Ухвала суду № 101528982, 01.12.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3304/21

Провадження № 1-кп/185/426/21

У Х В А Л А

01 грудня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Мицака М.С.,

за участю секретаря - Пожидаєвої Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021041370000080 від 14 березня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю:

прокурора - Зейналова І.А. огли,

захисників - адвоката Мелешка І.В., Михайлюка Б.Л.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

потерілого - ОСОБА_3

представника потерпілої - Євдокімової Ю.В.

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначивши, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна.

Так, відповідно до клопотання зазначено, що ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, первинної медичної допомоги потерпілому не надав, після вчинення злочину до правоохоронних органів не звернувся. Під загрозою застосування суворого покарання у вигляді позбавлення волі у випадку визнання його винуватим ОСОБА_1 може переховуватися від суду, також може перешкоджати кримінальному провадженню, у якому він є обвинуваченим, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні з метою схилення до зміни показів чи відмови від показів взагалі. Також ОСОБА_1 , не маючи офіційного джерела прибутків, міцних соціальних зв`язків, може вчинити інше кримінальне правопорушення. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник у судовому засіданні просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, бо ризики прокурора не обгрунтовані а він тривалий час тримається під вартою, внаслідок чого обмежений в своїх правах. Має сім"ю, мав роботу, тобто мав міцні соціальні зв`язки, від слідства не ухилявся та є раніше не судимою особою.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , то у клопотанні прокурора зазначено, що ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, первинної медичної допомоги потерпілому не надав, після вчинення злочину до правоохоронних органів не звернувся. Під загрозою застосування суворого покарання у вигляді позбавлення волі у випадку визнання його винуватим ОСОБА_2 може переховуватися від суду, також може перешкоджати кримінальному провадженню, у якому він є обвинуваченим, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні з метою схилення до зміни показів чи відмови від показів взагалі. Також ОСОБА_2 , не маючи офіційного джерела прибутків, міцних соціальних зв`язків, може вчинити інше кримінальне правопорушення. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, подали клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Вказали, що ОСОБА_2 не переховувався від слідства, сам зявився до слідчого судді, коли вирішувалось питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також захисник зазначив , що потерпілий не вказував на обвинуваченого, як на особу, яка забирала його майно. Також заперечили можливість впливу на свідків та потерпілого.

Потерпілий та представник підтримали прокурора та заперечили проти клопотань про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на домашній арешт. Вказали на побоювання впливу на потерпілого зі сторони обвинувачених.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спливає 10 грудня 2021 року.

Як встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна. Під час судового розгляду встановлено що місце реального проживання та місце зареєстрованого проживання відрізняються.

Дані обставини й на даний час свідчать про наявність ризику залишення обвинуваченими свого місця проживання (у випадку застосування щодо них більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

Що стосується ризику впливу на свідків, то станом на день розгляду клопотання даний ризик відсутній, бо свідки допитані, в той же час потерпілий має побоювання щодо можливого впливу зі сторони обвинувачених на нього в разі застосування домашнього арешту.

В той же час ризик вчинення іншого кримінального правопорушення щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження, бо вони раніше не судимі, а доказів схильності до протиправної поведінки прокурором не надано.

Також суд звертає увагу на те, що безпідставним є посилання прокурора на те, що обвинувачені не звернулись до правоохоронних органів та зникли з місця вчинення злочину, бо законодавство не містить таких вимог та не покладає такого обов`язку.

Суд враховує, що обвинувачені перебувають під вартою з 17 та 18 березня 2021 року, тобто більше восьми місяців, однак вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину з достатньо суворим покаранням, а тому ризик ухилення від суду, разом з інтересами суспільства, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинувачених, дані про можливість ухилення від суду разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи на даний час не попередять вказаний ризик, тому з метою запобігання їм суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.

З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину із застосуванням насильства, розмір застави не визначати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 29 січня 2022 року, 10.40 год..

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 29 січня 2022 року, 18.40 год..

У клопотанні обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх захисників про застосування щодо них запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 29 січня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: М. С. Мицак