Ухвала суду № 10158279, 23.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-871/09/2670-6/245 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Собківа Я.М., Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Приходько Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Трест-Нафтокар»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2009 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Трест-Нафтокар»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000802302/0 від 21.11.2008 року на загальну суму 14121626,00 грн., з яких 7645375,00 грн. основного платежу та 6476251,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2008 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Трест-Нафтокар»подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена виїзна позапланова документальна перевірка TOB «Трест-Нафтокар»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки був складений акт від 14.11.2008 року № 509/1-23-02-34423997 (далі за текстом - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 7645375,00 грн. На підставі Акту перевірки було видано податкове повідомлення-рішення №0000802302/0 від 21.11.2008 року, яким TOB «Трест-Нафтокар»донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 14121626,00 грн., з них 7645375,00 грн. - за основним платежем та 6476251,00 грн. - за штрафними санкціями.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У відповідності до Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій»від 30.12.1998 року № 222 (далі - Порядок) однією з умовою скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій є припинення діяльності акціонерного товариства.

Згідно із п. 1 розділу І Порядку зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку.

У разі, якщо випуск акцій акціонерного товариства зареєстровано Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим або обласними фінансовими управліннями, зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами реєструвального органу (п. 2 розділу І Порядку).

Механізм скасування на підставі припинення юридичної особи викладений в розділі II Порядку.

Відповідно до п. 1.2 п. 1 Розділу II цього Порядку, уповноважена особа реєструвального органу видає розпорядження про зупинення обігу акцій протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати надходження до реєстру вального органу документів, зазначених у підпункті 1.1 пункту 1 цього розділу.

Так відповідно до підпункті 1.1 пункту 1 Порядку протягом семи робочих днів після прийняття рішення про ліквідацію комісія з припинення акціонерного товариства (ліквідаційна комісія, ліквідатор тощо) (далі - комісія) повинна подати до реєструвального органу такі документи:

а) заяву про зупинення обігу акцій (додаток 2);

б) рішення загальних зборів акціонерів товариства про ліквідацію і призначення комісії, оформлене відповідним протоколом, який повинен бути пронумерований, прошнурований та засвідчений підписами голови та секретаря зборів, або копію постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, або копію постанови Правління Національного банку України про відкриття процедури ліквідації, що засвідчується головою комісії та печаткою товариства.

У разі, якщо рішення про ліквідацію і призначення комісії прийнято загальними зборами акціонерів, до реєструвального органу також подається довідка, засвідчена підписами голови і секретаря зборів, голови комісії та печаткою товариства, яка має містити відомості про: загальну кількість акціонерів на дату проведення загальних зборів; кількість та відсоток голосів акціонерів, що беруть участь у загальних зборах; найменування емітента та його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; розмір статутного фонду; мету та предмет діяльності; розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів (перелік і результати попередніх випусків цінних паперів із зазначенням свідоцтв про реєстрацію випусків цінних паперів та органів, що видали відповідні свідоцтва /із зазначенням за кожним випуском кількості іменних акцій, простих та привілейованих акцій, процентних та безпроцентних облігацій, номінальної вартості та загальної суми випуску, форми випуску/); кількість та відсоток голосів акціонерів, що приймають рішення про ліквідацію; порядок голосування;

в) довідку, засвідчену підписами та печаткою реєстратора про передачу йому реєстру власників іменних цінних паперів (при документарній формі) або депозитарію, з яким укладено договір про обслуговування випуску цінних паперів (при бездокументарній формі), із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи та його місцезнаходження. Довідка також повинна містити дані щодо наявності державної частки у статутному фонді емітента на дату прийняття рішення про ліквідацію.

У разі самостійного ведення реєстру емітентом надається копія ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності щодо ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів;

г) копію опублікованого згідно з вимогами статті 43 Закону України "Про господарські товариства" повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів товариства, на яких прийнято рішення про ліквідацію, та довідку, яка свідчить про персональне повідомлення акціонерів про проведення цих загальних зборів (згідно з порядком, установленим у статуті товариства), що засвідчуються підписом голови комісії та печаткою товариства.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з Рішеннями ДКЦПФР: від 04.12.2007 року №140-3 зупинено обіг акцій ВАТ «Медбіоприлад», та видане відповідне розпорядження; від 09.10.2007 року за №132-3 зупинено обіг акцій ВАТ «Будмеханізація»; від 18.07.2006 року за № 6-КУ-З зупинено обіг акцій ВАТ «Кийпідземшляхбуд»; від 17.07.2007 року за № 94-3 зупинено обіг ВАТ «Спецхіммаш»; від 17.07.2007 року за №97-3 зупинено обіг акцій ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики».

Згідно пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон) визначено, що цінний папір - документ, що засвічує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виникнення зобов'язань, згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Статтею 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку покладено завдання, одним з яких відповідно п. 3 є здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а відповідно п.4 захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі ч. 1 ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Отже, у разі здійснення суб'єктами господарювання операцій з акціями емітованими підприємствами, діяльність яких припинено, або щодо яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі і визнано недійсними реєстрації випуску акцій та свідоцтв про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі, такі акції не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери», який встановлено чинним законодавством.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нормами статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства»( ч. 1 ст. 203).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним (ч.5 статті 203).

Оформлення суб'єктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання та (або) відчуження акцій у період, з якого або припинилася діяльність емітента, або визнано судом недійсною реєстрацію випуску акцій та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, є таким що суперечить вказаним нормам ЦК України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до частини 2 статті 215 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У момент вчинення суб'єктами господарської діяльності правочинів щодо придбання та (або) відчуження акцій, які відбуваються після припинення діяльності емітента; набуття законом сили судових рішень про скасування реєстрації випуску акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, цими суб'єктами не додержуються вимоги частини 1, 5 статті 203 ЦК України. У таких випадках згідно із ч. 1 ст. 215 правочин є недійсним та ч. 2 ст. 215 - нікчемними у розумінні Цивільного кодексу України.

