Рішення № 101572348, 30.11.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1554/21

провадження №2/619/786/21

Заочне рішення

іменем України

30 листопада 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Кононихіної Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Мєщан І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості,

встановив:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/0464/74/89280 від 12.07.2007.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 12 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом зі статуту та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/0464/74/89280, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 27912, 50 доларів США, на строк до 12 липня 2027 року, із сплатою 13 % річних, із погашенням шляхом здійснення щомісячних фінансових платежів (ануїтет) згідно графіку погашення кредит.

Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

Перед укладенням та підписанням Кредитного договору позичальник звернувся до банку із заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі 1. «Відомості про кредит» власноручно зазначив, що має намір отримати споживчий кредит та власноручно обрав валюту - долари США, суму кредитування, строк та зазначив мету, тобто цільове використання кредиту.

Своїм підписом під відповідним документом ОСОБА_1 засвідчив, що «ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту, з валютними ризиками, при отриманні кредиту в іноземній валюті тощо. Окрім того, останній ознайомленій з умовами надання та повернення кредиту, а також із діючим законодавством України, що 9 регламентує відношення банку та клієнта.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування. Надання кредитних коштів проводилося, згідно умов Кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника і послідуючого отримання коштів у касі банку.

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Згідно умов п. 1.4 - 1.6.3 Кредитного договору сторони встановили розмір процентної ставки (13 % річних), умови коригування процентної ставки, підстави для зміни процентної ставки.

Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно.

Отже, внаслідок укладення Кредитного договору та отримання коштів кредиту у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.

Крім того, відповідно до умов п. 8Кредитного договору позичальник засвідчив та гарантував, що всі умови Кредитного договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

До того ж, позичальник гарантував, що жодним чином не обмежений законом, іншим нормативно - правовим актом, судовим рішенням або іншим передбаченим чинним законодавством способом в своєму праві укладати Кредитний договір та виконувати усі умови, визначені в ньому.

Відповідно до п. 8.3 Кредитного договору позичальник гарантував, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе він.

Крім того, позичальник засвідчив, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одинці України може призвести до значних збитків та погіршення його фінансового стану.

Відповідно до п. 17.1 Кредитний договір набуває чинності з часу його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора та діє до повного погашення кредитної заборгованості позичальника за цим договором.

01 липня 2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 014/0464/74/89280/1 до кредитного договору, відповідно до якої фактична заборгованість позичальника за кредитом (тіло кредиту) була збільшена на суму простроченої заборгованості за процентами. Строком на 1 рік зменшено розмір щомісячного погашення. Узгоджено новий графік погашення заборгованості.

06 вересня 2013 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 014/0464/74/89280/81-1-0-00/5919 до кредитного договору. Відповідно до цієї додаткової угоди були визначенні умови зміни процентної ставки за кредитом.

09 вересня 2013 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 014/0464/74/89280/81-1-0-00/5933 до кредитного договору. Відповідно до цієї додаткової угоди процентна ставка була встановлена на рівні 13 % річних. Графік повернення кредиту та розрахунок сукупної вартості кредиту викладені у нових редакціях.

Таким чином, із укладенням Кредитного договору та Додаткових угод до нього у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених відповідними графіками погашення кредитної заборгованості.

Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 12 липня 2007 року між Банком (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) був укладений Іпотечний договір № 014/0464/74/89280/1.

Відповідно до умов п. 1.2 Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок із надвірними будівлями АДРЕСА_1 , дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 30,20 м2, загальною площею 56,20 м2. При цьому будинку є такі надвірні будівлі: сарай літ. «Б», дощатий, обшитий толью, вбиральня літ. «В», дощата; льох літ. «Г», цегляний; огорожа № 1-2, металева, дерев`яна, який належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Пугачовою І.В. 12.07.2007 за реєстровим № 1689, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 2210559. Право власності на житловий будинок зареєстровано Комунальним підприємством «Дергачівське районне БТІ» 12.07.2007 за № 15210952 (реєстраційний номер 17610107, номер запису 321, в книзі 3).

Вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін визначена в сумі 177467,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 іпотечного договору, у разі порушення основного зобов`язання, умов кредитного договору або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень в строк не менше 30 днів. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя не буде виконана, він має право розпочати стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.4 Іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися у тому числі за рішенням суду. Відповідно до п.5.5 Іпотечного договору, у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок іпотеки.

Підпунктом 5.5.3 Іпотечного договору визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводишся, якщо інше не передбачене рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу _ предмета іпотеки прилюдних торгів встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо така згода не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки.

Таким чином, АТ «Райффайзен Банк Аваль» має право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, захистити свої інтереси за рахунок звернення стягнення на іпотечне майно.

Окрім того, 30 грудня 2015 року Великописарівський районний суд Сумської області ухвалив рішення у справі № 619/2320/15-ц, відповідно до якого позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволений. Стягнуто із відповідачів у солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0464/74/89280 від 12.07.2007 в сумі 43233,43 долари США (що в еквіваленті становить 890170, 36 грн.), та витрати по сплаті судового збору по 1827,00 грн. із кожного відповідача.

Судом встановлено преюдиційність фактів дійсності правочину - кредитного договору, укладеного між сторонами, а також факт наявності боргових зобов`язань позичальника перед кредитором. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення суду про стягнення заборгованості не виконане боржниками ні добровільно, ні в примусовому порядку. Це вбачається із ухвали Великописарівського районного суду Сумської області від 20.01.2020, відповідно до якої судом відмовлено АТ «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. З описової частини ухвали вбачається, що відповідне рішення суду про стягнення боргу не було виконане.

У зв`язку із нездійсненням погашення заборгованості за кредитом, станом на 15.09.2020 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» становить 32060, 54 долара США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України становить 897704 грн. 74 коп. На підтвердження вищевикладених обставин додатком до позовної заяви є обґрунтований розрахунок суми заборгованості.

Враховуючи, що вимоги Банку та взяті позичальником зобов`язання за Кредитним договором у добровільному порядку не виконані, а також у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, Кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.

У відповідності до чинного законодавства України та умов і приписів Кредитного договору АТ «Райффайзен Банк Аваль» вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення Відповідачу вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, надавши можливість протягом 30 календарних днів добровільно врегулювати заборгованість за Кредитним договором. Дана вимога боржником не була виконана.

Отже, ураховуючи те, що ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору та вимог банку щодо врегулювання заборгованості, тим самим нівелюючи приписи чинного в Україні законодавства, банк змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до оцінки, проведеної фахівцями АТ «Райффайзен Банк Аваль», вартість квартири, що надана в іпотеку, складає 269 000,00 грн.

Ухвалою суду від 25 березня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 28.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить їх задовольнити та справу розглядати за його відсутності з постановленням заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином, про що в справі мається поштове повідомлення про отримання судової повістки 19 листопада 2021 року. Про поважні причини неявки відповідач суду не повідомив, відзив на позов не подав. Таким чином, суд вважає, що відповідач ухиляється від явки в суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

З урахуванням викладеного, вважається, що судовий виклик відповідачу вручений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

12.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0464/74/89280.

Згідно з умовами договору банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 27912,50 дол. США строком до 12.07.2027,із сплатою 13 % річних, із погашенням шляхом здійснення щомісячних фінансових платежів (ануїтет) згідно графіку погашення кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

Перед укладенням та підписанням кредитного договору 09.07.2007, ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі 1. «Відомості про кредит» власноручно зазначив, що має намір отримати споживчий кредит та обрав валюту долари США, суму кредитування, строк та зазначив мету, тобто цільове використання кредиту. Своїм підписом під відповідним документом ОСОБА_1 засвідчив, що ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту, з валютними ризиками, при отриманні кредиту в іноземній валюті тощо. З умовами надання та повернення кредиту, а також з діючим законодавством України, що регламентує відношення банку та клієнта був ознайомлений.

Згідно умов п. 1.4 - 1.6.3 Кредитного договору сторони встановили розмір процентної ставки (13 % річних), умови коригування процентної ставки, підстави для зміни процентної ставки.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору кредитор надав позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування.

Відповідно до умов п. 5.1. кредитного договору, позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредитної заборгованості безготівковими платежами або готівкою, в касу кредитора:щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.1.3 кредитного договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 12.07.2027 на рахунок, зазначений в п. 4.1. цього договору;щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок в Райффайзен Банк Аваль.

12.07.2007 між банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 014/0464/74/89280/1, відповідно до умов п. 1.2 Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майне, а саме:житловий будинок із надвірними будівлями АДРЕСА_1 , дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 30,20 м2, загальною площею 56,20 м2. При цьому будинку є такі надвірні будівлі: сарай літ. «Б», дощатий, обшитий толью; вбиральня літ. «В», дощата; льох літ. «Г», цегляний; огорожа № 1-2, металева, дерев`яна, який належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Пугачовою І.В. 12.07.2007 за реєстровим № 1689, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 2210559. Право власності на житловий будинок зареєстровано Комунальним підприємством «Дергачівське районне БТІ» 12.07.2007 за № 15210952 (реєстраційний номер 17610107, номер запису 321, в книзі 3).

Згідно з умовами п. 1.3. договору іпотеки, сторони визначили, що вартість предмету іпотеки визначається сторонами в сумі 177 467,00 грн.

Відповідно до умов п. 3.1.4 договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим та/або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки, у тому числі з його охороною, зберіганням, оцінкою та інше.

Згідно з п. 5.2. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов`язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, який зазначено у кредитному договорі, у наступних випадках: якщо в момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Відповідно до п. 5.3, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України, у т. ч. за рішенням суду (п. 5.4. договору іпотеки).

01 липня 2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 014/0464/74/89280/1 до кредитного договору, відповідно до якої фактична заборгованість позичальника за кредитом (тіло кредиту) була збільшена на суму простроченої заборгованості за процентами. Строком на 1 рік зменшено розмір щомісячного погашення. Узгоджено новий графік погашення заборгованості.

06 вересня 2013 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 014/0464/74/89280/81-1-0-00/5919 до кредитного договору. Відповідно до цієї додаткової угоди були визначенні умови зміни процентної ставки за кредитом.

09 вересня 2013 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 014/0464/74/89280/81-1-0-00/5933 до кредитного договору. Відповідно до цієї додаткової угоди процентна ставка була встановлена на рівні 13 % річних. Графік повернення кредиту та розрахунок сукупної вартості кредиту викладені у нових редакціях.

30.12.2015 Великописарівський районний суд Сумської області по справі № 619/23/20/15-ц ухвалено рішення, відповідно до якого позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0464/74/89280 від 12.07.2007 в сумі 43233,43 долари США (що становить в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку 890170, 36 грн.), та витрати по сплаті судового збору по 1827,00 грн. із кожного відповідача.

У зв`язку із нездійсненням погашення заборгованості за кредитним договором, станом на 15.09.2020 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» становить 32060, 54 долара США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України становить 897704 грн. 74 коп.

ОСОБА_1 рішення суду не виконав, заборгованість за кредитним договором не погасив.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі

№ 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, що «за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті). Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки.».

Позивачем 21.09.2020 було направлено вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, у якій банк повідомляв відповідача про те, що протягом не більш, ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги, йому необхідно здійснити погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою відсотків та пені відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, – це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

На підставі ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі, невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційної цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі і у випадку не доведення до цієї особи інформації про обтяження майна.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в рамках справи № 235/3619/15-ц, провадження № 14-11цс18, суд указав, що у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-61 цс 15 міститься висновок про те, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону «Про іпотеку», розумінні норми ст. 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України також в постанові від 07 жовтня 2015 року (справа № 6-1935цс15), в постанові від 21 жовтня 2015 року(справа № 6-1561 цс 15) та в постанові від 08 червня 2016 року (справа № 6-1239цс16).

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Таким чином, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов`язків іпотекодавцем, суд вважає, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4361,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись статтями 572, 572, 589, 611 ЦК України, статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити повністю.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0464/74/89280 від 12.07.2007 у сумі 32060,54 дол. США, що а еквіваленті за курсом НБУ 897704,74 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: житловий будинок із надвірними будівлями АДРЕСА_1 , дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 30,20 м2, загальною площею 56,20 м2. При цьому будинку є такі надвірні будівлі: сарай літ. «Б», дощатий, обшитий толью; вбиральня літ. «В», дощата; льох літ. «Г», цегляний; огорожа № 1-2, металева, дерев`яна, який належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Пугачовою І.В. 12.07.2007 за реєстровим № 1689, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 2210559. Право власності на житловий будинок зареєстровано Комунальним підприємством «Дергачівське районне БТІ» 12.07.2007 за № 15210952 (реєстраційний номер 17610107, номер запису 321, в книзі 3)- шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 035,00 грн (чотири тисячі тридцять п`ять гривень 00 копійок).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України – протягом 30 днів безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9;

відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Н. Ю. Кононихіна