Рішення № 101564231, 24.11.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20158/21

провадження № 2/753/9191/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.

за участю секретаря судового засідання Яценка Ю.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сьомої київської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у жовтні 2021 року звернувся до суду з позовом до Сьомої київської державної нотаріальної контори, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Мотивуючи свої вимоги тим, що на тимчасово окупованій території України в м. Луганську померли батьки заявника, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 - батько ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати ОСОБА_4 , після смерті яких залишилось спадкове майно. Постановами державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину з тієї підстави, що він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини. Вважає, що пропущений ним шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 19.10.2021 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.11.2021 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з"явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на тимчасово окупованій території України в м. Луганську, після смерті яких залишилось спадкове майно, на яке претендує позивач, як спадкоємець першої черги спадкування за законом.

Постановами державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори від 18.09.2021 позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину з тієї підстави, що позивач пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Позивач вважає, що пропущений ним шестимісячний строк для прийняття спадщини, з поважних причин.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) - стаття 1216 ЦК України. Спадкодавець - це фізична особа, права та обов`язки якої після смерті переходять до інших осіб. Спадкоємці - це особи, що набувають право на спадщину (особи, які є живими на момент відкриття спадщини, особи, що були зачаті за життя спадкодавця і народилися після відкриття спадщини, а також юридичні особи та держава). Право спадкування тісно пов`язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із засобів набуття права власності.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно встановлених правовідносин та з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування", належним відповідачем в даній категорії справ, відповідно, й у даній справі є держава в особі територіальної громади - Київської міської ради, а не Сьома київська державна нотаріальна контора, як визначено позивачем.

Відповідно, позивачем не обґрунтовано пред`явлено позов до Сьомої київської державної нотаріальної контори.

Київська міська рада представляє інтереси територіальної громади міста Києва.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідним радам.

У місті Києві діють представницькі орани місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті Києві ради, які є юридичними особами. З 31.10.2010, єдиним представницьким органом міста Києва є Київська міська рада, яка представляє інтереси територіальної громади міста Києва, а тому Сьома київська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у справі.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України), й, зважаючи на спірні правовідносини, склад їх учасників, до початку судового засідання, з`ясовував питання щодо належної особи відповідача, проте представник позивача погодив правильність визначеної ним особи відповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2 ст. 51 ЦПК України).

На підставі вимог ст. 51 ЦПК України, суд за відсутності умов, передбачених вказаною нормою за власної ініціативи не вправі проводити заміну неналежного відповідача на належного або залучати до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Право визначення особи відповідача покладено на позивача, суд не вправі втручатися у визначення позивачем особи відповідача.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК України). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Оскільки позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення рішення про відмову у задоволенні такого позову.

Позов, пред`явлений позивачем до неналежного відповідача, підлягає відмові у його задоволенні.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно, з урахуванням визначених підстав, правові підстави для задоволення цього позову у цілому відсутні.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правову домомогу, не відшкодовується позивачеві.

На підставі викладеного, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування", Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сьомої київської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Л. Котвицький