Рішення № 10156033, 21.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2010 р. Справа № 60/163-10

вх. № 5015/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Антонюка В.М., довіреність №251 від 10.11.2009р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Приватної фірми "УКРВЕСТПРОЕКТ", м. Харків

про стягнення 2780,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватної фірми "УКРВЕСТПРОЕКТ" заборгованості з орендної плати в сумі 2621,40 грн., пені в сумі 158,61 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по оплаті орендної плати за договором №2506-Н від 06.04.2006р., з урахуванням чого виникла заборгованість та нараховано пеню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 червня 2010 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 червня 2010 року о 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 21 червня 2010 року супровідним листом копію довіреності №251 від 10.11.2009р., копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на позивача та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача. Дані документи судом приймаються та долучаються до матеріалів справи.

          Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 07 червня 2010 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 07 червня 2010 року за вих. № 014000.

Вищезазначену ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.06.2010 року № 46/2-3614: 61018, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 79, кв. 37.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2 , де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 06 квітня 2006 року було укладено договір оренди №2506-Н.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення, розміщені в будівлі цеху по ремонту дорожніх машин, загальною площею 3326,2 кв.м., за адресою: Харківська область, м. Первомайський, Промбаза. Вартість майна визначена з незалежною оцінкою за станом 30.11.2005р. і становить 173100,00 грн.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.2. Договору сторони встановили, що відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

За актом приймання - передачі орендованого майна від 06 квітня 2006 року позивач передав відповідачу спірне майно.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 06 квітня 2006 року до 05 березня 2007 року.

Додатковою угодою №1 до спірного договору оренди від 11 травня 2007 року сторони подовжили строк дії договору до 04 лютого 2008 року, змінили розмір орендної плати та встановили, що орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року складає 1726,39 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року.

Додатковою угодою №2 до спірного договору оренди від 05 лютого 2008 року договір подовжено строком на 11 місяців з 04 лютого 2008 року по 03 січня 2009 року.

15 травня 2009 року сторони уклали угоду про припинення договору оренди №2506-Н від 06.04.2006р., відповідно до якої за домовленістю сторін договір припинив свою дію з 03.01.2009 року та відповідно до акту приймання - передачі орендованого майна до спірного договору оренди від 03 січня 2009 року відповідачем було передано позивачу спірні нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно п.5.2. Договору відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також усі податки і збори, передбачені законодавством України.

Судом встановлено, що в угоді про припинення договору оренди №2506-Н від 06.04.2006р., укладеної 15 травня 2009 року відповідач зобов`язався в 3-х місячний термін з дати підписання цієї угоди внести безпосередньо до Державного бюджету України на рахунки, визначені фінансовими органами, грошові кошти у сумі заборгованості з орендної плати в сумі 2621,40 грн. станом на 03.01.2009р. та пеню у розмірі 158,61 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач дані зобов`язання не виконав, з урахуванням чого за період з грудня 2008 року по січень 2009 року виникла заборгованість у сумі 2621,40 грн.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.3. Договору орендна плата перераховується відповідачем безпосередньо до Державного бюджету щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на рахунки, визначені фінансовими органами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 2621,40 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 158,61 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В преамбулі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” зазначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Крім того, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір пені, встановлений законодавством може бути збільшений у договорі.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши нарахування позивачем пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 158,61 грн. обгрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 254, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 625, 626, 759, 764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.17, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "УКРВЕСТПРОЕКТ" (61018, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, б. 79, кв. 37, ідентифікаційний код №24482439) на користь Державного бюджету України на р/р №31110094700003 в УДК в м. Харків, код ЄДРПОУ 24134567, МФО 851011, символ звітності в ГУДКУ Харківської області: 093 заборгованість з орендної плати в сумі 2621,40 грн. та пеню в сумі 158,61 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватної фірми "УКРВЕСТПРОЕКТ" (61018, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, б. 79, кв. 37, ідентифікаційний код №24482439) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, держмито в сумі 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватної фірми "УКРВЕСТПРОЕКТ" (61018, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, б. 79, кв. 37, ідентифікаційний код №24482439) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/163-10 підписано 24 червня 2010 року.