Рішення № 101574883, 02.11.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2496/2018 Справа № 490/2233/15-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Волошиній Я.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ПАТ "Універсал Банк", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

27.05.2015 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила здійснити поділ спільного нерухомого майна подружжя, виділивши їй у власність: - 2/3 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; - 2/3 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 ; - 2/3 частини нежитлового приміщення площею 99,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та здійснити поділ спільного нерухомого майна подружжя, виділивши їй у власність наступне майно загальною вартістю - 44000 грн.: - обідній стіл та 4 стільця - 1500 грн., обідній стіл та 4 стільця - 3500 грн., спальний гарнітур (ліжко - 3000 грн., шафа - 4000 грн., 2 тумбочки по 1000 грн. кожна) загальною вартістю - 8000 грн., телевізор LCD Samsung - 8500 грн., офісний стіл - 2000 грн., холодильник 2-о дверний фірми " Samsung" - 5000 грн., диван та 2 крісла - 5000 грн., ванна акрилова кутова фірми "Ravak Avocado" - 5000 грн., умивальник фірми " Ravak Avocado" - 1500 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2017 року справу було прийнято до провадження суддею Гуденко О. А.

15 березня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся за зустрічним позовом до суду до відповідачів з позовом про визнання спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слідуюче нерухоме майно: - квартиру АДРЕСА_2 , квартиру ; АДРЕСА_2 ; та нежитлове приміщення площею 99,6 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_3 . Визнати право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , залишивши у власності ОСОБА_2 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 . Виділити у власність ОСОБА_2 - 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , 1/2 частки нежитлового приміщення площею 99,6 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_3 , залишивши у власності ОСОБА_1 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , 1/2 частки нежитлового приміщення площею 99,6 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_3 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості боргу перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 35635,50 доларів США. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості боргу перед ПАТ "Універсал Банк" у сумі 45051,50 грн., розподілити судові витрати.

В обгрунтування позову посилається на те, що спірна квартира АДРЕСА_4 була подарована батьками дружини ним на весілля, за час шлюбу дана квартира була переобладнана та відремонтована,що суттєво поліпшило її якість та вартість . Також згідно судових рішень з нього стягнуто на корсить банків борг за кредитними договорами, які були укладені ним в період перебування у шлюбі з відповідчакою та в інтересах сім`ї та отримані кредитні кошти були витрачені на потреби сім`ї. Посилаючись на положення ст.ст. 61,65,70 ЦК України , ст.ст. 368,372, 386 ЦК України просив про задоволення позову.

В серпні 2018 року надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від представника АТ "Райффайзен Банк Аваль", в якому просили відмовити в задволенні позову в понвому обсязі, оскільки спірна квратира АДРЕСА_2 є предметом іпотеки за кредитним зобов`язаннями сторін, які до теперішнього часу не виконані.Таким чином розподіл іпотечної квратири утруднить виконання кредитних зобов1язань , адже Банк має право звернути стягеня на вказану квраиру в порядку ЗУ "Про іпотеку".

18.01.2019 року ухвалою суду первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування, приватне акціонерне товариство "Універсал Банк", приватне акціонерне товариство "Раййфайзен банк Аваль" про поділ майна подружжя було залишено без розгляду за заявою позивача.

Ухвалою суду від 13 січня 2020 року за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 по справі призначено по у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: 1. Визначити ринкову вартість квартири АДРЕСА_2 на 09.08.2007 рік. 2. Яка ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 після поліпшення та капітального ремонту ( в разі наявності) на сьогоднішній день? 3. Які роботи проводилися у квартирі АДРЕСА_2 в період часу з 09.08.2007 року по 05.07.2012 рік та чи відносяться вони до суттєвих поліпшень квартири та до капітального ремонту? Якщо так, то визначити на скільки у відсотковому та частковому співвідношенні збільшилася вартість квартири з урахуванням зроблених у вказаний період поліпшень порівняно з її станом на час її набуття в серпні 2007 року?

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

25.03.2020 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта про неможливість дачі висновку.

Ухвалою суду від 27 березня 2020 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ПАТ "Універсал Банк", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про поділ майна подружжя та призначено судове засідання у справі на 02.07.2020 року .

Ухвалою суду від 26.10.2020 клопотання представника позивача (за зустрічним позовом) - задоволено. Залучено до участі у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ПАТ "Універсал Банк", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про поділ майна подружжя у якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Після цього , судові засідання у справі неодноразово відкладалися за заявами позивача та його представника.

В судовому засіданні 03 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав суду заяву про часткову відмову від позовних вимог

Ухвалою суду від 03.06.2021 року заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог - задоволено.

Прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог в частині:

1. - визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на слідуюче нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 99,6 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_3 ; квартири АДРЕСА_5 .

2. - визнання права власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 ;

3. – виділення у власність ОСОБА_2 - Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , Ѕ частки нежитлового приміщення площею 99,6 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_3 , залишивши у власності ОСОБА_1 Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 ; - Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , Ѕ частки нежитлового приміщення площею 99,6 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_3

Провадження в цивільній справі № 490/2233/15-ц закрито в частині зазначених позовних вимог.

Продовжено розгляд справи по суті в частині позовних вимог:

1) визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно: - квартири АДРЕСА_5 ;

2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості боргу перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 35635,50 доларів США.;

3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості боргу перед ПАТ «Універсал Банк» у сумі 45051,5 грн.

4) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 усіх судових витрати, пов`язаних зі сплатою судового збору та інших витрат.

Ухвалою суду про забезпечення доказів від 13.07.2021 року витребувано з ПАТ «Універсал Банк» інформацію/довідку про стан заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами № BL9848 від 29 вересня 2008 року, № BL9848/1 від 21 вересня 2009 року, № BL9848/2 від 02 квітня 2013 року станом на теперішній час.

Витребувано з ПАТ «Райффазен Банк Аваль» завірену належним чином копію довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/01-04/07-761 від 25 грудня 2007 року станом на теперішній час.

Вимоги ухвали суду на теперішній час не виконані.

В січні 2021 року від предстаника відповідача адвоката Радкевич В.М, надійшло клопотання про розгляд первісного позову , проте в якому також містилися заперечення щодо недоведеності та безпідставності вимог за зустрічним позовом.

Судовий розгляд справи багаторазово відкладався через неможливість проведення відеоконференції судом за клопотанням представника АТ "Райффайзен Банк Аваль",а також за клопотаннями позивача в зв`язку з неможливістю явки в судове засідання з поважних причин.

В останнє судове засідання, призначене на 30.11.2021 року, представник позивача адвокат Бєлова Р.В. надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, просила про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Радкевич В.М. надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, просила про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Судом постановлено про продовження розгляду справи у відсутності сторін.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Спір між сторонами виник з приводу поділу спільно нажитого майна подружжя, який регулюється нормами Сімейного Кодексу України.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, введення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Рішенням від 05 липня 2012 року Центрального районного суду м. Миколаєва розірвано шлюб, укладений 02.06.2005 року , актовий запис № 127 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Рішенням від 25 січня 2015 року Центрального районного суду м. Миколаєва стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 550 грн на кожну дитину, починаючи з 29.05.2012 року і до повноліття дітей.

Згідно рішення від 05 листопада 2015 року Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/1382/15ц позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в сумі 90103 грн. 40 коп. з якої: заборгованість по сумі кредиту – 81 324,08 грн., відсотки – 5941,76 грн.,підвищені відсотки -2837,56 грн., а також судовий збір у розмірі 901 грн. 03 коп.

Як вбачається з вказаного рішення суду, 21 вересня 2009 року між Банком та позичальником ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № ВL9848/1 (кредит без відстрочення), відповідно до якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 113 166,46 грн., а останній зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах,зазначених у цьому договорі. Кінцевий термі повернення кредиту – не пізніше 01 вересня 2016 року. Починаючи з 01 вересня 2010 року за користування кредитними коштами без порушення термінів/строків користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 30 % річних, за умови дотримання строків/термінів та порядку погашення кредиту, встановлених цим Договором. 26 жовтня 2010 року між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до вищевказаного кредитного договору, відповідно до якої сторони домовились про розміри та періоди застосування процентних ставок, передбачених індивідуальною угодою.

З метою погашення заборгованості, 02 квітня 2013 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № ВL9848/2 (кредит без відстрочення), відповідно до якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 92229,53 грн., а останній зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах,зазначених у цьому договорі. Кінцевий термі повернення кредиту – не пізніше 01 вересня 2016 року. Цільове використання кредиту : погашення заборгованості позичальника перед Банком за кредитним договором № ВL9848/1 від 21.09.2009 року.

06 червня 2014 року між сторонами була укладена Угода про припинення зобов`язань за вищевказаним кредитним договором № ВL9848/2 (прощення боргу з відстрочкою сплати платежів за графіком), відповідно до якої сторони визнали, що станом на 06.06.2014 року загальний розмір заборгованості за Основним договором становить 87 871,50 грн. Ухвалено графік сплати платежів на погашення заборгованості з червня 2015 по червень 2017 року.

Оскільки ОСОБА_6 свої зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, загальна сума заборгованості становить 90 103 грн. 40 коп.

Згідно рішення від 08 грудня 2014 року Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/11209/14-ц позов Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_1 . ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції заборгованість за кредитом в сумі 56675,53 дол. США, прострочена заборгованість за відсотками в сумі 14095,48 дол. США. , пеню в сумі 500,00 дол. США.

Як вбачається з вказаного рішення суду, 25.12.2007 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 010/01-04/07-761, згідно якого кредитор надав позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 73464,00 дол. США, з призначенням кредиту - для розвитку бізнесу, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних, строком до 24.12.2017 року.

25.12.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №010/01-04/07/761/1, поручитель відповідає перед банком в тому ж об`ємі, що і позичальник.

Відповідачі зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконали, в звязку з чим станом на 29.07.2014 року виникла заборгованість, з якої :заборгованість за кредитом в сумі 56675,53 дол. США, прострочена заборгованість за відсотками в сумі 14095,48 дол. США. Окрім того, Банком нарахована пеня за несплачені відсотки за кредитом в сумі 1038,38 дол. США.

Згідно нотаріально посвідченого Договору про визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності від 26.07.2007 року, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ( батьки відповідачки), ОСОБА_11 , володіючи на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду 12.01.1996 року, на праві спільної сумісної власності двохкімнатною квартирою АДРЕСА_6 , загальною площею 46,9 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м. - визначили, що кожному співвласнику належить по 1/3 ідеальної ачстки у праві власності на вищевказану квартиру.

Згідно Договору дарування частки у праві власності на квартиру від 09.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського МНО за реєстровим № 4237, ОСОБА_10 , та ОСОБА_9 , подарували по 1/3 частки квартири, що знаходиться в АДРЕСА_7 , обдаровуваній ОСОБА_2 .

За такого , судом встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на вказану квартиру в цілому, при чому 1/3 частки квартири в порядку приватизації в 1996 році, а 2/3 частки - на підставі договору дарування в 2007 році.

Також в подальшому , згідно Договору іпотеки від 25.12.2007 року, укладеному між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 , яка виступає майновим поручителем за ФОП ОСОБА_6 , як іпотекдовець передала в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_2 , в забезпечення вимоги іпотекодержателя , що витікають з кредитного договру № 010/01-04/07-761 від 25.12.2007, укладеного між Банком та боржником ФОП ОСОБА_6 .

В обгрнутування своїх вимог щодо визнання вказаної квартири спільною сумісною власністю подружжя представником позивача в лютому 2019 року долучено в якості доказу на підтвердження зустрічних позовних вимог копію Договору підряду на виконаня будівельно-оздоблювальних робіт з капітального ремонту квартири по АДРЕСА_7 від 15.10.2005 року. При цьому зазначено, що квартира є трикіматною, загальна вартість робіт становить 15 000 доларів США, що відповідає еквіваленту 75750 грн. , а також Акт виконання робіт від 15 березня 2006 року, укладений між СПД ОСОБА_12 , та замовником - ОСОБА_6 .

Також надано копію Договору підряду на виконаня будівельно-оздоблювальних робіт з капітального ремонту квартири по АДРЕСА_7 від 01.11.2007 року .Предмет договору за замовленням ОСОБА_6 виконати власними силами за завданням, технологічному дизайн проекту комплекс робіт з капітальної реконструкції, ремонту, обладнанняю, оздобленню і об`єднанню з квартирою АДРЕСА_4 , квартирою АДРЕСА_8 трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . Загальна вартість робіт становить 50 000 доларів США, що відповідає еквіваленту 255 000 грн.Та Акт виконання робіт від 30 квітня 2008 року, укладений між СПД ОСОБА_13 , та замовником - ОСОБА_6 .

На спростування цих вимог відповідачкою надано робочий проект газифікації квартири, складений в 2014 році, на підставі замовлення ОСОБА_2 в травні 2014 року, та акт виконаних робіт від листопада 2014 року, реконструкція системи елекропостачання квартири - також на замовлення ОСОБА_2 в 2014 році.

Надані відповідчакою квитанції на придбання будівельних матеріалів, обладнання сантехничного та електричного, замовлення корпусних меблів за 2013 -2014 рік - суд не може прийняти до уваги як належні докази, оскільки з них взагалі не вбачається на яку адресу і яким чином використовувалися ці матеріали.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.07.2020 року - квартира двокімнатна , загальною площею 46,9 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м. по АДРЕСА_7 - належить на праві власності ОСОБА_3 - на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів , серія та номер 461, виданий 23.06.2020 приватним нотаріусом Миколаївського МНО Міхняєвою А.А.

Також з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.07.2020 року вбачається, що за ОСОБА_6 зареєстровано однокімнатна квартира по АДРЕСА_7 , загальною площею 14,4 кв.м. (з 29.11.2007 року), та 1/3 частка однокімнатної квартири по АДРЕСА_9 .

За такого - ці квартири є окремими об`єктами нерухомого майна і жодних відомостей пр їх об`єднання не міститься.

Як зазначено вище, спірна квартира відповідно до положень ст. 57 СК України, є майном, що є особистою приватною власністю дружини - ОСОБА_2 , як така, що частково набута нею до шлюбу та частково набута нею за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Відповідно до положень ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Проте, з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку,що надані представником позивача Договори жодним чином не доводять наявність підстав для визнання цієї квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки перший договір від 2005 року взагалі не віднситься до період перебування квартири в цілому у власності відповідачки та доказів узгодження поліпшення майна, що перебуває у спільній сумісній власності інших осіб (батьків ОСОБА_2 ) суду не надано взагалі. Крім того, предметом цього договору є трикімнатна квартира, в той час як спірна квартира є двокімнатною - що викликає у суду сумніви в достеменності виклданих в Договорі відомостей в цілому.

В другому Договорі від 2007 року вказаний предмет проведення капітальної реконструкції, ремонту, обладнанняю, оздобленню і об`єднанню з квартирою АДРЕСА_4 , квартирою АДРЕСА_8 трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Частиною 1 ст.61СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Поняття самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 ЦК України). Проте в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Чинне законодавство передбачає можливість набуття особою за певних умов права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за рішенням суду.

Отже, оскільки на час розглду справи квартира АДРЕСА_4 зареєстрвоана як окремий об`єкт нерухомого майна , є двокімнатною, жодних відомостей про її об`єднання з іншими квартирами суду не надано - за такого суд не приймає цей Договір як належний доказ, адже викладені у ньому відомості не відповідають дійсності. Якщо ж дійсно виконані такі роботи - то спірна квартира набула ознаки самочинно реконструйованого майна, а отже право власності на неї тим більше не може бути визнано за позивачем в межах заявлених позовних вимог.

Крім того суд враховує, що предметом спору щодо визнання права спільної сумісної власності на майно подружжя може бути лише майно, наявне на час вирішення таких вимог, проте як підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - спірна квартира вибула з власності ОСОБА_2 ще в 2020 році в порядку продажу іпотечного майна з прилюдних торгів і належить в цілому на праві власності ОСОБА_3 .

Отже вимоги позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 - задоволенню не підлягають за їх безпідставністю та недоведеністю.

Щодо вимог позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості боргу перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 35635,50 доларів США як половину від загальної заборгованості позивача суд зазначає наступне.

Так, рішенням від 08 грудня 2014 року Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/11209/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 як позичальника та ОСОБА_2 як поручителя на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції заборгованість за кредитом в сумі 56675,53 дол. США, прострочена заборгованість за відсотками в сумі 14095,48 дол. США. , пеню в сумі 500,00 дол. США.

Як вбачається з відзиву АТ “Райффайзен Банк Аваль” заболргованість за вказаним кредитним договором ОСОБА_6 не погашена. Доказів сплати Банку усієї суми заборгованості позивачем по цій справі суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

З огляду на встановлені судом обставини , суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання сторін за вищевказаними кредитним зобов`язаннями регулюються відповідними нормами ЦК України щодо обов`язків боржника та фінасового поручителя та вже вирішені судом за позовом кредитора, а отже не підлягають вирішенню за правилами ст. 65,70 СК України.

Що стосується вимог позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації половини вартості боргу перед ПАТ «Універсал Банк» у сумі 45051,5 грн.

Рішення від 05 листопада 2015 року Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/1382/15ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в сумі 90103 грн. 40 коп.

Як вбачається з вказаного рішення суду, заборгованість стягнута за невиконання Угоди про припинення зобов`язань за кредитним договором № ВL9848/2 (прощення боргу з відстрочкою сплати платежів за графіком від 06.06.2014 року. Сам же кредитни йдоговір кредитний договір № ВL9848/2 (кредит без відстрочення) був укладений між Банком та ОСОБА_6 02 квітня 2013 року, відповідно до якого Банк надав останньому кредитні кошти у сумі 92229,53 грн. з цільовим використання кредиту : погашення заборгованості позичальника перед Банком за кредитним договором № ВL9848/1 від 21.09.2009 року.

Таким чином, ОСОБА_6 вже виконав свої зобов`язання за кредитним договром , який був укладений ним в період перебування в шщлюбі з ОСОБА_2 , при чому виконав їх вже після розірвання шлюбу, і ним було укладено новий кредитний договрі з Банком вже після розірвання шлюбу з відповідачкою.

Таким чином, заборгованість позивача перед ПАТ "Універсал Банк", яка стягнута рішенням суду від 05 листопада 2015 рокув сумі 90103 грн. 40 коп. виникла на підставі кредитних зобов`язань на підставі договору, укладеного не під час перебування його в шлюбі з відповідачкою. Крім того, позивачем взагалі не надано суду жодних доказів на підтвердження сплати ним боргу перед ПАТ "УніверсалБанком" .

А отже у задоволення цих позовних вимог слід також відмовити за безпідставністю.

Згідно зі ст. ст.12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволеннюв повному обсязі.

При цьому суд звертає увагу на те, що у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (аналогічної позиції дотримується Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень у своєму Висновку № 11 [2008]).

Таким чином, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.

Згідно з ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 5,12,13,79-81, 141, 259-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ПАТ "Універсал Банк", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про поділ майна подружжя - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 02.12.2021 року.

СУДДЯ ГУДЕНКО О.А.