння; крововиливи на внутрішній поверхні верхніх і нижніх губ, садна шиї, садно лівого стегна, синці обох кистей і правого гомілковостопного суглоба - як окремо так і в сукупності, як легкі тілесні ушкодження; опікові поверхні - як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я. Враховуючи розвиток ранніх і пізніх трупних явищ, вказати точно дату і час смерті не виявляється можливим, але експерт припускає, що смерть ОСОБА_3 настала не менше ніж за три доби до моменту дослідження трупу. Смерть ОСОБА_3 настала від закритої черепно-мозкової травми, травматичного крововиливу під оболонки головного мозку. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_3 не виявлені метиловий і етиловий алкоголі. Враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкодження, встановлених при експертизі трупа припускаю, що життя ОСОБА_3 могло бути врятоване при наданні йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги. Враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкодження, встановлених при експертизі трупа припускаю, що вони могли утворитися не менше ніж від 31 травмуючої дії. Враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкодження, встановлених при експертизі трупа припускаю, що час життя з моменту заподіяння тілесних ушкоджень до моменту смерті ОСОБА_3 обчислюється в годинах 12- 14 годин. Синці кистей рук, встановлені при експертизі трупа можуть свідчити про самооборону. Заподіяння встановлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень могли бути заподіяні однією особою (т.2 а.п.118-127);

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 04.12.2013 року та ілюстрованої фототаблиці до вказаного протоколу, слідчий, за участі підозрюваної ОСОБА_2 , статиста, спеціаліста, в присутності понятих, провів слідчий експеримент з метою перевірки достовірності свідчень підозрюваної ОСОБА_2 про обставини отримання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_18 , встановлення механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , місця заподіяння тілесних ушкоджень, в ході якого ОСОБА_2 розповіла, що 22.11.2013 року в ході вживання алкогольних напоїв між нею та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, в ході якого вона наносила ОСОБА_3 удари кулаками та долонями рук в область волосистої частини голови, обличчя, грудної клітини. Удари наносила двома серіями по 2-3 рази. Таких «стичок» було не менше трьох. Також ОСОБА_2 за допомогою статиста вказала механізм нанесення ударів кулаками та долонями рук в область обличчя та волосистої частини голови ОСОБА_19 (т.2; а.п. 109-116).

Згідно висновку експерта № 13-471 від 20.12.2013 року, згідно якого всі встановлені на трупі ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах, зазначених ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту 04.12.2013 року (т. 3, а.п. 124-127).

Крім того, за клопотанням сторони захисту, ухвалою суду від 25.05.2020 року, в порядку ст. 333 КПК України, було доручено органу досудового розслідування -провести слідчий експеримент на місці події в господарській будівлі - сараї за адресою: АДРЕСА_3 , за участі свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , з метою встановлення в якому положенні 21.11.2013 року вони знайшли ОСОБА_3 , які прилади та речі знаходилися поряд з ним під час спроби суїциду останнього у господарському приміщенні; провести огляд місця події - ванної кімнати та господарчої будівлі-сараю за адресою: АДРЕСА_3 , за участі свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та обвинуваченої ОСОБА_2 .

На виконання вказаної ухвали слідчим 12.11.2020 року було проведено огляд місця події. Згідно протоколу огляду місця події від 12.11.2020 року, місцем огляду є будівля сараю, розташована на подвір`ї будинку за адресою: АДРЕСА_3 , при вході до кімнату №1 у хаотичному стані знаходяться різноманітні речі, дерев`яні дошки. Розміри вказаної кімнати довжина 400 см., ширина 330 см., висота 210 см. Зверху на стелі розташовані дерев`яні балки. Також проведено огляд ванної кімнати, розташованої у будинку АДРЕСА_3 . При вході до ванної кімнати прямо розташований унітаз, з правого боку розташована металева ванна довжиною 120 см. висотою 60 см. Довжина ванної кімнати - 210 см.; ширина 130 см., висота 230 см. (т. 4; а.п. 123-134)

