Рішення № 101565213, 30.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Київ № 640/10025/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди навчання, періоди проходження служби в рядах радянської армії, а також періоди роботи на пільговій посаді за Списком №2 з 15.10.1996 по 04.07.2010, з 06.02.2020;

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV, шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди навчання, періоди проходження служби в рядах радянської армії, а також періоди роботи на пільговій посаді за Списком №2 з 15.10.1996 по 04.07.2010, з 06.02.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування до його пільгового стажу періоду навчання та проходження служби в рядах радянської армії, оскільки в силу положень пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (далі- Положення №590) військова служба та час навчання у вищих або середніх учбових закладах (технікумах) зараховується у загальний стаж на пільгових умовах при призначенні пенсії за віком, а також періоди роботи на пільговій посаді за Списком №2 з 15.10.1996 по 04.07.2010, зважаючи на те, що він працював на посаді машиніста холодильних установок (аміачних) компресорного цеху, яка внесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, яка атестована у порядку визначеному законом, досяг 55 років, має загальний трудовий стаж 36 років, 7 місяців 9 днів, з яких пільговий стаж - 18 років 0 місяців 5 днів, а тому наявні підстави для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву відповідача в якому просить залишити таку без задоволення з посиланням на те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці та наявність відповідного пільгового стажу. Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому, у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються довідки підприємства, які на переконання відповідача, є основним документом, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, а тому до функцій пенсійного органу не входить визначення права на пільгову пенсію, це право належить підприємству, яке видає довідку та визначає чи відноситься професія до пільгового списку, а пенсійний орган вже на підставі наданих документів призначає пенсію. Позивачем надано довідку від 19.12.2019 №615 в якій зазначено, що позивач працював на посаді машиніст холодильних установок (аміачних) компресорного цеху з 15.10.1996 по 12.07.2012. Однак, до пільгового стажу було зараховано лише період з 20.02.2006 по 07.04.2010 (проведена атестація робочих місць за умовами праці 20.02.2006), що складає 4 роки 1 місяць 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Інший період зазначений у відповідній довідці не зарахований до пільгового стажу, оскільки відсутня атестація робочих місць за умовами праці. Крім того, період з 01.09.1995 по 09.09.1996 не врахований до пільгового стажу, оскільки відсутній код на печатці організації.

Дослідивши письмові докази, Судом встановлено.

Відповідно до трудової книжки позивача 15.10.1996 його прийнято на роботу до Державного підприємства Комбінат "Прогрес" на посаду машиніста холодильних установок 5 розряду компресорного цеху (наказ від 14.10.1996 №80) та 12.07.2012 звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (наказ від 12.07.2012).

З 22.09.2003 Державне підприємство "Комбінат "Прогрес" реорганізовано в Державну організацію Комбінат "Прогрес" відповідно до наказу від 27.06.2003 №145.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 06.02.2020 звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі статті 114 Закону №1058-IV. До вказаної заяви позивачем надано копії: трудової книжки, диплома, військового квитка, пільгову довідку від 19.12.2019 №625, наказів про атестацію робочих місць від 07.10.1998 №65, від 03.06.2003 №67, від 20.02.2006 №320, картки форми П-2, наказів про прийняття на роботу, карт умов праці машиніста холодильних установок.

За результатами розгляду звернення позивача відповідач листом від 13.03.2020 повідомив позивач про те, що у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 йому відмовлено. Підставою для такої відмови відповідач вказав відсутність необхідного пільгового стажу роботи (12 років 6 місяців), з посиланням на те, згідно наданої атестації робочих місць за умовами праці (20.02.2006), до пільгового стажу роботи можливо врахувати періоди з 20.02.2006 по 07.04.2010, оскільки відповідно до записів трудової книжки, з 08.04.2010 позивач працював на посаді слюсара у Київському міському пологовому будинку №2. Пільговий стаж роботи складає 4 роки 1 місяць 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Відповідно до наданих до заяви документів (військовий квиток, трудова книжка, диплом) загальний страховий стаж позивача складає 36 років, 7 місяців, 9 днів. Додатково повідомлено про те, що не враховано до стажу періоду роботи з 01.09.1995 по 09.09.1996, оскільки відсутній код на печатці організації.

Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом №1058-IV.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом частини другої статті 114 Закону №1058-IV працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Тобто, у межах спірних відносин для встановлення позивачу права на пенсію за віком з вищезазначених підстав необхідно дотримання таких обов`язкових вимог: досягнення віку 55 років, наявності страхового стажу на час досягнення 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 та за результатами атестації робочих місць.

Наявність у позивача загального страхового стажу 36 років 7 місяці 9 днів відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Державною організацією Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України видано позивачу довідку від 19.12.2019 №625 про підтвердження трудового стажу та призначення пенсії, якою підтвердила те, що позивач у період з 15.10.1996 по 12.07.2012 працював на посаді машиніста холодильних установок (аміачних) компресорного цеху повний робочий день, іншої роботи не виконував. Даний період роботи зараховується до спеціального стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах згідно розділу ХХХІІ "Загальні професії" (3 фактора, ІІІ класу 1 ступеню, 1 фактор ІІІ класу 2 ступеню) постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 (машиністи холодильних установок, що обслуговують амічно-холодильні установки). Крім того, даною довідкою підтверджено проведення атестації робочого місця машиніста холодильних установок у 1998, 2003, 2006 роках.

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 затверджений Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок №442).

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Оцінка умов праці під час атестації робочих місць проводиться з метою встановлення класів (ступенів) шкідливих умов праці відповідно до Державних санітарних норм та правил "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затверджених МОЗ.

