Рішення № 101591327, 03.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2021Справа № 910/14191/21

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима Буд" (Україна, 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 51, кв. 50; ідентифікаційний код: 39605709)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Міра" (Україна, 03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6; ідентифікаційний код: 43452599)

про стягнення 879 863,42 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима Буд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Міра" (далі - відповідач) про стягнення 879 863,42 грн, з яких 873 295,75 грн заборгованості, 2 619,89 грн пені та 3 947,78 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 14062021/06 від 14.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

14.09.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача, станом на дату відкриття провадження у справі було: Україна, 03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 20.09.2021 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

01.11.2021 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 26.10.2021 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 20.09.2021).

Протягом перебування справи у провадженні суду відповідач змінив своє місцезнаходження на: Україна, 02092, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення № 0105478455441 про вручення відповідачу 26.10.2021 поштового відправлення, яким його було повідомлено про розгляд цієї справи, а також з огляду на те, що відповідач у встановленому процесуальним законом порядку не повідомив суд про зміну свого місцезнаходження, він вважається належним чином повідомленим про розгляд справи за останньою відомою суду адресою.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Міра" (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максима Буд" (далі - покупець, позивач) було укладено Договір купівлі-продажу № 14062021/06 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупцеві металопрокат (далі - продукція) в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у рахунках, або у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору кількість кожної партії продукції узгоджується сторонами в рахунках або Специфікаціях до Договору.

За умовами пункту 2.5 Договору право власності на продукцію, а також усі ризики, переходять від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцеві або перевізнику, що підтверджується підписом представника покупця/перевізника у видатковій накладній чи іншому документі, що підтверджує факт передачі продукції покупцеві.

У пункті 2.6 Договору сторони погодили строк поставки товару - 2 (два) банківських дні після зарахування 100 % передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у Специфікаціях до Договору.

Пунктами 3.1, 3.3 Договору передбачено, що ціна продукції, що поставляється за цим Договором, є договірною і вказується у відповідних рахунках або Специфікаціях на поставку продукції. Умови оплати - передоплата в розмірі 100 % на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.5 Договору підписання уповноваженою особою покупця на прийняття продукції видаткової накладної свідчить про згоду покупця із характеристиками та кількістю продукції, зазначеною постачальником у видатковій накладній.

Згідно з п. 8.1 Договір складений і підписаний уповноваженими особами в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу: один для покупця і один для постачальника.

Як зазначає позивач, у червні 2021 року засобами телефонного зв`язку ним було замовлено у відповідача поставку продукції загальною вартістю 999 899,72 грн.

За твердженнями позивача, ним було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 999 899,72 грн в якості передоплати продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 2340 від 15.06.2021 на суму 499 949,86 грн та № 2341 від 15.06.2021 на суму 499 949,86 грн.

Натомість, як зазначає позивач, відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплачену ним продукцію загальною вартістю 873 295,75 грн не поставив.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у зв`язку з виявленням факту недопоставки продукції, звернувся до відповідача з листом вих. № 034 від 06.07.2021, в якому просив відповідача здійснити поставку продукції загальною вартістю 873 295,75 грн, у відповідь на який відповідач у листі № 12/07-21 від 14.07.2021 повідомив позивача, що ним було виконано взяті на себе зобов`язання за Договором та передано обумовлену сторонами продукцію перевізнику, про що свідчать видаткові накладні № 147 та № 148 від 30.06.2021, які підписані обома сторонами, у зв`язку з чим правові підстави для здійснення повторної поставки товару відсутні.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 036 від 28.07.2021, в якій вимагав у відповідача повернути суму передоплати за Договором - 873 295,75 грн, а також сплатити пеню в розмірі 115 275,04 грн (докази направлення вказаної вимоги відповідачу містяться в матеріалах справи), яка була залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що зобов`язання з поставки оплаченої позивачем продукції в повному обсязі не виконано, суму попередньої оплати вартості продукції відповідачем не повернуто, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 873 295,75 грн заборгованості, 2 619,89 грн пені та 3 947,78 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості передоплати продукції на рахунок відповідача грошових коштів у загальній сумі 999 899,72 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 2340 від 15.06.2021 на суму 499 949,86 грн та № 2341 від 15.06.2021 на суму 499 949,86 грн, з призначенням платежу: згідно рахунку №1416 від 11.06.2021 та згідно рахунку №1415 від 11.06.2021, відповідно.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За змістом статті першої Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відтак, документами, які підтверджують як виконання відповідачем зобов`язання з поставки продукції, так і виникнення у позивача зобов`язання з її оплати, є видаткові накладні, які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару і подальшою господарською діяльністю. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виконання відповідачем зобов`язання з поставки оплаченої позивачем продукції загальною вартістю 873 295,75 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2019 у справі № 909/524/18.

Як було вказано вище, у пункті 2.6 Договору сторони погодили строк поставки продукції - 2 (два) банківських дні після зарахування 100 % передоплати.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження сторонами іншого строку поставки продукції.

Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов`язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме недотримання строку поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання з поставки продукції підтверджується матеріалами справи, доказів повернення суми попередньої оплати відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 873 295,75 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі порушення постачальником строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,3 % від суми невиконаного зобов`язання.

Отже, за своєю правовою природою передбачена пунктом 5.1 Договору неустойка є штрафом.

Суд встановив, що відповідачем було порушено строк поставки продукції за Договором, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати договірної неустойки в розмірі 0,3 % від суми невиконаного зобов`язання, відтак штраф у розмірі 2 619,89 грн (873 295,75 грн х 0,3 %) є обґрунтованим.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних за заявлений позивачем період (18.06.2021 - 11.08.2021) та встановлено, що він є арифметично вірним, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 947,78 грн також є обґрунтованою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 873 295,75 грн заборгованості, 2 619,89 грн штрафу та 3 947,78 грн 3 % річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 13 197,95 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Міра" (Україна, 02092, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7; ідентифікаційний код: 43452599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима Буд" (Україна, 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 51, кв. 50; ідентифікаційний код: 39605709) 873 295 (вісімсот сімдесят три тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн 75 коп. заборгованості, 2 619 (дві тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн 89 коп. штрафу, 3 947 (три тисячі дев`ятсот сорок сім) грн 78 коп. 3 % річних та 13 197 (тринадцять тисяч сто дев`яносто сім) грн 95 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.12.2021

Суддя О.В. Нечай