Таким чином, оформлення актів прийому - передачі цінних паперів до Договорів та списання з рахунку у цінних паперах акцій ВАТ «Гідро бетон», ВАТ «Енергоприлад», ВАТ «Медбіоприлад», ВАТ «Спеценергомонтаж», ВАТ «Енергозахист», ВАТ «Термоприлад», ВАТ «Завод допоміжного обладнання», ВАТ «Кийпідземшляхбуд», ВАТ «Будмеханізація», ВАТ «Хімоб'єднання «Зоря»реєстрація випуску яких скасована з моменту видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій суперечить законодавству та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Оскільки, під час вчинення TOB «Трест-Нафтокар»правочину в рамках договорів купівлі продажу не додержані вимоги частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, тому такі правочини є нікчемним в силу закону. Отже, зазначені операції не є операціями з продажу цінних паперів, так як право власності на акції ВАТ «Медбіоприлад», ВАТ «Спеценергомонтаж», ВАТ «Спецхіммаш», ВАТ «Кийпідземшляхбуд», ВАТ «Будмеханізація», ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики»переданих TOB «Трест-Нафтокар», взагалі не можуть перейти до нових власників, та у апелянта немає законних підстав щодо відображення у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.

Операції з цінними паперами належать до операцій особливого виду та оподатковуються у спеціальному порядку, встановленому п. 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема пп. 7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону визначено, що платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також: фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж: цінні паперами, корпоративними правами.

Відповідно до пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 цього Закону під терміном «доходи»- слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким, продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», емітенти, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цінних паперів, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі розкривати інформацію про фінансово-господарський стан і результати діяльності емітента у строки, встановлені законодавством.

Стаття 40 цього Закону визначає, що річна інформація про емітента повинна містити такі відомості найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу; орган управління емітента, його посадові особи та засновники; господарська та фінансова діяльність емітента; цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість), розміщення та лістинг цінних паперів; річна фінансова звітність; аудиторський висновок.

Пунктом 1.4 Порядку встановлено, що реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій.

Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено (п. 1.5 Порядку).

З вищевикладеного, вбачається, що договори купівлі-продажу цінних паперів укладені між ТОВ «Трест-Нафтокар»та іншими суб'єктами господарювання щодо купівлі - продажу акцій неіснуючих емітентів державна реєстрація яких скасована, а фінансова-господарська діяльність не проводилась, не може вважатися торгівлею цінними паперами відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пп. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку, підприємств»сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Згідно пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям.

Пункт 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Тобто, отримання позивачем коштів на виконання договорів купівлі-продажу цінних паперів є безповоротною фінансовою допомогою і має оподатковуватися за ставкою 25%.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти Господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з положень розділу IV Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст. Таким чином, визнання господарського зобов'язання недійсним визначає недійсність угоди, як недійсність змісту тягне за собою недійсність форми. Такий же зв'язок існує і в випадку недійсності угоди.

Статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами, якщо інші наслідки недійсності не передбачені законом.

Отже, при проведенні перевірки товариства, використання ним у операціях з торгівлі акцій емітованих підприємствами, щодо яких припинилась діяльність емітента відсутні законні підстави для оподаткування таких операцій на підставі п.7.6 ст.7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне зазначити контрагенти ТОВ «Трест-Нафтокар», а саме: ВАТ «Будмеханізація», ВАТ «Медбіоприлад», ВАТ «Спецхіммаш», ВАТ «Завод гірнично-шахтної автоматики»та ВАТ «Кийпідземшляхбуд»не мали права укладати відповідні договори, оскільки по відношенню до них були винесенні рішення щодо припинення юридичних осіб ще до моменту їх укладення. Отже, зазначенні вище юридичні особи не володіли відповідною право- та дієздатністю на здійснення підприємницької діяльності.

Що стосується додаткових пояснень апелянта, які надані до Київського апеляційного адміністративного суду 21.06.2010 року, слід зазначити наступне:

Юридичні особи ВАТ «Будмеханізація»та ВАТ «Кийпідземшляхбуд»припинено 26.07.2007 року у відповідності до постанови Господарського суду Дніпропетровської області та 12.01.2005 року за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва. На момент укладення ними договорів з ТОВ «Трест-Нафтокар»апеляційні скарги на зазначені рішення не подавались, а тому на момент їх укладення дія судових рішень на призупинялась.

Відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007 року припинено юридичну особу ВАТ «Медбіоприлад». На момент укладення договорів з апелянтом дія вказаного рішення у звязку з подачею апеляційної скарги на нього не зупинялась. Як вбачається з матерів справи, апеляційна скарга на вказане рішення подана лише 19.01.2008 року.

Юридичні особи ВАТ «Спецхіммаш»та ВАТ «Завод гірнично-шахтної автоматики»припинено 18.04.2007 року відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області та 17.04.2007 року за постановою Господарського суду Дніпропетровської області. Зазначенні рішення скасовано лише в 2009 році, що підтверджується матеріалами справи. Отже, на момент укладення відповідних договорів купівлі-продажу дані рішення були чинним, що свідчить про відсутність у контрагентів можливості їх укладення.

Більш того, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що TOB «Трест-Нафтокар», незважаючи на неодноразові наполягання суду, так ї не надали договори купівлі-продажу цінних паперів, а також інші документи, які підтверджують правомірність здійснення ними вказаних господарських операцій.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно не задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Трест-Нафтокар»відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25 червня 2010 року.