Комплексний аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку №442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Професія "машиніст холодильних установок" передбачена Списком №2 розділом ХХХІІ "Загальні професії", затвердженого постановою КМ СРСР від 22.08.1956 №1173, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994.

При цьому, наказом від 20.02.2006 №20 робоче місце "машиніста холодильних установок" віднесено до категорії робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, тобто до Списку №2, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача.

Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 №36 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, серед яких і посада "машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки (33).

Відтак, посада, яку обіймав позивач відповідає переліку професій за Списком №2, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Як установлено судом, підставою для неврахування у пільговий стаж позивача періоду роботи машиністом холодильних установок, що обслуговує аміачно-холодильні установки з 15.10.1996 по 20.02.2006 слугували доводи відповідача щодо відсутності підтвердження атестації робочих місць.

Разом з тим, наказом Комбінату "Прогрес" від 07.10.1998 №65 затверджено створено комісію для проведення атестації робочих місць пов`язаних зі шкідливими умовами праці.

За результатами проведення атестації у 1998 році робочого місця "машиніст холодильник установок" встановлено, що на робочому місці зареєстровано 2 фактори ІІІ класу 2 ступеня, робоче місце слід віднести до категорії з шкідливими та небезпечними умовами праці, про що свідчить карта умов праці від 27.10.1998.

Наказом Комбінату "Прогрес" від 03.06.2003 №67 створено комісію для проведення атестації робочих місць, за результатами проведення якої встановлено, що на робочому місці "машиніст холодильник установок" зареєстровано 1 фактор ІІІ класу 2 ступеня, а тому робоче місце слід віднести до категорії з шкідливими умовами праці, про що свідчить карта умов праці від 18.06.2003.

За результатами проведення атестації робочих місць "машиніст холодильних установок" 03.02.2006 встановлено, що на робочому місці "машиніст холодильник установок" зареєстровано 3 фактора ІІІ класу 1 ступеня, 1 фактор ІІІ класу 2 ступеня, а тому робоче місце слід віднести до категорії зі шкідливими умовами праці, про що свідчить карта умов праці від 03.02.2006, в якій містить відмітка про ознайомлення з нею позивачем 21.02.2006.

Крім того, як зазналось вище, наказом від 20.02.2006 №20 робоче місце "машиніста холодильних установок" віднесено до категорії робіт зі шкідливими та важкими умовами праці (Список №2), про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача.

Відтак, вказані документи підтверджують результати проведення атестації робочого місця позивача за умовами праці у 1998, 2003 та 2006 роках, що спростовує доводи відповідача про відсутність документального підтвердження проведення атестації робочого місця позивача у період з 15.10.1996 по 20.02.2006.

Тобто, позивач з 15.10.1996 по 04.07.2010 працював на посаді "машиніста холодильних установок" яку віднесено до категорії робіт зі шкідливими умовами праці (Список №2), повний робочий день, факт перебування позивача на посаді або виконання ним робіт, що містяться у Списку №2 підтверджено трудовою книжкою позивача та уточнюючою довідкою, атестацію робочого місця позивача проведено у 1998, 2003, 2006 роках, про що свідчать результати атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Викладене свідчить про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 15.10.1996 по 04.07.2010 та наявність у позивача права на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та протиправний характер дій відповідача щодо відмови у призначенні такої пенсії з урахуванням вказаного пільгового стажу роботи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

За таких обставин, враховуючи такі висновки Великої Палати Верховного Суду посилання відповідача на те, що позивачем не було надано доказів проведення атестації займаного ним у спірний період робочого місця також є безпідставним.

Позивачем заявлено вимоги про зарахування до пільгового стажу часу навчання позивача у професійно-технічному закладі та проходження ним військової служби.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як в період проходження позивачем військової служби, так і станом на даний час, є чинним Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (далі - Положення №590).

Підпунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

Так, відповідно до пункту "в" частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною 6 статті 2 цього Закону однією з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, час проходження військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду.

Судом установлено, що позивач у період з 28.04.1980 по 15.05.1982 проходив службу в збройних силах Радянської армії, про що свідчив військовий квиток НОМЕР_1 .

При цьому, на момент призову на військову службу (28.04.1980) позивач не працював за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах, що свідчить про відсутність підстав для зарахування саме до пільгового стажу періоду проходження позивачем військової служби (28.04.1980-15.05.1982).

Згідно частини 1 статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом встановлено, що позивач у період з 01.09.1982 по 25.07.1983 навчався в Технічному училищі №2 міста Києва за спеціальністю - машиніст холодного устаткування, про що свідчить диплом від 25.07.1983 №542018.

Відповідно до записів трудової книжки з 26.07.1983 позивача було призначено на посаду апаратника виробництва 3 розряду в Цех №3.

Перерва між днем закінчення навчання (25.07.1983) позивача та днем зарахування на роботу (26.07.1983) відсутня.

Оскільки отримання позивачем диплома Технічного училища №2 міста Києва і початок роботи на відповідній посаді відбулося без перерви у часі, період навчання з 01.09.1982-25.07.1983 підлягає зарахуванню до пільгового стажу. Такі обставини підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 25.07.1983, виданим Технічним училищем №2 м. Києва та записами трудової книжки позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (квитанція від 04.05.2020 №0.0.1695583832).

Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 700,00 грн.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 період навчання, а також періоди роботи на пільговій посаді за Списком №2 з 15.10.1996 по 04.07.2010, з 06.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду навчання, а також періоду роботи на пільговій посаді за Списком №2 з 15.10.1996 по 04.07.2010, з 06.02.2020.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 700,00 грн (сімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець