Рішення № 101541312, 25.11.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10200/21

Провадження № 2/750/2303/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченко А.С.,

за участю представника позивачів – ОСОБА_1 ,

представників відповідачів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Чернігівській професійний будівельний ліцей», Міністерства освіти та науки України про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

у вересні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 20 вересня 2021 року, просили суд ухвалити рішення, яким зобов`язати Державний професійно-технічний навчальний заклад «Чернігівській професійний будівельний ліцей» та Міністерство освіти та науки України провести дії по приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Позов обґрунтовано тим, що на підставі ордеру та заяви від 10.12.1993 позивачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 , який перебуває у державній власності Міністерства освіти та науки України та оперативному управління Державного професійно-технічного навчального закладу «Чернігівській професійний будівельний ліцей». З 1998 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані у вказаному приміщенні та іншого житла не мають. 15 січня 2021 року та 16 червня 2021 року позивачі подавали до Міністерства освіти та науки України заяви на приватизацію зазначеного житла. Проте, листами від 27.04.2021 та 28.08.2021 їм було відмовлено у задоволенні заяв на підставі ст. 80 Закону України «Про освіту», якою встановлено, що основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних та комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. Крім того, відмова обґрунтована тим, що відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» дія вказаного закону не поширюється на гуртожитки державних навчальних закладів. Проте, позивачі не згодні з відмовою, а тому звернулися з даним позовом до суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача - Міністерства освіти та науки України надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що гуртожиток, в якому проживають позивачі, є власністю держави, має статус для проживання учнів навчальних закладів та закріплений за державним закладом освіти, а тому відповідно до ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» не підлягає приватизації. Також, відповідно до частини другої ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, зокрема, що цей Закон не поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв`язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв`язку з роботою (службою) за контрактом. Також у відзиві зазначено, що дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», на який посилаються позивачі, не поширюється на гуртожитки, що перебувають у господарському чи оперативному управлінні державних навчальних закладів.

Представник позивачів подала до суду відповідь на відзив, в якому заперечувала доводи представника Міністерства освіти та науки України, посилаючись на те, що будівля гуртожитку, в якому проживають позивачі, не знаходиться на закритій території учбового закладу, а є окремим приміщенням, а тому не підпадає під дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Крім того, гуртожиток складається з двох частин, які мають окремі входи, при цьому і в одній і в іншій частині проживають особи сім`ями, сплачують комунальні послуги за користування своїми житловими приміщеннями та несуть тягар утримання майна. Листом в.о. директора ліцею Гавриленка М.М. від 17.02.2011, щодо пропозиції встановлення електролічильника, фактично було підтверджено статус гуртожитка сімейного типу.

Також представник позивачів зазначає, що правовою підставою для проживання позивачів на сьогоднішній день є їх постійна реєстрація місця проживання у вказаному гуртожитку, сплата комунальних послуг та несення фактичного тягаря утримання майна.

Позивачі та їх представник у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити.

При цьому позивачі пояснили, що жодних перешкод у проживанні у гуртожитку їм не чиниться, з позовом до суду вони звернулися у зв`язку з тим, що хочуть приватизувати житло, в якому вони тривалий час проживають, адже за законом вони мають на це право.

Представник відповідача - Міністерство освіти та науки України у судовому засіданні проти позову заперечувала, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача - Державного професійно-технічного навчального закладу «Чернігівській професійний будівельний ліцей» у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що гуртожиток, у якому проживають позивачі, призначений для проживання учнів їх учбового закладу і не є житлом, яке може бути приватизоване.

Представник відповідача також зазначила, що на праві оперативного управління за Державним професійно-технічним навчальним закладом «Чернігівській професійний будівельний ліцей» закріплено житловий будинок по АДРЕСА_2 . Раніше це також був гуртожиток, якому було надано статус житлового будинку і житлові приміщення в ньому були приватизовані його мешканцями. Гуртожиток по АДРЕСА_2 призначений для проживання учнів, в окремих кімнатах дійсно живуть 11 сімей, проте гуртожиток має статус для проживання учнів навчальних закладів та закріплений за державним закладом освіти, а тому приватизації не підлягає. Жодна кімната в гуртожитку по АДРЕСА_2 не приватизована, а тому доводи позивачів про те, що окремі мешканці приватизували кімнати в цьому гуртожитку є хибними, адже приватизовані були квартири у житловому будинку (раніше мав статус гуртожитку) по АДРЕСА_2 .

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ордера, виданого на підставі рішення ПТУ-18 від 13.12.1993, ОСОБА_4 , яка працює у середній школі № 21, надано право на зайняття житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_2 , кімнати № 8-9, розміром 42 кв.м, складом сім`ї три особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (а.с. 15).

Згідно довідки ДПТНЗ «Чернігівській професійний будівельний ліцей» від 22.12.2020, позивачі зареєстровані у даному приміщенні з 10 лютого 1998 року (а.с. 21).

Відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України № 467 від 10.04.2019, за Державним професійно-технічним навчальним закладом «Чернігівській професійний будівельний ліцей» на праві оперативного управління закріплено нерухоме майно згідно додатку, зокрема гуртожиток по АДРЕСА_2 .

Згідно відомостей про державне майно (нерухоме майно державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій) форми № 2б (д) станом на 01 липня 2021 року, на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Чернігівській професійний будівельний ліцей» перебуває будівля гуртожитку по пр-ту Миру, 247, м. Чернігів, інвентарний № 101320002, відповідно до коду класифікації державного майна – 1130.3 гуртожитки для учнів навчальних закладів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 127 Житлового кодексу УРСР (далі ЖК) передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до положень статті 128 ЖК порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається, цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Згідно ст. 129 ЖК, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до статті 130 ЖК порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Статтею 1 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Цей Закон не поширюється на громадян, які: 1) проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв`язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв`язку з роботою (службою) за контрактом; 2) мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом; 3) мешкають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена, або яким немає можливості повернути колишнє жиле приміщення; 4) потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз; 5) проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на день набрання чинності цим Законом.

Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Відповідно до статті 5 «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» для цілей цього Закону встановлюються такі особливості стосовно використання жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, переданих у власність територіальних громад: 1) передача та прийняття гуртожитків, що є об`єктами державної власності, у власність територіальних громад здійснюється відповідно до Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 2) передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої власником особи) або за рішенням суду; 3) прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою); 4) передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування; 5) після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом та відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме: а) залишити житловий комплекс гуртожитку у статусі гуртожитку та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У такому разі здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями в порядку, передбаченому цим Законом; б) надати цілісному майновому комплексу статус "соціальне житло" та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація житлових приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі й у випадках, передбачених цим Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло; в) перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством; г) знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та вжити заходів щодо будівництва на звільненій земельній ділянці соціального житла або продажу земельної ділянки на аукціоні згідно із земельним законодавством. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством; ґ) знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді. Таким особам, за їх згодою, виконавчим органом місцевої ради може бути видана грошова компенсація за взяття ними (їх сім`ями) житла в оренду на певний строк (але не більше одного року). Розмір і порядок видачі зазначеної компенсації визначає кожна місцева рада самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи із власних можливостей; 6) передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування; 7) приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється шляхом: а) безоплатної їх передачі громадянам з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; б) продажу надлишків загальної площі жилих приміщень громадянам України, які мешкають у них і на яких поширюється дія цього Закону; 8) для приватизації житлових приміщень у гуртожитках використовуються приватизаційні папери - житлові чеки (у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду") з урахуванням залишкової вартості усіх житлових приміщень, що підлягають приватизації у відповідному гуртожитку.

Відповідно до частини 4 статті 80 ЗУ «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що будівля гуртожитку, що розташована у АДРЕСА_2 перебуває у державній власності, органом управління є Державний професійно-технічний навчальний заклад «Чернігівській професійний будівельний ліцей». Вказаний гуртожиток відповідно до класифікатора державного майна є гуртожитком для проживання учнів навчальних закладів, тобто не має статусу гуртожитку сімейного типу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 та саме за вказаною адресою приватизувала житлове приміщення. Раніше це також був гуртожиток, проте йому було надано статус житлового будинку і його мешканці приватизували свої кімнати. Щодо приватизації кімнат у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , свідку нічого не відомо.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що проживають та зареєстровані у кімнатах гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . В цьому гуртожитку проживають як учні, так і сім`ї, проте учнів більшість живе у ньому. Свідкам відомо, що жодної кімнати у даному гуртожитку приватизовано не було. У сусідньому гуртожитку мешканці приватизували своє житло, так як статус гуртожитку був змінений на житловий будинок та він має іншу адресу: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 має статус для проживання учнів навчальних закладів, закріплений за державним закладом освіти, а тому положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», який є спеціальним законом щодо приватизації приміщень у гуртожитках, не можуть бути застосовані відповідно до частини 3 статті 1 цього Закону, а крім того, заборона приватизації майна закладів освіти передбачена частиною 4 статті 80 Закону України «Про освіту».

За таких обставин, підстав для задоволення вимог позивачів, суд не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ) до Державного професійно-технічного навчального закладу «Чернігівській професійний будівельний ліцей» (місцезнаходження: пр-т Миру, 247, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 03566245), Міністерства освіти та науки України (місцезнаходження: пр-т Перемоги, 10, м. Київ, код ЄДРПОУ - 38621185) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.12.2021.

Суддя