Рішення № 101591101, 01.12.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/22/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2021 Справа № 908/2802/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від позивача – не з`явився

від відповідача – не з`явився

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2802/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Старлайт Медіа” (вул. Паньківська, буд. 11, м. Київ, 01033)

до відповідача: Приватного підприємства “Анта Технолоджигруп” (вул. Сєдова, буд. 7, офіс 17А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69032; вул. Б. Хмельницького, буд. 37/2, офіс № 2, м. Київ, 01054)

про стягнення 111042,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю “Старлайт Медіа” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № б/н від 16.09.2021) до Приватного підприємства “Анта Технолоджигруп” про стягнення грошових коштів за невиконання договірних зобов`язань у сумі 9990,00 грн., 2552,42 грн. 3% річних, нарахованих за період з 09.11.2020 по 15.09.2021, 8589,85 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2020 по серпень 2021.

Позов обґрунтований ст.ст. 208, 526, 530, 625, 629, 639 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.

Згідно з позовною заявою, між сторонами у справі було досягнуто домовленість щодо поставки відповідачем товару – рукавички латексні, розмір L. 02.09.2020 відповідач виписав позивачу перший рахунок на оплату № 20-0026 на суму 84000,00 грн., який був оплачений позивачем 02.09.2020. Згідно даного рахунку відповідачем було здійснено у вересні 2020 часткову поставку товару на суму 33600,00 грн. (12000 штук рукавичок), однак у позивача відсутні первинні документи щодо підтвердження поставки через відсутність зворотнього зв`язку з відповідачем. 09.09.2020 відповідач виписав позивачу другий рахунок на оплату № 20-0026-2 на суму 49500,00 грн., який був оплачений позивачем 10.09.2020. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару, позивач направляв відповідачу листи, які залишилися без задоволення. На дату звернення до суду з позовом, взяте на себе зобов`язання відповідачем не виконано, грошові кошти не повернуті.

До суду 11.10.2021 та 25.11.2021 надійшли письмові пояснення позивача.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.09.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2802/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

11.10.2021 до суду від ТОВ “Старлайт Медіа” надійшла письмова інформація (пояснення) вих. б/н від 06.10.2021, якою усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2021 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/2802/21 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 11.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання (вих. б/н від 26.10.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Старлайт Медіа” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.11.2021 у зв`язку з відсутністю доказів вручення ухвали від 12.10.2021 відповідачу, розгляд справи відкладено на 01.12.2021.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання (вих. б/н від 23.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Старлайт Медіа” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 01.12.2021 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

30.11.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання вих. № б/н від 30.11.2021 про відкладення розгляду справи на іншу дату та час. Неможливість явки у судове засідання 01.12.2021 обґрунтував складною епідеміологічною ситуацією на території України.

Клопотання судом відхилено як процесуально необґрунтоване, суд врахував встановлені господарським процесуальним законодавством стислі строки розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, позивач не був позбавлений можливості викласти свої пояснення, заяви тощо щодо позову письмово. Зокрема, позивач не заявляв про неможливість подання будь-яких доказів у встановлений законом строк та надання йому додаткового часу для подання доказів.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі та призначення справи до судового розгляду була направлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Сєдова, буд. 7, офіс 17А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69032. Поштове відправлення з ухвалою суду від 12.10.2021 було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Про розгляд справи, призначений на 01.12.2021, відповідач був повідомлений шляхом направлення йому ухвали на адресу місцезнаходження, а також на адресу: вул. Б. Хмельницького, буд. 37/2, офіс № 2, м. Київ, 01054, що зазначена в базі даних «Діловодство спеціалізованого суду».

Телефонограма суду щодо повідомлення відповідача про розгляд справи передана не була через відсутність телефонного зв`язку (телефони не відповідали).

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копії ухвал від 12.10.2021, 11.11.2021 надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін. Суд також враховує, що строк розгляду даної справи спливає 13.12.2021.

У судовому засіданні 01.12.2021 судом справу розглянуто по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство “Анта Технолоджигруп” (відповідач) виставив Товариству з обмеженою відповідальністю “Старлайт Медіа” (позивачу) рахунок № 20-0026 від 02.09.2020 на суму 84000,00 грн. за товар (рукавички латексні, розмір L, у кількості 30000 штук за ціною 2,80 грн. без ПДВ).

Приватне підприємство “Анта Технолоджигруп” (відповідач) виставив Товариству з обмеженою відповідальністю “Старлайт Медіа” (позивачу) рахунок № 20-0026-2 від 09.09.2020 на суму 49500,00 грн. за товар (рукавички латексні, розмір L (100 шт. в пачці), у кількості 165 пачок за ціною 300,00 грн. без ПДВ).

Вказані рахунки містять дату, печатку відповідача і підпис уповноваженої особи.

У рахунках міститься посилання на договір 20-0026 від 02.09.2020.

У письмовому поясненні, що надійшло до суду 11.10.2021, позивач зазначив, що договір № 20-0026 від 02.09.2020 представниками сторін не підписувався, усі розрахунки відбувалися на підставі рахунків на оплату. У рахунках помилково зазначений номер та дата договору 20-0026 від 02.09.2020.

Позивачем на рахунок відповідача, що зазначений у вказаних вище рахунках, було перераховано 84000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 9257 від 02.09.2020 (призначення платежу: оплата за латексні рукавички зг. рах. № 20-0026 від 02.09.2020 без ПДВ) та 49500,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 9322 від 10.09.2020 (призначення платежу: оплата за латексні рукавички зг. рах. № 20-0026-2 від 02.09.2020 без ПДВ), всього загальну суму 133500,00 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, у вересні 2020 відповідач згідно рахунку № 20-0026 від 02.09.2020 поставив позивачу товар (рукавички латексні) у кількості 12000 штук на загальну суму 33600,00 грн., однак відповідна видаткова накладна у позивача відсутня.

У матеріалах справи наявні копії листів позивача, адресованих відповідачу, за вих. №№ 18/09-01, 18/09-2 від 18.09.2020 стосовно повернення сплачених коштів у сумі 84000,00 грн. та 49500,00 грн., відповідно. Доказів направлення/вручення відповідачу листа вих. № 18/09-2 від 18.09.2020 позивачем суду не надано.

У відповідь на лист № 18/09-01 від 18.09.2020 щодо повернення 84000,00 грн., відповідач у листі вих. № 20-00192/1 від 23.09.2020 зазначив про двосторонню домовленість між ПП “Анта Технолоджигруп” та ТОВ “Старлайт Медіа” щодо поставки відповідачем рукавичок латексних розмір L у кількості 30000 штук вартістю 2,80 грн. за одиницю. Відповідно до виставленого рахунку № 20-0026 від 02.09.2020 на рахунок ПП “Анта Технолоджигруп” було перераховано 84000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 9267 від 02.09.2020. Виконуючи взяті на себе зобов`язання відповідно до двосторонньої домовленості, ПП “Анта Технолоджигруп” придбало латексні рукавички і Новою поштою, що підтверджується накладними 5900055470517, 59000554672392, 59000556150837, 59000556655963, надіслало вказаний товар на адресу ТОВ “Старлайт Медіа”. Проте ТОВ “Старлайт Медіа” відмовилося отримувати надісланий товар і вимагає від ПП “Анта Технолоджигруп” повернення перерахованих коштів. Зазначено, що ПП “Анта Технолоджигруп” не відмовляється від повернення на рахунок ТОВ “Старлайт Медіа” коштів після реалізації товару, який позивач відмовився отримати.

У вказаному листі не зазначено щодо направлення будь-яких документів разом з ним, зокрема копій зазначених накладних перевізника.

Листом з описом вкладення позивач 22.10.2020 направив відповідачу претензію (вих. № 133/20 від 22.10.2020), якою в семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги, але не пізніше 31.10.2020, вимагав поставити товар або не пізніше ніж до 03.11.2020 повернути грошові кошти (передоплату) за оплачений товар у розмірі 133500,00 грн.

Претензія була отримана представником відповідача 30.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У письмовому поясненні, що надійшло до суду 25.11.2021, на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2021, позивач зазначив, що до теперішнього первинні документи щодо часткової поставки товару у вересні 2020 належним чином не оформлені. Інформація щодо номеру накладної перевізника «Нова пошта», згідно якої була здійснена часткова поставка товару, у позивача не збереглася. Позивач не володіє інформацією щодо накладних №№ 5900055470517, 59000554672392, 59000556150837, 59000556655963, на які посилався відповідач у своїх листах. Звертає увагу, що відповідач у своїх листах вих. № 20-00192 від 23.09.2020 та вих. № 195/1-2020 від 13.11.2020 зазначає, що товар надісланий на адресу позивача. Однак товар позивачу за його місцезнаходженням не надходив. Під час підготовки претензії вих. № 133/20 від 22.10.2020 позивачем помилково не було враховано факт часткової поставки товару у зв`язку з відсутністю підписаних сторонами первинних документів, які б підтверджували факт часткової поставки товару.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частини перша, друга та третя статті 180 ГК України визначають, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

Закон не виключає можливості укладення договорів купівлі-продажу чи поставки у спрощений спосіб, зокрема, шляхом оплати покупцем виставленого продавцем рахунку.

Вищеописані рахунки № 20-0026 від 02.09.2020, № 20-0026-2 від 09.09.2020 містять найменування товару, одиниці його виміру, кількість та ціну, суму, а також вказані платіжні реквізити, на які слід здійснити оплату.

Отже, у відповідності з ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, враховуючи, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не укладався, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб, який містить всі істотні умови господарського договору відповідно до ст. 180 ГК України - предмет (асортимент та кількість товару), ціну (вартість товару) та строк (договір безстроковий), та який позивачем було виконано (оплачено), а відповідачем виконання прийнято без зауважень (матеріали справи не містять доказів повернення оплати). Відсутність будь-якої з істотних чи усіх істотних умов договору відповідачем перед судом не доведена.

Внаслідок того, що між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки, обов`язки позивача виразились у оплаті товару відповідачу, а обов`язки відповідача – в передачі цього товару.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Як встановлено вище, договір у справі виконувався сторонами - з боку позивача була проведена оплата товару, а з боку відповідача – часткова поставка товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Також, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідач не надав доказів передачі товару, погодженого сторонами у строки, визначені у претензії.

У зв`язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З матеріалів справи слідує, що оплата, здійснена позивачем з посиланням на вказані вище рахунки, була прийнята відповідачем беззаперечно. Доказів того, що відповідач здійснював повернення суми, на яку не була здійснена поставка товару, у матеріалах справи відсутня. Відповідач не заперечив факт отримання спірної суми від позивача; обґрунтованість отримання вказаних коштів з інших підстав (поза межами спірних правовідносин поставки) відповідачем не доведена.

Відповідач не виконав своє зобов`язання в частині передачі товару та повернення передоплати вартості товару у розмірі 9900,00 грн., факт виконання своїх зобов`язань перед позивачем відповідач належними доказами не довів.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 99900,00 основного боргу, позов у цій частині визнається судом обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У претензії вих. № 133/20 від 22.10.2020, що отримана відповідачем 30.10.2020, позивача вимагав у строк до 03.11.2020 повернути грошові кошти (передоплату).

Однак, грошові кошти відповідачем повернуті не були, внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідача 2552,42 грн. 3% річних та 8589,85 грн. інфляційних втрат.

Суд перевірив складені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які визнаються правильними.

З відповідача на користь позивача слід стягнути 2552,42 грн. 3% річних та 8589,85 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, позов у цілому судом задовольняється повністю.

6. Розподіл судових витрат

Згідно з п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2270,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “Анта Технолоджигруп” (вул. Сєдова, буд. 7, офіс 17А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69032, код ЄДРПОУ 22138064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Старлайт Медіа” (вул. Паньківська, буд. 11, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 33295632) 99900 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 2552 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 42 коп. 3% річних, 8589 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 03 грудня 2021.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко