Рішення № 101539790, 01.12.2021, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1883/21

Номер провадження 2-а/573/18/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Білопіллі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 06 листопада 2021 року, близько 15:30 год. рухаючись у м. Тростянець у напрямку м. Суми на автодорозі Охтирка-Суми був зупинений працівником поліції. За словами інспектора, він перевищив швидкісний режим, допустимий в населеному пункті, на 54 км/год, за що інспектором УПП в Сумській області Ровенським Б.О. винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП. Вважає, що дана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки вимірювання швидкості здійснювалося за допомогою лазерного вимірювача TruCAM LTI 20/20, який під час здійснення вимірювання швидкості знаходився в руках інспектора поліції та не був встановлений стаціонарно. Крім того, на час здійснення вимірювання швидкості, вказаний пристрій не пройшов експертизу в сфері криптографічного захисту інформації, а тому його застосування для вимірювання швидкості руху транспортного засобу не можна вважати законним, а показники такого вимірювання вірними. Також позивач у своєму позові вказує, що всупереч вимогам чинного законодавства, інформація про змонтовану/розміщену фото- і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, не була позначена відповідним дорожнім знаком 5.70 «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» та розміщена на видному місці. При розгляді справи порушено його право на ознайомлення з матеріалами справи, надання пояснень та доказів, а також проігноровано клопотання на отримання правової допомоги. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 15 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 01 грудня 2021 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про день, час і місце розгляду справи. Відзив на прозов, заява про відкладення судового засідання від нього не надходила.

Заслухавши позивача, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси та просити про їх захист.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 КАС України).

Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 8 КАС України).

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

За приписами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 06 листопада 2021 року інспектором УПП в Сумській області Ровенським Б.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4997241 за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

З постанови вбачається, що 06 листопада 2021 року, близько 15:30 год., у м. Тростянець на автодорозі Н-12 56 км ОСОБА_1 , керуючи автомобілем AUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті, рухався зі швидкістю 104 км/год, у зв`язку з чим перевищив допустиму швидкість на 54 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України, що зафіксовано на лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM №001065 (а. с. 13).

Дійсно, частиною 4 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Згідно з вимогами пп. «б» п.12.9 ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п. 12.4 - 12.7.

Пунктом 12.4 ПДР визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з п. 1.10 ПДР населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48.

Але жодного доказу на підтвердження перевищення ОСОБА_1 швидкисного режиму та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, відповідачем суду не надано.

Також відповідачем не спростовані аргументи позивача і не надані докази на підтвердження того, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam, яким зафіксовано перевищення швидкості ОСОБА_1 , зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки, пройшов повірку та правильно використовувався інспектором поліції під час фіксування правопорушення.

Не спростовані відповідачем і доводи позивача про те, що на його прохання скористатися правовою допомогою адвоката він отримав відмову від інспектора Ровенського Б.О. і що на відрізку дороги, на якому рухався автомобіль під його керуванням, відсутній дорожній знак 5.70 «Фото, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху».

Суд звертає увагу на те, що сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні.

Також суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене та виходячи з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим. Права останнього порушені та підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог та визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення протиправною, її скасування та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 454 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

Щодо судових витрат на правничу допомогу в розмірі 1500 грн, то ці кошти стягненню не підлягають, оскільки позивач не довів, що така правнича допомога адвкатом Кравченком В.Б. йому надавалася, бо він надав лише свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Кравченка В.Б., акт прийому-передачі наданих послуг від 10 листопада 2021 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру №25 від 10 листопада 2021 року, підписану головним бухгалтером, прізвище якого не зазначено. У акті та квитанції вказано, що ці документи складені відповідно до договору про надання правничої допомоги №10 від 10 листопада 2021 року (а. с. 18. 19).

Але суд зазначає, що ні договору про надання правничої допомоги, ні ордера на надання правничої допомоги адвокатом Кравченком В.Б. позивач суду не надав, у зв`язку з чим кошти у сумі 1500 грн на правничу допомогу стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241, 243-246 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції (м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАО №4997241 від 06 листопада 2021 року, винесену інспектором УПП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Ровенським Б.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП визнати протиправною, скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні за рахунок бюджетних асигнувань управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1).

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня складання постанови до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя