Рішення № 101565507, 02.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року м. Київ № 640/31670/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - Відділ, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача з відкриття виконавчого провадження №57966485 від 27 лютого 2019 року з виконання постанови №49456518, виданої 07 листопада 2018 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві;

визнати протиправною та скасувати винесену старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Городньою Ганною Юріївною постанову про відкриття виконавчого провадження №57966485 від 27 лютого 2019 року з виконання постанови №49456518, виданої 07 листопада 2018 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві;

визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 07 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №57966485, прийняту старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньою Ганною Юріївною;

визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума мінімальних витрат 300, 00 грн., прийняту 19 жовтня 2021 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лагоднюк Ілоною Олександрівною.

Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням порядку прийняття до виконання постанови про стягнення виконавчого збору, виданої 07 листопада 2018 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві у межах виконавчого провадження (далі також - ВП) № 49456518. Зокрема, позивач зазначає про порушення строку відкриття відповідного виконавчого провадження та про відсутність заяви стягувача на відкриття такого виконавчого провадження.

Зазначене, на думку позивача, є підставою для визнання протиправними та скасування і всіх інших рішень відповідача, які оскаржуються у межах розгляду даної справи.

За час розгляду справи відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву або будь-якого іншого документу, з якого можливо було б встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2012 року Шевченківський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 2-10112/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 2 040 517, 94 грн.

У порядку виконання вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 49456518, у межах якого 07 листопада 2018 року було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 204 233, 79 грн. В цей ж день у такому виконавчому провадженні було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

27 лютого 2019 року відповідачем було прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 57966485 з виконання постанови № 49456518 від 07 листопада 2018 року про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 204 233, 79 грн.

07 вересня 2020 року при примусовому виконанні постанови №49456518 від 07 листопада 2018 року, у зв`язку із її невиконанням боржником, винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 204 233, 79 грн.

19 жовтня 2021 року при примусовому виконанні постанови №49456518 від 07 листопада 2018 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума мінімальних витрат у сумі 300, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно з ч. 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, постанова № 49456518 від 07 листопада 2018 року про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 204 233, 79 грн. могла бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців, тобто до 08 лютого 2019 року.

У даному контексті суд звертає увагу на вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), відповідно до п. 8 розділу III якої державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

При цьому, згідно з вимогами розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення), вхідна кореспонденція, в тому числі виконавчі документи, приймається й опрацьовується відповідальною особою (приватним виконавцем або його помічником) і реєструється у Системі в день її надходження.

Під час реєстрації виконавчого документа відповідальна особа (приватний виконавець або його помічник) зобов`язана(ий) внести до Системи такі відомості, зокрема, дату надходження виконавчого документа.

За даними про зареєстрований документ Системою формуються журнал реєстрації загальної вхідної кореспонденції, журнал реєстрації документів про відкриття виконавчого провадження, журнал обліку виконавчих проваджень.

Таким чином, підтвердженням дати пред`явлення постанови № 49456518 від 07 листопада 2018 року про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 204 233, 79 грн. могли б бути дані зазначених журналів реєстрації. Між тим, на виконання вимог ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачем відповідних доказів надано не було.

При цьому, судом критично оцінюються долучені відповідачем до матеріалів справи копія обкладинки ВП № 57966485 та відомості про рух ВП № 57966485, оскільки відповідно до наведеного вище правового регулювання, відомості про дату надходження до органу державної виконавчої служби документів з примусового виконання має підтверджуватись саме даними вказаних вище журналів реєстрації або відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що з наданих відповідачем відомостей про рух ВП № 57966485 взагалі немає можливості встановити яких документів вони стосуються, в якому порядку і ким вони були створені, що виключає можливість їх використання в якості доказів у даній справі.

А оскільки оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №57966485 з виконання постанови № 49456518 від 07 листопада 2018 року про стягнення виконавчого збору була прийнята 27 лютого 2019 року, у розрізі наведених вище вимог п.8 розділу III Інструкції та оскільки відповідачем за час розгляду справи не було доведено іншого, вбачається порушення відповідачем визначеного Законом України «Про виконавче провадження» порядку її прийняття, оскільки вона було прийнята щодо виконання постанови, строки пред`явлення до виконання якої пропущені.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

При цьому, ні Закон України «Про виконавче провадження», ні Інструкція не мають виключень з правила, за яким виконавче провадження розпочинається за заявою стягувача у випадку виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Більше того відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Інструкції, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини.

На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про примусове виконання рішення.

Таким чином вбачається, що виконавче провадження № 57966485 могло бути відкрите виключно у разі наявності відповідної заяви стягувача, яким у даному разі був визначений Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що не мало місця.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у даному випадку відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження діяв не у спосіб і не в порядку, визначеному законодавством, а тому суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

При цьому, протиправність постанов відповідача про арешт коштів боржника від 07 вересня 2020 року та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19 жовтня 2021 року є прямим наслідком визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження, у межах якого вони були прийняті.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з відкриття виконавчого провадження № 57966485 від 27 лютого 2019 року, суд зазначає, що вказаний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 не є належним, оскільки він забезпечує ефективного його відновлення за наслідком звернення до суду.

У даному випадку необхідно враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який зазначив, що стаття 13 Конвенції вимагає наявності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку зі скаргами, які у розумінні Конвенції можуть вважатися «небезпідставними» (рішення у справі «Кіган проти Сполученого Королівства» (Keegan v. the United Kingdom), заява № 28867/03, п. 40; рішення у справі «Багієва проти України» (Bagiyeva v. Ukraine), заява № 41085/05, п. 57).

До того ж ЄСПЛ у рішенні у справі «Зінченко проти України» (case of Zinchenko v. Ukraine, заява № 63763/11) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку (п. 108 рішення).

Водночас у п. 110 рішення у справі «Вінтман проти України (Vintman v. Ukraine, заява № 28403/05) ЄСПЛ зазначив, що «для того, щоб відповідати вимогам статті 13 Конвенції, засоби юридичного захисту повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці, зокрема органи державної влади держави-відповідача своїми діями або бездіяльністю не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати їхньому використанню (див. рішення від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95, Reports of Judgments and Decisions 1996-VI). Іншими словами, для того, щоб бути ефективним, засіб юридичного захисту має бути незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів влади; бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи забезпечити належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-ХІ)».

У даному випадку, ефективним способом захисту порушеного права позивача, який реально забезпечуватиме його відновлення, є саме скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та інших оскаржуваних ОСОБА_1 постанов відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаних спосіб, тобто без визнання протиправними дій відповідача, оскільки такий спосіб захисту не тягне за собою наслідку у вигляді відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 724, 00 грн., пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, 110; код ЄДРПОУ 34967593) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати винесену старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Городньою Ганною Юріївною постанову про відкриття виконавчого провадження № 57966485 від 27 лютого 2019 року з виконання постанови №49456518, виданої 07 листопада 2018 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 07 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №57966485, прийняту старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньою Ганною Юріївною.

Визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, прийняту 19 жовтня 2021 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лагоднюк Ілоною Олександрівною.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати у розмірі 2 724, 00 грн. (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 КАС України.

Суддя П.В. Вовк