Рішення № 10155101, 15.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2010Справа №2-17/3860-2009 За позовом: Держаної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення

До відповідача: СПД ОСОБА_2

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1.Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим

2.Республіканський комітет в АРК з охорони навколишнього природного середовища

3.Адміністрація парків - памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Масандрівський», «Місхорський»

4. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

5. Державна служба заповідної справи

6.Представництво державного комітету України з питань регулярної політики та підприємництва в АР Крим

7.Громадська організація «Рада підприємців торгівельних рядів «Секвойя»

8. ОСОБА_4

9. ОСОБА_5 .

про зобовязання фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 усунути перешкоди у використанні Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення території Лівадійського парка - памятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться справа від доріжки від Північних воріт Лівадійського парку до Лівадійського палацу-музею на куртині № 33 під порядковим № 21 відповідно до доданої схеми їх розміщення

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача Руденко В.П., представник

Від відповідача ОСОБА_7 представник

Від третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_5 ОСОБА_7, представник.

За участю прокурора Меренцова С.І.

Суть спору: Позивач згідно з позовом та уточненням до нього просить зобовязати фізичну особу субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 усунути перешкоди у використанні Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення території Лівадійського парка - памятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться справа від доріжки від Північних воріт Лівадійського парку до Лівадійського палацу-музею на куртині № 33 під порядковим № 21 відповідно до доданої схеми їх розміщення, у звязку з самовільним захопленням СПД ОСОБА_2 земельної ділянки природно-заповідного фонду в межах Лівадійського парку-памятку та самовільним збудуванням на захопленому участку землі торгівельного павільйону (ролету).

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, та вказує, що торгівельна діяльність на території Лівадійського парку здійснювалась ним на підставі Дозволу на здійснення торгівельної діяльності та надання послуг на території Лівадійської селищної ради, виданого органом місцевого самоврядування, а також на підставі Договору, укладеного між відповідачем та Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення на підставі наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-памятки та лімітів з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на використання природних ресурсів у межах території обєкту природно-заповідного фонду отримував право на розміщення тимчасової виносної торгівельної точки за адресою: смт. Лівадія, Лівадійський парк-памятка.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_5 у відзивах на позовну заяву проти позову заперечують, та вказують, що торгівельні павільйони розташовані на тротуарній доріжці у Лівадійському парку, виконані з полегшених конструкцій, не мають фундаменту та капітальних стін (тимчасова споруда), що підтверджується Актом перевірки розміщення торгівельних павільйоні на території Лівадійського парку, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією 17.04.2008 року. Місце розташування торгівельних павільйонів, їх план, зовнішній вигляд були затверджені Держадміністрацією парків-памяток та узгоджені відповідними контролюючими органами. Торгівельна діяльність на території Лівадійського парку у 2008 році здійснювалася підприємцями на підставі відповідних дозволів, за використання території парку підприємцями згідно затвердженого кошторису щомісячно вносилась оплата на рахунок Держаної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

У судовому засіданні по справі оголошену вступну та резолютивну частину.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ради Міністрів УРСР від 29.01.1965р. №105 “Про затвердження переліку найбільш визначених парків-памяток садово-паркової архітектури УРСР”Лівадійський парк віднесено до категорії найбільш визначених парків-памяток садово-паркової архітектури УРСР і взято під охорону держави.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 22.07.1983р. №311 “Про класифікацію і мережу територій і обєктів природно-заповедного фонду Української РСР”та постановою Держкомітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990р. №18 “Про затвердження переліку парків-памяток садово-паркового мистецтва республіканського значення”Лівадійський парк площею 40,1га віднесено до парків-памяток республіканського значення.

