Рішення № 101579234, 01.12.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/3159/21

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

01 грудня 2021 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Бурдун Т.А.

за участі секретаря судового засідання: Горшкової Г.О.,

позивача- ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та усунення порушень права власності, третя особа: Сватівська міська рада Луганської області,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та усунення порушень права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, ОСОБА_1 , є власником житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрований ОСОБА_2 , який фактично не проживає за зазначеною адресою.

При зверненні до Сватівської міської ради з питання зняття з реєстрації ОСОБА_2 позивачу були надані роз`яснення щодо необхідності особистої присутності особи, що знімається з обліку, та наявності її паспорту для відмітки про зняття з реєстрації. В добровільному порядку відповідач не має змоги знятися з реєстрації. Його речей у належному позивачу будинку немає, з серпня 2020 року він ніяким чином не бере участі в утриманні будинку, його ремонті, не сплачує комунальні платежі. Позивач ОСОБА_1 самостійно, за власні кошти проводить утримання будинку та подвір`я в належному стані.

Реєстрація у будинку особи, яка фактично не проживає, порушує право власника на розпорядження, володіння та користування належним на праві приватної власності майном.

Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із зняттям його з реєстраційного обліку.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. Також зазначив, що він придбав будинок у матері відповідача у серпні 2020 року. У будинку зареєстрований відповідач. Утримання будинку здійснює позивач, речей відповідача у будинку немає. Його реєстрація перешкоджає позивачу у вільному користуванні належним йому майном. У добровільному порядку вирішити це питання неможливо.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.40-41, 54-55). Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзив на позов не подав, а тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України за наявності згоди позивача розглядає справу при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи: Сватівської міської ради Луганської області у судове засідання не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Позивач проти заочного розгляду справи не заперечував.

01 грудня 2021 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, яка занесена до протоколу судового засідання.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що вона є матір`ю позивача. Її син придбав будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому вона проживає наразі із сином. Де знаходиться відповідач, їй не відомо, речей його у будинку немає, кошти на утримання будинку та на сплату комунальних послуг він не надсилав. Під час купівлі будинку, мати відповідача повідомила, що виписати відповідача неможливо, оскільки втрачені документи.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю відповідача. В будинку за адресою: АДРЕСА_1 син не проживає, речей його в будинку не залишилося, коштів на утримання будинку та на сплату комунальних послуг він не надсилав. В м. Сватове він відсутній більш ніж півтора року, повертатися назад не планує. В цьому будинку проживають позивач із матір`ю.

Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, згідно Договору купівлі- продажу від 01.08.2019 року та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.08.2020 №218698180 встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

Згідно домової книги громадян, що проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 в будинку зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (с.13-15).

Згідно копій квитанцій за сплату комунальних послуг платником є ОСОБА_1 (а.с.16-29).

Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 визначено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Оскільки власник житла має право на реалізацію передбаченого ст.ст. 317, 319 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування своїм майном.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження поважності причин непроживання у приміщенні.

Оскільки між позивачем та відповідачем відсутні інші домовленості щодо користування житлом (суду не надано доказів на підтвердження їх наявності), враховуючи, що у судовому засіданні підтверджено факт відсутності відповідача у житловому будинку понад шість місяців, не надано доказів щодо поважних причин такої відсутності, суд доходить висновку про наявність передбачених підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням із зняттям його з реєстраційного обліку.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» позбавлення особи права користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.

Тому суд вважає, що в частині позовних вимог про зняття з реєстраційного обліку відповідача ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 89, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України,

ст.ст. 319,383, 391 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та усунення порушень права власності - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині позовних вимог про зняття з реєстраційного обліку відповідача ОСОБА_2 - відмовити.

Копію заочного рішення направити сторонам.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 02 грудня 2021 року.

Суддя Т.А.Бурдун