Рішення № 10155800, 23.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/22223.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Столиця –Сервіс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Еліт –Продукт»

Про стягнення 311247, 35 грн.

Суддя Трофименко Т. Ю.

Представники:

від позивача:

від відповідача:Туголукова І.В. –по дов. №б /н від 20.01.2010р.

не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця –Сервіс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт –Продукт»311247, 35 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі –продажу №151 від 15.02.2008р. не сплатив позивачу в повному обсязі вартість отриманою продукції, у зв’язку з чим виник борг в сумі 311247, 35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2010р. Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі №36/222, розгляд справи призначено на 16.06.2010р.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 23.06.2010р.

В судовому засіданні 23.06.2010р. представник позивача повністю підтримав вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 16.06.2010р. та 23.06.2010р. не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. відправлення. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

15.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця –Сервіс»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт – Продукт» (далі відповідач) був укладений договір №151 купівлі –продажу.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач продає, а відповідач купує хлібобулочні вироби в асортименті, кількості та за цінами, які вказані у відповідних документах.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу хлібобулочні вироби на загальну суму 340369,92 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН -0000032 від 01.09.2008р., та № РН -0000033 від 01.09.2008р.

Згідно з п. 4.1. Договору оплата продукції покупцем ( відповідачем) здійснюється по відпускним цінам, що вказані в видаткових накладних продавця (позивача) шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця (позивача) протягом 90 банківських днів з моменту отримання продукції на певну суму однієї партії.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач своїх зобов’язань по договору №151 від 15.02.2008р. щодо сплати повної вартості отриманої продукції не виконав. Відповідачем здійснена часткова оплата продукції в сумі 29120,57 грн., що підтверджується випискою наданою позивачем про рух коштів. Заборгованість відповідача перед позивачем становить по договору № 151 від 15 лютого 2008 року на час подання позову та розгляду справи становить 311247, 35 грн.

Згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу з сумі 311247, 35 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Державне мито в сумі 3112, 48 грн. та 236 грн. витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Продукт»

(м. Київ, вул.. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 35059084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця - Серівс»(м. Київ, вул. Будіндустрії, 5 офіс 107, код ЄДРПОУ 34934568) 311 247 грн. 35 коп. основного боргу, 3 112 грн. 48 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття .

Суддя Трофименко Т.Ю.