Ухвала суду № 101574195, 01.12.2021, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1691/21

№ провадження 2-з/453/36/21

УХВАЛА

01 грудня 2021 року суддя Сколівського районного суду Львівської області Курницька В.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», за участі третіх осіб – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимира Олександровича, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 29.11.2021 року звернулась з позовом до відповідача – Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 36983 від 05.11.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 18455,79 грн..

Одночасно з позовною заявою, позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса від 05.11.2021 року, зареєстрований в реєстрі за за № 36983 у виконавчому провадженні № 67634451, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого А.М.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 05.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 36983. За даним виконавчим написом на користь АТ «Перший Український міжнародний банк» стягнуто 18455,79 грн.

Вказаний виконавчий напис, як вважає заявник, вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», а також Постанови КМ України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5. У зв`язку з наведеним, заявником подано до суду позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Як вказує заявник, на даний час оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса звернутий до виконання і на підставі постанов державного виконавця від 23.11.2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунки, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 20 887,37 грн.

З огляду на вищевикладене, виникла необхідність у забезпеченні позову, оскільки існує ймовірність неповернення стягнутих коштів, що в подальшому може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить заяву задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Зокрема, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.

Встановлено, що предметом позову є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 36983 від 05.11.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Сколе, місце роботи: не працює,що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , яка є Боржником за Кредитним договором № 1001556124501 від 19.02.2020 року, укладеним нею із АТ «Перший Український міжнародний банк», ЄДРПОУ -14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, п/ НОМЕР_2 , МФО 334851, заборгованість за Кредитним договором № 1001556124501 від 19.02.2020 року, яка проводиться за період 21.02.2021 року по 23.09.2021 року та сума якої складає 18205,79 гривень в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5941,09 гривень, прострочена заборгованість за комісією – 7988,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами – 0,37 гривень, строкова заборгованість за сумою кредиту – 4109,93 гривень, строкова заборгованість за комісією -166,40 гривень, строкова заборгованість за процентами – 0 гривень.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню, у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу (п.4); зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою якій законом надано таке право (п.6); зупинення судом реалізації арештованого майна (п.7).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову по даній цивільній справі є оскарження виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, як такого, що вчинений з порушенням норм матеріального права.

Оскільки у даному разі позивач звертається з до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, взагалі застосуванню та дослідженню не підлягає, а повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Вказана позиція висловлена у Постанові Верховного суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що:

23.11.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білий А.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 67634451 про примусове виконання викового напису № 36983 від 05.11.2021 року, виданого приватним нотаріусом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованості в сумі 18455,79 грн., а позивач оскаржив такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову, до подання позовної заяви (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 36983, вчиненого 05.11.2021 року), може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивачки (у разі задоволення позову), за захистом яких вона звернулась до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде звернено стягнення на кошти позивачки, то позивачка не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів боржника. Тому, в даному випадку суд дійшов висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 36983, вчиненого 05.11.2021 року, вчиненого Приватним нотаріусом, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет позову, а також ту обставину, що на сьогодні в ході виконання оспорюваного виконавчого напису на підставі постанов ВП № 67634451 від 23.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білого А.М. накладено арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунки, що будуть відкриті після винесення постанови, що належать боржнику, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, з її доходів щомісячно стягуватимуться кошти, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки про забезпечення позову, оскільки за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених прав, за захистом яких вона звернулась до суду, та у випадку задоволення позовних вимог повернення належних позивачці коштів, на які буде звернено стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса, буде утруднене або взагалі неможливе, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», за участі третіх осіб – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимира Олександровича, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Зупинити стягнення за виконавчим написом нотаріуса від 05.11.2021 року, зареєстрованим в реєстрі за № 36983 у виконавчому провадженні № 67634451, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого А.М.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя В.Я. Курницька