Ухвала суду № 101572406, 02.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1161/20

Провадження № 1-кп/638/628/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі :

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарі Подосокорської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12019220480004388 від 31.10.2019, з обвинувальним актом у відношенні : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в с. Савинці, Миргородського району, Полтавської області, громадянина України, українця, з середньо – спеціальною освітою, одруженого, не військовозобов`язаного, фізичної особи – підприємця, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою : АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, -

за участю :

прокурора Петренко Р.М.

захисників Муфазалова С.Р., Шипенко М.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

28.01.2020 до Дзержинського райсуду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження № 12019220480004388 від 31.10.2019, з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України.

Обвинувальним актом, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України, ОСОБА_1 висунуто обвинувачення в тому, що він 31 жовтня 2019 року близько 06 години 30 хвилин, маючи умисел на пошкодження будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що він не є власником зазначеної будівлі та земельної ділянки, яка на праві власності належить ТОВ ТФ «Дружба», з залученням спеціальної техніки — екскаватору надав вказівки водію екскаватора ОСОБА_2 щодо демонтажу частини прибудови до вказаної будівлі та безпосередньо фасадної стіни будівлі, яким, під керуванням ОСОБА_1 , були виконані демонтажні роботи, а саме зруйновано прибудову до будівлі, літ. А-2, ринкова вартість нежитлових приміщень якої в Харкові в цінах на 31.10.2019 складає 639764 грн., чим завдано майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, а саме як умисне пошкодження майна, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах.

У судовому засіданні захисники Муфазалов С.Р., Шипенко М.С.та обвинувачений ОСОБА_1 заявили клопотання про закриття кримінального провадженні, посилаючись на те, що повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження відбулось 28.12.2019, за 4 дні до закінчення строку досудового розслідування, який закінчувався 01.01.2020 та який було зупинено, відповідно до приписів ст. 290 КПК України, на час ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування. 22.01.2020 сторона захисту закінчила ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, відтак у сторони обвинувачення залишилось 4 дні до закінчення строку досудового розслідування, протягом яких прокурор повинен був звернутися до суду з обвинувальним актом, а саме до 26.01.2020 включно. Так як останній день строку досудового розслідування - 26.01.2020 припадав на неробочий день – неділю, прокурор повинен був звернутися до суду з обвинувальним актом не пізніше 27.01.2020. Однак з обвинувальним актом прокурор звернувся до суду лише 28.01.2020 то б то поза межами строку досудового розслідування, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі приписів п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Прокурор Петренко Р.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисників та підсудного, зазначивши, що воно не відповідає приписам КПК України, так як звернення до суду з обвинувальним актом відбулось у межах строків досудового розслідування.

Представник потерпілого Ольховський М.М. у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав суду клопотання щодо відкладення розгляду кримінального провадження, в задоволенні якого судом відмовлено у зв`язку визнанням неповажності причин неприбуття.

Суд заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши надані суду матеріали кримінального провадження, вважає клопотання захисників та підсудного обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Крім того, приписами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України передбачено, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з частиною 5 статті 294 КПК України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 7 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті.

Згідно до ч. 5 ст. 219 КПК України, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Приписами ч. 4 ст. 110 КПК України передбачено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Статтею 113 КПК України передбачено, що процесуальні строки – це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження, зобов`язані ( мають право ) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь – яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь – якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України.

За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.

Послідовно реалізуючи політику, спрямовану на підвищення гарантій захисту прав і свобод людини, український законодавець на протязі останніх декількох років вніс низку важливих змін до чинного КПК стосовно строків досудового розслідування, починаючи з впровадження механізму судового контролю за строками розслідування і закінчуючи введенням процесуальних санкцій, під якими необхідно розуміти негативні наслідки для сторони обвинувачення у разі недотримання нею чітких вимог КПК і вчинення процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень поза межами цих строків.

Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 частину першу статті 284 КПК України було доповнено пунктом 10, відповідно до якого кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Вказана норма була введена в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не має зворотньої дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін ( з 16.03.2018 ).

Внесені зміни кореспондують загальній засаді кримінального провадження, закріпленій у статті 28 КПК України, відповідно до якої розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень, і співвідносяться з практикою ЄСПЛ.

Так у справі «Іванов проти України» зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в кримінальному провадженні застосовується у такий спосіб, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (пункт 71).

Аналогічні позиції ЄСПЛ висловив у справах Карт проти Туреччини (пункт 68), Вемхофф проти Німеччини (пункт 18).

При цьому ЄСПЛ у справі «Іванов проти України» вказав, що період, який має прийматися до уваги повинен відраховуватися саме з порушення кримінальної справи проти особи (пункт 63).

В інтерпретації ж до чинного КПК цей період необхідно відраховувати з дня притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка, згідно з пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК України, починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 283 КПК України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: (1) закрити кримінальне провадження; (2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; (3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно з положеннями статті 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 КПК України), його захиснику, законному представнику.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №556/1381/18, від 01.07.2021 у справі № 752/3218/20, ухвали Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №712/6375/18, від 15.03.2021 у справі № 676/6116/18, від 05.04.2021 у справі № 676/804/20, від 21.04.2021 у справі № 991/6516/20).

Судова практика застосування приписів пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України є усталеною у діяльності не тільки Верховного Суду, а й судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі Вищого антикорупційного суду ( ухвала Вищого антикорупційного суду від 24.09.2020 та ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.11.2020 у справі № 991/6516/20).

У судовому засіданні з досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що 31 жовтня 2019 року слідчим СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ( на теперішній час ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ) до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220480004388 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення на підставі письмової заяви потерпілого, яка містила дані про вчинення злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України.

01 листопада 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, а 28 грудня 2019 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України.

Таким чином, враховуючи приписи п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №12019220480004388 від 31.10.2019 мав сплинути 01 січня 2020 року.

Крім того, у судовому засіданні з пояснень учасників судового провадження та досліджених матеріалів кримінального провадження, вбачається, що досудове розслідування після повідомлення про підозру ОСОБА_1 не зупинялося, строк досудового розслідування у встановленому законом порядку не продовжувався. Зазначена інформація відсутня також у долученому до обвинувального акту Реєстрі матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженні.

28 грудня 2019 року прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ( на теперішній час Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова ) Петренко Р.М. стороні захисту (підозрюваному ОСОБА_1 та захиснику Муфазалову С.Р.), відповідно до приписів ст. 290 КПК України, було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, про що свідчить досліджене у судовому засіданні відповідне письмове повідомлення прокурора.

Таким чином, повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування було здійснено стороною обвинувачення за 4 дні до дня закінчення строку досудового розслідування, який спливав 01 січня 2020 року.

22 січня 2020 року сторона захисту (підозрюваний ОСОБА_1 та захисник Муфазалов С.Р.) завершили ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі, до яких їм було надано доступ стороною обвинувачення, про що свідчить відповідний протокол про надання доступу до матеріалів ( додаткових матеріалів ) досудового розслідування від 22 січня 2020 року.

При таких обставина, часовий проміжок з 28 грудня 2019 року по 22 січня 2020 року, відповідно до приписів ч. 5 ст. 219 КПК України, не включається у строк досудового розслідування.

Враховуючи, що стороні захисту було відкрито та надання доступ до матеріалів досудового розслідування для ознайомлення з ними 28 грудня 2019 року, тобто за 4 дні до спливу строку досудового розслідування (при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу (частина 5 статті 115 КПК України)), відлік яких продовжується з моменту виконання приписів частини 9 статті 290 КПК України, а саме з 23 січня 2020 року, днем закінчення строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є 27 січня 2020 року.

Разом з тим, обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 хоча складений та підписаний уповноваженими особами сторони обвинувачення 22 січня 2020 року, однак направлений прокурором до Дзержинського райсуду м. Харкова лише 28 січня 2020 року та отриманий зазначеним судом 28 січня 2020 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, що підтверджується відповідним супровідним листом Харківської місцевої прокуратури № 1 (на теперішній час Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова) від 28.01.2020 № 31-4398-19 за вихідним номером 31-784вих-20 від 28.01.2020, та реєстрацією отримання обвинувального акту Дзержинським райсудом м. Харкова за вх. № 4824 від 28.01.2020, а також протоколом автоматизованого розподілу зазначеної судової справи за суддями з присвоєнням єдиного унікального номеру судової справи : 638/1161/20 та номеру провадження : 1-кп/638/981/20 від 28.01.2020, а також свідчить про очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України.

У судовому засіданні прокурор не заперечував факту направлення зазначеного обвинувального акту до Дзержинського райсуду м. Харкова саме 28.01.2020 та надання його нарочно уповноваженою особою до канцелярії суду.

За викладених обставин, враховуючи, що злочин, який інкримінується ОСОБА_1 , відповідно до приписів ст. 12 КК України, не відноситься до категорій тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, суд вважає, що по зазначеному кримінальному провадженню, підлягають застосуванню приписи п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України.

Як вже зазначалось судом, згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

З огляду на положення статті 2 КПК України, згідно з яким до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура, та істотне порушення загальної засади кримінального провадження, передбаченої статтею 28 КПК України щодо розумних строків, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід вважати таким, що не набув процесуального статусу обвинуваченого (підсудного).

При цьому суд наголошує на тому, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд може бути проведений виключно стосовно особи, яка набула статусу обвинуваченого в порядку, передбаченому положеннями КПК України.

Стосовно прийняття рішення про закриття кримінального провадження, з підстав передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, не на стадії підготовчого провадження, а на стадії судового розгляду, суд зазначає наступне.

Підготовче провадження є своєрідним процесуальним фільтром між досудовим провадженням і судовим розглядом, одним із завдань якого є перевірка відповідності вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора, зокрема перевірці підлягає не лише дотримання прокурором приписів, передбачених ст.ст. 291-293 КПК України, а й виконання ним приписів ст. 219 КПК України.

Суд наголошує на тому, що прийняття рішення про закриття кримінального провадження, з підстав передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України не в підготовчому судовому засіданні, а під час судового розгляду, відповідає загальним вимогам КПК України, так як чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь – якої стадії процесу ( до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по – суті ).

Крім того, суд зазначає, що здійснення судового провадження при наявності підстав для закриття кримінального провадження, відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України, становить істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, яке тягне за собою безумовне скасування судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

При таких обставинах, суд вважає клопотання сторони захисту таким, що підлягає задоволенню, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, таким що підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Заявлений представником потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Дружба» – адвокатом Ольховським М.М., в інтересах потерпілого, цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 639764 гривни, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Вказаний цивільний позов цивільний позивач ТОВ ТФ «Дружба» має право пред`явити в порядку цивільного судочинства.

При проведенні судово – будівельних експертиз експертною установою було витрачено кошти в загальній сумі 15700 гривень, які судом відносяться, у відповідності зі ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат.

Суд вважає, що дані процесуальні витрати не підлягають стягненню з ОСОБА_1 і підлягають прийняттю на рахунок держави, тому що у відповідності до ст. 124 КПК України, вказані витрати на проведення вказаних експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь експертної установи, лише при ухвалені судом обвинувального вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 9, 22, 26, 28, 110, 113, 115, 219, 284-290, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисників Муфазалова С.Р., Шипенко М.С.та обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття провадження по кримінальному провадженні № 12019220480004388 від 31.10.2019, з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, - задовольнити.

Кримінальне провадження № 12019220480004388 від 31.10.2019, з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Цивільний позов, заявлений представником потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Дружба» – адвокатом Ольховським М.М., в інтересах потерпілого до ОСОБА_1 « Про стягнення матеріальної шкоди », – залишити без розгляду, роз`яснивши позивачу право на його пред`явлення до суду в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати, що полягають із витрачених експертною установою при проведенні судових експертиз коштів в загальній сумі 15700 гривень, - прийняти на рахунок держави.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На ухвалу суду протягом 7 днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Дзержинський райсуд м. Харкова.

Ухвала виготовлена нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: І.В. Семіряд