Також на виконання вказаної ухвали слідчим було проведено слідчий експеримент від 12.11.2020 року, відповідно до протоколу якого та ілюстрованої фототаблиці, слідчий, за участі свідка ОСОБА_4 , статиста, спеціаліста, в присутності понятих, запропонував свідку ОСОБА_4 розповісти та вказати механізм нанесення тілесних ушкоджень. Свідок ОСОБА_4 пояснив, що 21.11.2013 року він перебував в гостях у ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_3 , де вони разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_12 вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_20 вийшов на подвір`я, а вони залишилися в кухні будинку. Приблизно через 15 хвилин свідок ОСОБА_4 вийшов на вулицю та підійшов до господарчої будівлі - сараю, де побачив, як ОСОБА_20 сидів навприсядки, а кругом його шиї був обв`язаний кабель, інший кінець якого був прив`язаний до дерев`яного бруска, який розташований на стелі сараю. У зв`язку з тим, що кінець кабелю розмотався в ділянці бруска ОСОБА_20 впав на підлогу, після чого свідок ОСОБА_4 та ОСОБА_21 підняли ОСОБА_20 , відвели його до будинку та пішли додому. Також свідок ОСОБА_4 показав місце знаходження ОСОБА_20 . Наступного дня 22.11.2013 року він знову прийшов до ОСОБА_20 , разом з ОСОБА_22 та вони вживали спиртні напої. Під час вживання алкогольних напоїв ОСОБА_22 , сидячи з правого боку від ОСОБА_20 нанесла йому не більше 3 ударів правою рукою, удар з розмаху. ( т. 5; а.п. 138-143).

Відповідно до рапорту старшого слідчого на ім`я начальника СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області від 12.11.2020 року, провести слідчий експеримент та огляд місця події зі свідком ОСОБА_6 не виявилося можливим, через відсутність останнього (т.5, а.п. 144).

Крім того, за клопотанням сторони захисту було проведено судово-медичну експертизу та відповідно до висновку № 20 від 30.03.2020 року, з урахуванням опису патоморфологічних змін, приведених судово-медичним експертом Сєвєродонецького відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_14 в ході судово-медичної експертизи №471 від 19.12.2013 р. та судово-медичної експертизи № 13-471 від 20.12.2013 р., а також даних судово-гістологічної експертизи № 3468 від 13.12.2013 р., комісійною судово-медичною експертизою встановлено, що на трупі ОСОБА_3 мались наступні ушкодження: забійна рана чола справа; 4 садна чола справа; синець і садно чола зліва; садно лівої скроневої області; 2 садна і синець носа; синець лівої вушної раковини; синець верхньої губи; синець нижньої губи; садно підборіддя; 7 саден шиї; 2 синця 2 пальця правої кисті; синець лівої кисті; садно лівого стегна; синець лівого гомілковостопного суглоба; крововилив в м`які тканини лівої тім`яно-скронево-гютиличної області; крововилив в м`які тканини правої лобно-тім`яно-скроневої області; субдуральна гематома лівої потиличної області (70мл); субдуральна гематома лівої тім`яно-скроневої області (1 70мл); субарахноїдальний крововилив тім`яної і скроневої частки лівої півкулі. Вказані ушкодження утворилися прижиттєво від неодноразових впливів або взаємодій з твердими предметами, з силою, достатньою для їх заподіяння. З моменту їх утворення до смерті пройшло 1-2 доби. Індивідуальні особливості травмуючих предметів в ушкодженнях не позначилися. Характер і розташування зовнішніх ушкоджень свідчить про те, що кількість нанесених травматичних впливів ОСОБА_3 склало: в область голови - не менше 12; в область шиї - 7; в область кінцівок - не менше 5. Експертна комісія не виключає можливості утворення комплексу ушкоджень голови при обставинах, на які посилається ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту від 04.12.2013 р. По ступеню тяжкості синці і садна кінцівок мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Неможливість встановлення від якого з травматичних впливів, результатом яких стали садна, синці і крововиливи у м`які тканини голови, виникли травматичні зміни з боку оболонок головного мозку, комплекс ушкоджень голови встановлений у ОСОБА_3 , в своїй сукупності, по ступеню тяжкості має ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю. Відсутність в наданих матеріалах кримінального провадження будь яких даних про можливий механізм травми голови під час падіння ОСОБА_3 , та враховуючи що дані питання носять теоретичний характер, експертна комісія позбавлена можливості відповіді на них. Виявлені дефекти шкіри при первинній судово-медичній експертизі № 471 від 19.12.2016 р. та позначені як «опікові поверхні», не знайшли об`єктивного підтвердження при проведені комісійної судово- медичної експертизи, у зв`язку з чим експертна комісія позбавлена можливості встановити механізм і час їх утворення, та відповісти на дані питання ухвали суду. Смерть ОСОБА_3 настала від черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась крововиливом під оболонки головного мозку, що привело до здавлення тканини мозку і його набряку. Вираженість патоморфологічної картини ранніх та пізніх трупних явищ дозволяє експертній комісії прийти до висновку, що з моменту смерті до огляду трупа на місці події пройшло орієнтовно 1-2 доби, при цьому не можна виключити, що вказана хронологічна характеристика може відрізнятися від фактичного строку давності смерті. Це пов`язано з тим, що розвиток ранніх та пізніх трупних явищ залежить від тривалості посттравматичного періоду, температури і вологості навколишнього середовища, темпах вмирання, властивостей організму померлого та від інших численних факторів, сукупність яких не піддається математичному обліку. Об`єктивних судово-медичних даних, які б дозволили відповісти на дане питання ухвали суду, експертна комісія не має. Поняття «боротьба» і «самооборона» не є медичними і носять юридичний характер. Експертна оцінка можливості отримання тих або інших тілесних ушкоджень в ході боротьби або самооборони, не входить в компетенцію судово-медичної експертизи. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_23 не виявлені метиловий і етиловий алкоголі. Таким чином, експертна комісія не має даних про знаходження ОСОБА_3 в стані алкогольного сп`яніння. (т. 5; а.п. 100-119).

