Ухвала суду № 101572308, 01.12.2021, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Справа № 616/658/21

Провадження № 1-кп/616/74/21

У Х В А Л А

іменем України

"01" грудня 2021 р. смт. Великий Бурлук

Великобурлуцький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Подмаркової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Непийвода А.О.,

прокурора - Шабалдаса О.С.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника - адвоката Коротуна В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221100000804 від 30.08.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нижній Бурлук Шевченківського району Харківської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 01.11.2011 вироком Шевченківського районного суду Харківської області за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України до 2 років обмеження волі, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 12.11.2012 вироком Шевченківського районного суду Харківської області за частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі. 30.05.2013 у зв`язку з переглядом даного вироку Апеляційним судом Харківської області призначено 3 роки 1 день позбавлення волі. 02.10.2014 на підставі ст. 81 Кримінального кодексу України звільнений від відбуття покарання умовно-достроково на строк 1 рік 10 місяців 16 днів;

- 08.05.2015 вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області за частиною 3 статті 407 Кримінального кодексу України до арешту строком на 2 місяці;

- 07.10.2015 вироком Козелецького районного суду Чернігівської області за частиною 4 статті 407 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні строком на 10 місяців, на підставі статті 71 Кримінального кодексу України остаточно призначено покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком 12 місяців. 18.01.2016 Апеляційним судом Чернігівської області у зв`язку з переглядом вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 07.10.2015, визначено строк покарання відбутим повністю, звільнено з-під варти;

- 22.06.2016 вироком Козелецького районного суду Чернігівської області за частиною 4 статті 407 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі, 03.05.2018 звільнений від відбування покарання умовно-достроково строком на 10 місяців 29 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно.

Ухвалою слідчого судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 17.09.2021 було застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього наступних обов`язків: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; 2) не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання. Строк дії ухвали встановлено до 17.11.2021.

Ухвалою від 20.10.2021 обвинуваченому ОСОБА_2 змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі "Харківський слідчий ізолятор" до 18.12.2021, з визначенням розміру застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час судового розгляду виникли підстави для відкладення судового засідання, а тому судове провадження не може бути закінчене в межах строку тримання обвинуваченого.

Прокурор Шабалдас О.С. звернувся із клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 на 60 днів.

На обґрунтування клопотання зазначив, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, вказав на наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захисник Коротун В.І., який приймав участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, проти клопотання заперечували, просили про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. На обґрунтування своєї позиції вказали на невмотивованість та безпідставність клопотання. Вважали, що відсутні докази таких ризиків, які вимагали б виключно тримання обвинуваченого під вартою для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного:

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно пункту 1 "с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 177 Кримінального процесуального кодексу України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, ОСОБА_2 інкримінується скоєння тяжкого злочину, за санкцією частини 2 статті 289 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Згідно з п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» від 04.10.2005 року, заява № 9190/03, § 58) зазначено, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У пункті 103 рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2014 року у справі "Анатолій Руденко проти України" (заява №50264/08) зазначено, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Під час судового засідання сторонами не надано будь-яких доказів того, що зменшилися ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або змінилися обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 .

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та доводи приведені на їх противагу захисником, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , можливе покарання за тяжкий злочин, скоєння якого інкримінується останньому, беручи до уваги, що ОСОБА_2 не одружений, не працевлаштований, не має законних джерел для існування та міцних соціальних зв`язків, суд доходить висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Отже, застосований запобіжний захід - тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту про можливість застосування до ОСОБА_2 більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки не наведено доводів, які спростовують вказані вище ризики.

Суд доходить висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

За таких обставин, належить відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт та задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 183, пункту 1 частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України належить визначити розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49620 грн 00 к., який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, та у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 31, 177,178, 183, 193, 194, 197, 314-317, 177, 181 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою в державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на шістдесят днів - до 29 січня 2022 року, включно.

Визначити заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що становить 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн 00 к., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- прибувати до Великобурлуцького районного суду Харківської області на першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 29 січня 2022 року, включно.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає його тримання під вартою.

У разі невиконання обов`язків ОСОБА_2 застава звертається в дохід Державного бюджету України та може бути застосовано інший запобіжний захід.

Відкласти судовий розгляд кримінального провадження та призначити нове судове засідання на 11:00 год. 22 грудня 2021 року.

В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Повторно здійснити виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Повний текст ухвали оголошено 02.12.2021.

Головуючий Ю.М. Подмаркова