Ухвала суду № 101595662, 29.11.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1192/16-к

1-кп/214/240/21

У Х В А Л А

Іменем України

29 листопада 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі – Петренко К.І.

за участю прокурора – Козюри О.В.

за участю представника потерпілого – Лівицького О.М.

за участю захисника – Шуляка В.М.

за участю обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12015040720001421 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біляки Семенівського району Полтавської області, громадянина України, одруженого, неповнолітніх дітей не маючого, раніше в силу ст. 88 ч.3 КК України не судимого, ФОП, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання захисника та обвинуваченого, в якому вони просять: звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закрити провадження по справі.

В обґрунтування клопотання посилаються на положення ст.49 КПК України та зазначають, що правопорушення, передбачене ст.190 ч.1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , відноситься до кримінальних проступків, з часу вчинення проступку минуло три роки, на даний час відносно ОСОБА_1 обвинувальних вироків немає.

У судовому засіданні захисник підтримав клопотання. Також пояснив, що наявність відносно ОСОБА_1 іншого кримінального провадження за обвинуваченням в іншому злочині, суд не повинен брати до уваги, так як відносно обвинуваченого не мається вироку суду, який набрав законної сили, вироку у вчиненні іншого злочину.

Обвинувачений у судовому засіданні заявив, що згоден з клопотанням, не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Прокурор не заперечує проти закриття кримінального провадження з підстав, зазначених у клопотанні. Також пояснив, що наявність відносно ОСОБА_1 іншого кримінального провадження за обвинуваченням в іншому злочину не впливає на відрахування строку давності, оскільки відносно обвинуваченого не мається обвинувального вироку суду у вчиненні іншого злочину який набрав законної сили.

Представник потерпілого у судовому засіданні заперечує проти задоволенні клопотання захисника. При цьому зазначив, що Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу розглядається справ за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.1 КК України, яка є похідною від справи 211/1192/16-к, оскільки є невиконанням рішення по виплаті грошових коштів саме за невиготовлення кухонного гарнітуру.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе задовольнити клопотання захисника з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Суд вважає за необхідне врахувати також наступне. На час розгляду даної справи Законом України від 22 листопада 2018 року за № 2617-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень”, який набрав чинності 01 липня 2020 року, внесено зміни до КК України.

Згідно ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння: часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Як передбачено ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності; закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України щодо питання чинності закону про кримінальну відповідальність у часі та його зворотної дії, на стадії визначення тієї норми закону, яка встановлює вид і міру юридичної відповідальності, відбувається вибір такої норми, з`ясовується її зміст, форма та чинність, визначається редакція норми, яка діяла на момент вчинення діяння, встановлюється її дія у часі, просторі та щодо певного кола осіб (ст.ст. 4, 6, 7 та 8 КК України).

Відповідно до ст. 49 КК України (в редакції від 22 листопада 2018 року), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду; у цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років; у цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Правопорушення, передбачене ст. 190 ч.1 КК України (в редакції від 22 листопада 2018 року) карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_1 2 та 3 липня, 17 вересня, 18 та 21 грудня 2014 року шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 в загальній сумі 27500 грн.

В провадженні Довгинцівського райнного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 382 ч.1 КК України.

Згідно ст. 12 КК України (в редакції від 22 листопада 2018 року) правопорушення, передбачене ст. 190 ч.1 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

Відповідно до ст. 49 КК України ( в редакції станом на 21 грудня 2014 року, тобто на час заволодіння майном потерпілої по даній справі), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання; у цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

За вчинення злочину передбаченого ст. 190 ч.1 КК України (в редакції станом на 21 грудня 2014 року) предбачалося покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.

Стаття 382 ч.1 КК України з 21 грудня 2014 року не змінювалася та передбачає кримінальну відповідальність у вигляді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років

Згідно ст. 12 КК України (в редакції станом на 21 грудня 2014 року), злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Отже стаття 190 ч.1 КК України (в редакції на даний час) передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а ст. 190 ч.1 КК України (в редакції станом на 21 грудня 2014 року) передбачала покарання у вигляді штрафу в розмірі до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Інші покарання за вчинення вказаного правопорушення Законом України від 22 листопада 2018 року за № 2617-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень” не були змінені.

. Таким чином, стаття 190 ч.1 КК України (в редакції на даний час) посилює відповідальність, а тому не підлягає застосуванню.

Строк давності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України не змінювався, а тому дорівнює трьом рокам.

Вчинення правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, як в редакції на даний час, так і в редакції станом на 21 грудня 2014 року, може бути підставою для переривання перебігу давності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при вирішенні питання про закриття даної справи, належить керуватися нормами КК України в редакції, яка існувала на час вчинення злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, тобто станом на 21 грудня 2014 року.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 2 та 3 липня, 17 вересня, 18 та 21 грудня 2014 року, шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 в загальній сумі 27500 грн.

Згідно повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст.382 ч.1 КК України по справі, яка перебуває в провадження Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (т.№4, а.с.35-37), ОСОБА_1 8 та 16 грудня 2016 року, 13 та 21 січня, 14 березня 2017 року, 13 вересня 2016 року та 26 вересня 2018 року, отримавши грошові кошти, маючи внаслідок цього можливість виконати судові рішення, не спрямував кошти на виконання рішень суду, чим умисно не виконав рішення суду.

Отже у суду є необхідність розглянути питання про те, чи переривався строк притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, і, таким чином, та чи маються підстави вважати, що з моменту переривання цього строку не сплинули три роки.

Вирішуючи вказане питання, суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Оскільки на даний час відносно ОСОБА_1 судом не винесено обвинувального вироку у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.382 ч.1 КК України, суд приходить до переконання, що висунення ОСОБА_1 обвинувачення у вчинення правопорушення, передбаченого ст.382 ч.1 КК України, не є підставою для переривання строку давності. У разі виправдання ОСОБА_1 за ст. 382 ч.1 КК України, інше застосування судом вказаного положення ст.62 Конституції при вирішенні даної справи може, на переконання суду, призвести до безпідставного позбавлення права обвинуваченого на звільнення його від кримінальної відповідальності, та внаслідок цього, у разі доведеності його вини, - до засудження.

При вирішення клопотання суд вважає за необхідне також обговорити питання про те, чи зупинялися строки давності.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду від 12 жовтня 2016 року (т.№1, а.с.54) та 17 липня 2017 року (т.№1, а.с.97) за неявку до суду без поважних причин, на обвинуваченого, судом, в порядку ст. 139 КПК України, накладалося грошове стягнення

Згідно ст. 139 КПК України, якщо обвинувачений, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення. Зі змісту ст. 49 КПК України вбачається, що перебіг давності зупиняється в тому випадку, якщо судом прийнято рішення про оголошення розшуку обвинуваченого та зупинення провадження по справі. На користь такої думки свідчить та обставина, що згідно ст. 49 КК України перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. Такі процесуальні події, як з`явлення особи із зізнанням або її затримання, можуть мати місце лише при оголошенні розшуку обвинуваченого, а при накладенні грошового стягнення таких процесуальних подій настати не може. Крім того, суд враховує, що підставами для накладення грошового стягнення є неявка до суду, а не ухилення від явки до суду.

Таким чином, та обставина, що на ОСОБА_1 12 жовтня 2016 року та 17 липня 2017 року ухвалами суду накладалися грошові стягнення, не зупиняє перебігу строку давності та не впливає на відлік цього строку.

Отже у судовому засіданні встановлено, що з 21 грудня 2014 року, тобто з моменту вчинення обвинуваченим останнього епізоду шахрайських дій, минуло 6 років 11 місяців

У судовому засіданні захисник заявив клопотання про закриття кримінального провадження, обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Тому, суд приходить до переконання, що маються підстави, передбачені ст. 49 КК України (в редакції станом на 21 рудня 2014 року) для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України (в редакції станом на 21 грудня 2014 року), оскільки минуло понад три роки з дня вчинення вказаного злочину, строк давності не переривався та не зупинявся, а обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження.

Представник потерпілого заперечує проти закриття справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, обґрунтовуючи свою незгоду тим, що Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу розглядається справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.1 КК України, яка є похідною від справи 211/1192/16-к, оскільки є невиконанням рішення по виплаті грошових коштів саме за невиготовлення кухонного гарнітуру.

Суд вважає, що розгляд іншої справи відносно ОСОБА_1 , по якій останньому пред`явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.1 КК України, не впливає на вирішення клопотання про закриття провадження по даній справі, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, про що суд зазначав вище. Також суд приймає до уваги, що законодавство не містить такого поняття як «похідна справа», і крім того бере до уваги, що справа 211/1192/16-к на даний час не розглянута.

Отже заперечення представника потерпілого проти закриття провадження, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому суд їх не приймає до уваги.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази по справі (т.№2, а.с.22) належить: договір №31 від 2 липня 2014 року, товарний чек №31 від 2 липня 2014 року, товарний чек від 3 липня 2014 року , накладну №31 від 17 вересня 2014 року – залишити на зберіганні в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 100, 174, 285, 286, 288, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника та обвинуваченого – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України (в редакції станом на 21 рудня 2014 року) та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.190 ч.1 КК України (в редакції станом на 21 рудня 2014 року) закрити - у зв`язку з закінченням строків давності.

Речові докази по справі: договір №31 від 2 липня 2014 року, товарний чек №31 від 2 липня 2014 року, товарний чек від 3 липня 2014 року , накладну №31 від 17 вересня 2014 року – залишити на зберіганні в матеріалах справи.

Матеріали кримінального провадження залишити на зберіганні при обвинувальному акті.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: В.М.Прасолов