Рішення № 101571157, 16.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13885/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, справу за адміністративним позовом:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до

Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Ужгород, вул. О. Кошового, 2,

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП України.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що постановою від 09.10.2021 серії ЕАО № 4878682, винесеною Інспектором УПП в Закарпатській області лейтенантом поліції Охотською Амандою Русланівною, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, однак, позивач стверджує, що не вчиняв адміністративного правопорушення та зазначає, що відповідач виніс постанову з грубим порушенням норм ст.ст. 278, 279 КУпАП, так як підготовки до розгляду справи не було, як і не було йому оголошено посадову особу, яка розглядає справу, не було вирішено клопотання, не досліджені всі докази та не заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. При цьому, всупереч вимогам ч. 1 ст. 268, ч. 2 ст. 279 КУпАП, інспектор поліції Охотська А.Р. не роз`яснила позивачу права, якими він володіє згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а винесена ним постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази та не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Другого листопада 2021 року представник відповідача подав відзив на адміністративний позов, у якому заперечив щодо його задоволення, пославшись на те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося з дотриманням всіх норм законодавства, що регулюють порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Після зупинення транспортного засобу, яким керував позивач, інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред`явити документи. Встановивши факт вчинення правопорушення, а саме вимог п. 8.5.1 ПДР України, щодо позивача було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів. Після цього, водію роз`яснено права та взято до уваги всі його усні доводи з приводу вчиненого правопорушення, письмових пояснень він не надавав. На підставі вимог чинного законодавства, інспектор виніс постанову, після чого позивача згідно вимог ст. 285 КупАП було ознайомлено з її змістом, запропоновано проставити підпис та отримати копію, проте він відмовився. На спростування аргументів позивача, представником відповідача до відзиву долучено компакт-диск з відеодоказами з відео реєстратора.

Восьмого листопада 2021 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив відповідача, в якому, посилаючись на ч. 2 ст. 77 КАС України, стверджує, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, до неї не додається жодного доказу, в графі «до постанови додаються» міститься прочерк. Питання щодо неможливості притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності в матеріалах справи доказів, які відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, висвітлено в рішенні Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 по справі № 357/10134/17.

Тому, щодо доданого представником відповідача компакт-диску з відеодоказами з відео реєстратора, позивач вказує, що такий доказ є неналежним, оскільки постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення.

У судове засідання позивач не з`явився, однак подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши належним чином докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що є предметом судового розгляду, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та ст. 286 КАС України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пукнтом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як встановлено судом, 09.10.2021 інспектором УПП в Закарпатській області лейтенантом поліції Охотською Амандою Русланівною було винесено постанову серії ЕАО № 4878682, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Із вказаної постанови вбачається, що 09 жовтня 2021 року о 02 год. 03 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Toyota Саmгу», номерний знак НОМЕР_2 , перетнув вузьку суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, чим порушив пункт 8.5.1 ПДР України.

Відповідно до п.п. 8.5, 8.5.1 ПДР країни, дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 ПДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Разом з цим встановлено, що відповідач подав відзив на позовну заяву та як доказ правомірності свого рішення та підтвердження обставин адміністративного правопорушення долучив компакт-диск з відеозаписом з відео реєстратора.

Разом з цим, суд констатує, що в ході дослідження даного доказу запис, що міститься на компакт диску, не відтворюється і припиняється на перших секундах. З уривку відеозапису, що відтворюється, не можливо встановити факт порушення позивачем правил дорожнього руху, не вдається ідентифікувати транспортний засіб, який видно на відео, його номерний знак, хто керує транспортним засобом тощо.

Крім того, як вбачається з постанови від 09.10.2021 серії ЕАО № 4878682, в графі «до постанови додаються» міститься прочерк. Така не містить посилань на технічний засіб, за допомогою, якого здійснено відеозапис правопорушення, та долучення його до справи в якості доказу.

Яких-небудь інших доказів матеріали справи не містять та відповідачем у ході розгляду справи не надано.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з статтею 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст. 252 КУпАП визначено обов`язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, органи (посадові особи), уповноважені на розгляд справи про адміністративне правопорушення, в тому числі, поліцейський УПП, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.

Приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суду України у своїй постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналіз законодавчих норм дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 порушив ПДР України суду не надано.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини, принцип презумпції невинуватості поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, приймаючи до уваги, що показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі не спростовані відповідачем, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови та наявність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Постанову серії ЕАО № 4878602 від 09.10.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Зарева