Рішення № 101582251, 28.10.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/5921/20

Провадження №2др/932/25/21

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«28» жовтня 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Цитульського В.І.

секретаря судового засідання Мудраченко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі матеріали цивільної справи за заявою представника позивача Логойди Т.В. щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа – приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

08 жовтня 2021 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені та визнано виконавчий напис від 13.03.2020, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за №3450 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 11505,05 грн. таким, що не підлягає виконанню.

27 жовтня 2021 року від представника позивача – адвоката Логойди Т.В. надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій вона просить стягнути з відповідача суму понесених позивачем витрат, пов`язаних з розглядом цивільної справи в загальному розмірі 6437,54 грн., які складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., оплату судового збору в розмірі 1294,00 грн., поштових витрат в розмірі 124,00 грн., комісії банку в розмірі 19,54 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи вищезазначене, суд, вважає за доцільне розглянути заяву про відшкодування судових витрат без участі сторін.

Згідно із ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 1статті 133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2ст.137ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10 підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Також Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу ОСОБА_1 у зазначеній справі на підставі договору про надання правової допомоги № 03/21 від 03 лютого 2021 року надавало Адвокатське об`єднання «ЛОГОЙДА І ПАРТНЕРИ» ЄДРПОУ 42761241.

Відповідно до положень вищезазначеного договору п. 4.1 за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами зазначеного договору, за виконання зобов`язань, передбачених цим договором, Клієнт зобов`язується оплатити виконану адвокатом роботу (надану послугу) у фіксованому розмірі в сумі 5000 грн. не пізніше 3 днів з моменту отримання клієнтом розрахунку.

На підтвердження виконання умов вказаного договору адвокатом надано договір про надання правової допомоги № 03/21 від 03 лютого 2021 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру №03 від 03.02.2021 на суму 5000 грн.

Верховний Суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Також слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі 5000 гривень, а також враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 5 000 гривень.

Що стосується вимог про стягнення судових витрат пов`язаних оплатою поштових відправлень та комісії банку слід зазначити наступне.

Водночас, у ч. 3 ст. 133 ЦПК України наведено вичерпний перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи. Докладніше кожна з категорій цих витрат конкретизована у ст. 137,138, 139, 140 ЦПК України, зокрема:

1. витрати на професійну правничу допомогу (ст. 137 ЦПК України);

2. витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із явкою до суду (ст. 138 ЦПК України);

3. витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз (ст. 139 ЦПК України);

4. витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду (ст. 140 ЦПК України).

Вжитий у ст. 140 ЦПК України термін "інших процесуальних дій" стосується вчинення учасниками справи, або особами, які не є учасником судового процесу, дій пов`язаних саме з процесом доказування (збір доказів, їх огляд та забезпечення) у справі.

Встановлення законом вичерпного переліку судових витрат означає, що на присудження судом саме цих витрат у разі настання відповідних обставин (задоволення позову, залишення його без розгляду, чи закриття провадження у справі), а не будь-яких інших може розраховувати особа, що звернулася до суду з позовом.

Разом з цим, комісія банку за сплату судового збору, поштові витрати не відносяться до судових витрат, передбачених зазначеним вище переліком, а тому такі витрати не можуть бути предметом відшкодування за наслідками розгляду судової справи, оскільки ЦПК України не передбачає їх відшкодування.

Отже, заявлені представником позивача вимоги про відшкодування понесених позивачем витрат на оплату судового збору в розмірі 19,54 грн. (комісія Банку), оплату послуг відділення поштового зв`язку в розмірі 124,00 грн., задоволенню не підлягають, оскільки зазначені витрати позивача, не належать до судових витрат, передбачених ст. 133 ЦПК України.

Що стосується понесених судових витрат у вигляді оплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840 грн. та судового збору за забезпечення позову у розмірі 454 грн., суд вважає за необхідне у цій частині заяви відмови, оскільки питання щодо стягнення судового збору вирішено при винесення відповідного судового рішення у зазначеній цивільній справі.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 260, 261, 270, 352 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву представника позивача – адвоката Логойди Т.В. щодо розподілу судових витрат задовільнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ39508708) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині заяви відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст додаткового рішення суду складений та проголошений 28 жовтня 2021 року.

Суддя: В.І.Цитульський