Постанова № 10157804, 23.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2425/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Падій В.В.

при секретарі Кондратенко О.В.

за участю представника позивача Смірнова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення стягнення фінансової санкції, -

В С Т А Н О В И В :

13.05.2010 року Прилуцький міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2). про стягнення фінансової санкції в розмірі 1700 грн. Свої вимоги мотивує тим, що в результаті перевірки транспортного засобу марки RENALT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_2 складено акт від 09.05.2009 року № 001200 в якому зафіксовано, що при наданні послуг з перевезення вантажу у водія була відсутня ліцензійна картка. За надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на автомобільного перевізника накладається штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому 17.06.2009 року було винесено постанову № 075028 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_2 в сумі 1700 гривень, яку відповідач в добровільному порядку не сплатив.

В судове засідання представник прокуратури не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник Головної державної інспекції на автомобільному транспорті позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, заперечення на позов та жодних доказів на спростування позовних вимог суду не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Суд вважає, що неявка відповідача у судове засідання, вдруге, без повідомлення причин, свідчить про умисне затягування розгляду справи, що може потягнути за собою порушення строків розгляду справи. За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу без участі відповідача або її повноважного представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі Закон №2344) центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

На виконання статті 6 Закону №2344 Кабінетом Міністрів України постановою від 8 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Відповідно до пунктів 14-15 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку.

Судом встановлено, що на підставі завдання на перевірку від 29.04.2009 року № 000843 державними інспекторами ТУ Головавтотрансінспекції в Київській області Щербак О. О., Романченко Р. О. була здійснена перевірка транспортного засобу марки RENALT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 09.05.2009 року №001200 в якому зафіксовано, що при наданні послуг з перевезення вантажу (тари) згідно видаткової накладної №ПП Л448 (відправник - Продмаркет», одержувач ВАТ «САН інБев Україна») у водія була відсутня відсутня ліцензійна картка, тобто перевезення вантажу здійснювалось без оформлення документів передбачених ст. 48 Закону № 2344-III. В акті зазначено, що водій з актом ознайомлений та пояснив, що ліцензійна картка не видавалась.

Відповідно до ст. 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

З наведеної статті вбачається, що ліцензійну картку повинен мати і пред'являти водій.

Відповідно до п.п.1.3, 4.1, 4.4 Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.11.2005р. №803, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2005 р. за №1487/11767 (далі-Положення), видачу ліцензійних карток здійснює Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) та ліцензійні картки оформлюються згідно з документами, які додаються суб'єктом господарювання до заяви про видачу ліцензії, та видаються одночасно з ліцензією.

В пункті 2 Положення наведено визначення поняття ліцензійна картка, а саме: це документ, який додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) або до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі й видається на кожний автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу. Ліцензійні картки оформлюються на власні та орендовані транспортні засоби, які допущені до надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів у межах України та відповідних міжнародних перевезень.

Ліцензійна картка міститься у транспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

Згідно п. 4.2 Положення у разі змін у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для провадження діяльності, відповідно до статті 17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі..

Як вбачається з довідки начальника відділу ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції в Чернігівській області, наявної в матеріалах справи, станом на 17.06.2009 року на транспортний засіб марки RENALT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1 ліцензійна картка не оформлялась.

Згідно з пунктами 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі-Порядок) справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

Згідно п. 26 Порядку, відповідачу було надіслане рекомендованою кореспонденцією повідомлення про розгляд справи про порушення вимог чинного автомобільного транспорту 17.06.2009 року в приміщенні територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області, яке відповідач отримав 10.06.2009 року, що підтверджується копією зворотнього повідомлення, наявного в матеріалах справи.

Відповідно до абзацу 3. ч1. ст. 60 Закону № 2344 за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-III до автомобільних перевізників застосовуються санкції, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області від 17.06.2009 року № 075028 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції в сумі 1700 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи вказану постанову було вручено особисто відповідачу 21.06.2009 року, що підтверджується копією зворотнього повідомлення наявного в матеріалах справи.

Жодних доказів щодо оскарження вказаної постанови на момент розгляду справи відповідачем не надано.

Відповідач в добровільному порядку суму фінансових санкцій не сплатив.

За таких обставин, суд вважає, що сукупність зафіксованих в акті перевірки порушень у сфері автомобільного транспорту вказують на правомірність прийнятого позивачем рішення про накладення фінансових санкцій на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими, а фінансова санкція стягненню з відповідача.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати(судовий збір) згідно ч.4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення стягнення фінансової санкції задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 фінансову санкцію в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. в дохід Державного бюджету України на рахунок: 31114106700006, код ЄДРПОУ 22822145, КБК 21081100, МФО 853592, в УДК м. Прилуки.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то з дня отримання нею копії постанови, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення постанови в повному обсязі 25.06.2010 року.

<Поле для вводу тексту >

Суддя Падій В.В.