Пунктом 3 постанови Верховної Ради України від 16.06.1992 року “Про введення в дію Закону України “Про природно-заповідний фонд України”раніше створені парки-памятки садово-паркового мистецтва республіканського значення визнано парками-памятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

З прийняттям Закону України “Про природно-заповідний фонд України”Лівадійський парк є парком-памяткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та відповідно до ст.11 цього Закону знаходиться в управлінні Міністерства охорони навколишнього природного середовища України як центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

У відповідності зі ст.12 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”для управління територією та обєктами природно-заповідного фонду наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.01.1998р. №14 було створено Адміністрацію парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Лівадійський”, “Масандрівський”, “Місхорський”. В подальшому наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.04.2004р. №195 адміністрацію парків було ліквідовано, а на її місці наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.04.2004р. №196 було створено Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського праків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

19.11.2004р. виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим зареєстровано Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, про що видано свідоцтво серії А01 №066501 про державну реєстрацію юридичної особи (далі Держадміністрація парків).

Відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, Держадміністрація є бюджетною установою, яка створена з метою вдосконалення управління територіями Лівадійського, Масандрівського і Місхорського парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення і входить до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Згідно п.3 Положення зазначені парки входять до складу природно-заповідного фонду України, охороняються як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Загальна площа парку 40,1га. Межі парків виносяться в натуру з встановленням необхідних державних інформаційних та охороних знаків затвердженого зразка, наносяться на планово-картографічні матеріали органів Держкомзему на місцях та Держадміністрації, обовязково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. Право користування землею оформлюється відповідними документами.

На підставі рішення Лівадійської селищної ріди від 23.05.2006р. №23 Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення виданий державний акт серії ЯЯ №000660 на право користування земельною ділянкою пл.35,9307га для обслуговування частини території Лівадійського парку, який не зареєстрований у встановленому законом порядку. Але рішенням господарського суду АРК від 11.06.09р. у справі 2-8/1803-2009, що набрало законної сили 30 червня 2009 року, зобовязано Кримську регіональну філію ДП “Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”зареєструвати державний акт серії ЯЯ №000660 на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307га, виданий Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Згідно охоронного зобовязання №ППСПИ/з-41 від 26.05.2008р., виданого Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, землекористувач Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, взяла під охорону заповідний обєкт Лівадійський парк і зобовязалась охороняти його і додержуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів. Цим охоронним зобовязанням на території парка-памятки садово-паркового мистецтва заборонено, зокрема, проведення господарської і підприємницької діяльності без попереднього узгодження з місцевим природоохоронним органом, відведення земельних ділянок парку для інших цілей, використання їх під будь-яке будівництво, а також розміщення торгових точок, ларьків, кіосків, оскільки запроваджено заповідний режим його використання.

Забезпечення заповідного режиму згідно ст.ст.3,34 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.8 Закону України “Про природно-заповідний фонд”та Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459, здійснюється шляхом науково обґрунтованого нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, встановлення лімітів, якими визначаються обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та обєктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459 та Інструкції про порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та обєктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (яка діяла на час розробки наукового обґрунтування лімітів), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.03.1993р. №19, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.03.1993р. за №459, у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 11.05.1994р. №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.1994р. за №111/320, на замовлення Держадміністрації парків було розроблено Наукове обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-памятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Лівадійський”, затвердженого в.о.директора Держадміністрації парків 16.12.2005 р.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та обєктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (далі - Інструкція), затвердженої наказом Мінприроди від 24.01.2008р. № 27 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.02.2008р. за №117/14808, ліміти на використання природних ресурсів встановлюються щороку.

Згідно до пункту 2.1 Інструкції заявниками на ліміти є особи, у віданні яких знаходяться природні ресурси у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

У відповідності до пункту 3.2. розділу III Інструкції ліміти в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також в освітньо-виховних цілях встановлюються з визначенням меж, площ територій, кількості відвідувачів та умов відвідування з урахуванням ступеня рекреаційного та іншого навантаження на ці території.

