Постанова № 10157805, 23.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2423/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Падій В.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представника позивача Смірнова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Прилуцького міжрайонного прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансової санкції, -

В С Т А Н О В И В :

13.05.2010 року Прилуцький міжрайонний прокурор Чернігівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2.) про стягнення фінансової санкції в розмірі 1700 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в результаті перевірки транспортного засобу ПАЗ - 4234, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_2 складено акт від 31.07.2009 року № 123171, в якому зафіксовано, що при наданні послуг з перевезення пасажирів за маршрутом № 28 «Військове містечко №12 Сухополова», у водія відсутня ліцензійна картка, а розклад руху та схема маршруту є недійсними. За надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» на автомобільного перевізника накладається штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому 09.09.2009 року було винесено постанову № 075420 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_2 в сумі 1700 гривень, яку відповідач в добровільному порядку не сплатив.

Представник прокуратури в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, заперечення на позов та жодних доказів на спростування позовних вимог суду не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Суд вважає, що неявка відповідача у судове засідання, вдруге, без повідомлення причин, свідчить про умисне затягування розгляду справи, що може потягнути за собою порушення строків розгляду справи. За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу без участі відповідача або її повноважного представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344) передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання статті 6 Закону №2344 Кабінетом Міністрів України постановою від 8 листопада 2006 року N 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Відповідно до пунктів 14-15 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону №2344; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку.

Судом встановлено, що на підставі завдання на перевірку від 30.07.2009 року № 095653 державними інспекторами ТУ Головавтотрансінспекції в Чернігівській області Лещенко І. І. та Поклад О. В. проведено перевірку транспортного засобу марки ПАЗ - 4234, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 31.07.2009 року №123171, в якому зафіксовано, що при наданні послуг з перевезення пасажирів, у водія була відсутня ліцензійна картка, а розклад руху та схема маршруту були недійсними. В акті зазначено, що водій з актом не згоден.

Відповідно до ст. 34 Закону №2344 автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 39 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

З наведеної статті вбачається, що ліцензійну картку повинен мати і пред'являти водій.

Відповідно до п.п.1.3, 4.1, 4.4 Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.11.2005р. №803, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2005 р. за №1487/11767 (далі-Положення), видачу ліцензійних карток здійснює Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) та ліцензійні картки оформлюються згідно з документами, які додаються суб'єктом господарювання до заяви про видачу ліцензії, та видаються одночасно з ліцензією.

При змінах у реєстраційних документах власних або орендованих транспортних засобів оформлюються нові ліцензійні картки, а попередні втрачають чинність з унесенням до них відповідного запису.

В пункті 2 Положення наведено визначення поняття ліцензійна картка, а саме: це документ, який додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) або до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі й видається на кожний автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу. Ліцензійні картки оформлюються на власні та орендовані транспортні засоби, які допущені до надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів у межах України та відповідних міжнародних перевезень.

Ліцензійна картка міститься у транспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

Згідно п. 4.2 Положення у разі змін у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для провадження діяльності, відповідно до статті 17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі..

Вказана позиція кореспондується і в ст. 34 Закону №2344-III, яка встановлює, що обов'язок забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів покладено на автомобільного перевізника.

Як вбачається з матеріалів справи, на транспортний засіб ПАЗ -4234, номерний знак НОМЕР_1 ліцензійна картка оформлена на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, а не на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Згідно з пунктами 25-27 Порядку справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно п. 26 Порядку, відповідачу було надіслане рекомендованою кореспонденцією повідомлення про розгляд справи про порушення вимог чинного автомобільного транспорту 09.09.2009 року в приміщенні територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області, яке відповідач отримав 01.09.2009 року, що підтверджується копією зворотнього повідомлення наявного в матеріалах справи.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 60 Закону за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються санкції, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою тимчасово виконуючого обовязки начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області від 09.09.2009 року № 075420 до фізичної особи - підприємця ФОП ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції в сумі 1700 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи вказану постанову було вручено відповідачу 17.09.2009 року, що підтверджується копією зворотнього повідомлення наявного в матеріалах справи.

За таких обставин, суд вважає, що сукупність зафіксованих в акті перевірки порушень у сфері автомобільного транспорту вказують на правомірність прийнятого позивачем рішення про накладення фінансових санкцій на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки, відповідачем не надано до суду жодних доказів щодо неправомірності дій позивача, суд виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи приходить до висновку, що позовні вимоги Прилуцького міжрайонного прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими, а фінансова санкція стягненню з відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Прилуцького міжрайонного прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 фінансову санкцію в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. в дохід Державного бюджету України на р\р 31114106700006, код ЄДРПОУ 22822145 КБК 21081100, МФО 853592 УДК в м. Прилуки

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то з дня отримання нею копії постанови, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі 25.06.2010 року.

<Поле для вводу тексту >

Суддя Падій В.В.