На виконання ухвали апеляційного суду Луганської області від 07.04.2015 року судом, за клопотанням прокурора, було досліджено протокол одночасного допиту осіб від 19.12.2013 року, відповідно до якого слідчим було проведено одночасний допит між підозрюваною ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в ході якого, зокрема, ОСОБА_2 пояснила, що 21.11.2013 року вона та ОСОБА_3 обопільно наносили удари один одному руками в область голови, грудної клітини. Точної кількості ударів вона назвати не може. Також 22.11.2013 року в ході конфлікту вона можливо кілька разів вдарила ОСОБА_3 по обличчю, але не з такою силою, щоб спричинити йому шкоду.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що 21.11.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник конфлікт, який спровокував сам ОСОБА_3 , оскільки грубо виражався на адресу ОСОБА_2 . На цьому ґрунті між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 один чи два рази нанесла ОСОБА_3 удари в область голови (обличчя).

Крім того, 22.11.2013 року, в його присутності ОСОБА_2 нанесла ОСОБА_3 біля 10 ударів руками в область голови. Також свідок ОСОБА_24 пояснила, що в ході сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 наносила декілька разів удари руками (рукою) в область голови (обличчя), тулуба. Точну кількість ударів назвати не може. (т.2 а.п. 128-135).

Також, за клопотанням сторони захисту ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18.05.2021 року було призначено додаткову комісійну судову медичну експертизу трупу ОСОБА_3 та відповідно до висновку експерта №16/34 від 24.06.2021 року, експертна комісія, вивчивши протокол проведення слідчого експерименту від 12.11.2020 року, за участі свідка ОСОБА_4 , не встановила будь-яких посилань свідка на можливий механізм травмування ОСОБА_3 , що позбавляє можливості відповіді на зазначені питання ухвали суду (т.5, а.п. 185-190).

Всі вищеперелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Щодо клопотання захисника про недопустимість протоколу слідчого експерименту від 04.12.2013 за участю підозрюваної ОСОБА_2 , додатку до нього та визнання його недопустимим доказом, суд виходить з наступного.

Так, в обґрунтування свого клопотання захисник посилається на те, що в протоколі слідчого експерименту наявні неточності, фактично відбувся допит ОСОБА_2 , в ході проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_2 надавались показання, які захисник вважає такими, які надані в ході допиту її як підозрюваної, із залученням понятих, участь яких не передбачена при допиті підозрюваної, та без участі захисника, хоча ОСОБА_2 обвинувачується у особливо тяжкому злочині, а також від власника будинку, в якому проводився слідчий експеримент, не було отримано відповідний дозвіл та в матеріалах провадження відсутнє судове рішення з цього питання.

