Рішення № 10156075, 21.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2010 р. Справа № 29/89-10 вх. № 3008/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Погорелова А.В.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі ТОВ, м. Київ до ТОВ "Малті", м. Харків про стягнення 54171,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 51660,04 грн. боргу, 1334,66 грн. пені, 195,31 грн. річних, 981,54 грн. інфляційних та судові витрати.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує частково.

19.05.10 сторони звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи за межами двохмісячного терміну, встановленого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яке було задоволено судом.

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 28517,44 грн. боргу, 1239,57 грн. пені, 181,40 грн. річних, 953,04 грн. інфляційних та судові витрати.

Заяву позивача було прийнято судом до розгляду, у зв»язку з чим, суд продовжив розгляду справи з урахуванням цих змін.

Також, відповідач звернувся до суду з клопотанням про розстрочку виконання рішення суду на 30 діб, яке було прийнято судом до розгляду.

Позивач проти розстрочки виконання рішення суду заперечує.

Розгляд справи було відкладено на 21.06.10.

Представник відповідача в судове засідання 21.06.10 не з»явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

27.02.07 між сторонами було підписано договір №Ф103/26/725. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 317370,42 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами справи, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 86743,85 грн. та частково повернув позивачу товар, у зв»язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 28517,44 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 28517,44 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 953,04 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 181,40 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 4.4 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 1239,57 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 30 днів, суд зазначає наступне.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Проте, з матеріалів заяви не вбачається яким чином обставини викладені в заяві ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, натомість наявна відсутність підстав вважати, що тяжкий фінансовий стан, на який посилається відповідач, звільняє його від виконання судового рішення у встановлений законом строк.

Крім того, ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у відповідача із виконанням рішення суду охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, суд звертає увагу що у рішенні Європейського суду (п.37 рішення у справі "Деркач та Палек проти України" (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов"язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви ТОВ "Малті" про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області по справі 29/89-10.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ «МАЛТІ» (м. Харків, вул. Кримська,8, кв. 82, код 30291478) на користь спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі ТОВ (м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код 14364757) - 28517,44 грн. боргу, 1239,57 грн. пені, 181,40 грн. річних, 953,04 грн. інфляційних 541,72 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Малті" про розстрочку виконання рішення.

Суддя