Рішення № 10155639, 25.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/201-46/14425.06.10

За позовомЗакритого акціонерного товариства “Київспецмонтажбуд”

До 1.Комунального підприємства “Будівництво та реконструкція” Шевченківської районної у м. Києві ради,

2.Управління капітального будівництва Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації,

3.Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації

Простягнення 880783,26 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаМаковеєв В.П. генеральний директор, Маковеєва К.В. представник за довіреністю від 26.05.2008 р. № 47-8В (8 В-А)

Від відповідача-1 Шеремет О.О. директор, Логвинська І.В. представник за довіреністю від 26.04.2010 р.

Від відповідача-2Винниченко С.М. представник за довіреністю від 02.11.2009 р. № 38/494

Від відповідача-3Залєська Г.Л. представник за довіреністю від 11.12.2008 р. № 01/16-9642 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2009 року Закрите акціонерне товариство “Київспецмонтажбуд” звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Будівництво та реконструкція” Шевченківської районної у м. Києві ради 669403,00 грн. заборгованості з оплати виконаних підрядних робіт за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р., 55134,48 грн. інфляційної складової боргу, 8307,93 грн. 3 % річних, 101079,85 грн. 0,1 % пені та 46858,00 грн. 7 % штрафу, нарахованих на прострочену суму боргу відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України за період з листопада 2008 року по березень 2009 року включно.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2009 р. № 31/201.

В ході провадження у справі № 31/201 позивач змінив позовні вимоги шляхом подання розрахунку від 26.06.2009 р., згідно з яким заявленими до стягнення з відповідача стали кошти в сумі 323360,27 грн. (171426,07 грн. боргу, 80117,82 грн. штрафних санкцій, 13777,17 грн. 3 % річних та 61039,21 грн. збитків від інфляції).

До участі у справі в якості іншого відповідача долучено Управління капітального будівництва Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 р, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. у справі № 31/201 було задоволено уточнені позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Київспецмонтажбуд” до Комунального підприємства “Будівництво та реконструкція” Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення заборгованості за договором підряду від 02.03.2005 р. № В-54-бр, а саме: стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 171426,07 грн. боргу, 80117,82 грн. пені, 61039,21 грн. інфляційної складової боргу та 13777,17 грн. 3 % річних, 4650,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 р. у справі № 31/201 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи № 31/201 їй було присвоєно № 31/201-46/144, залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Шевченківську району у м. Києві державну адміністрацію.

Заявою № 9/03 від 07.05.2010 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача-3 171426,47 грн. боргу, 71890,18 грн. збитків від інфляції, 39832,67 грн. пені та 9958,52 грн. 3 % річних.

Заявою про додаткові уточнення позовних вимог № 14/6 від 21.06.2010 р. позивач просить суд визнати відповідача-1 основним боржником за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р., а відповідача-3 субсидіарним.

21.06.2010 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.06.2010 р.

Під час розгляду спору по суті представники позивача підтримали заявлені вимоги про стягнення заборгованості за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р. та нарахованих на прострочену суму штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних збитків.

Представник відповідача-1 надав письмові пояснення по справі з врахуванням висновків Вищого господарського суду України, в яких вказує на те, що строк проведення остаточних розрахунків за визнаною сумою боргу в розмірі 17426,07 грн. не може визначатися датою 01.11.2008 р., оскільки визначається подією, яка має настати датою затвердження проектно-кошторисної документації Київдержекспертизою та введення обєкту в експлуатацію. За твердженнями відповідача-1, оплата робіт за договором здійснювалася ним в межах надходження бюджетного фінансування. Також відповідач-1 наголошував на відсутності підстав для стягнення з підприємства штрафних санкцій та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представники відповідачів-2 та 3 заперечували проти позову, зважаючи на відсутність підстав для стягнення з Управління капітального будівництва Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації або ж Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації заборгованості замовника перед підрядником за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2005 р. між Комунальним підприємством з управління капітального будівництва та реконструкції Шевченківського району міста Києва в якості замовника та Закритим акціонерним товариством “Київспецмонтажбуд” в якості підрядника укладено договір № В-54-бр, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобовязання з виконання робіт по реконструкції бази механізації Шевченківської районної державної адміністрації на вул. Бакинській, 35 відповідно до технічно-економічного розрахунку та проектно-кошторисної документації.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду і підлягає правовому регулюванню відповідними положеннями законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, замовник уклав з підрядником даний договір, діючи на підставі договору-доручення № Д-1 від 04.01.2005 р., згідно з яким Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, як головний розпорядник бюджетних коштів відповідного бюджету, доручила Комунальному підприємству з управління капітального будівництва та реконструкції Шевченківського району міста Києва виконувати функції замовника по проектуванню, будівництву та реконструкції обєктів району, незалежно від галузевої належності, що входять до сфери управління головного розпорядника коштів. Перелік обєктів та обсяги робіт визначаються програмою соціально-економічного та культурного розвитку району або розпорядчими документами.

Згідно з рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 08.09.2005 р. № 582 Комунальне підприємство з управління капітального будівництва та реконструкції Шевченківського району міста Києва було перейменовано в Комунальне підприємство “Будівництво та реконструкція” Шевченківської районної у м. Києві ради. Державна реєстрація змін до установчих документів відповідача проведена у грудні 2005 року.

У п. 1.2 договору № В-54-бр від 02.03.2005 р. сторони встановили, що фінансування підрядних робіт здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду, які замовник отримує від Головного розпорядника коштів.

Згідно з п. 3.3, 3.4 вказаної угоди сума договору на момент його підписання складає 15711577,00 грн., при цьому кошторис робіт може бути переглянутий та затверджений в установленому порядку.

Відповідно до п. 3.5 договору розрахунки за виконані роботи проводяться між сторонами щомісячно по актах здачі-приймання виконаних робіт (КБ-2) за фактично виконані роботи в межах програми будівництва та реконструкції на поточний рік.

Остаточний розрахунок проводиться після затвердження проектно-кошторисної документації Київдержекспертизою та введення обєкта в експлуатацію.

Відповідно до позовної заяви та письмових уточнень і доповнень позивача, а також пояснень його представників заявленою до стягнення позивачем є заборгованість замовника за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р., що рахується за ним по актам виконаних робіт за жовтень 2008 року з врахуванням зменшення сум згідно з актом перевірки “Київдерржекспертизи” (завищення вартості робіт на 82595,00 грн.) та проплатою в розмірі 501755,40 грн. у травні 2009 року, а також 3778,47 грн. заборгованості з оплати підрядних робіт за договором № В-4-бр від 12.01.2005 р. Тобто, заявляючи позовні вимоги на підставі договору № В-54-бр від 02.03.2005 р., позивач включає до предмету позову борг за договором № В-4-бр від 12.01.2005 р., вимоги за яким не є предметом позову у справі, а сам договір № В-4-бр від 12.01.2005 р. не включений до підстав позову.

Під предметом позову слід розуміти певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, під підставою позову фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Оскільки матеріально-правова вимога позивача про стягнення 3778,07 грн. заборгованості заявлена поза межами підстав позову у справі № 31/201-46/144, вона підлягає відхиленню судом.

Решта позовних вимог в частині стягнення основного боргу за фактично виконані роботи за жовтень 2008 року задовольняється судом частково, зважаючи на наступне.

В якості доказів по справі позивач надав суду підписні представниками сторін та скріплені їх печатками акти виконаних робіт форми КБ-2в за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р. за жовтень 2008 року № 1 на суму 114418,00 грн., № 2 на суму 92484,00 грн., № 3 на суму 3990,00 грн., № 4 на суму 69134,00 грн., № 5 на суму 12518,00 грн., № 6 на суму 63587,00 грн. № 7 на суму 8530,00 грн., № 8 на суму 329603,00 грн., № 9 на суму 16596,00 грн., а також акт № 2/10 на суму 17352,00 грн. та № 11 на суму 23786,40 грн.

Слід зазначити, що вказані акти не містять дат їх підписання, а акти №№ 2/10 та № 11, крім цього, також не містять місяця, за який вони були складені. Але згідно з поясненнями представників сторін перелічені акти вважаються як замовником, так і підрядником такими, що складені та підписані у жовтні 2008 року, у звязку з чим при розгляді заявленого спору суд керується такими поясненнями сторін.

Факт виконання підрядником робіт у жовтні 2008 року згідно з зазначеними актами та їх прийняття замовником останнім визнається та не заперечується.

Таким чином, суд встановив, що позивач виконав та передав, а відповідач-1 прийняв підрядні роботи за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р. за жовтень 2008 року вартістю 751998,40 грн.

Як слідує з матеріалів справи, а саме: акту проведення перевірки на обєкті “реконструкція бази механізації Шевченківської РДА по вулиці Бакинській, 35 в м. Києві”, складеного 19.12.2008 р. “Київдержекспертизою” за період з початку виконання робіт по жовтень 2008 року, загальна вартість перевірених підрядних робіт склала 1068487,00 грн., а завищення їх вартості 82595,00 грн.

04.07.2008 р. відповідач-1 направив позивачу лист про дострокове розірвання договору, який втрачає свою дію після погашення заборгованості у зв`язку з тим, що рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради № 464 від 19.06.2008 р. функції замовника по будівництву виробничої бази комунальних підприємств Шевченківського району передано Комунальному підприємству “Автотранспортне підприємство”.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити її.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вище вказувалося, розрахунки за виконані роботи проводяться між сторонами щомісячно по актах здачі-приймання виконаних робіт (КБ-2) за фактично виконані роботи в межах програми будівництва та реконструкції на поточний рік.

Тобто, для визначення строків, а також умов, наявність яких необхідна для проведення замовником оплати виконаних підрядником робіт, потрібно встановити, які суми були передбачені відповідною програмою будівництва та кошторисом.

Виходячи з наявних у справі доказів, у 2008 році кошторис витрат на будівництво виробничої бази комунальних підприємств на вул. Бакинській, 35 становив 773000,00 грн., у 2009 році 777000,00 грн. (додаток № 1 до рішення Шевченківської районної у м. Києві ради “Про внесення змін до Програми соціально-економічного та культурного розвитку Шевченківського району на 2008 рік” від 19.06.2008 р. № 464 та до рішення того ж органу від 19.03.2009 р. № 607 “Про затвердження Програми соціально-економічного та культурного розвитку Шевченківського району на 2009 рік” в матеріалах справи).

Також слід зазначити, що Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією було видано розпорядження від 31.07.2008 р. № 1168 про виділення коштів в сумі 773000,00 грн для проведення розрахунків за фактично виконані роботи на обєкті незавершеного будівництва бази механізації по вул. Бакинській, 35.

Таким чином, судом встановлено фактична наявність у спірному періоді обставин, з якими договір сторін повязував умови проведення оплати виконаних підрядних робіт за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р., а тому слід вважати, що строк оплати фактично виконаних робіт за жовтень 2008 року настав 01.11.2008 р.

З наведеного слідує, що при настанні строку оплати за фактично виконані роботи по актам за жовтень 2008 року замовник робіт свої зобовязання за договором не виконав.

Зважаючи на дані акту перевірки “Київдержекспертизи” від 19.12.2008 р. № 09/105-795 та встановлення фактів завищення вартості прийнятих замовником від підрядника робіт, 19.12.2008 р. сторони підписали акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в № 21 та № 22 з мінусовим значенням на суму 79645,00 грн. та 2950,00 грн.

Отже, на момент звернення позивача до суду з позовом до відповідача-1 прострочена заборгованість останнього становила 669403,40 грн. (751998,40 грн. 79645,00 грн. 2950,00 грн. = 669403,40 грн.).

Поряд з викладеним слід зауважити, що наявність у договорі підряду № В-54-бр від 02.03.2005 р. положень, які визначають джерело надходження коштів для оплати робіт (п. 1.2), не ставить в залежність строк виконання замовником обовязку оплатити вартість робіт від дати надходження відповідного фінансування.

Матеріали справи містять листи відповідача-1 на адресу відповідача-2 № 594 від 12.08.2008 р., № 786 від 22.10.2008 р., № 799 від 27.10.2008 р., та № 869 від 20.11.2008 р., в яких замовник робіт просив виділити кошти за рішенням Шевчегеівської районної у м. Києві ради № 374 від 31.01.2008 р. “Про затвердження Програми соціально-економічного та культурного розвитку Шевченківського району м. Києві на 2008 рік” для проведення розрахунків по фінансовим зобовязанням по обєкту “база механізації по вул. Бакинській, 34” в сумі 41138,40 грн., 710860,00 грн., 24988,89 грн. та 9900,00 грн. відповідно. Тобто, замовник робіт у 2008 році вчинив залежні від нього дії, спрямовані на отримання бюджетного фінансування робіт по вищевказаному обєкту.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується проясненнями представників сторін, позивач звертався до відповідача-1 з претензією № 1 від 24.12.2008 р., яка була повністю відхилена Комунальним підприємством “Будівництво та реконструкція” Шевченківської районної у м. Києві ради з посиланням на відсутність підстав для понесення замовником робіт відповідальності за порушення умов договору через відсутність його вини та через відсутність відповідного бюджетного фінансування для оплати робіт.

Розглянувши вказану відмову відповідача-1 від оплати фактично виконаних позивачем робіт, суд вважає її необґрунтованою, оскільки позивач предявляв відповідачеві-1 вимогу про сплату боргу за договором, що є договірним обовязком замовника, а не мірою його відповідальності за невиконання такого обовязку.

Також, судом встановлено, що 28.04.2009 р. відповідач-1 звернувся до відповідача-3 з листом № 207, в якому наголошував на факті того, що 31.07.2008 р. кошти в сумі 773000,00 грн. для проведення розрахунків за фактично виконані роботи на обєкті незавершеного будівництва реконструкції бази механізації по вул. Бакинській, 35 були виділені, повідомляв про звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу, а також просив дати доручення відповідним службам для вирішення питання фінансування для погашення заборгованості перед позивачем.

22.04.2009 р. відповідач-2 склав заявку на фінансування будівництва виробничої бази комунальних підприємств по вул. Бакінській, 35 на суму 524698,43 грн., з них 501755,40 грн. на оплату будівельних робіт та 22924,03 грн. на оплату відсотків генпідрядника (утримання 2,5 % замовника згідно з ДБН).

21.05.2009 р. листом № 229 відповідач-1 просив відповідача-2 виділити 524698,43 грн. для погашення кредиторської заборгованості по будівництву виробничої бази комунальних підприємств на вул. Бакинській, 35.

22.05.2009 р. зі спеціального фонду місцевого бюджету відповідачу-1 було виділено 529647,40 грн. (КЕКВ 2410 524679,43 грн., КЕКВ 2143 4697,97 грн.).

Відповідно до платіжного доручення № 86 від 22.05.2009 р. відповідач-1 перерахував позивачеві 501755,40 грн. з призначенням платежу за кредитну заборгованість по ремонту бази механізації по вул. Бакінській, 35 за договором № В-54-бр. Зазначене платіжне доручення проведено банком 27.05.2009 р.

Таким чином, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача-1 перед позивачем зменшилася на вищевказану суму та становить 161648,00 грн. (669403,40 грн. 501755,40 грн. = 161648,00 грн.).

Зважаючи на встановлені судом обставини, позовні вимоги в частині вимог про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 161648,00 грн. При цьому, суд зважає на наявність в матеріалах справи актів звірки розрахунків, за якими відповідач визнає заборгованість за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р. з врахуванням суми боргу за договором № В-4-бр від 12.01.2005 р. в розмірі 3778,47 грн., але не включає цю суму до загальної ціни основного боргу, оскільки правова оцінка позовним вимогам в цій частині вже була надана, а крім того, наявність боргу в сумі 3778,47 грн. відповідача-1 перед позивачем документально не підтверджується (відсутні належні докази на підтвердження суми виконаних робіт за договором № В-4-бр від 12.01.2005 р., суми оплачених робіт та різниці між ними в розмірі 3788,47 грн.).

У додаткових уточненнях до позовних вимог № 14/6 від 21.06.2010 р. позивач просив суд визнати відповідача-1 основним боржником за зобовязаннями з оплати виконаних підрядних робіт, а відповідача-3 субсидіарним та стягнути з них заявлені до стягнення суми.

Відповідно до ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави дійти висновку, що субсидіарна відповідальність має місце у зобов'язаннях з множинністю осіб на стороні боржника. Додатковий характер відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред'явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності. Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Пред'явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках: якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову; якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу.

Умови договору, за яким виник спір не передбачають множинність боржника у зобовязанні, що виникло між позивачем та відповідачем-1. Крім того, інших доказів можливості притягнення відповідача-3 до відповідальності за порушення відповідачем-1 зобовязань фактично виконаних позивачем підрядних робіт, як то договір поруки, суду не надано. На вказаних підставах, суд не може вважати відповідача-3 субсидіарним боржником по відношенню до відповідача-1, а тому, встановлена з фактичних обставин справи сума неоплачених робіт за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р. підлягає стягненню з відповідача-1 як боржника позивача.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача-1 9958,52 грн. 3 % річних, 71890,18 грн. інфляційної складової боргу та 39832,67 грн. пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України. Вказані суми нараховані позивачем за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року включно.

Згідно з п. 5.3 договору за неналежне виконання або невиконання своїх зобовязань сторони несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Договір сторін не містить положень щодо можливості нарахування підрядником та обовязку сплати замовником пені за порушення строків розрахунків за виконані роботи.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення такого виду договірної неустойки є безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи наведеної статті визначають правила застосування особливої міри відповідальності сплати проіндексованої суми, нарахованої залежно від офіційно визначеного індексу інфляції на всю суму прострочених коштів та 3 % річних. Підстави застосування даної міри відповідальності порушення грошового зобов'язання боржником перед кредитором.

У п. 5.4 договору сторони встановили, що замовник не несе відповідальність за порушення термінів розрахунків за виконані роботи в разі несвоєчасного або недостатнього фінансування головним розпорядником бюджетних коштів. При цьому, замовник повинен оповістити підрядника в 3-х денний термін після офіційного отримання інформації про затримку (припинення) фінансування.

До матеріалів справи було надано докази надходження відповідачу-1 відповідного бюджетного фінансування робіт за договором № В-54-бр від 02.03.2005 р. у 2009 році в розмірі 529647,40 грн. З вказаних коштів відповідач-1 одразу після отримання вказаної суми перерахував позивачеві 524679,43 грн, тобто кошти, що надійшли з відповідним призначенням платежу, кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ 2410). Інших доказів наявності у відповідача-1 коштів для розрахунків з позивачем за актами виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року суду не надано.

У звязку з викладеними обставинами та зважаючи на п. 5.4 договору, у суду відсутні підстави притягувати відповідача-1 до відповідальності, встановленої ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобовязання перед позивачем.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Київспецмонтажбуд” задовольняються частково, а судові витрати розподіляються між позивачем та відповідачем-1 відповідно до приписів чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства “Будівництво та реконструкція” Шевченківської районної у м. Києві ради (01033, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 23, ідентифікаційний код 31904855) на користь Закритого акціонерного товариства “Київспецмонтажбуд” (01014, м. Київ, вул. Чеська, 6, к. 101, ідентифікаційний код 24740434) 161648 (сто шістдесят одну тисячу шістсот сорок вісім) грн. боргу, 6694 (шість тисяч шістсот девяносто чотири) грн 03 коп. державного мита та 89 (вісімдесят девять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити повністю.

4.Повернути Закритому акціонерному товариству “Київспецмонтажбуд” (01014, м. Київ, вул. Чеська, 6, к. 101, ідентифікаційний код 24740434) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 497 (чотириста девяносто сім) грн. 17 коп., перераховане відповідно до платіжного доручення № 3 від 04.02.2009 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 31/201-46/144.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Л.В. Омельченко