Згідно із ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

У ст.87 КПК України зазначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, у ч.ч.2 та 3 вказаної статті міститься вичерпний перелік підстав для визнання доказів недопустимими. Зокрема, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Таким чином, положення ст.87 КПК України можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті, або за наявності підстав, передбачених ч.ч.2 та 3. При цьому, для визнання доказу недопустимим з посиланням на ч.1 ст.87 КПК України необхідно зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення із посиланням на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Зазначена позиція повністю узгоджується із висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 08.10.2019 у кримінальному провадженні № 639/8329/14-к.

Як вбачається з тексту протоколу проведення слідчого експерименту, метою його проведення були необхідність перевірки свідчень саме підозрюваної ОСОБА_2 про обставини отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_3 , встановлення механізму заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , місця заподіяння тілесних ушкоджень, а також відтворення обстановки та обставин події, що відповідає вимогам, викладеним у ч.1 ст.240 КПК України.

Згідно з даними реєстру матеріалів досудового розслідування, станом на 04.12.2013, тобто день проведення слідчого експерименту, у кримінальному провадженні були проведені судово-медична експертиза трупа ОСОБА_3 , дактилоскопічна та імунологічна експертизи, а ОСОБА_2 мала статус підозрюваної у зв`язку із повідомленням їй про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обранням стосовно неї запобіжного заходу 27.11.2013.

Таким чином, на день проведення слідчого експерименту, слідчий мав право і необхідність перевірити та уточнити відомості, отримані ним в ході досудового розслідування, в тому числі і в ході допиту підозрюваної ОСОБА_2 , що також відповідає вимогам ч.1 ст.240 КПК України.

Крім того, оскільки перевірці та уточненню підлягали свідчення саме ОСОБА_2 , в ході проведення слідчого експерименту їй було надано можливість розказати про обставини конфлікту між нею та ОСОБА_20 , на що вона дала згоду, будучи повідомленою про своє право не свідчити проти себе та відсутність відповідальності за відмову давати показання, про що свідчать її власноручні підписи, а також відсутність письмових доповнень, зауважень та скарг з її боку та з боку інших учасників слідчої дії.

За таких обставин, посилання захисника про те, що замість проведення слідчого експерименту фактично відбувався допит ОСОБА_2 є необґрунтованими.

Також, суд критично оцінює посилання захисника на ті обставини, що проведення слідчого експерименту мало відбуватися за обов`язковою участю захисника.

Згідно із обвинувальним актом, ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 10 років, та яке, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином. Станом на 04.12.2013 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні саме такого кримінального правопорушення. Дані про наявність у ОСОБА_2 психічних чи фізичних вад (німота, глухота, сліпота тощо), які заважають їй повною мірою реалізувати свої права, в матеріалах провадження відсутні, у зв`язку із чим захисник їй в порядку, передбаченому ст.49 КПК України, не призначався.

Тому підстави, передбачені ст.52 КПК України щодо обов`язкової участі захисника, відсутні, а посилання захисника на постанову Верховного Суду від 26.02.2019 по справі № 206/6798/16-к, є недоречним, оскільки у наведеному судовому рішенні захисник був призначений в порядку ст.49 КПК України.

Крім того, безпідставним є твердження захисника про відсутність дозволу власника будинку, в якому проводився слідчий експеримент, на його проведення, оскільки вказана обставина зафіксована у протоколі, зауваження та скарги з боку підозрюваної ОСОБА_2 та інших учасників слідчої дії з цього питання відсутні, а також ані потерпілою ОСОБА_1 під час її допиту в суді, ані її представником - адвокатом Якуніною С.Г. не заявлялися клопотання про порушення права потерпілої на недоторканість житла чи іншого володіння.

Разом з тим, приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК.

Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Така позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 14.09.2020 року у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19).

Таким чином, суд критично оцінює посилання сторони захисту на ті обставини, що 04.12.2013 року слідчим фактично було проведено допит ОСОБА_2 , оскільки як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 04.12.2013 року ОСОБА_2 за допомогою статиста вказала механізм нанесення ударів кулаками та долонями рук в область обличчя та волосистої частини голови ОСОБА_19 (т.2; а.п. 109-116), а отже в ході слідчого експерименту було відтворено дії ОСОБА_2 під час вчинення злочину, а отже, з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України, вказаний протокол слідчого експерименту має доказове значення та не може розцінюватися як допит.

На підставі викладеного, суд вважає, що клопотання захисника про визнання протоколу слідчого експерименту від 04.12.2013 року недопустимим доказом є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд виходить з того, що склад злочину, передбачений ч.2 ст. 121 КК, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень. Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Для з`ясування змісту та спрямованості умислу ОСОБА_2 при дослідженні доказів, суд виходить з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховує спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм нанесення тілесних ушкоджень та силу нанесених ударів, поведінку ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що передувала події, а також суб`єктивне ставлення обвинуваченої до наслідків своїх дій.

Суд, проаналізувавши докази, надані стороною обвинувачення, допитавши учасників кримінального провадження, судових експертів, проаналізувавши версію обвинуваченої ОСОБА_2 про те, що вона не спричиняла ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а він отримав їх під час невдалої спроби суїциду та падіння у ванній кімнаті, прийшов до переконання, що така версія спростовується сукупністю письмових доказів досліджених у судовому засіданні, в тому числі протоколом слідчого експерименту за участі ОСОБА_2 від 04.12.2013 року, висновками експертів та їх же поясненнями у суді.

Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 20 від 30.03.2020 року, яку було проведено за клопотанням сторони захисту, враховуючи відсутність в наданих матеріалах кримінального провадження будь-яких даних про можливий механізм травми голови під час падіння ОСОБА_3 , та враховуючи, що дані питання носять теоретичний характер, експертна комісія позбавлена можливості відповіді на них. Виявлені дефекти шкіри при первинній судово-медичній експертизі № 471 від 19.12.2016 р. та позначені як «опікові поверхні», не знайшли об`єктивного підтвердження при проведені комісійної судово- медичної експертизи, у зв`язку з чим, експертна комісія позбавлена можливості встановити механізм і час їх утворення, та відповісти на дані питання ухвали суду.

Крім того, зазначена версія обвинуваченої спростовується наданими в судовому засіданні поясненнями експерта ОСОБА_15 , який пояснив, що враховуючи, відсутність об`єктивних даних про механізм утворення травм, неможливо приймати до уваги версію падіння потерпілого під час невдалої спроби суїциду, об`єктивних даних про те, що потерпілий падав у ванній кімнаті та міг в результаті падіння отримати тілесні ушкодження в матеріалах кримінального провадження немає, а також поясненнями експерта ОСОБА_16 , відповідно до яких при дослідженні трупа ОСОБА_3 не виявлено будь-яких ознак щодо наявності травматичної борозди та механічної асфіксії, садна на шиї потерпілого свідчить лише про те, що на шкіру шиї нанесені подряпини.

Таким чином, під час судового розгляду не знайшла свого об`єктивного підтвердження вказівка судово-медичного експерта ОСОБА_14 у висновку № 471 від 19.12.2013 на наявність на трупі ОСОБА_3 опікових поверхонь.

Разом з тим, за результатами судового розгляду не встановлено об`єктивних даних, які б свідчили про умисне заподіяння ОСОБА_2 . ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді семи саден шиї, двох синців другого пальця правої кисті, синця лівої кисті, садна лівого стегна, синця лівого гомілковостопного суглоба, які, згідно із висновком комісійної судово-медичної експертизи № 20 від 30.03.2020, мають ознаки легких тілесних ушкоджень і не знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

Суд приймає до уваги, що одним із принципів національного кримінального процесу є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Реалізуючи вказаний принцип законодавець зобов`язав суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).

Однак, як вбачається із змісту вказаної норми згаданий обов`язок не носить абсолютного характеру та містить обмеження, які полягають у збереженні судом об`єктивності і неупередженості.

Одночасно згідно ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 288/113/15-к від 11.08.2020.

Разом з тим, судом вживалися всі необхідні дії спрямовані на виклик в судове засідання свідків обвинувачення - ОСОБА_25 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , шляхом направлення судових повісток, застосування до них проводу, які виконані не були. Проте, під час розгляду справи не виявилось можливим допитати вказаних свідків, оскільки вони не знаходяться за місцем мешкання.

У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків зі сторони обвинувачення ОСОБА_25 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , зазначених у реєстрі, які за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

При цьому, як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 12.11.2020 року, в ході його проведення свідок ОСОБА_4 пояснив, що під час вживання алкогольних напоїв ОСОБА_22 , сидячи з правого боку від ОСОБА_20 нанесла йому не більше 3 ударів правою рукою.

Також факт спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 підтверджується протоколом слідчого експерименту від 04.12.2013 року в ході якого вона пояснила, що вона наносила ОСОБА_3 удари кулаками та долонями рук в область волосистої частини голови, обличчя, грудної клітини. Удари наносила двома серіями по 2-3 рази. Таких «стичок» було не менше трьох. Також ОСОБА_2 за допомогою статиста вказала механізм нанесення ударів кулаками та долонями рук в область обличчя та волосистої частини голови ОСОБА_19 (т.2; а.п. 109-116).

Крім того, в ході проведення одночасного допиту між ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та свідки підтвердили факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 . Так, зокрема, ОСОБА_2 пояснила, що 21.11.2013 року вона та ОСОБА_3 обопільно наносили удари один одному руками в область голови, грудної клітини. Також 22.11.2013 року в ході конфлікту вона можливо кілька разів вдарила ОСОБА_3 по обличчю. Свідок ОСОБА_4 пояснив, що 21.11.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла сварка в ході якої ОСОБА_2 один чи два рази нанесла ОСОБА_3 удари в область голови (обличчя). Крім того, 22.11.2013 року, в його присутності ОСОБА_2 нанесла ОСОБА_3 біля 10 ударів руками в область голови. Також свідок ОСОБА_24 пояснила, що в ході сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 наносила декілька разів удари руками (рукою) в область голови (обличчя), тулуба.

Аналізуючи вищевказані протоколи слідчих експериментів за участі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та одночасного допиту осіб від 19.12.2013 року, співставивши їх з обвинуваченням, що інкримінується ОСОБА_2 , а також з іншими доказами, дослідженими судом, суд вважає зазначені протоколи слідчих дій такими, що доповнюють одне одного, належними, достовірними, допустимими та такими, що підтверджують факт спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_20 .

При цьому під часу допиту в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_26 не заперечувала факт нанесення нею ударів ОСОБА_20 21 та 22 листопада 2013 року та пояснила, що в ході сварки з ОСОБА_3 , який кинувся на неї, вона, захищаючись, нанесла йому близько трьох ударів долонею, в плече, грудну клітину, дала 1-2 ляпаса, точну кількість ударів вона не пам`ятає.

Суд критично оцінює версію обвинуваченої ОСОБА_2 про те, що вона спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 з метою захисту та розцінює її як обраний спосіб захисту та як бажання виправдати себе за вчинення умисного злочину, що є її правом. При цьому, суд враховує, що вказана версія виникла у обвинуваченої вже під час судового розгляду та не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду та не підтверджується жодними належними доказами, в тому числі зафіксованими у встановленому порядку тілесними ушкодженнями у ОСОБА_2 .

Суд приймає до уваги позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 14.09.2020 року у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19), відповідно до якої заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченої та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_2 маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_3 , через конфлікт, який стався на ґрунті образ з боку ОСОБА_20 , 21 та 22 листопада 2013 року нанесла ОСОБА_3 не менше 12 ударів в область голови, за власною ініціативою припинила вказані дії.

При цьому, ОСОБА_2 після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , не викликала швидку, не надала жодної допомоги останньому, а лягла спати, залишивши ОСОБА_3 лежати на підлозі, а прокинувшись наступного дня та побачивши, що ОСОБА_3 все ще лежить на підлозі в такому ж положенні, усвідомлюючі можливість настання тяжкого наслідку у виді смерті потерпілого, ОСОБА_2 не намагалася запобігти цьому, вживши заходів для надання потерпілому допомоги, залишила місце вчинення злочину.

Також знайшов своє підтвердження мотив скоєного злочину - на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, зокрема, через образи з боку ОСОБА_3 .

Про наявність ознаки суб`єктивної сторони складу даного злочину, а саме бажання заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень, а саме нанесення не менше 12 ударів ОСОБА_3 у життєво важливий орган - голову.

На думку суду, у даному кримінальному провадженні зібрано достатня кількість доказів на підтвердження вини обвинуваченої у вчиненні злочину. При цьому, детально вивчивши обстановку у якій перебували обвинувачена ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_3 під час подій, які відбувалися 21.11.2013 та 22.11.2013 року, послідовність та характер дій та, виходячи з ступеня тяжкості та характеру заподіяних ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, їх локалізації, суд дійшов стійкого переконання про наявність у обвинуваченої прямого умислу, спрямованого саме на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, та вбачає в діях ОСОБА_2 наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК України - заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченої ОСОБА_2 , яка вчинила умисний тяжкий злочин, що свідчить про небажання дотримуватися норм закону, моралі та загальновстановлених правил суспільної поведінки. Крім того, суд враховує, що обвинувачена за місцем поживання характеризується задовільно, незаміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, матеріальну шкоду не відшкодувала, вину не визнала.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особу обвинуваченого, його кримінальну поведінку, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої частини статті особливої частини кримінального Закону. Разом з тим, з урахуванням особи обвинуваченої, яка раніше не судима, суд вважає за можливе призначити мінімальний строк покарання, передбачений санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, судом не встановлено.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Враховуючи те, що строк дії запобіжного заходу обраного у відношенні обвинуваченої закінчився, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В обґрунтування заявлених майнових вимог потерпіла зазначила про вартість витрат на поховання ОСОБА_3 , розмір яких складає 5 917 грн. 00 коп., що фактично підтверджено в суді відповідним рахунком від 27.11.2013 року.

Вирішуючи вищевказані позовні вимоги в цій частині суд вважає їх документально підтвердженими, а відтак заявлена до відшкодування спричинена матеріальна шкода підлягає стягненню з обвинуваченої в повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування заявленої моральної шкоди потерпіла зазначила, що в наслідок загибелі сина вона постійно відчуває душевні страждання. Побачивши мертвого сина, тіло якого було понівечено побоями, вона не може спокійно спати, їсти та взагалі жити.

Таким чином, враховуючи обставини кримінального провадження, ст.ст.23, 1167,1168 ЦК України і роз`яснень про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд вважає необхідним задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої потерпілій моральної шкоди, в розмірі 100 000, 00 грн. На думку суду, саме ця сума є справедливою і співрозмірною з понесеними потерпілою моральними стражданнями, у зв`язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років. .

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з дня її затримання.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матеріальну шкоду в розмірі 5 917 (п`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмір 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Речові докази: - фрагмент лінолеуму з кухні; фрагмент лінолеуму з коридору; фрагмент шпалери з ванної кімнати; футболку з ванної кімнати; пилу; 2 наволочки; рушник; табурет; змиви з поверхні печі, стіни у кухні та залі, двері у ванну кімнату, двері до шафи у залі, з поверхні підлоги у залі, з поверхні відра у коридорі; сліди рук; пила; 12 недопалків сигарет; 3 фрагменти металевого дроту; зразки крові трупа ОСОБА_3 та підозрюваної ОСОБА_2 , які знаходяться в камері схову речових доказів Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області - знищити;

-паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , 2 мобільних телефони; ключи від будинку у кількості 5 одиниць, передані на зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_1 - залишити у останньої;

- електровентилятор, який знаходиться в камері схову речових доказів Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області - передати потерпілій ОСОБА_1 ;

- дактилокарти підозрюваної ОСОБА_2 , трупа ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_27 які зберігаються у матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням дактилоскопічної експертизи № 1244/420 від 24.12.2013 року в розмірі 2447 гривень 20 копійок в дохід держави (Населенний пункт: Сєвєродонецьк, Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA 858999980313070115000012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова