Рішення № 101564248, 02.11.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15016/20

провадження № 2/753/1648/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Сирбул О.Ф. ,

за участю секретаря: Лаптєвої Ю.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Київ) про визнання проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Київ) про визнання проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Так, 05 вересня 1990 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_1 . 01.03.2001 позивач розірвала шлюб із ОСОБА_4 , оскільки їх відносини зіпсувалися, але вони продовжили проживати разом та підтримувати сімейні відносини. 22.06.1991 ОСОБА_4 удочерив доньку позивача (відповідача) ОСОБА_3 (відповідач у справі). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою спадкодавця та єдиною спадкоємицею першої черги спадкування за законом, проте вона пропустила шести місячний строк для прийняття спадщини, що є підставою для залучення спадкоємців іншої черги.

На момент смерті позивач ОСОБА_1 восьмий рік поспіль була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем по АДРЕСА_1 , фактично проживала зі спадкодавцем однією сім`єю з часу укладення шлюбу до моменту смерті - 25 років.

Позивач по справі є спадкоємицем четвертої черги спадкування за законом, оскільки проживала однією сім`єю зі спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Квартира належить на праві власності в рівних частках 4-м членам сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 .

На момент смерті спадкодавцю належала 1/4 частина квартири, що згідно довідки КП КМР «Київське міське БТІ» від 31.03.2020 КВ-2020 №9591.

На момент смерті, спадкодавець ОСОБА_4 був зареєстрований разом із ОСОБА_1 та її синами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Звернувшись до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини їй було відмовлено, в зв`язку з тим, що відсутні докази родинних та інших відносин зі спадкодавцем.

У позовних вимогах позивач просила суд визнати ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким проживала однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 30 січня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .

Позивач та її представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити із заявлених в позовній заяві підстав.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Київ) будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи, участь свого представника в судовому засіданні не забезпечили, просили розглядати справу у відсутності їх представника. Від них до суду надійшли письмові пояснення на позов, у вимогах якого поклались на розсуд суду.

Ухвалою суду від 11.02.2021, яка занесена до протоколу судового засідіання, клопотання позивача про допит в судовому засіданні свідків задоволено.

Відповідно ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, відповідача, покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , у віці 67 років, про що складено відповідний актовий запис №15864 Відділом державної реєстрації смерті Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст.1220 ЦК України).

Після смерті ОСОБА_4 , відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, відкрилася спадкова справа на належну померлому 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою КП КМР «Київське міське БТІ» від 31.03.2020 (КВ-2020 №9591), що міститься в матеріалах спадкової справи №201/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Квартира належить на праві власності в рівних частках чотирьом членам сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15.10.2007.

На момент смерті, спадкодавець ОСОБА_4 був зареєстрований разом із ОСОБА_1 та її синами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 у трикімнатній квартирі площею 91,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Місцем відкриття спадщини, відповідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця, яким є: АДРЕСА_1 .

За змістом ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою спадкодавця та спадкоємицею першої черги спадкування за законом.

Постановою державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори від 05.03.2020 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , підстав пропуску шести місячного строку для прийняття спадщини.

На момент смерті позивач була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем по АДРЕСА_1 .

Разом із спадкодавцем та позивачкою однією сім`єю проживали сини позивача від попереднього шлюбу, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 17.01.2020 та був зареєстрований зі ОСОБА_4 за однією адресою з 02.10.2007, що підтверджується довідкою №11424296 від 17.01.2020.

Після смерті ОСОБА_5 державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу щодо майна померлого №200/2021. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом.

Крім того, у ході розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 помер син позивача- ОСОБА_9 .

Інших спадкоємців за заповітом та/або першої черги за законом не має. Особи, які мають право на обов`язкову частку у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

За вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю зі спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

01 березня 2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвали між собою шлюб, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районого управління юстиції у місті Києві складено актовий запис 108 від 01.03.2001 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

Після після розірвання шлюбу позивач не змінювала прізвище на дошлюбне.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто, поняття сім`ї дається через формулювання її ознак, головною з яких є наявність між її членами взаємних прав та обов`язків, що зумовлені їхнім спільним проживанням..

Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як роз`яснено в п. 7 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Метою встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як жінки та чоловіка є прийняття позивачкою спадщини за законом у четверту чергу у відповідності до ст. 1264 ЦК України після смерті останнього.

Так позивач посилається на те, що не зважаючи на розірвання шлюбу оскільки їх відносини на той час зіпсувались, фактично шлюбні відносини між нею та ОСОБА_4 не припинилися, вона та ОСОБА_4 продовжували спільно проживати разом однією сім`єю,підтримувати сімейні відносини, вели спільне господарство, піклувалися один про одного до моменту смерті двадцять п`ять років.

За час перебування у шлюбі чоловік ОСОБА_4 удочерив доньку позивача-відповідачку справі ОСОБА_3 .

Доводи позивача підтверджуються зібраними документами, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, у судовому засіданні судом було допитано свідка ОСОБА_6 , відповідно яких він є братом сестри (позивача) ОСОБА_1 , та рідним дядьком відповідача ОСОБА_3 . Зазначив, що знав померлого ОСОБА_4 з 2009 року і до смерті. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були одружені з 1992 року. До дітей сестри ОСОБА_1 чоловік ставився як до рідних. У них є квартира к Дарницькому районі міста Києва, яку отримала позивач ОСОБА_1 , та до якої їх сім`я переїхала у 2008 році. Він не помітив, що вони розлучились, та проживали до смерті ОСОБА_4 .

Також, допитана у судовому засідані свідок ОСОБА_7 , вказала на те, що позивача вона знає давно. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали разом. Організацією похорон ОСОБА_4 займалась ОСОБА_1 . Перебувачи систематично у гостях подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , вона їх бачила завжди разом.

Суд не має підстав для сумніву в правдивості показань свідків, оскільки такі показання є послідовними, узгоджуються з матеріалами справи, у суду відсутні дані щодо заінтересованості цих свідків в результаті розгляду справи.

Зважаючи на те, що показання свідків не протирічать іншим зібраним по справі доказам, суд оцінює вказані показання як достовірні, та беручи до уваги вищенаведене, досліджені у судовому засіданні докази, в тому числі фотокартки, доходить висновку, що позивач позивач ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, а саме-з 30 січня 2007 року та до моменту смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки судовим розглядом встановлено, вони після розірвання шлюбу мали взаємні права та обов`язки, були пов`язані спільним побутом, разом проводили час дозвілля та відпочивали, а тому, відповідно ст. 1264 ЦК України, позивач має право на спадкування за законом у четверту чергу.

При цьому судом враховується, що визнання відповідачем ОСОБА_3 викладених у позові обставин, на підставі яких позивач звернулась до суду із вказаним позовом, будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_1 не надала, та також підтвердила факт спільного проживання однією сім`єю її матері з померлим.

Виходячи з цього, суд вважає обґрунтованими і вимоги позивачки в частині її права на четверту чергу спадкування за законом.

У силу ч.ч. 1, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Позовна вимога позивача про визнання права власності в порядку спадкування на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 також підлягає задоволенню.

Таким чином, надавши оцінку кожному аргументу, наведеному сторонами, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, поясненнями свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку у спільному майні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що позивачем наданими ним зазначеними вище доказами, відповідно вимог ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, доведено в судовому засіданні обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, тому заявлені ним позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовані.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354,355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Київ) про визнання проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким проживала однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 30 січня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Київ), ідентифікаційний код 43315602, адреса: 01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2-Д.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: