Рішення № 10156104, 24.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

______________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                    24.06.2010 Справа № 17/105-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Люнас", м. Херсон

про стягнення 10842 грн. 66 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Гурова Г. В., дов. від 15.12.09р. № 231/12.

від відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Люнас" (відповідач) 10842 грн. 66 коп. боргу за отриманий в межах договору дистрибуції від 28.07.09р. № 408/09-Д товар, з яких 6781 грн. 52 коп. основного боргу, 751 грн. 80 коп. пені, 212 грн. 84 коп. інфляційних збитків, 110 грн. 02 коп. річних, 1152 грн. 84 коп. штрафу та 1833 грн. 64 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору в частині розрахунків за поставлені в межах договору продукти харчування, що змусило позивача звернутися за захистом своїх майнових прав до господарського суду.

          Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав.

          Явку уповноваженого представника у судове засідання відповідач не забезпечив, причин неявки не повідомив.

          Копії ухвал про порушення провадження у справі від 07.05.10р. та відкладення розгляду справи від 20.05.2010р. та від 08.06.10р., надіслані судом на вказану позивачем у позові адресу відповідача, а саме: м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 4, кв. 180, повернулись до господарського суду з відміткою поштового відділення зв'язку, що адресат вибув. Втім, з наданої позивачем на вимогу суду довідки з ЄДР, станом на 04 червня 2010 року юридичною адресою відповідача є саме м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 4, кв. 180.

          Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Зазначена адреса відповідача - м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 4, кв. 180, що підтверджується наданою позивачем довідкою з ЄДРПО України станом на 04 червня 2010 року.

          Відповідно до п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006р." до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., тим більше враховуючи наданий органом статистики витяг з реєстраційних даних ТзОВ "Люнас", є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, зокрема ухвали про порушення провадження у справі з повідомленням про дату і час розгляду справи.

          Таким чином, відповідач є належним чином проінформованим про час та місце розгляду справи, і судом вживалося всіх заходів щодо його інформування.

          За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

          28 липня 2009 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (дистриб'ютором) укладено договір дистрибуції № 408/09-Д, за умовами якого продавець зобов'язався поставити дистриб'ютору товар в асортименті та кількості, що погоджуються сторонами окремими невід'ємними додатками до договору (специфікаціями), а дистриб'ютор зобов'язався прийняти, оплатити та реалізувати товар на умовах, встановлених договором.

          Відповідно до п.4.5 договору, дистриб'ютор зобов'язаний оплатити товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

          За умовами п.10.2.1 договору, у випадку прострочення розрахунків за продукцію дистриб'ютор сплачує продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Цим же пунктом передбачено право продавця вимагати сплати збитків, інфляційних збитків та річних, крім того, за даним пунктом сторони погодили, що в разі затримки відповідачем виконання грошових зобов'язань більш ніж на 30 днів з дня, коли зобов'язання мало бути виконане, останній сплачує продавцю штраф у розмірі 17% від неоплаченої суми, строк сплати якої настав.

          Крім того, за користування чужими грошовими коштами боржник, відповідно до умов 10.4 договору, зобов'язаний оплачувати 50 відсотків річних в порядку ст.536 ЦК України.

          На виконання умов договору за видатковими накладними від 13.08.09р. № ТД-0020205, від 20.08.09р. № ТД-0020770 та від 03.09.09р. № ТД-0022123, позивач поставив відповідачу продуктів харчування на суму 9597 грн. 72 коп.

          Відповідач за отриманий товар у встановлений договором строк у повному обсязі не розрахувався, сплативши на користь продавця лише 916 грн. 20 коп., що змусило останнього 08 жовтня 2009 року за вих. № 178/10 звернутися до дистриб'ютора з вимогою погасити заборгованість за договором в сумі 8681 грн. 52 коп. та сплатити нараховані ним суми пені, річних та штрафу.

          Вимоги претензії відповідач виконав частково, сплативши 12 січня 2010 року на користь позивача 1900 грн. боргу, що підтверджується банківською випискою.

          Решти грошових зобов'язань, станом на час звернення позивача до суду за захистом майнових прав, відповідачем виконано не було.

          Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договір.

          Відповідно до ч.1 ст.509 цього ж Кодексу, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Положення ч.7 цієї ж статті господарюючим суб'єктам заборонено відмовлятися від виконання зобов'язань в односторонньому порядку.

          Доказів погашення решти боргу по грошових зобов'язаннях за договором в сумі 6781 грн. 52 коп. суду не надано.

          З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 6781 грн. 52 коп. основної суми боргу є документально обґрунтованими, тому задовольняються судом.

          Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України передбачається, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором. Враховуючи норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за період прострочення виконання грошового зобов'язання особа повинна сплатити пеню за кожен день прострочки у розмірі, що не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України у період, за який сплачується пеня.

          Проте, зі змісту пункту 10.2.1 договору вбачається, що сторони фактично не узгодили питання про яку саме ставку НБУ йдеться, рівно, договором не обумовлено, що мова йде про ставку, яка діяла у період, за який стягується пеня. Крім того, договором не обумовлено від яких саме сум обраховується пеня.

          Таким чином, порядок нарахування пені сторонами у договорі не узгоджений, що є підставою вважати позовні вимоги в частині стягнення 751 грн. 80 коп. пені необґрунтованими.

          На відміну від способу нарахування пені, порядок нарахування 1152 грн. 84 коп. штрафу, обумовлений тим же пунктом договору, передбачає, що його розмір обраховується у відсотковому значенні від суми невиконаного грошового зобов'язання за ставкою 17 відсотків. Даний вид майнової відповідальності узгоджений обома сторонами договірних відносин, та не суперечить положенням ст. 536 ЦК України, в зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги визнаються судом як обґрунтовані.

          Крім того, ст.625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розміри нарахованих позивачем інфляційних збитків у сумі 212 грн. 84 коп. та річних у сумі 110 грн. 02 коп. не виходять за межі максимально допустимих до стягнення в межах даного спору їх розмірів, тому позовні вимоги в цій частині суд також вважає обґрунтованими.

          Щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1833 грн. 64 коп. слід звернути увагу на наступне.

          Частиною 1 ст.536 встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

          Користування чужими грошовими коштами можна розуміти не тільки як зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями.

          Відповідно до ч.5 ст. 694 ЦК України, до поняття користування чужими грошовими коштами можна віднести і продаж або поставку товарів з відстроченням платежу. Характерно, що відповідно до цієї ж статті користування чужими грошовими коштами розглядається в цілому як грошовий борг покупця перед продавцем за отримані товари без фактичної передачі коштів у користування. Таким чином, в борг включаються і власні грошові суми боржника, що належать до сплати.

          Статтею 625 ЦК встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. На відміну від ст. 536 ЦК України ст. 625 того ж Кодексу розміщено у главі "Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання", тобто йдеться про проценти, що є окремою формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. На цю особливість таких процентів і на відмінність їх від пені неодноразово вказував і Верховний Суд України (див. постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003 р.).

          Різна правова природа зазначених процентів як плати за користування чужими грошовими коштами (ст. 536) і способу відповідальності та захисту цивільних прав від порушень (ст. 625) на думку суду не виключає можливості їх одночасного застосування до прострочених грошових зобов'язань. Тим більше, що ст. 625 Цивільного кодексу ніяких обмежень з цього приводу не містить.

          Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 1833 грн. 64 коп. суд вважає обґрунтованими.

          Доказів погашення боргу або обґрунтованих заперечень проти позову суду не надано.

          З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 10090 грн. 86 коп., з яких 6781 грн. 52 коп. основного боргу, 212 грн. 84 коп. інфляційних збитків, 110 грн. 02 коп. річних, 1152 грн. 84 коп. штрафу та 1833 грн. 64 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Решта позовних вимог в частині стягнення 751 грн. 80 коп. пені, як документально необґрунтовані, задоволенню не підлягають.           

          Так як спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягуються 100 грн. 91 коп. витрат по оплаті державного мита та 219 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          За згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, та повідомлено про час виготовлення його повного тексту.

          На підставі ст. ст.193 та 231 господарського кодексу України, ст. ст. 11, 93, 509, 536, 625 та 694 Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково, в сумі 10090 грн. 86 коп., з яких 6781 грн. 52 коп. основного боргу, 212 грн. 84 коп. інфляційних збитків, 110 грн. 02 коп. річних, 1152 грн. 84 коп. штрафу та 1833 грн. 64 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Люнас" (м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 4, кв. 180, код ЄДРПОУ 35870343, р/рах. 2600401011669 в ХФ ВАТ "Кредобанк", МФО 352413) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта" (м. Київ, Бориспільське шосе, буд. 7-Б, код ЄДРПОУ 33631780, р/рах. 2600403255 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647) 6781 грн. 52 коп. основного боргу, 212 грн. 84 коп. інфляційних збитків, 110 грн. 02 коп. річних, 1152 грн. 84 коп. штрафу, 1833 грн. 64 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 100 грн. 91 коп. витрат по оплаті державного мита та 219 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову в частині стягнення 751 грн. 80 коп. пені відмовити.

Суддя М. Б. Сулімовська

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

30 липня 2010 року.