Рішення № 101565045, 01.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року м. Київ № 640/3746/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд.9, код ЄДРПОУ 37508470)

про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсним (анулювання) цього паспорту із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного наказу відповідача в частині визнання недійсними (анулювання) бланка паспорта, використаного для оформлення паспорта позивача, що позбавило останнього можливості посвідчити свою особу та підтвердити громадянство України, внаслідок чого відповідач протиправно обмежив та фактично порушив його гарантовані Конституцією України права, свободи та інтереси. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що підставою прийняття оскаржуваного наказу є тимчасова окупація Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», з урахуванням положень статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України». Також у відповідача відсутня інформації щодо набуття позивачем громадянства, оформлення та видачі у відповідності до вимог законодавства паспорта громадянина України на ім`я позивача. Крім того зауважено про припинення територіальних підрозділів ДМС своїх повноважень на території Автономної Республіки Крим, як такій, що визнається тимчасово окупованою, унеможливлює витребування від територіальних органів документального підтвердження фактів персоналізації бланків паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон у встановленому законом порядку. З огляду на викладене відповідач вважає, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.07.2012 Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим позивачу видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

31.07.2012 Головним управлінням ДМС у Харківській області видано позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 .

Поряд з цим, 30.08.2016 ДМС України прийнято оскаржуваний наказ №218, яким, зокрема, визнано недійсними (анульовано) бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , а також зобов`язано Державну міграційну службу України забезпечити інформування Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства закордонних справ України та Національного банку України про визнання вказаних бланків недійсними.

Не погодившись з наказом відповідача в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_2 , позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18.01.2001 №2235-III "Про громадянство України" (далі - Закон №2235-III).

Згідно з статтею 3 Закону № 2235-ІІІ Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Згідно пункту 1 статті 5 Закону №2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №2235-III Президент України, зокрема, приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1089/21401, затверджено порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок № 320), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій (наразі втратив чинність).

Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.

У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Порядок № 302).

У відповідності до пункту 39 Порядку № 302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.

Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону №2235-ІІІ, зобов`язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку № 302).

Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (пункт 43 Порядку № 302).

Згідно з пунктом 44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.

За приписами пункту 45 Порядку № 302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Судом встановлено, що приймаючи оскаржуваний наказ від 30.08.2016 № 218 "Про визнання недійсними бланків", відповідач керувався статтею 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", водночас посилання на норму Закону України "Про громадянство України" або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ відсутнє.

Однак, посилання відповідача на зазначене законодавство не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорту, оскільки не регулює спірних відносин.

Отже, бланк паспорту не може вважатися недійсним як такий, дія якого не відбулася, оскільки у 2012 році вказаний бланк було використано для видачі позивачу паспорту громадянина України, яким ОСОБА_1 користувався з 2012 року.

Відповідно до п.46 Порядку № 302 у разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства керівник територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку, за результатами якої складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному підрозділі ДМС.

За приписами п.47 Порядку № 302 недійсні паспорти анулюються шляхом пробиття не менш як одного отвору в машинозчитуваній зоні, після чого знищуються.

Знищення недійсних паспортів здійснюється комісією в складі не менше трьох посадових осіб територіального органу та територіального підрозділу ДМС, яка складає акт про списання та знищення недійсних паспортів у трьох примірниках (пункт 48 Порядку № 302).

Недійсні паспорти знищуються щомісяця згідно з актом про знищення недійсних паспортів (пункт 49 Порядку № 302).

Територіальний підрозділ ДМС у випадках, передбачених пунктом 45 цього Порядку, з використанням відомчої інформаційної системи ДМС вносить до Реєстру інформацію про факт визнання недійсним та про знищення паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, або інформує про це територіальний підрозділ ДМС, що видав паспорт (у разі визнання недійсним чи знищення паспорта зразка 1993 року) (пункт 50 Порядку № 302).

Факт проведення Державною міграційною службою України службової перевірки за фактом оформлення бланку паспорту з порушенням вимог законодавства судом не встановлено.

Облікових документів, у тому числі щодо списання бланків паспортів, на підставі яких можливо було б встановити, що зазначений бланк паспорту дійсно не було використано в 2012 році, а також, що ці бланки перебували в залишку невикористаних бланків в територіальних органах чи підрозділах ДМС України в АР Крим на момент анексії території АР Крим у лютому 2014 року відповідачем не надано.

Тимчасова окупація АР Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланку паспорту позивача. Крім того, ця подія мала місце у 2014 році, в той час як рішення про визнання недійсним бланку паспорту ОСОБА_1 прийнято відповідачем лише у 2016 році.

Принцип заснованості на законі встановлено у ч. 2 ст. 19 Конституції України, в якій зазначається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Інакше кажучи, межі діяльності суб`єктів публічної адміністрації обмежені положеннями законодавчих актів. Наведене конституційне положення є способом розширеного викладення принципу "дозволено тільки те, що прямо передбачено законом".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних відносинах не дотримано процедуру визнання недійсним бланку паспорту, передбачену Порядком № 302.

На думку суду, доводи відповідача, про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорту є сумнівними.

З цих підстав суд зауважує, що в матеріалах справи наявна копія довідки №10/х-119 про реєстрацію ОСОБА_1 громадянином України, що стало підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України.

З урахуванням викладеного, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу відповідача.

При цьому, враховуючи те, що оскаржуваним наказом зобов`язано забезпечити інформування Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства закордонних справ України та Національного банку України про визнання вказаного вище бланку паспорту недійсними, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача належним чином проінформувати вказані органи про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини у яких спір виник щодо визнання протиправними та скасування наказів Державної міграційної служби України "Про визнання бланків недійсними", в тому числі № 218 від 30.08.2016, вже були предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 01.08.2018 справа № 818/590/17, провадження № К/9901/1743/17; постанова від 27.06.2019 справа № 826/8658/18 провадження №К/9901/4419/19; постанова від 18.09.2019 справа 826/27148/15 провадження №К/50434/18). У вказаних постановах Суд дійшов висновків про протиправність та необхідність скасувати оскаржувані накази Державної міграційної служби виходячи з аналогічних висновків, як і в цьому рішенні.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної міграційної служби України на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1861 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 6, 72-77,241-246, 250, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд.9, код ЄДРПОУ 37508470) про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_2 .

3.Зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсним (анулювання) цього паспорту із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд.9, код ЄДРПОУ 37508470).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська