Рішення № 10155413, 24.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.10 р.                     Справа № 40/122                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст”, м. Донецьк

про стягнення 54 364 грн. 31 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Поштар Т.П. - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

Розпорядженням заступника господарського суду Донецької області від 09.06.10р. справу було передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст” про стягнення:

·          боргу за лізинговими платежами в сумі 20 319 грн. 27 коп.;

·          пені в сумі 1 201 грн. 39 коп.;

·          трьох процентів річних в сумі 176 грн. 19 коп.;

·          інфляційних в сумі 955 грн. 01 коп.;

·          неустойки за прострочення повернення майна в сумі 4212 грн. 33 коп.;

·          штрафу в сумі 10000 грн. за порушення процедури вилучення майна, та повернення предмет лізингу, а саме:

·          навантажувача Caterpillar GP 15 NT, номер шасі Т 25 С 50063 випуску, у кількості 1 (одна) одиниця залишковою вартістю 17500 грн. 12 коп., відповідно до договору фінансового лізингу № 10/11/06-1 від 10.11.06р., який припинив свою дію.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „ за зазначеною адресою не знаходиться” і те, що підприємство відповідача не знаходиться за адресою вказаною у позовній заяві.

Судом прийнято до уваги, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі позивач згідно статті 22 ГПК України позивач уточнив свої позовні вимоги відносно вилучення предмету лізингу, та намагається зобов’язати відповідача повернути на свою адресу предмет лізингу за індивідуальними визначеними ознаками.

Позов мотивовано тим, що між товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, далі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст”, далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № 10/11/06-1 від 10.11.06р., надалі договір.

За умовами цього договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно - навантажувач Caterpillar GP 15 NT, номер шасі Т 25 С 50063 випуску, у кількості 1 ( одна) одиниця за залишковою вартістю 17500 грн. 12 коп., далі транспортний засіб, а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти цей транспортний засіб, та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачені договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що строк користування майном становить 48 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі згідно пункту 4.3 договору за умови належної сплати Лзингоодержувачем лізингових. Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоотримувачу на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі майна від 28.11.06р. та специфікації, зазначеною у Додатку №2.

Згідно п. 3.1 договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору та графіку ( Додаток №1 до договору). Нарахування лізингових платежів здійснюється з наступним коригуванням на зміну курсу гривни до долару США, як це зазначено у п.п. 3.4.1-3.4.5 договору. Проте, всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоотримувач несвоєчасно сплачував лізингові платежі, у зв’язку з чим за ним за період з листопада 2009 року по грудень 2009 року за ним утворився основний борг в сумі 20 319 грн.

Згідно підпункту 11.2 1. пункту 11.2 договору за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів передбачених договором, графіком лізингових платежів (Додаток №1), Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення.

Оскільки Лізингоотримувач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі, Лізингодавець намагається стягнути з нього пеню за прострочення внесення лізингових платежів в сумі в сумі 1 201 грн. 39 коп. за період з 25.11.09р. по 24.03.10р.

Інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому Лізингодавець з посиланням на приписи пункту 2 статті 625 ЦК України намагається стягнути з Лізингоодержувача три процента річних в сумі 176 грн. 19 коп. за період з березня 2009 року по січень 2010 року. Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 955 грн. 01 коп. за період прострочення грошового зобов’язання з 25.11.09р. по 24.03.10р.

Відповідно до підпункту 11.2.5 пункту 11.2 договору встановлено, що Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків та сплачує Лізингодавцю штрафні санкції. Так, за порушення процедури вилучення майна, порушень вказаних у статті 7, пунктах 5.3, 5.5 договору Лізингоодержувач сплачує Ліниногодавцю штраф у розмірі 10 відсотків загальної вартості майна на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення. Відповідно до розрахунку наданого до матеріалів справи, штраф дорівнює 10000 грн., який позивач і намагається стягнути.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, далі Закон, передбачено право Лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більш ніж 30 днів. Стаття 10 вказаного Закону встановлює право сторони за договором лізингу відмовитися від нього, згідно умов передбачених договором або законом. Право на односторонню відмову від договору та повернення предмету лізингу знайшло своє відображення у частині 3 статті 7, статті 11 Закону, що кореспондується з умовами п .п. 16.3.2 договору, укладеного між сторонами.

Порядок вилучення предмету лізингу встановлено у п.п. 10.1.1, 10.1.5 пункту 10.2 договору фінансового лізингу. З моменту отримання повідомлення або листа, Лізингоодержувач протягом 7 робочих днів повинен повернути предмет.

На адресу Лізингоодержувача було надіслано повідомлення за № 5183 від 11.12.09р. про відмову від договору та повернення предмету лізингу, та вказаний строк повернення майна до 18.12.09р., яке отримано останнім 09.12.09р. Втім, станом на 24.03.10р. предмет лізингу не повернуто на адресу Лізингодавця. Тому, позивачем заявлені вимоги щодо зобов’язання відповідача повернути на його адресу предмет лізингу - навантажувач Caterpillar GP 15 NT, номер шасі Т 25 С 50063 випуску, у кількості 1 ( одна) одиниця залишковою вартістю 17500 грн. 12 коп.

Підпунктом 11.2.2 пункту 11.2 договору передбачено, що якщо Лізингоодрежувач не повернув майно, або повернув його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна, останній згідно вимог статті 10 договору повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в пункті 3.2 договору, за кожен день прострочення строку повернення майна. Оскільки відповідач повинен був повернути предмет лізингу 09.01.10р., і до 29.03.10р. не повернув об”єкт лізингу, неустойка за прострочку повернення складає за період з 09.01.10р. до 24.03.10 р. 4212 грн. 33 коп., яку позивач намагається стягнути.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо внесення відповідачем лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.

Судом прийняті факти які є загальновідомими, не потребують доказуванню та встановлені рішенням господарського суду Донецької області у справі №44/349 від 15.12.09р. відносно неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором фінансового лізингу № 10/11/06-1 від 10.11.06р. За змістом вказаного рішенням позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Преіум Траст” заборгованості з лізингових платежів були задоволенні, і рішення набрало законної сили. Вказані факти в розумінні вимог статті 35 ГПК України є для суду загальновідомими та не потребують доказуванню.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт несплати відповідачем лізингових платежів. Відповідач доказів виконання зобов’язань суду не надав. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з лізингових платежів в сумі 20319 грн. 27 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 6 статті 232 ГК України передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам вказаної статті.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 201 грн. 39 коп. за договором фінансового лізингу обґрунтовані та підлягають задоволенню. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 176 грн. 19 коп. за період з березня 2009 року по січень 2010 року та інфляційних в сумі 955 грн. 01 коп. за період з 25.11.09р. по 24.03.10р.. прострочення грошового зобов’язання, також вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем порушено процедуру вилучення майна, а тому обґрунтовані та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з нього штрафу у розмірі 10 відсотків загальної вартості майна на моменту укладення договору за кожен випадок такого порушення в сумі 10000 грн.

Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони. Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, статтею 782 ЦК України, частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Згідно ст. 291 ГК України договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договорів такого типу, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Докази у справі свідчать, що спірний договір фінансового лізингу припинив свою дію, у зв’язку з відмовою позивача від правочину, а саме з моменту отримання відповідачем повідомлення про таку відмову – 09.12.09р.

Відповідач після припинення договору предмет лізингу не повернув. Тому позовні вимоги щодо стягнення з нього неустойки в сумі 4212 грн. 33 коп. за період прострочення повернення предмету лізингу з 09.01.10р. по 24.03.10р. та вимог статті 10 договору, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 10.1 договору фінансового лізингу передбачене право та умови для повернення предмету лізингу. Предмет лізингу до наступного часу не повернуто на адресу позивача, і факт неповернення такого майна підтверджено доказами. З урахуванням викладеного, слід зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст”, протягом 30-денного строку з дня набрання рішення законної сили, повернути на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „ ВіЕйБі Лізинг” предмет лізингу - навантажувач Caterpillar GP 15 NT, номер шасі Т 25 С 50063 випуску, у кількості 1 ( одна) одиниця залишковою вартістю 17500 грн. 12 коп.

Судом прийнято до уваги залишкова вартість предмету лізингу, а тому витрати по державному миту в сумі 543 грн. 64 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі – товариство з обмеженою відповідальністю „ Преміум Траст” згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України .

За згодою позивача, присутнього у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 10, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 526, 599, 625, 653, 806 ЦК України, ст. ст. 188, 291, п. 6 ст. 232, ст. 292 ГК України, ст.ст. 22, 35, 44, 49, 82, 84, ч.ч. 2, 3, ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” до товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст” задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Преіум Траст”, 86115, м. Донецьк, вул. Артема, 206, п/р 26006301612850 у Калінінській філії АКБ „ Нацкредит”, МФО 335720 , ід. код 34267480, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г , п/р 26002262400276 у ВАТ „ ВіЕйБі Банк” в м. Києві, МФО 380537, ід. код 33880354, основний борг з лізингових платежів в сумі 20 319 грн. 27 коп., пеню в сумі 1 201 грн. 39 коп., три процента річних в сумі 176 грн. 19 коп., інфляційні в сумі 955 грн. 01 коп., неустойку за прострочення повернення майна в сумі 4212 грн. 33 коп., штраф в сумі 10000 грн. за порушення процедури вилучення майна, державне мито в сумі 543 грн. 64 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Преіум Траст”, 86115, м. Донецьк, вул. Артема, 206, п/р 26006301612850 у Калінінській філії АКБ „ Нацкредит”, МФО 335720, ід. код 34267480, протягом 30-денного строку з дня набрання рішення законної сили, повернути на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г , п/р 26002262400276 у ВАТ „ ВіЕйБі Банк” в м. Києві, МФО 380537, ід. код 33880354, навантажувач Caterpillar GP 15 NT, номер шасі Т 25 С 50063 випуску, у кількості 1 (одна) одиниця залишковою вартістю 17500 грн. 12 коп., видавши наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя