Рішення № 101565202, 30.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Київ № 640/11516/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення коштів.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 140295,30 грн на його користь;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

На обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що на виконання судового рішення у справі №761/37625/18 відповідачем проведено перерахунок його пенсії та повідомлено його про те, що виплата різниці на виконання рішення суду за період з 01.01.2016 по 19.03.2019 у сумі 140 295,30 грн буде проведено згідно Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (далі - Порядок №649).

Відповідач надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву позивача в якому просить залишити таку без задоволення з посиланням на те, що ним на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 у справі №761/37625/18 здійснено перерахунок пенсії позивача. При цьому відповідачем взято на облік вказане судове рішення відповідно до Порядку №649, за приписами пункту 4 якого рішення виконуються у порядку черговості за датою їх надходження до боржника, що відповідає вимогам законодавства.

Дослідивши письмові докази, Судом встановлено.

ОСОБА_1 з 01.04.2009 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 у справі № 761/37625/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до Закону України "Про несення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" від 23.12.2015 року № 900, статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", у розмірі 76% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням вже виплачених сум пенсії, та без обмеження її максимальним граничним розміром, починаючи з 01.01.2016.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2019 на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019.

Відповідачем на інформаційний запит позивача від 26.04.2019 щодо виконання судового рішення, листом від 31.05.2019 №118324/02 надано відповідь, якою повідомлено позивача про те, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 у справі № 761/37625/18 відповідачем 13.05.2019 здійснено перерахунок пенсії позивача в межах зобов`язальної частини та нараховані позивачу кошти за період з 01.01.2016 по 31.05.2019 у сумі 147 494,47 грн. З 01.06.2016 позивачу встановлено для щомісячної виплати визначений судом розмір пенсії у сумі 17 985,87 грн. Різницю пенсії з 20.03.2019 по 31.05.2019 у сумі 7199,17 грн буде включено у відомість на виплату пенсій у червні 2019 року. Виплату різниці пенсії на виконання рішення суду за період з 01.01.2016 по 19.03.2019 в сумі 140 295,30 грн буде проведено в порядку, визначеному Порядком №649.

На думку позивача, вказані обставини порушують його права, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 117 Конституції України, передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649, рішення - це рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими, або рішення суду про стягнення коштів.

Нормами пунктів 4, 5 Порядку № 649, визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Отже, застосування органами Пенсійного фонду положень Порядку № 649, не обмежує право позивача на отримання пенсії без обмеження її розміру, згідно резолютивної частини рішення суду, натомість, спірним питанням залишається виплата нарахованої суми в порядку черговості бюджетних асигнувань, згідно постанови Уряду.

Нарахована позивачу сума доплати (нарахована на виконання рішення суду сума коштів за період з 01.01.2016-19.03.2019 (по дату набрання рішенням суду законної сили) має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. Проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема, територіального органу - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.

Слід зазначити, що Порядок № 649, визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Оскільки заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.01.2016-19.03.2019 утворилась внаслідок нарахування розміру пенсії позивача безпосередньо на підставі рішення суду у справі №761/37625/18, застосування пенсійним органом норм Порядку № 649 є правомірним.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не заперечує свого обов`язку виплатити суму заборгованості по пенсії позивачу, а лише вказує на те, що вказана виплата буде здійснена відповідно до встановленої процедури, а саме, згідно з Порядком № 649 в порядку черговості.

Враховуючи, що відповідач є територіальним органами виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку № 649, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649;

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 залишено без змін.

Виходячи з наведеного, пункти 1 та 2 Постанови №649 втратили свою чинність починаючи з 22.07.2020 та відповідно позивач набув право на отримання з цієї дати всієї суми перерахованої пенсії на судового рішення без застосування Порядку №649.

Таким чином, суд робить висновок, що на момент виникнення спірних правовідносин дії пенсійного органу відповідали пунктам 1 та 2 Порядку №649, які втратили чинність лише 22.07.2020.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, примусове виконання рішень, зокрема, судів, є виключно повноваженнями державної виконавчої служби, або, у випадках, приватних виконавців.

При цьому вирішення позовних вимог лежить в площині виконання судового рішення у справі 761/37625/18 і має виконуватися відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", що не позбавляє права позивача оскаржувати дії державного виконавця.

Викладене свідчить про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права. Як слідує з доводів позовної заяви, позивач посилається на невиконання відповідачем рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 у справі № 761/37625/18.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частини першої статті 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним кодексом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; 2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та, за наслідками розгляду вказаної заяви і встановлення протиправних рішень, дій чи бездіяльності - постановлення судом окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України.

Зазначені правові норми КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи констатації його невиконання.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець