Рішення № 101553918, 01.12.2021, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/1429/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2021 року м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Баранського Д.М., розглянув у спрощеному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення № 2 роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Колісника Дмитра Анатолійовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до відповідача та просить визнати незаконною та скасувати постанову від 27 серпня 2021 року серії БАА № 140084 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Позов мотивує тим, що 27 серпня 2021 року об 11.49 годині під часу руху на автомобілі «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 його було зупинено відповідачем та повідомлено, що згідно з даними приладу «TruCam» ТС 008381, він рухався у населеному пункті, а саме у м. Миколаєві по вул. Веселинівській зі швидкістю 77 км/год., чим перевищив обмеження дозволеної швидкості на 27 км/год., що є порушенням п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

На підставі даних приладу «TruCam» ТС 008381, 27 серпня 2021 року о 12.00 годині відповідачем була винесена постанова серії БАА № 140084 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню.

На думку позивача контроль швидкості здійснюється лише в місцях, що облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), що обумовлено ч. 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію».

Оскаржувана постанова не містить доказів, якими підтверджується розміщення на відрізку дороги дорожнього знака 5.70.

Вимірювання швидкості руху автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким позивач керував 27 серпня 2021 року об 11.49 годині, було здійснено приладом із функцією фото- та відеофіксації «TruCam» ТС 008381 у ручному режимі (пристрій знаходився в руках поліцейського) та не був стаціонарно вмонтованим (зафіксованим), тоді як законодавством не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів «TruCam».

З постанови про накладення адміністративного стягнення слідує, що позивач порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 27 км/год., при цьому відповідач не посилається на докази, що підтверджують обставини про перевищення швидкості руху в зоні дії дорожнього знака 5.45.

Фотознімки та відео здійснені відповідачем на прилад із функцією фото - та відеофіксації «TruCam» ТС 008381 не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знака 5.45 та зони його дії в кілометровій відмітці автодороги.

Позивач стверджує, що відповідач не може посилатися на докази, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву. У змісті відзиву позов не визнає та просить відмовити у ньому.

Згідно з ч. ст. 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

За змістом чч. 3, 4 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Аналізуючи ці положення КАС України можливо зробити висновок про те, що свої заперечення проти позову відповідач викладає у формі відзиву, який у розумінні ч. 2 ст. 159 КАС України є його заявою по суті. У разі подання відповідачем відзиву на позов його обов`язком є надання суду доказів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам.

Обов`язок відповідача надіслати копію відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи спрямований на доведення до їх відома заперечень відповідача та ознайомлення їх з доказами, що підтверджують ці заперечення, відповідно невиконання цього обов`язку позбавляє учасників справи знати про це, а тому за таких обставин зміст відзиву відповідача не може бути покладений в основу (мотиви) судового рішення, а докази, що додаються до відзиву стають недопустимими.

Крім цього, відзив та додані до нього документи не були підписані електронним цифровим підписом особи, яка їх надіслала, що є неприпустимим та робить додані до відзиву докази недопустимими.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Положення ч. 1 ст. 269 КАС України передбачають, що у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Судом установлено, що постановою інспектора відділення № 2 роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Колісника Д.А. від 27 серпня 2021 року серії БАА № 140084 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за те, що цього ж дня об 11.49 годині в м. Миколаєві, Центральному районі, вул. Веселинівська, 55, керував автомобілем «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 77 км/год. у населеному пункті в якому рух дозволений зі швидкістю 50 км/год., чим перевищив обмеження швидкості на 27 км/год. Фіксувалася швидкість на вимірювальний прилад «TruCam» ТС 008381, повірка до 24 грудня 2021 року, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

За змістом ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення (зокрема ч. 2 ст. 258) передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015).

Згідно з п. 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (далі – Правила дорожнього руху) у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідальність за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності у цій справі необхідно наявність доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у населеному пункті та при цьому перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48 (п. 1.10 Правил дорожнього руху).

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 відповідач надіслав докази, які суд з підстав зазначених вище вважає недопустимими.

Тобто відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів винуватості позивача.

Окремо слід зазначити, що ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

За змістом частини 1 наведеної статті, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, встановлені вказаною нормою Закону способи використання цієї техніки є чітко визначеними і не передбачають інших можливостей і способів застосування.

Виходячи з викладеного, суд уважає, що застосування приладу «TruCam» в інший спосіб, зокрема, як в спірному випадку в руках працівника поліції, ставить під сумнів правомірність заміру швидкості автомобіля позивача.

За змістом ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вищезазначене свідчить, що рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є незаконним та підлягає скасуванню.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цього позову підлягав сплаті судовий збір в розмірі 454 грн та документи, що підтверджують його сплату містяться в матеріалах справи.

З огляду на вищезазначене, оскільки позивач у цій справі поніс судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн, відповідно ці судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 122, 251, 252, 268, 278-280, 285, 287, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статями 19, 20, 72-79, 132, 134, 139, 241, 242, 244-246, 250, 271, 286 КАС України суд, –

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до інспектора відділення № 2 роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Колісника Дмитра Анатолійовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Визнати незаконною та скасувати постанову серії БАА № 140084, винесену 27 серпня 2021 року інспектором відділення № 2 роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Колісником Дмитром Анатолійовичем про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (три сорок) грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, електронна пошта: public@patrol.police.gov.ua, ідентифікаційний код: 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) 454 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Долинський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський