Постанова № 1015540, 21.08.2007, Харківський окружний адміністративний суд

                                                                                                                         Справа № 2а-725/07

Україна

    Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2007 року, м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Грек О.І.

За участю представників сторін:

позивача –Петренко М.Г.

відповідача – Головко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ТОВ «Спецтехсервіс» до Красноградської  МДПІ у Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

 Позивач, ТОВ «Спецтехсервіс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 26.07.04.р. №0000422310\0 та від 26.07.04.р. №0000432310\0, прийнятих Красноградською  МДПІ у Харківської області.

В судовому засіданні представник відповідача, Красноградської  МДПІ у Харківської області, надав заперечення на позовну заяву, де виклав свій погляд на обставини справи та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

         При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що фахівцями Красноградської  МДПІ у Харківської області було проведено планову документальну перевірку ТОВ „Спецтехсервіс" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 р. по 01.04.2004 р., за результатами якої було складено акт перевірки від 22.07.2004 року за № 592/23-22607978.

На підставі висновків вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000422310/0 від 26.07.2004 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 114406,00 грн., та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 8320,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000432310/0 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 129521,00 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 6656,00 грн. Донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відбулося внаслідок порушення платником податку п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 26.07.04.р. №0000422310\0 та від 26.07.04.р. №0000432310\0, прийняті Красноградською  МДПІ у Харківської області підлягають визнанню недійсними з таких підстав.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до актів приймання виконаних робіт, у 3-му кварталі 2003р., підприємство позивача виконало роботи та надало послуги для філії „Укрбургаз" ДК ,Укргазвидобування" на загальну суму 1261929,00 грн. Тобто податок на прибуток підприємств із зазначеної отриманої суми прибутку, що підлягав сплаті до бюджету, повинен був скласти 315482,00 грн.

Сума податкового зобов'язання за 2003р., відповідно до декларації на прибуток підприємств, становить 1863,5 тис.  грн., яка сплачена в повному об’ємі.

Зазначені суми сплаченого ТОВ „Спецтехсервіс" податку на прибуток підприємств за 3-й, 4-й квартали 2004р. також відображені в обліковому рахунку платника податків, що ведеться контролюючим органом.

ТОВ „Спецтехсервіс" виконав вимоги п. 17.2. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та відобразив занижену суму податкового зобов'язання у декларації за наступний податковий період.

Правилами   ведення   податкового   обліку,   встановленого   п.   11.3.1.   ст.   11   Закону визначено,  що   датою   збільшення   валового   доходу   вважається   дата,   яка   припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

         Таким чином, для того щоб у платника податків виникло податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, необхідне документальне підтвердження одного з двох вищезазначених фактів, а саме або випискою з банку (платіжним дорученням тощо), які б підтверджували зарахування на рахунок платника податків грошових коштів, або підписання документу, який би підтверджував акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Визначаючи в акті перевірки порушення ТОВ „Спецтехсервіс", яке виразилося у  заниженні валового доходу у 2-му кварталі 2004 р. та його завищенні у 3-му кварталі 2004р., контролюючий орган, не вказав яка із двох подій сталася раніше: зарахування на банківській рахунок грошових коштів від покупця, чи оформлення акту приймання передачі виконаних робіт та відповідно до цього стала підставою для включення платником податків вартості виконаних робіт до складу валового доходу.

Посилання, як на підтвердження настання першої з подій, на рахунки-фактури є неправомірними, так як рахунки-фактури є документами бухгалтерського обліку та не підтверджують ні факту надходження коштів на банківський рахунок чи у касу такого платника податків, ні факту переходу права власності на результати виконаних робіт (наданих послуг).

         Згідно з п. 4.1.6 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валового доходу включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до  п. 7.3.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

         або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з акту перевірки, податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, виникли у період, коли позивачем були виконані роботи (надані послуги) своїм контрагентам.

Відповідно до чинного законодавства, факт передачі права власності на результати виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується відповідним актом виконаних робіт чи іншим товаророзпорядчим документом.

Податкова накладна не є належним документом, що підтверджує факт зарахування грошових коштів на рахунок платника податків, та не є документом, що підтверджує перехід права власності на результати виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, контролюючий орган, не вірно в акті перевірки визначив податковий період, у якому виникли податкові зобов'язання у ТОВ „Спецтехсервіс" зі сплати податку на додану вартість.

Згідно із платіжними дорученнями № 569 від 26.09.2003р., № 311 від 24.10.2003р., № 680 від 28.11.2003р., №57 від 05.02.2004р. підприємством позивача було сплачено 452899,00 грн. податку на додану вартість за 3-4 квартали 2003 року.

Зазначені суми сплаченого ТОВ „Спецтехсервіс" податку на додану вартість за вересень - грудень 2003р., лютий 2004 р. також відображені в обліковому рахунку платника податків, що  ведеться контролюючим органом.

 На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ „Спецтехсервіс" повністю сплатило податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень - грудень 2003р., у зв’язку з чим донарахування податкового зобов'язання контролюючим органом є неправомірним, та підстави для застосування штрафних фінансових санкцій, передбачені п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок  погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відсутні. Висновки Красноградської МДПІ у Харківської області, зроблені під час перевірки щодо донарахування підприємству позивача з податку на прибуток, податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій з цих податків є необґрунтованими, оскаржувальні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам законодавства та підлягають скасуванню.

 З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ТОВ «Спецтехсервіс» до Красноградської  МДПІ у Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 26.07.2004р. №0000422310\0 та від 26.07.2004р. №0000432310\0, прийняті Красноградською  МДПІ у Харківської області.

Стягнути з Державного бюджету України на  користь ТОВ «Спецтехсервіс» 3,40грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, якщо протягом цього строку не буде подано заяву про апеляційне оскарження.

Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Постанова в повному обсязі виготовлена 27.08.2007 р.

            Суддя                                                                                   Я.В.П'янова