Постанова № 10158273, 23.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2043/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Собківа Я.М., Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТХК Україна»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «ТХК Україна»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000792306/1 від 28.11.2008 щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 11265 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2009 позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Оболонському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція не може погодитись з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2008 ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТХК Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень-вересень 2007 року при взаємовідносинах з ТОВ «Вентороп-КД». За результатами перевірки був складений акт № 597-23-6-33995588 від 09.10.2008.

На підставі вказаного акту, 14.10.2008 ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792306/0, яким ТОВ «ТХК Україна»було донараховано податкове зобов'язання в сумі 16 897,50 грн.

Зазначене рішення було оскаржене ТОВ «ТХК Україна» в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги податковим органом скаргу залишено без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792306/1.

Згідно з пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Перевіркою встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду

Київської області від 21.08.2007, визнано недійсними статут ТОВ «Вентороп-КД»; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Вентороп-КД»з моменту внесення до реєстру.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва актом № 1413 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 16.01.2008 року було виключено ТОВ «Вентороп-КД»з реєстру платників ПДВ з 14.05.2007 року.

В той же час, протягом липня-вересня 2007 року ТОВ «ТХК Україна»мали фінансово-господарські відносини з ТОВ «Вентороп -КД», які відповідно до договору № 07-07-02 від 02.07.2007 виписували ТОВ «ТХК Україна»податкові накладні № 141 від 02.07.2009, № 227 від 06.08.2007; № 322 від 31.08.2007; № 416 від 27.09.2007.

Згідно з п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.07 р. та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97 №233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ. При цьому податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не є зареєстрована як платник ПДВ в додатковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 25.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість визначено, що за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату подання заяви або затвердження акта анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії Свідоцтва або дата втрати особою статусу платника податку на додану вартість, або коли є підстави для анулюваня до закінчення терміну дії Свідоцтва.

Таким чином, не підлягають включенню до складу податкового кредиту підприємства суми ПДВ на підставі податкових накладних, що видані суб'єктами господарювання, реєстрація платників ПДВ яких анульована з моменту реєстрації на підставі рішення районного суду про визнання установчих документів такого суб'єкта господарювання недійсними.

Слід взяти до уваги той факт, що засновником та директором ТОВ «Вентороп-КД»був ОСОБА_2, який за грошову винагороду зареєстрував підприємство, але державною реєстрацією не займався, лише підписував документи, що йому надавали. Про те, що підприємство працює та ведеться фінансова-господарська діяльність він не знав, податкові накладні не підписував.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку не здійснення самих операцій.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що судом не досліджено жодних первинних документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту. Таким чином, судом не зясовано чи мала операція з придбання товарно-матеріальних цінностей реальний товарний характер.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України, по справі № К-27096/06 від 22.01.09 року.

На підставі зазначеного, апеляційна інстанція приходить до висновку, що виставляючи податкові вимоги, працівники ДПІ у Оболонському районі м. Києва діяли на підставі та в межах повноважень наданих податковим законодавством України.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про законність та обґрунтованість позовних вимог, встановивши правові обставини для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового про відмову в позові.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2009 року та постановлення нової.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 99, 100,101, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2009 року скасувати.

Постановити нову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2010 року.