Рішення № 101565209, 30.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Київ № 640/17078/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення їй розміру пенсії в зв`язку з втратою годувальника у відсотковому відношенні (50%) не від призначеного на час смерті загального розміру пенсії за віком померлого годувальника;

- зобов`язати відповідача провести призначення (перерахунок) її пенсії в зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 % пенсії померлого годувальника з розрахунку призначеного на день смерті загального розміру пенсії за віком 21857,70 грн без обмеження максимальним розміром пенсії з часу звернення за призначенням такої пенсії та здійснювати її виплату;

- зобов`язати відповідача здійснити на її користь виплату недоотриманої частини пенсії після її перерахування у вигляді різниці між нарахованою та фактично виплаченою пенсією з часу звернення за призначенням пенсії у зв`язку втратою годувальника.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на протиправність дій відповідача щодо призначення їй пенсії по втраті годувальника з розрахунку середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, оскільки, в силу вимог законодавства вона має право на отримання пенсії у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника, тобто пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається від пенсії годуваньника, яку мав годувальник на час настання смерті.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), якою передбачено окремий вид пенсійного забезпечення, що не застосовується при обчисленні розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Зважаючи на що, відповідач дійшов висновку про те, що позивач має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), на підставі якої її і призначено пенсію. При цьому підстави для призначення позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 54 Закону № 1788-XII відсутні, оскільки такою не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника працівника льотно-випробувального складу цивійної авіації.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено.

ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 про що свідчить свідоцтво про смерть від 02.10.2019 № НОМЕР_1 .

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років на підставі статті 54 Закону № 1788-XII.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

24.10.2019 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 1058-IV.

За результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом від 06.12.2019 №296857/03 надав відповідь, якою повідомив позивача про те, що її з 07.10.2019 було переведено на пенсію в разі втрати годуваньника відповідно до Закону № 1058-IV. Розмір її пенсії складає 2808,07 грн, що розрахований за формулою: 4404,35 грн (середня зарплата (дохід) по Україні за 2014-2016 роки)*2,55596 (коефіцієнт заробітку)*0,46833 (коефіціент стажу)+343,98 грн (доплата за понаднормований стаж, яка обчислюється відповідно до статті 28 Закону № 1058-IV)/50% (відсоток для обчислення пенсії у разі втрати годувальника).

Крім того, листом від 27.04.2020 №2600-02138/51158 відповідач на адвокатський запит від 17.04.2020 щодо пенсійного забезпечення позивача повідомив про те, що позивача з 07.10.2019 переведено на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 1058-IV, зокрема на одного непрацездатного члена сім`ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника. ОСОБА_2 одержував пенсію за вислугу років на підтаві статей 53-54 Закону № 1788-XII. При цьому положення Закону № 1058-IV застосовуються в частині визначення права безпосередньо особи на призначення пенсії, зокрема за вислугу років, іншого чинним законодавством не передбачено.

Позивач не погоджуючись з розміром призначеної їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обраховоної з пенсії за віком, а не пенсії за вислугу років, яку отримував годувальник, звернулась з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 54 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті, у тому числі, а) працівники льотного і льотно-випробного складу.

Як встановлено судом, померлий чоловік позивача отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону № 1788-ХІІ.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону 1058-IV, зокреча частиною першою встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії (частина друга статті 38 Закону № 1058-IV).

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону № 1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку чоловік позивачки не отримував.

В той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону № 1058-IV.

Відповідач не заперечив права позивача на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак, здійснивши розрахунок пенсії за віком померлого годувальника на підставі наведених вище правових норм Закону №1058-IV, а також поданих позивачем документів.

Позивач вважає, що пенсійний орган, визначаючи розмір спірної пенсії, повинен був враховувати розмір пенсії за вислугу років, яка виплачувалась її чоловіку на підставі Закону № 1788-XII.

Такі доводи позивача засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону № 1058-IV, якою, як вже зазначалось, передбачено обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.

В свою чергу, за визначенням абзацу двадцять другого статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 цього ж Закону визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.

Вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону № 1058-IV, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону № 1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Позивачем відповідно до квитанції від 21.07.2020 №0.0.1777144369.1 сплачено судовий зір в розмірі 2522,40 грн.

Оскільки в задоволені позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець