Рішення № 101561092, 02.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 грудня 2021 р. справа № 520/18030/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б.46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Харківській області від 01.03.2021 року за №0254293-2414-2031.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 №0254293-2414-2031, відповідно до якого позивачу належить сплатити податок на нерухоме маймо, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за податковий період 2020 рік, та сумою податкового зобов`язання 821,80 грн. Базою для оподаткування у ППР є нерухоме майно, а саме 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_2 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно загальна площа квартири становить 77,4 м2, з котрих 50,6 м2 складає житлова площа. Квартира АДРЕСА_3 (нерухоме майно) знаходиться у приватній спільній частковій власності. Юридично та фактично позивач є співвласником даного нерухомого майна, у володінні якого є лише 2/5 частки квартири від її загальної площі. З огляду на викладене, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що згідно з інформацією, отриманою від Департаменту територіального контролю, та довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 у 2020 роціналежала на праві власності квартира загальною площею 77,40 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , частка власності 2/5. Рішенням XI сесії Харківської міської ради VII скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові» встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові згідно з додатком 1 цього рішення. Вказаним рішенням передбачена ставка податку на нерухоме майно, а саме: за нежитлові приміщення, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 1 відсоток від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що Головне управління ДПС у Харківській області діяло на підставі та в межах повноважень, визначених Законом, у зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.09.2021 судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2020належала на праві приватної власності квартира загальною площею 77,40 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , форма власності приватна спільна сумісна власність.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення від 01.03.2021 року за №0254293-2414-2031 на суму 821,80 грн., про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік. Розрахунок сумиподаткового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні від 01.03.2021 №0254293-2414-2031 (за 2020 рік на суму821,80 грн.) за об`єкт оподаткування - квартиру загальною площею 77,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить позивачу на праві спільної сумісної власності є таким:(77,40 - 60) х 47,23 = 821,80 грн., де 77,40 кв. м. - загальна площа квартири; 60 кв. м. - пільга передбачена пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, 41,73 грн. - ставка податку у 2020.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, в силу положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно підпункту 266.3.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в чому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир ти житлового будинку/будинків. у тому числі їх часток) - на 180 кв. метрів.

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено порядок обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості: за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Відповідно до п.10.3 ст.10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Рішенням XI сесії Харківської міської ради VII скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (яке є чинним) встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові. Згідно з додатком 1 до цього рішення, ставка податку на нерухоме майно для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об`єктів, визначених п.3) та юридичних осіб, встановлена у розмірі1 відсотка.

Отже, ставка податку у 2020 році за об`єкти оподаткування, зокрема, житлової нерухомості становила 47,23 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування (1% * 4 723,00 - розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2020).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо застосування ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1 відсоток до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування.

Згідно з ст.355 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ст. 368 ЦК України).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (ст. 369 ЦК України).

Підпунктом "б", пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено платників податку в разі перебування, зокрема, об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема: якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб - власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Системний аналіз правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що контролюючий орган не є уповноваженим на визначення часток майна, перевірку періоду його придбання і встановлення належності цього майна до спільної сумісної власності. Відповідач у цих правовідносин виконує контролюючу функцію щодо повноти і правильності сплати податку на це майно.

При цьому, згідно з ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Отже, законодавцем передбачено виділ майна, що є у спільній сумісній власності щодо кожного із співвласників у праві спільної сумісної, при цьому форма власності є спільна сумісна власність.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.09.2021 ОСОБА_1 у 2020належала на праві приватної власності квартира загальною площею 77,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , форма власності: приватна спільна сумісна власність, частка 1/5, інших доказів матеріалі справи не містять, а позивачем до суду не надано.

Таким чином, твердження позивача що зазначена квартира ОСОБА_1 знаходиться у приватній спільній частковій власності суд не бере до уваги, оскільки відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 у 2020належала на праві приватної власності квартира загальною площею 77,40 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , форма власності: приватна спільна сумісна власність, частка 1/5.

Вирішуючи в межах цієї конкретної справи питання правомірності визначення податкового зобов`язання, з огляду на всі фактичні обставини даної справи, враховуючи положення Основного Закону, зокрема статті 13 Конституції України: «Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству»; статті 67 Конституції України, «Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом», а також дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України в частині його повноважень та функцій, суд визнає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Баланс інтересів у спірних правовідносинах досягнутий шляхом реалізації відповідачем норм права при визначенні податкового зобов`язання позивачу без свавільного втручання та без покладення надмірного тягара.

Також, матеріали справи не містять доказів, що в порядку п.266.7.3 ст.266 ПК України позивач звертався з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платники податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та /або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо застосування відповідачем підпункту "б", пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПКУ.

Відповідно, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача та правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення - рішень, підстави для його скасування - відсутні.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірним. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б.46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.12.2021 року.

Суддя Біленський О.О.