Рішення № 10155110, 22.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2010Справа №2-2/2653-2010 за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5)

до Державного підприємства "Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" (97536, Сімферопольський район, с. Укромне, вул. Путилінська, 28)

про стягнення 3 720,72 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач: Волков В.В. - представник, довіреність у справі

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору: Позивач - Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водовідведення у сумі 3720грн72коп, тому числі суму основного боргу у розмірі 3 370грн98коп., суму інфляції у розмірі 114грн20 коп., 3% річних у сумі 29грн21коп. та пені у сумі 206грн33коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації №429 від 01.04.2007 року, на підставі якого відповідач отримував послуги з водовідведення . Позивач належним чином виконав умови договору щодо надання послуг, проте, відповідач лише частково оплатив надані послуги по пред'явленим рахункам, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду пояснення, у якому зазначено, що в проваджені господарського суду АР Крим знаходиться справа про банкрутство відповідача, проте, у зв'язку із тим, що заборгованість відповідача виникла після порушення провадження у справі про банкрутство та є поточною, стягнення заборгованості за договором №429 від 01.04.2007 року є обґрунтованою.

Крім того, представник позивача судовому засіданні надав суду заяву від 03.06.2010 року, якою зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованості за спожиті послуги з водовідведення у сумі 3 376грн32коп, тому числі, суму основного боргу у розмірі 3 026грн58коп., суму інфляції у розмірі 114грн20 коп., 3% річних у сумі 29грн21коп. та пені у сумі 206грн33коп.

Заява про зменшення позовних вимог судом прийнято до розгляду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" та Державним підприємством "Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" було укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації №429 від 01.04.2007 року. Крім того, між позивачем та відповідачем 03.03.2008 року було укладено Додаткова угода до вказаного договору. На підставі вказаного Договору в редакції Додаткової угоди від 03.03.2008 року Відповідачі отримував послуги з водовідведення.

Відповідно до підпункту 4.2.1 Договору №429 кінцевий розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання "Абонентом" (Відповідачем) виставленого "Водоканалом" (Позивачем) рахунку за спожиті послуги.

На оплату отриманих відповідачем послуг з водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставляв рахунки № 429 від 25.08.09 р. на суму 484,88 грн., № 429 від 24.09.09 р. на суму 716,30 грн., № 429 від 22.10.09 р. на суму 547,28 грн., № 429 від 23.11.09 р. на суму 747,50 грн., № 429 від 22.12.09 р. на суму 931,79 грн., № 429 від 22.01.09 р. на суму 1155,19 грн.

Всього позивачем було виставлено рахунків на суму 4582,94 грн., яки були отримані відповідачем.

На підтвердження об'ємів отриманих послуг з водовідведення представниками позивача та відповідача складались: Акт від 25.08.09 p., Акт від 24.09.09 p., Акт від 22.10.09 p., Акт від 23.11.09 p., Акт від 22.12.09 p., Акт від 22.01.10 р. На вказаних актах стоять підписи зі сторони відповідача про згоду з об'ємом спожитих послуг.

Відповідач частково сплатив за спожиті послуги з водовідведення у сумі 1556,36 грн. згідно банківських виписок.

В порушення умов вищевказаного Договору та прийнятих на себе зобов'язань відповідач не сплатив за отримані послуги, у зв'язку з чим сума основного боргу відповідача перед позивачем за період з 23.07.2009 року по 22.01.2010 року складає 3026грн58коп. Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2007р. по справі №2-6/14383-2007 порушене провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук". Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до положень абз. 24 ст. 1 вищевказаного Закону мораторій поширює свою дію на конкурсні вимоги та не поширює на поточні вимоги, також це стосується правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які вказані в ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство, зокрема на зобов'язання щодо сплати пені.

Таким чином поточні зобов'язання Відповідача звільнені від будь яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з 23.07.2009 року по 22.01.2010 року виникла після порушення провадження по справі про банкрутство відповідача та є поточною, тому пеня теж підлягає стягненню з відповідача у наслідок того, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" нарахування пені на заборгованість строк оплати якої настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію припиняється лише з дня прийняття Господарським судом Автономної Республіки Крим постанови про визнання боржника банкротом та відкриття ліквідаційної процедури.

По справі №2-6/14383-2007 про визнання банкротом Державного підприємства "Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" на день розгляду справі № 2-2/2653-2010 боржник не був визнаний банкротом та ліквідаційна процедура не була відкрита.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 3026грн58коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову, а саме 3026грн58коп., виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. №01-8/482.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3026грн58коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 29,21грн. 3% річних за період з вересня 2009р. по 17.02.10р. та суму інфляції у розмірі 114грн20 коп. за період з вересня 2009р. по січень 2010р.

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку представленим доказам, суд прийшов до висновку, що, вимога про стягнення 29,21грн. 3% річних за період з вересня 2009р. по 17.02.10р. та суму інфляції у розмірі 114грн20 коп. за період з вересня 2009р. по січень 2010р. підлягають задоволенню оскільки у силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 206грн33коп пені за період з 29.08.09р. по 17.02.10р.

Відповідно до п. 11.1.1 Договору №429 по закінченню строку на оплату, вказаного в розділі 4 цього Договору, "Абонент" (Відповідач) сплачує "Водоканалу" (Позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до погашення заборгованості. Розрахунок пені позивачем був проведений з урахуванням діючих облікових ставок НБУ відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, позовні вимоги позивача у частині стягнення 206грн33коп пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 24.6.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75, ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог від 03.06.2010 року.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" (97536, Сімферопольський район, с. Укромне, вул. Путилінська, 28, ЄДРПОУ 34842975, п/р 26009000131915 в АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 2600113192 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) 3 026грн58коп. основного боргу, суму інфляції у розмірі 114грн20 коп., 3% річних у сумі 29грн21коп., пені у сумі 206грн33коп., 102грн. державного мита, 236грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.