На підставі Інструкції та у відповідності до Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Лівадійський”, Держадміністрацією парків, у віданні якої знаходиться Лівадійський парк відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, на 2009р. одержані ліміти на використання природних ресурсів за №224/24-6-2009, затверджені 07.05.2009р. Мінприроди, у тому числі у межах Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Пунктом 4 лімітів на використання природних ресурсів на території Лівадійського парку передбачено використання території парку для торгівлі сувенірами, книгодрукарською продукцією, фотоматеріалами на збірних, легких металоконструкціях, розташованих на доріжці від північних воріт до палацу між куртин 33 та 39, 40 загальною площею 80 кв.м. загальною кількістю 20 об'єктів.

Вказані вимоги щодо використання території Лівадійського парку для торгівлі сувенірами, книгодрукарською продукцією, фотоматеріалами на збірних, легких металоконструкціях, розташованих на доріжці від північних воріт до палацу між куртин 33 та 39, 40 загальною кількістю 20 об'єктів і площею одного торгового місця 4 кв.м. передбачені у таблиці 2.2 Переліку тимчасових об'єктів обслуговування відвідувачів Лівадійського парку Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки “Лівадійський” від 16.12.2005 р. під номером 15-34.

Згідно статті 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003 р. № 963-IV під самовільним зайняттям земельної ділянки мають вважатися будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20 січня 2009 року № 003416, складеного Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель АР Крим 20.01.2009 року встановлено, що громадянином ОСОБА_2 за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, Лівадійський парк, біля палацу самовільно зайнята земельна ділянка площею 4 кв.м. шляхом встановлення торгової точки (ролету). На момент проведення перевірки, правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку у СПД ОСОБА_2 були відсутні, про що складено за статтями 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтями 125, 211 Земельного кодексу України Протокол № 003416 від 20.01.2009 року про адміністративне правопорушення, та видано Припис № 000339 про усунення порушення земельного законодавства до 20.02.09.

Постановами Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель АР Крим від 20.03.09 та Протоклом від 19.03.09 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу.

Постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності вступили у законну силу, відповідачем не оскаржені, висновки не спростовані.

Також на підставі фотоматеріалів та акту контрольного обміру є підстави вважати, що спірні об'єкти, серед яких під № 21 є і торговельний павільйон (ролєт) відповідача, розміщені не між куртинами 33,40 по дублюючій доріжці вздовж основного проходу до будівлі Лівадійського палацу з північної сторони (основного) в'їзду в парк довжиною 50 м., як це передбачено схемою дислокації об'єктів виносної торгівлі Наукового обґрунтування лімітів, а встановлені на куртинах 33,40 загальною кількістю 22 павільйони у два ряди вздовж доріжки; не є збірними, легкими металоконструкціями розміром 2x2 м. кожний, як це передбачено лімітами, а збудовані як стаціонарні металічні конструкції, розділені на відсіки розміром 2,50x2,20 м. кожний на бетонній основі, вилитій єдиним масивом на куртині парку, що підтверджується актом контрольного обміру тимчасового використання території парку; їх зовнішній вигляд не відповідає зображенню тимчасових об'єктів на малюнку 2.5 Наукового обґрунтування лімітів, об'єкти не мають санітарних та декоративних розривів.

Земельна ділянка, яка самовільно зайнята господарською спорудою, встановленою позивачем, є землею природно-заповідного фонду України відповідно до ст.44 Земельного кодексу України, на яку розповсюджується особливий режим використання, що підтверджується Охоронним зобовязанням №ППСПИ/з-4-1 від 26.05.2008 р. Республіканського комітету АРК з охорони навколишнього природного середовища, виданого Держадміністрації парків.

Наведеним спростовуються твердження відповідача про відповідність встановленого ним в Лівадійському парку-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення торговельного павільйону затвердженим лімітам та їх науковому обґрунтуванню.

Суд зазначає, що видача відповідних лімітів позивачу не дає підстави вважати, що розміщення торговельного павільйону, що використовується відповідачем у 2009 році на території Лівадійського парку, є правомірним, так як між сторонами не врегульовані питання щодо належного оформлення землекористування з метою здійснення підприємницької діяльності, тобто укладення відповідного договору на використання території обєктів природно-заповідного фонду для розміщення тимчасової виносної торговельної точки.

Також судом приймається до уваги те, що Держадміністрація парків не надавала СПД ОСОБА_2 погодження на встановлення торговельного павільйону (ролєту) на бетонній основі на куртині № 33 стаціонарного зразку, а також те, що відповідач не має з позивачем договірних відносин на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Лівадійський”у визначених лімітах на 2009 р., та не має дозволу на спеціальне використання природних ресурсів.

Отже, зайнята СПД ОСОБА_2земельна ділянка на території Лівадійського парку у встановленому законом порядку не надавалась та у нього відсутні правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою в межах встановленого торговельного павільйону.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач без всякої правової підстави займає земельну ділянку площею 4 кв.м. під розміщення обєкту торгівлі, не маючи при цьому правовстановлюючого документу на користування земельною ділянкою, дозволу на розміщення обєкту торгівлі, договору з позивачем на використання природних ресурсів на території парку-памятки садово-паркового мистецтва та відповідного дозволу на спеціальне використання природних ресурсів. У відповідача відсутні будь-які дозвільні документи на розміщення у 2009 році даного обєкту на території Лівадійського парку.

Відтак, встановлення відповідачем торговельного павільйону (ролєту) на куртині № 33 є самовільним.

При цьому також необхідно відмітити, що згідно рішення Господарського суду АР Крим № 2-22/4934-2009 за позовом 1. ОСОБА_9, АДРЕСА_14, 2. ОСОБА_10, АДРЕСА_1, 98612, 3. ОСОБА_11, АДРЕСА_2, 98670, 4. ОСОБА_12, АДРЕСА_20 5. ОСОБА_13, АДРЕСА_3, 98662, 6. ОСОБА_14, АДРЕСА_4, 98676, 7. ОСОБА_15, АДРЕСА_5, 98612, 8. ОСОБА_16, АДРЕСА_6, 98612, 9. ОСОБА_17, АДРЕСА_7, 10. ОСОБА_18,АДРЕСА_17, 98624, 11. ОСОБА_5, АДРЕСА_8, 98612, 12. ОСОБА_19, АДРЕСА_9, , 13. ОСОБА_20, АДРЕСА_10, 98600, 14. ОСОБА_2, АДРЕСА_11, , 15. ОСОБА_21, АДРЕСА_18, 98637, 16. ОСОБА_22, АДРЕСА_19, 98637, 17. ОСОБА_23, АДРЕСА_12, 98612, 18. ОСОБА_24, АДРЕСА_13, 98607, 19. ОСОБА_25, АДРЕСА_14, 20. ОСОБА_26, АДРЕСА_15, до відповідачів 1. Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, Масандрівський парк, 40-а, м. Ялта, 98600, 2. Адміністрації парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Лівадійський”, “Масандрівський”, “Місхорський”, вул. Парковий проїзд 1/2, м. Ялта, 98600, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, вул. Урицького, 35, м. Київ, 03035, 2. Державної служби заповідної справи, вул. Урицького, 35, м. Київ, 03035, 3. Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, вул. Кечкеметська, 198, м. Сімферополь, 95022, 4. Лівадійської селищної ради, вул. Батуріна, 8, смт. Лівадія, м. Ялта, 5. Представництва державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в АР Крим, вул. Київська, 81, оф. 103, м. Сімферополь, 95034, 6. Громадської організації “Рада підприємців торгівельних рядів “Секвойя”, АДРЕСА_16, 98600, позивачі просять суд визнати недійсним договір УЛ № 050609 управління лімітами, укладений 05 червня 2009 року між Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та Адміністрацією парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Лівадійський”, “Масандрівський”, “Місхорський”; зобов'язати Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення припинити зловживання належним їй правом щодо укладання з позивачами договорів на використання природних ресурсів на підставі отриманих від Мінприроди України лімітів на використання природних ресурсів парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Лівадійський”; зобов'язати Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення укласти з позивачами договори на використання природних ресурсів у межах території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Лівадійський”.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 травня 2010 року рішення від 1 квітня 2010 року у справі № 2-22/4934-2009 залишено без змін.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення по справі, що розглядається, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

Оскільки, саме на Держадміністрацію парків покладено завдання забезпечення проведення державної політики у галузі збереження, охорони та використання парків, заявлений позов про усунення перешкод у використанні території Лівадійського парка-памятки садово-паркового мистецтва шляхом знесення самовільно встановленого на території Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення торговельного павільйону підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду належних доказів, які б спростовували доводи позивача і доводили б необґрунтованість позовних вимог.

Доказів щодо наявності у СПД ОСОБА_2 договору оренди на спірну земельну ділянку або іншої підстави набуття прав на спірну земельну ділянку, що передбачені законодавством України, суду не надавалось, як і доказів щодо звільнення земельної ділянки, усунення виявлених порушень, незважаючи на те, що згідно вимогам статті 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана надати докази у підтвердження своїх вимог чи заперечень.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 2, 3 статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

У СПД ОСОБА_2відсутній договір оренди на спірну земельну ділянку, нема підстав набуття прав на спірну земельну ділянку, що передбачені законодавством України. зазначені висновки відповідачем не спростовано.

Посилання відповідача про наявність дозволу на розміщення ролету, згідно з яким Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення не заперечувала проти встановлення замість палаток торгівельних павільйонів із легких конструкцій (без фундаменту), не може бути прийняте до уваги, оскільки здійснення відповідачем на земельній ділянці робіт по зведенню торгівельного павільйону (ролету) без правовстановлюючих документів суперечить вимогам Наукового обґрунтування лімітів від 16.12.05, Інструкції від 12.03.93 та від 24.01.08 № 27 про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного загальнодержавного значення.

Згідно ст. 1 Закону України від 19.06.03 № 963-1V "Про державний контроль за використанням та охороною земель" в редакції ЗУ №509-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.08: самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 212 ЗК України у даному випадку приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Таким чином, позовні вимоги законні, обґрунтовані, та підлягають задоволенню, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України (поставнова Вищого господарського Суду України від 27.04.2010 року № 2-31/3900-2009).

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 57 від 15 липня 2009 року на суму 85,00 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 71 від 16 липня 2009 року на суму 315,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем надмірно сплачені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194,50 грн.

Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення вказаних витрат із бюджету. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення вказаних витрат видається довідка.

Про це також вказується в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 01-08/530.

Згідно постанови Кабінету міністрів України від 08 липня 2009 року № 693 з 14.07.2009 року розмір судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 118 грн.

Згідно поштового конверту позов відправлений до суду 18 липня 2009 року, тобто, на вказану дату судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повинні сплачувати ся в сумі 118 грн.

Таким чином, на дату подачі позову, позивач повинен був сплатити судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., а сплатив 312,50 грн. згідно платіжного доручення № 71 від 16 липня 2009 року.

Відповідно, 194,50 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) усунути перешкоди у використанні Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, АР Крим, м. Ялта, Масандрівський парк, буд. 40; ідентифікаційний код: 33223992) території Лівадійського парка - памятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за рахунок Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться справа від доріжки від Північних воріт Лівадійського парку до Лівадійського палацу-музею на куртині № 33 під порядковим № 21 відповідно до доданої схеми їх розміщення.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, АР Крим, м. Ялта, Масандрівський парк, буд. 40; ідентифікаційний код: 33223992) судові витрати з державного мита в сумі 85, 00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати накази.

Повернути Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, АР Крим, м. Ялта, Масандрівський парк, буд. 40; ідентифікаційний код: 33223992) із Державного бюджету України - 194,50 грн. зайво сплачених судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених згідно платіжного доручення № 71 від 16 липня 2009 року.

Видати довідку.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГайворонський В.І