Рішення № 10156035, 22.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р. Справа № 60/301-09

вх. № 10340/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Шишлова О.М., довіреність б/н від 10.11.2009р.

третьої особи - не з`явилась

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо - комерційне підприємство "СВ", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "СВ" , м. Харків

про стягнення 1676405,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо - комерційне підприємство "СВ" суми боргу за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № 169-Ю/4 у розмірі 1 676 405,42 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 1 500 000,00 грн., заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з липня 2009 року по листопад 2009 року у розмірі 125 753,44 грн., пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії) за період з 17 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року у розмірі 38 753,42 грн., пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2009 року по 01 грудня 2009 року у розмірі 4 528,98 грн., інфляційних втрат за період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) у розмірі 1 037,26 грн., 3% річних за період з 17 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року, нараховані за порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії) у розмірі 5 671,23 грн. та 3% річних за період з 01 серпня 2009 року по 01 грудня 2009 року, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) у розмірі 661,09 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії №169-Ю/4 від 17.04.2009р. щодо повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла вищезазначена заборгованість, нараховано пеню, 3% та інфляційні.

Окрім того до позовної заяви позивачем було додано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а саме позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу, а також на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках відповідача в межах ціни позову у розмірі 1 676 405,42 грн. та судових витрати у розмірі 25736,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 грудня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 25 січня 2010 року о 10:40 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 січня 2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "СВ", розгляд справи було відкладено на "03" лютого 2010 р. о 14:20.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 03 лютого 2010 року строк розгляду справи було продовжено за межами 2-х місячного терміну, встановленого ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 10 березня 2010 року.

Представник відповідача 03 лютого 2010 року надав клопотання про зупинення провадження у справі до моменту вирішення господарським судом Харківської області справи №57/11-10 про визнання недійсним кредитного договору №169-Ю/4, укладеного між ВАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "БВКП "СВ" від 17.04.2008р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2010 року клопотання відповідача про зупинення провадження у справі прийнято до розгляду, розгляд справи було відкладено на 17 лютого 2010 року о 12:30.

Представник позивача надав уточнення до позовної заяви (вх. №2337 від 08.02.2010р.), відповідно до яких зазначає про сплату відповідачем процентів за період з квітня 2008 року по червень 2009 року. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2010 року прийнято уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості (вх. №2337 від 08.02.2010р.) до розгляду та продовжено розгляд справи з їх урахуванням, відхилено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, розгляд справи №60/301-09 відкладено на "24" лютого 2010 р. о 10:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2010 року провадження по справі було зупинено до вирішення господарським судом Харківської області пов`язаної з нею справи № 57/11-10.

04 червня 2010 року через канцелярію господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача (вх. №12595), в якому він просив суд поновити провадження у справі №60/301-09 та надав копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26 травня 2010 року по справі №57/11-10.

Згідно наданої постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26 травня 2010 року по справі №57/11-10 апеляційну скаргу позивача - ТОВ "БВКП "СВ" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2010р. по справі №57/11-10 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2010 року клопотання позивача про поновлення провадження у справі задоволено, поновлено провадження у справі №60/301-09, розгляд справи призначено на "22" червня 2010 р. о 11:40 год.

Представник позивача та третьої особи у призначене судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. У судовому засіданні заперечує проти позову та наполягає на задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яке подане через канцелярію господарського суду 21 червня 2010 року та просить суд зупинити провадження у справі №60/301-09 до закінчення перегляду пов`язаної справи №57/11-10 в порядку касації. В обгрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на подачу відповідачем до Вищого господарського суду України касаційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2010р. у справі №57/11-10 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. по справі №57/11-10.

Суд, розглянувши дане клопотання вважає його необгрунтованим і відхиляє його, оскільки ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але доказів прийняття касаційної скарги до провадження суду не надано, натомість в матеріалах справи наявна постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26 травня 2010 року по справі №57/11-10, яка набрала законної сили.

Крім того, суд, розглянувши заяву позивача про об`єднання позовних вимог, яку подано через канцелярію господарського суду Харківської області 22 березня 2010 року та в якій позивач просить суд об`єднати в одне судове провадження справу № 60/301-09 та справу № 60/299-09, відмовляє в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов:

а) позовні вимоги мають бути однорідними;

б) позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

Однорідними вимогами слід уважати такі, що одночасно:

а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо);

б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Як вбачається із матеріалів справ №60/299-09 та №60/301-09 суб`єктний склад не надає можливості для об'єднання справ, оскільки по справі №60/299-09 відповідачем є Приватне підприємство "СВ", а по справі №60/301-09 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо - комерційне підприємство "СВ", отже правові підстави для об`єднання справи №60/299-09 та №60/301-10 відсутні.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 17 квітня 2008 року було укладено договір про відкриття кредитної лінії №169-Ю/4.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Банк (позивач) на підставі Генеральної угоди №169 від 02 квітня 2008 року та на положеннях та умовах цього Кредитного договору надає Позичальнику (відповідачу) грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з максимальним загальним лімітом 1 500 000,00 грн.

Згідно 1.1.2. кредитного договору строк користування кредитною лінією передбачений по 16 жовтня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у відповідності до умов договору, виконав свій обов'язок щодо надання відповідачем грошових коштів (кредиту) шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі 1 500 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку та меморіальним ордером № ТR.11354.1 від 23.04.2008 р.

Пунктом. 5.1 кредитного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути позивачеві отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом та плату за управління зобов`язаннями в повному обсязі, в строки та порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язанні за кредитним договором належним чином не виконував, а саме, систематично порушував зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання.

Як встановлено судом під час розгляду справи, станом на момент розгляду справи відповідач грошові кошти в сумі 1 500 000,00 грн. позивачу не повернув, .

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 1 500 000,00 грн. (сума основного боргу-неповернутий кредит) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з липня 2009 року по листопад 2009 року у розмірі 125 753,44 грн., пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії) за період з 17 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року у розмірі 38 753,42 грн., пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2009 року по 01 грудня 2009 року у розмірі 4 528,98 грн., інфляційних втрат за період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) у розмірі 1 037,26 грн., 3% річних за період з 17 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року, нараховані за порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії) у розмірі 5 671,23 грн. та 3% річних за період з 01 серпня 2009 року по 01 грудня 2009 року, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) у розмірі 661,09 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п.п.1.1.1. кредитного договору проценти за користування кредитними коштами становлять 16,0 % річних, а відповідно до п. 1.1.1. Кредитного договору, викладеному у редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2008 року, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 19,0 % річних з 01 жовтня 2008 року.

Відповідно до п.3.3. кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно самостійно відповідачем шляхом перерахування на рахунок погашення процентів в гривнях з 25-го по останній робочий день поточного місяця, за винятком останнього місяця, коли сума процентів сплачується разом з основною сумою кредиту. При несплаті процентів у вказаний строк, вони вважаються простроченими.

Судом встановлено, що відповідач частково виконав свої зобов`язання по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 331114,88 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача з 01.01.2008 р. по 05.02.2010 року долученою до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість відповідача по процентам за користування кредитом за період з липня 2009 року по листопад 2009 року становить 125 753,44 грн.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості по процентам за користування кредитом за період з липня 2009 року по листопад 2009 року в сумі 125 753,44 грн., суд дійшов висновку про те, що позов в цій частині правомірний та обґрунтований, такий, що не спростований відповідачем, тому підлягає задоволенню.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.1. Договору у разі прострочення відповідачем зобов`язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору більше 3 банківських днів, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення від суми прострочених зобов`язань. При цьому якщо термін простроченої заборгованості з погашення кредиту та/або процентів складає менше 3 банківських днів - пеня не нараховується. Якщо прострочена заборгованість становить 4 і більше банківських днів пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов`язань.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені за порушення строку повернення кредиту за період з 17.10.2009р. по 01.12.2009р. та пені за порушення строку сплати процентів за користування кредитом за період з 01.08.2009р. по 01.12.2009р. суд прийшов до висновку, що даний розрахунок є вірним та таким, що відповідає чинному законодавству, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строку повернення кредиту в сумі 38753,42 грн. та пені за порушення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 4528,98 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних за порушення зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом за період з 01.08.2009р. по 01.12.2009р., 3% річних за порушення зобов`язань щодо повернення кредиту за період з 17.10.2009р. по 01.12.2009р. та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням строку сплати процентів за період з 01.08.2009р. по 11.12.2009р., суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1 037,26 грн., 3% річних за порушення зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом за період з 01.08.2009р. по 01.12.2009р. в сумі 661,09 грн. та 3% річних за порушення зобов`язань щодо повернення кредиту за період з 17.10.2009р. по 01.12.2009р. в сумі 5671,23 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 16764,05 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - відхилити.

Відмовити в задоволенні заяви позивача про об`єднання позовних вимог.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо - комерційне підприємство "СВ" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, ідентифікаційний код 33478909) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченко/вулиця Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319, р/р 37396000002100, МФО 321767) основного боргу у розмірі 1 500 000,00 грн., заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з липня 2009 року по листопад 2009 року у розмірі 125 753,44 грн., пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії) за період з 17 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року у розмірі 38 753,42 грн., пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2009 року по 01 грудня 2009 року у розмірі 4 528,98 грн., інфляційних втрат за період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) у розмірі 1 037,26 грн., 3% річних за період з 17 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року, нараховані за порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії) у розмірі 5 671,23 грн. та 3% річних за період з 01 серпня 2009 року по 01 грудня 2009 року, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) у розмірі 661,09 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 16764,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/301-09 підписано 25 червня 2010 року.